Рішення № 45526814, 19.06.2015, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/4136/15-ц

Провадження № 2/127/2509/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.06.2015 м. Вінниця

в складі: судді Бойка В.М.,

за участю секретаря Музики А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно, суд, -

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов позов ОСОБА_1 до Вінницької міської ради про встановлення факту, що має юридичне значення та визнання права власності на спадкове майно.

Позовні вимоги аргументовані тим, що 12.05.2014 року у м. Вінниці у віці 80 років померла двоюрідна сестра позивача по лінії матері - ОСОБА_2. Після її смерті відкрилась спадщина на житловий будинок №114 по вул. Лєрмонтова у м. Вінниці. ОСОБА_2 була розлучена, дітей не мала, проживала одна. Позивач вказує, що вона є її єдиним спадкоємцем за законом в порядку представлення, оскільки її тітка, мати позивача ОСОБА_3, померла 12.02.1985 р. (ч. 4 ст. 1266 ЦК України). Інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає. Спадщину прийняла своєчасно, шляхом подачі відповідної заяви до Першої Вінницької державної нотаріальної контори.

Позивач зазначає, що 24.12.2014 року державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, про що винесено постанову №4314/02-31. Відмова у вчиненні даної нотаріальної дії мотивована тим, що державна реєстрація права власності на спадковий будинок за спадкодавцем не була проведена та тому, що позивачем не надано документи, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавицею.

Позивач повідомляє, що право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину, виданим Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 18.10.1972 р. за реєстровим №4-1462, в якому зазначено, що ОСОБА_2 після смерті своєї матері, ОСОБА_4, успадкувала цілий незакінчений будівництвом житловий будинок, технічною готовністю 90%, що знаходиться у м. Вінниці, вул. Лєрмонтова, 108 (тепер - 114).

Позивач вказує, що за повідомленням Вінницького обласного державного архіву від 23.06.2014 р. книг актових записів про народження по с. Рахни, Шаргородського (раніше Шпиківського) району Вінницької області в архіві на зберіганні немає, тому видати довідку про народження ОСОБА_2 неможливо, визнання за позивачем права на спадкування після померлої ОСОБА_5 залежить від доведеності родинних відносин про те, що ОСОБА_2 є двоюрідною сестрою позивача, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Позивач в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, відповідно до обставин вказаних в позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти визнання позову не заперечував.

Судом по справі встановлені наступні юридичні факти та відповідні їм правовідносини:

Згідно свідоцтва про смерть від 16.05.2014 року серія І-АМ № 285902 виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій області ОСОБА_2 померла 12.05.2014р. ( а. с. 9)

Постановою від 24.12.2014 року №4314/02-31, державним нотаріусом Першої Вінницької державної нотаріальної контори позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті ОСОБА_2, яка мотивована тим, що державна реєстрація права власності на спадковий будинок за спадкодавцем не була проведена та тому, що позивачем не надано документи, які підтверджують родинні відносини зі спадкодавицею. ( а. с. 11)

Судом встановлено, що право власності ОСОБА_2 на вказаний будинок підтверджується свідоцтвом про право власності на спадщину, виданим Першою Вінницькою державною нотаріальною конторою 18.10.1972 р. за реєстровим №4-1462, в якому зазначено, що ОСОБА_2 після смерті своєї матері, ОСОБА_6, успадкувала цілий незакінчений будівництвом житловий будинок, технічною готовністю 90%, що знаходиться у м. Вінниці, вул. Лєрмонтова, 108 (тепер - 114). ( а. с. 44). Даний будинок належав і ОСОБА_4 на підставі договору купівлі- продажу від 12.07.1947, посвідченим нотаріально та довідкою ВМ «БТІ» від 20.07.1972р. ( а. с. 10)

