Ухвала суду № 45527103, 15.06.2015, Апеляційний суд Вінницької області

Копія

Справа № 127/6505/14-ц Провадження № 22-ц/772/1750/2015Головуючий в суді першої інстанції ОСОБА_1Категорія 27Доповідач Медяний В. М.

У Х В А Л А

Апеляційного суду Вінницької області

від "15" червня 2015 р.

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

Головуючого судді : Медяного В.М.,

суддів: Жданкіна В.В., Пащенко Л.В.,

при секретарі: Агеєвій Г.В.,

за участю сторін у справі: представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3, представника відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5, представника третьої особи ТВГ «Акація» - ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_4, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариства власників гаражів «Акація» про стягнення боргу,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2015 року, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2014 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення боргу.

Посилається на те, що він є членом ТВГ «Акація», яке розташоване в с. Зарванці Вінницького району, де головою працював ОСОБА_7 За попередньою домовленістю між ними, йому мали продати бокси для облаштування автомайстерні. 21.08.2012 року голова ТВГ «Акація» ОСОБА_7 узяв у нього в борг 16 000,00 гривень, про що надав відповідну розписку. 28.08.2012 року ОСОБА_7 отримав від нього в рахунок оплати за чотири бокси для автомайстерні по розписці 24000,00 гривень, та 13.02.2013 року 40000,00 гривень. Всього 80000,00 гривень.

19.06.2013 року ОСОБА_7 помер, у звязку чим, бокси йому так він не передав і гроші не повернув.

Відповідно до листа голови ТВГ «Акація» кошти в сумі 80000, 00 гривень в бухгалтерію кооперативу з серпня 2012 року по лютий 2013 року не надходили.

Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцем став його син - відповідач у справі ОСОБА_4, який проживав разом з батьком.

06.02.2014 року державним нотаріусом Третьої Вінницької державної нотаріальної контори ОСОБА_2 видано свідоцтво про те, що 12.11.2013 року нотаріус отримала від нього заяву та передала відповідачеві ОСОБА_4, яка містила вимогу про виплату грошей в сумі 80000,00 гривень. Заява була передана поштою зі зворотнім повідомленням та 19.11.2013 року отримана адресатом. Тому позивач вважає, що скористався своїм правом і в шестимісячний строк від дня відкриття спадщини предявив свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Також ним було проведено розрахунок суми процентів за користування позиченими коштами по розписках та нараховано 8852,11 гривень. Проте, ОСОБА_4 добровільно повертати борг відмовляється.

У звязку з цим позивач змушений був звернутися до суду з даним позовом та на підставі ст.ст. 1268,1281,1282, 1046-1049, 525,526 ЦПК України просив суд стягнути з відповідача на його користь 80000 грн. основного боргу, 8582,11 грн. процентів за користування коштами, 885,82 грн. судового збору та 4000 грн. витрат за послуги адвоката.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 грудня 2015 року залучено до участі в справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача товариство власників гаражів «Акація» (а.с.136).

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 28.04.2015 року в задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено. Судові витрати залишено за ОСОБА_2 (а.с.167-170).

В апеляційній скарзі позивач у справі ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції від 28.04.2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити. Посилається на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник скаржника позивача у справі ОСОБА_2 ОСОБА_3 апеляційну скаргу повністю підтримав та просив її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_5 та представник третьої особи ТВГ «Акація» - ОСОБА_6 апеляційну скаргу не визнали та заперечили проти її задоволення, посилаючись на її безпідставність та необґрунтованість. Просили рішення залишити без змін.

Колегія суддів перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників сторін у справі, що зявилися до суду, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст.212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.214 ЦПК України, при ухваленні рішення суд зобовязаний прийняти рішення, зокрема, щодо: наявності обставин (фактів), якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; наявності інших фактичних даних, які мають значення для вирішення справи; правовідносин, зумовлених встановленими фактами. У рішенні суду обовязково повинні бути зазначені встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини.

Відповідно до ст.4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ст.ст.10, 57, 60 ЦПК України суд вирішує цивільно-правовий спір на засадах змагальності, кожна сторона зобовязана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень.

Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено, що відповідно до розписки від 13.02.2013 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 40000, 00 гривень «за попередню домовленість про продаж 4 (чотирьох) боксів автомайстерні ТВГ» (а.с. 9)

Відповідно до розписки від 21.08.2012 року в приміщені бухгалтерії голова ТВГ «Акація» отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в сумі 16000, 00 гривень, згідно домовленості про продаж боксів автомайстерні ТВГ. (а.с. 10)

Відповідно до доповнення від 28.08.2012 року до розписки від 21.08.2012 року, головою ТВГ «Акація» ОСОБА_7 отримано від ОСОБА_2 в рахунок оплати за бокси автомайстерні 24000, 00 гривень. (а.с. 11)

Згідно свідоцтва про смерть серії І-АМ № 265263, виданого 20.06.2013 року відділом ДРАЦС реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області, ОСОБА_7 помер 19.06.2013 року в с. Рибаче Літинського району Вінницької області, актовий запис № 1659. (а.с. 51)

Після смерті ОСОБА_7 відкрилась спадщина.

ОСОБА_4 є єдиним спадкоємцем, який прийняв спадщину після смерті ОСОБА_7

12.11.2013 року до Третьої вінницької державної нотаріальної контори звернувся ОСОБА_2 із заявою до ОСОБА_4 з вимогою повернення йому боргу ОСОБА_7 перед ним згідност. 1281 ЦК України, яку було отримано ОСОБА_4 19.11.2013 року, тобто в строк, передбачений ч. 2ст. 1281 ЦК України.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що позивач в своєму позові та його представник посилаються як на підставу позовних вимог на укладені договори позики між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 та обґрунтовують їх нормами ст.ст.1046,1048,1049 ЦК України, тобто нормами, які регулюють правовідносини, що виникають за договором позики. Проте, судом не встановлено факт укладення між ОСОБА_7 та ОСОБА_2М договорів позики.

