Рішення № 45521256, 17.06.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 599/1784/14-ц Головуючий у 1-й інстанції Снігурський В.В. Провадження № 22-ц/789/533/15 Доповідач - Дикун С.І.Категорія - 5

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 р. Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Дикун С.І.

суддів - Парандюк Т.С., Ходоровського М.В.

при секретарі - Коваль О.І.

з участю сторін - апелянта ОСОБА_1, відповідачки ОСОБА_2, представника Кобзарівської сільської ради Моленя Р.Б., відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зборівського районного суду від 27 лютого 2015 року за позовом ОСОБА_1 до Кобзарівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень сільської ради, свідоцтва про право власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку,-

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2014 року ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Кобзарівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсними рішень сільської ради, свідоцтва про право власності на землю та визнання права власності на земельну ділянку. З урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати незаконним та скасувати рішення Кобзарівської сільської ради №354 від 18 травня 2010 року «Про скасування рішення Кобзарівської сільської ради», рішення Кобзарівської сільської ради №349 від 05 лютого 2014 року «Про припинення права користування земельною ділянкою гр.ОСОБА_1.»; рішення Кобзарівської сільської ради Зборівського району №378 від 17 червня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)»; а також, визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 20 червня 2014 року на земельну ділянку площею 0.25 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер - НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), виданого відповідачці ОСОБА_2. Крім того, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га.

Зазначивши, що оспорюваними рішеннями сільської ради та виданим свідоцтвом про право власності на земельну ділянку відповідачки ОСОБА_2, порушуються його права - землекористувача земельної ділянки площею 0,05 га, правомірність користування якою встановлено рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року, просив задовольнити позовні вимоги в зазначеній частині. А також, позивач просив визнати за ним право власності на земельну ділянку загальною площею 0,25 га, що підтверджується рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року, обліковими даними книги погоспордарського обліку сільської ради, з урахуванням тих обставин, що сільська рада порушує його права і протягом шести років не дає дозволу на приватизацію спірної земельної ділянки.

Рішенням Зборівського районного суду від 27 лютого 2015 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до Кобзарівської сільської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення Кобзарівської сільської ради №354 від 18 травня 2010 року «Про скасування рішення Кобзарівської сільської ради», рішення Кобзарівської сільської ради №349 від 05 лютого 2014 року «Про припинення права користування земельною ділянкою гр.ОСОБА_1.»; рішення Кобзарівської сільської ради Зборівського району №378 від 17 червня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)»; про визнання незаконним та скасування свідоцтва про право власності НОМЕР_2 від 20 червня 2014 року на земельну ділянку площею 0.25 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер - НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка); про визнання права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким задовольнити його позов, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. В обгрунтування вимог зазначає, що висновки суду суперечать діючому законодавству та зроблені на неповно з'ясованих обставинах, які мають значення для справи, не дано оцінку доказам в обгрунтування позовних вимог та в рішенні не зазначено, чому суд не взяв до уваги надані ним докази.

У судовому засіданні апелянт апеляційну скаргу підтримав, зіславшись на доводи, викладені в ній.

Представник сільської ради Молень Р.Б., який одночасно представляє інтереси сільської ради та відповідачки ОСОБА_2, а також сама відповідачка заперечили апеляційну скаргу рішення суду вважають законним та обґрунтованим.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін, ознайомившись з матеріалами справи, доводами апеляційної скарги в її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, а рішення суду - до часткового скасування, виходячи з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить, розпорядження землями територіальних громад: передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

Відповідно до вимог ч.1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Згідно з вимогами п.34 ч.1 ст.26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин належить до виключної компетенції сільських рад.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині визнання права власності на земельну ділянку, загальною площею 0,25 га, суд першої інстанції вірно виходив з того, що вирішення питань щодо земельних правовідносин знаходиться у виключній компетенції органів місцевого самоврядування чи органів державної влади, а суд не може вирішувати питання, віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду в цій частині позовних вимог.

Однак, колегія суддів не може погодитись із висновками суду в частині вирішення позову про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради та свідоцтва про право власності на землю.

Так, відмовляючи у задоволенні зазначених вимог суд виходив з тих обставин, що ОСОБА_1 не подано, а судом не здобуто доказів на підтвердження факту порушення відповідачами його земельних прав оспорюваними рішення сільської ради та свідоцтвом про право власності на земельну ділянку відповідачки.