Як пояснила в судовому засіданні позивач, - мати ОСОБА_2 володіла і користувалась на праві власності спочатку старим будинком, згодом Рішенням виконкому Вінницької міської ради від 23.05.1961 р. №19/622 було затверджено протокол №2 від 11.05.1961 року засідання земельної комісії, п. 24 якого ОСОБА_4 було надано дозвіл на будівництво нового будинку за адресою: вул. Лєрмонтова, 100/25, взамін старого, який «став непридатним». Земельна ділянка, площею 910 кв. м. за будинком була зареєстрована в постійне користування згідно рішення виконкому від 26.05.1953 р. за №16/693 (квартал №390). ( а. с. 19-23)

Суд бере до уваги, що на будівництво нового будинку ОСОБА_4 отримала дозвіл, виданий інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю м. Вінниці 24.06.1961 р. за №87. (Будівництво проведено відповідно до затвердженого проекту та генерального плану (схеми). ( а. с. 27-28).

ОСОБА_7 архітектури виконавчив комітетом Вінницької обласної ради депутатів трудящих підтверджується, що 14.06.1961 р. було проведено розбивку контуру («пятна») будинку, вершини кутів будинку закріплені в натурі та передані забудовнику ОСОБА_6 ( а. с. 29)

В судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт родинних стосунків між позивачем та ОСОБА_2:

Відповідно до свідоцтва про народження виданого повторно відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Вінницького міського управління юстиції у Вінницькій обл. від 05.08.2014р. серія І-АМ, №286028 матір'ю ОСОБА_8 -позивача по справі, ( яка після реєстрації шлюбу змінила прізвище на «Гаврилюк», що підтверджується відповідним свідоцтвом про одруження ( а. с. 34) зазначено ОСОБА_9. ( а. с. 33)

Як вбачається з виписки з метричної книги Волинської духовної консисторії за1914 p., є запис про народження 22.06.1914 р. матері заявника - ОСОБА_9, батьками якої записані: ОСОБА_10 і ОСОБА_11. Як вбачається з виписки з метричної книги за 1904 р. про народження 12.12.1904 р. в сімї ОСОБА_10 і ОСОБА_11, міститься запис про народження ще однієї доньки ОСОБА_6 - матері ОСОБА_2. ( а. с 35-36)

06.04.1927р. ОСОБА_12 зареєструвала шлюб з ОСОБА_13, що підтверджується, матеріалами справи. Шлюбне прізвище дружини «Константінова» . ( а. с. 37-38)

Згідно свідоцтва про право на спадщину 18.10.1972 р. спадкоємицею ОСОБА_6 є дочка ОСОБА_2. ( а. с.10)

Як вбачається з довідки виданої асоціацією самоорганізації населення м. Вінниці квартального комітету «Корея-1» від 12.12.2014р. №1036 ОСОБА_2 на день смерті проживала за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1.( а. с. 17)

ІНФОРМАЦІЯ_2, між ОСОБА_2 та ОСОБА_14 припинено шлюб, що підтверджується свідоцтвом про припинення шлюбу від 16.03.1968 р. виданого міськ. бюро ЗАГС м. Вінниці. ( а. с. 42)

В судовому засіданні досліджувалась спадкова справа після смерті померлої ОСОБА_2

з якої вбачається, що її єдиним спадкоємцем за законом є позивач по справі.

В судовому засіданні допитувались свідки ОСОБА_15 та ОСОБА_16, які підтвердили в судовому засіданні те, що ОСОБА_1 і ОСОБА_2 є двоюрідними сестрами.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації обєктів нерухомого майна (затверджена наказом Держкомбуду від 24.05.2001 р. №127, з наступними змінами) передбачено, що при проведенні технічної інвентаризації проводиться обстеження та оцінка технічного стану будівництва, допоміжних будівель та споруд. Відповідно до п. 3.2 вказаної Інструкції, при виявленні обєктів, які вважаються обєктами незавершеного або самочинного будівництва на техпаспорті проставляють штамп встановленого зразка. Зазначені відмітки в техпаспорті на спадковий будинок відсутні. Згідно п. 3.2 цієї ж Інструкції передбачено, що індивідуальні (садибні) житлові будинки, господарські будівлі та споруди, побудовані до 05.08.1992 р, не належать до самочинного будівництва.

