Ухвала суду № 45527105, 16.06.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/8761/15-ц Провадження № 22-ц/772/1973/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 5Доповідач Вавшко В. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2015 р. м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого судді: Вавшка В.С., суддів: Якименко М.М., Колоса С.С.,

при секретарі : Пантелеймоновій А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу та поділ майна подружжя,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2015 року у задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову було відмовлено.

На цю ухвалу ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, у якій просила суд апеляційної інстанції скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову про задоволення її заяви. Апеляційну скаргу мотивувала тим, що суд першої інстанції під час розгляду питання про забезпечення позову порушив норми процесуального права та дійшов неправильних висновків щодо обґрунтованості заяви.

У судовому засіданні ОСОБА_2 і її представник підтримали апеляційну скаргу.

Відповідач та його представник заперечували щодо задоволення скарги, вважають ухвалу суду першої інстанції такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість ухвали у межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою не надано обґрунтованих доказів того, що відповідач має намір реалізувати спірне майно, а також у справі відсутні докази належності певної частини майна відповідачу на праві власності.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки зазначені в ухвалі обставини знайшли своє підтвердження під час розгляду у суді апеляційної інстанції.

Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За правилами ст.153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, упровадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

У заяві про забезпечення позову ОСОБА_2 просила суд накласти арешт на належні відповідачу на праві власності квартиру, автомобіль, частку у статутному фонді та банківські рахунки господарського підприємства та заборонити відповідачу вчиняти дії щодо реалізації цього майна .

У судовому засіданні апеляційного суду було зясовано, що у спірній квартирі, яка дійсно належить на праві власності відповідачу, зареєстрована та проживає неповнолітня дитина сторін у справі. Ця обставина не заперечується сторонами та свідчить про те, що відповідач без згоди органу опіки і піклування не зможе реалізувати зазначений обєкт нерухомості, а тому твердження позивачки про можливість відповідача безперешкодно реалізувати предмет спору є необґрунтованою.

Щодо накладення арешту на автомобіль, то в судовому засіданні відповідач повідомив суд про реалізацію цього автомобіля ще до розірвання шлюбу та придбання після розлучення іншого транспортного засобу.

За цих обставин суд правильно відмовив у задоволенні заяви про застосування запобіжного заходу, оскільки арешт визначеного у позові автомобіля за відсутності на час вирішення заяви достовірних відомостей про його належність відповідачу, може призвести до необґрунтованого обмеження права власності третіх осіб.

Також колегія суддів вважає правильними висновки суду про відмову у задоволенні заяви в частині накладення арешту на частку у статутному фонді та розрахункові рахунки господарського підприємства, оскільки такий захід може зупинити господарську діяльність юридичної особи, яка не є стороною спору, та спричинити їй невідворотні збитки, що є недопустимим. Така правова позиція викладена в п.4 Постанови Пленуму ВС України №9 від 22.12.2006 року, а тому суд першої інстанції правильно відмовив у задоволенні такого заходу забезпечення позову. Окрім того, суд першої інстанції правильно зазначив в оскаржуваній ухвалі ту обставину, що на час вирішення заяви про забезпечення позову позивачка не надала суду усіх необхідних доказів того, що відповідач є співвласником господарського підприємства, що в свою чергу позбавляло суд встановити належність майна відповідачу та застосувати заходи забезпечення позову до такого майна .

Апеляційна скарга позивача містить в собі витяги з юридичної літератури про загальне поняття інституту забезпечення позову, при цьому будь-яких конкретних порушень норм процесуального права з боку суду першої інстанції, чи посилання на обставини, за яких заява підлягала б задоволенню позивачкою в скарзі не зазначено.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дотримався вимог процесуального закону та правильно встановив обставини справи, а тому підстав для скасування оскаржуваної ухвали не має.

За таких обставин, керуючись ст.ст.151 153, 303, 312-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 13 травня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ на протязі двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий суддя : (підпис)

Судді: (підписи)

З оригіналом вірно :