Зазначені висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Нормою ст.14 ЦПК України передбачено, що судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року, яке набрало законної сили, вирішено: позовні вимоги позивача-відповідача ОСОБА_1 задоволено.

Визнано незаконним та скасувати рішення Кобзарівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 10 листопада 1995 року "Про вилучення із присадибної ділянки ОСОБА_1 в с. Вертелка Зборівського району Тернопільської області 0,05 га городу та його передачі ОСОБА_4".

Визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою розміром 0,05 га. з бувшої садиби ОСОБА_5 в с. Вертелка Зборівського району Тернопільської області, межі якої визначені точками "А", "Б", "В", "Г" у теодолітній зйомці земельної ділянки ОСОБА_1 та частина зйомки земельної ділянки ОСОБА_4 по межі між ними станом на 07.09.2000 року, яка є додатком до кадастрової оцінки від 04 жовтня 2000 року, яка виконана Тернопільським філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук, якою незаконно користуються ОСОБА_2 і ОСОБА_6 та зобов'язати Кобзарівську сільську раду Зборівського району Тернопільської області внести зміни в земельно-кадастрові документи сільської ради щодо даної земельної ділянки та закріпити її за ОСОБА_1.

Зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 0,05 га з бувшої садиби ОСОБА_5 в с. Вертелка Зборівського району Тернопільської області, межі якої визначені точками "А", "Б", "В", "Г" у теодолітній зйомці земельної ділянки ОСОБА_1 та частина зйомки земельної ділянки ОСОБА_4 по межі між ними станом на 07.09.200 року, яка є додатком до кадастрової оцінки від 04 жовтня 2000 року, яка виконана Тернопільським філіалом інституту землеустрою Української академії аграрних наук.

Скасовано рішення сесії Кобзарівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 27 листопада 1993 року в частині безоплатної передачі земельних ділянок ОСОБА_7 - як незаконне.

Скасовано рішення сесії Кобзарівської сільської ради Зборівського району Тернопільської області від 21.09.2009 року № 261 в частині уточнення та безоплатної передачі у власність земельних ділянок ОСОБА_7 - як незаконне.

Скасовано Державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га, яка розташована в с. Вертелка Зборівського району Тернопільської області з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд серія ЯИ № НОМЕР_3, який виданий на ім'я ОСОБА_7, який проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1 - як незаконний.

Визнано за ОСОБА_1 право користування земельною ділянкою розміром 0,05 га з бувшої садиби ОСОБА_8 вздовж межі, яка визначена у "Викопіровці з схеми с. Вертелка Мильнівської сільської ради (колгосп "Шлях Ілліча") Заложцівського району", яка розділяла земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_8, відповідно до аерофотознимку 1961 року, його дешифровок 1962-1972 року в с. Вертелка Зборівського району Тернопільської області, якою незаконно користується ОСОБА_7 та зобов'язано Кобзарівську сільську раду Зборівського району Тернопільської області внести зміни в земельно-кадастрові документи сільської ради щодо даної земельної ділянки та закріпити її за ОСОБА_1.

Зобов'язано ОСОБА_7 повернути ОСОБА_1 земельну ділянку розміром 0,05 га з бувшої садиби ОСОБА_8 вздовж межі, яка визначена у "Викопіровці з схеми с. Вертелка Мильнівської сільської ради (колгосп "Шлях Ілліча") Заложцівського району", яка розділяла земельні ділянки ОСОБА_5 та ОСОБА_8, відповідно до аерофотознимку 1961 року, його дешифровок 1962-1972 років в с. Вертелка Зборівського району Тернопільської області.

У задоволенні зустрічного позову відповідачів-позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_6 до позивача-відповідача ОСОБА_1 про зобов'язання усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою шляхом знесення незаконно збудованих будівель сараю та бані - відмовлено.

18 травня 2010 року Кобзарівська сільська рада прийняла оскаржуване рішення №354 від «Про скасування рішення Кобзарівської сільської ради». Сільська рада вирішила: 1.визнати, що рішенням сесії Кобзарівської сільської ради від 27 листопада 1993 року, яким було узаконено частину присадибної земельної ділянки ОСОБА_1 порушуються права ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7; 2. шляхом внесення змін, а саме замість слів - "0,20" га читати "0,15" га у вищезазначене рішення - поновити порушені права громадян ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_7

У Рішенні Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 по справі № 1-9/2009 зазначено, що в Конституції України закріплено принцип, за яким права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави, яка відповідає перед людиною за свою діяльність (стаття 3). Органи місцевого самоврядування є відповідальними за свою діяльність перед юридичними і фізичними особами (стаття 74 Закону). Таким чином, органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Це є "гарантією стабільності суспільних відносин" між органами місцевого самоврядування і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення, що узгоджується з правовою позицією, викладеною в абзаці другому пункту 5 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 травня 1997 року № 1-зп у справі щодо несумісності депутатського мандата.

Отже, оскаржуване рішення ради прийняте усупереч Рішенню Конституційного Суду України від 16.04.2009 року №7-рп/2009 по справі № 1-9/2009, порушує права позивача, визнані рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року, яке набрало законної сили, а тому є незаконним та підлягає скасуванню.

05 лютого 2014 року Кобзарівська сільська рада прийняла оскаржуване рішення №349, яким припинила право користування ОСОБА_1 земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,05 га, перевела цю земельну ділянку у землі, не надані у власність або постійне користування та передала дану земельну ділянку у власність ОСОБА_2.

Оскаржуваним рішенням №378 від 17 червня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» сільська рада передала у власність ОСОБА_2 земельну ділянку 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не наданих у власність і постійне користування ( в межах населеного пункту), у тому числі й спірну земельну ділянку площею 0,05 га, право користування на яку визнано за ОСОБА_1 рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року.

На підставі даних оскаржуваних рішень відповідачці було видане свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер - НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 20 червня 2014 року, куди ввійшла спірна земельна ділянка площею 0,05 га.

Оскаржувані рішення сільської ради та видане свідоцтво про право власності суперечать обставинам, встановленим рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року, яким визнано правомірність користування ОСОБА_1 спірною земельною ділянкою та зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_6, якою останні користуються незаконно, повернути цю ділянку ОСОБА_1. А також суперечить обставинам, встановленим рішенням Зборівського районного суду від 10 травня 2011 року та від 22 серпня 2013 року, а саме, останнім зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_6 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 земельною ділянкою площею 0,05 га з колишньої садиби ОСОБА_5 с. Вертелка Зборівського р-ну, межі якої визначені точками «А»,«Б»,«В»,«Г» у теодолітній зйомці станом на 07 вересня 2000 року, шляхом перенесення на 1 м від межі земельної ділянки господарської прибудови з цегли між межовими знаками "А" та "Г" та господарської будівлі на межі, на куті якої встановлено межовий знак "А". Також, зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_6 прибрати належне їм майно та очистити вказану земельну ділянку. Зобов'язати ОСОБА_2, ОСОБА_6 не чинити ОСОБА_1 перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою площею 0,05 га, зокрема щодо проходу на земельну ділянку, встановлення огорожі та обробітку ділянки.

Дані судові рішення були переглянуті в апеляційному та касаційному провадженнях, набрали законної сили і є обов'язковими для виконання.

З 2014 року ОСОБА_2 посилається, що вона є власником спірних господарських будівель на підставі рішення Зборівського районного суду від 20 лютого 2007 року №2-158/2007.

Дане судове рішення було прийнято під час розгляду інших справ судами між тими ж сторонами, однак, не було пред'явлено ОСОБА_2 при розгляді справ та ухваленні рішень судами різних інстанції до 2014 р., а тому рішення були ухвалені судами без його урахування, що породило суперечності.

Обгрунтовуючи своє рішення від 05 лютого 2014 року про припинення права користування спірною земельною ділянкою за ОСОБА_1, сільська рада посилалась "на заяву ОСОБА_2 про припинення права користування спірною земельною ділянкою за ОСОБА_1, оскільки на цій земельній ділянці знаходяться належні їй господарські і житлові будинки, побудовані у 1975 році і передані у приватну власність рішенням Зборівського районного суду від 20 лютого 2007 року №2-158/2007, витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданим Зборівським бюро технічної інвентаризації від 22 березня 2007 року №13977389".

Пред'явленим ОСОБА_2 в 2014 році рішенням Зборівського районного суду від 20 лютого 2007 року №2-158/2007 по справі за позовом ОСОБА_2 до Кобзарівської сільської ради Зборівського району про визнання права власності на спадкове майно вирішено визнати за ОСОБА_2 право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 Зборівського району та на земельну ділянку площею 2,5 га, яка розташована на території Кобзарівської сільської ради. При цьому суд зазначив, що 17 листопада 2006 року померла мати позивачки ОСОБА_9, після смерті якої відкрилась спадщина на житловий будинок АДРЕСА_1 Зборівського району та на земельну ділянку площею 2,5 га, яка розташована на території Кобзарівської сільської ради.

На підставі цього судового рішення Зборівським бюро технічної інвентаризації від 22 березня 2007 року №13977389 було зареєстроване право власності на нерухоме майно -домоволодіння за вказаною адресою.

Припиняючи право позивача на користування земельною ділянкою для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд площею 0,05 га, сільська рада посилалась на норми п.«е» ст.141 ЗК України, ст.120 ЗК України.

Відповідно до п. «е» ст. 141 ЗК України підставами для припинення права користування земельної ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці.

Згідно із ч.2 статті 120 ЗК України (у редакції на час спірних правовідносин) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Частиною першої статті 377 ЦК України також передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача).

Отже, виходячи із вищенаведених норм законодавства, у разі переходу права власності на об'єкт нерухомого майна до набувача цього майна відбувається перехід тих прав на відповідну земельну ділянку, на яких вона належала відчужувачу права власності або права користування.

Як встановлено рішеннями судів, спадкодавець ОСОБА_9 не була ні власником, ні землекористувачем даної земельної ділянки. Землекористувачем даної земельної ділянки був ОСОБА_1, що підтверджено рішеннями судів.

Зокрема, ухвалою Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 05 грудня 2012 року установлено, що права ОСОБА_1 на користування спірною земельною ділянкою виникли у законний спосіб, а посилання судів на те, що ОСОБА_1 не отримано правовстановлюючих документів на право користування земельною ділянкою, є безпідставним, оскільки земельне законодавство не встановлює певний строк на отримання такого акту.

З огляду на положення ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини , що ОСОБА_1 є належним користувачем земельної ділянки площею 0,05 га з колишньої садиби ОСОБА_5 у с.Вертелка Зборівського району, границі якої визначені станом на 07 вересня 2000 року відповідно до рішення Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року, яке набрало законної сили, доказуванню не підлягають та зазначене судове рішення, на підставі ст.14 ЦПК України, обов'язкове для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягає виконанню на всій території України.

Підсумовуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення. Оскільки, оскаржувані рішення сільської ради та свідоцтво про право власності відповідачки порушують права позивача у сфері земельних правовідносин, прийняті без урахування судових рішень, ухвалених між сторонами, такі рішення ради та свідоцтво слід визнати незаконними та скасувати. Однак, рішення сільської ради №378 від 17 червня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не наданих у власність і постійне користування ( в межах населеного пункту) слід скасувати в частині передачі земельної ділянки площею 0,05 га, право користування на яку визнано за ОСОБА_1 рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року. А також, слід визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га від 20 червня 2014 року, видане ОСОБА_2, в частині земельної ділянки площею 0,05 га, право користування на яку визнано за ОСОБА_1 рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року. У задоволенні решти вимог відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 317, 319, 324, 325 ЦПК України, колегія суддів ,-

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Зборівського районного суду від 27 лютого 2015 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову про визнання незаконними та скасування рішень сільської ради та свідоцтва про право власності на землю.

Ухвалити нове рішення в цій частині вимог.

Визнати незаконними та скасувати:

- рішення 26 сесії 5 скликання Кобзарівської сільської ради №354 від 18 травня 2010 року «Про скасування рішення Кобзарівської сільської ради»;

- рішення 28 сесії 6 скликання Кобзарівської сільської ради №349 від 05 лютого 2014 року «Про припинення права користування земельною ділянкою гр.ОСОБА_1.»;

- рішення 32 сесії 6 скликання Кобзарівської сільської ради Зборівського району №378 від 17 червня 2014 року «Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості)» щодо передачі у власність ОСОБА_2 земельної ділянки 0,2500 га для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарських споруд по АДРЕСА_1 за рахунок земель, не наданих у власність і постійне користування ( в межах населеного пункту) в частині земельної ділянки площею 0,05 га, право користування на яку визнано за ОСОБА_1 рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року.

Визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності на земельну ділянку площею 0,2500 га в АДРЕСА_1, кадастровий номер - НОМЕР_1 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) від 20 червня 2014 року, видане ОСОБА_2, в частині земельної ділянки площею 0,05 га, право користування на яку визнано за ОСОБА_1 рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 27 листопада 2009 року.

У задоволенні решти вимог відмовити.

У решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ на протязі двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області С.І. Дикун