За своєю суттю розписка, яка видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, також засвідчує отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей саме в борг.

Суд першої інстанції виходив з того, що з розписок від 13.02.2013 року, від 21.08.2012 року та від 28.08.2012 року не вбачається отримання грошових коштів в борг, тобто в позику. Дані розписки не містять умови про повернення ОСОБА_7 грошових коштів ОСОБА_2 Крім того, з розписок від 21.08.2012 року та від 28.08.2012 року не вбачається й отримання грошових коштів ОСОБА_7 як фізичною особою. Дані розпискисвідчать про отримання головою правління ТВГ «Акація» ОСОБА_7 грошових коштів від ОСОБА_2 в рахунок оплати за бокси автомайстерні в ТВГ «Акація».

Судом також звернуто увагу на те, що представник позивача, здійснюючи розрахунок процентів за користування грошовими коштами за договорами позики, провів його за період, зокрема, включаючи після смерті ОСОБА_7, що є неправомірним, оскільки спадкоємець несе зобовязання погасити нараховані відсотки тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя, оскільки інші нараховані зобовязання фактично не повязані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцеві.

Судом не встановлено, враховуючи обґрунтування вимог позивачем та його представником, наявність зобовязань спадкодавця за договорами позики на суму 88582,11 гривень. Відповідно й у відповідача, як спадкоємця, відсутній обовязок задовольнити такі вимоги.

Отже, враховуючи вище викладене, принцип диспозитивності цивільного судочинства, суд першої інстанції прийшов до висновку про відмову в задоволення позовних вимог про стягнення боргу за договорами позики в сумі 88582, 11 гривень, оскільки такі вимоги є необґрунтованими і недоведеними належними та допустимими доказами.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, встановивши такі обставини, правильно застосувавши норми матеріального права та не порушивши при цьому норми процесуального права, прийшов до вірного та обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні даного позову.

Посилання скаржника на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом застосування норм матеріального та процесуального права є безпідставним, не обґрунтованим та таким, що суперечить вимогам Закону та матеріалам справи.

Відповідно до ч.ч. 3,4 ст. 10 УПК України кожна сторона зобовязана доказами довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог чи заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.1-3 ст.303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Апеляційний суд не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення.

Таким чином суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги, однак при цьому не може вийти за межі заявлених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Згідно частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Колегія суддів не погоджується з твердженнями апелянта про те, що надані ним (ОСОБА_2М.) розписки являються договорами позики, зобов'язання по яких не виконані покійним ОСОБА_7, а тому він відповідно до вимог ст.ст. 525, 526, 1046, 1047 (виконання зобовязань за умовами договору позики) та ст.ст. 1268, 1282 ЦК України (задоволення вимог кредитора спадкоємцем) він звернувся до суду про стягнення боргу з спадкоємця ОСОБА_8

Адже, як вбачається з матеріалів справи в розписці від 21.08.2012 року зазначено, що в приміщенні бухгалтерії голова ТВГ «Акація» отримав від ОСОБА_2М грошові кошти в сумі 16000.00 грн. згідно домовленості про продаж боксів автомайстерні ТВГ.

28.08.2012 року головою ТВГ «Акація» ОСОБА_7 власноручно написано доповнення до розписки від 21.08.2012р. про те, що ним отримано від ОСОБА_2 в рахунок оплати за бокси автомайстерні ТВГ 24000.00 гривень.

Відповідно до розписки від 13.02.2013 року ОСОБА_7 отримав від ОСОБА_2 гроші в сумі 40 000.00 гривень за попередню домовленістю про продаж 4 (чотирьох) боксів автомайстерні ТВГ.

Таким чином зі змісту вищезазначених розписок вбачається, що дані документи за своєю формою та змістом не можуть вважатися договорами позики.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, зокрема згідно заяви ОСОБА_9 власника гаража № 380 голові ТВГ «Акація» ОСОБА_7 від 20.02.2013р. він просить виключити його з ТВГ у зв'язку з відчудженням гаража ОСОБА_2 Також аналогічна заява від 21.02. 2013 р. подана ОСОБА_10 власником гаража №917 та заява від 06.03.2013р. подана ОСОБА_11 власником гаража № 1013 про вихід із членів ТВГ у зв'язку з відчудженням гаражів ОСОБА_2 Таким чином, існувала домовленість між позивачем і головою ТВГ «Акація» ОСОБА_7 про механізм передачі боксів, який не було завершено у зв'язку із смертю ОСОБА_7 Окрім того, в матеріалах справи наявна копія заяви позивача на імя голови ТВГ «Акація» ОСОБА_12 від 27.10.2013р. про вступ у члени ТВГ у зв'язку з переоформленням гаражів № 380, 917,1013.

Таким чином, колегія суддів повністю погоджується з висновками суду першої інстанції, оскільки позивачем не доведено обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Судом першої інстанції повно зясовані фактичні обставини справи, які мають істотне значення для справи в межах наданих сторонами доказів, правильно визначені правовідносини, що склалися між сторонами, їх обєктивний склад, права та обовязки сторін, вірно застосовані норми матеріального права та не порушені норми процесуального права, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не дають достатніх підстав для скасування рішення суду.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 28 квітня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: підпис. ОСОБА_13

Судді: підписи. ОСОБА_14

ОСОБА_15

Згідно з оригіналом.

Суддя: В.М. Медяний