Ч.1 ст. 316 ЦК України встановлено, що - правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Ч.1 ст.317 ЦК України встановлено, що власникові належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Ч.1 ст. 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ч.1 ст. 321 ЦК України встановлено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до положень ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що незаборонені законом, зокрема із правочинів.

Відповідно до абз. 2 ч. 2. ст. 331 ЦК України, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Ч.1 ст.392 ЦК України встановлено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документу, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Положеннями ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Згідно ч. 4 ст. 1266 ЦК України, двоюрідні брати та сестри спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхній матері (тітці спадкодавця), якби вона була живою на час відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст. 1299 ЦК України якщо у складі спадщини, яку прийняв спадкоємець, є нерухоме майно, спадкоємець зобов'язаний зареєструвати право на спадщину в органах, які здійснюють державну реєстрацію нерухомого майна. Право власності на нерухоме майно виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації цього майна.

Пунктом 23 Постанови Пленуму Верхового суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що за наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження.

З роз'яснень в Постанові Пленуму Верхового суду України за № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування» вбачається, що особа яка не має змоги реалізувати своє право на отримання свідоцтва про право на спадщину у нотаріальному порядку набуває право на звернення до суду у порядку позовного провадження із вимогами щодо визнання права на спадщину.

ч.2 ст. 256 ЦПК України, встановлено, що суд розглядає справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян.

У п. 7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995р. № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» зазначено, що суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження.

Таким чином, оцінивши допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в повному обсязі, тому суд вважає, встановити факт, що ОСОБА_2, яка померла 12.05.2014 року у м. Вінниці, є двоюрідною сестрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3. Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, померлої 12.05.2014 року, право власності на цілий індивідуальний (садибний) житловий будинок №114 по вул. Лєрмонтова у м. Вінниці, який складається з: житлового будинку (А), прибудови «а», ганку, загальна площа будинку - 68,4 кв. м., житлова - 43,8 кв. м., допоміжна - 24,6 кв. м., включаючи: коридор площею 6,4 кв. м.; коридор площею 5,1 кв. м.; кімнату площею 10,3 кв. м.; кімнату площею 16,3 кв. м.; кімнату площею 8,5 кв. м.; кімнату площею 8,7 кв. м.; кухню площею 9,5 кв. м.; санвузол площею 2,5 кв. м., комору площею 1,1 кв. м. та погріб з шиєю (В), паркан (№1), хвіртку (№2), який належав померлій ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину від 18.10.1972 р.

В судовому засіданні позивач просив суд судові витрати залишити за ним.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 41 Конституції України, ст.ст.316, 317, 319, 321, 368, 392, 1216, 1218, 1261, 1266, 1297, 1299, ЦК України, ст.ст.15, 88, 208, 209, 213,215, 222, 223, 256, ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2, яка померла 12.05.2014 року у м. Вінниці, є двоюрідною сестрою ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3.

Визнати за ОСОБА_1, в порядку спадкування за законом після ОСОБА_2, померлої 12.05.2014 року, право власності на цілий індивідуальний (садибний) житловий будинок №114 по вул. Лєрмонтова у м. Вінниці, який складається з: житлового будинку (А), прибудови «а», ганку, загальна площа будинку - 68,4 кв. м., житлова - 43,8 кв. м., допоміжна - 24,6 кв. м., включаючи: коридор площею 6,4 кв. м.; коридор площею 5,1 кв. м.; кімнату площею 10,3 кв. м.; кімнату площею 16,3 кв. м.; кімнату площею 8,5 кв. м.; кімнату площею 8,7 кв. м.; кухню площею 9,5 кв. м.; санвузол площею 2,5 кв. м., комору площею 1,1 кв. м. та погріб з шиєю (В), паркан (№1), хвіртку (№2), який належав померлій ОСОБА_5 на підставі Свідоцтва про право на спадщину від 18.10.1972 р.

Судові витрати залишити за позивачем

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення

СУДДЯ: