Рішення № 45515228, 05.05.2011, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 22-ц-2111/11 Головуючий у 1 інстанції: Ванівський О. М.

Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 І. В.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2011 року Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Бермеса І.В.,

суддів: Павлишина О.Ф., Мусіної Т.Г.,

при секретарі: Тлумак Л.В.,

з участю: ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Галицької районної адміністрації Львівської міської ради на рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2010р. у справі за позовом Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4, третя особа на стороні позивача: Управління Охорони історичного середовища Львівської міської ради про приведення віконних заповнень до автентичного вигляду, -

в с т а н о в и л а :

Оскаржуваним рішенням в позові відмовлено.

Рішення суду оскаржив позивач.

В апеляційній скарзі покликається на те, що судом при вирішенні справи надано неналежну та неповну оцінку доказів у справі, що призвело до невідповідності висновків суду обставинам справи та не застосовано закон, який підлягав застосуванню, а отже порушено норми матеріального права.

Просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов.

Вислухавши доповідача, пояснення ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, заперечення ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід задовольнити з таких підстав.

Галицька районна адміністрація ЛМР звернулась із позовом до ОСОБА_4, третя особа: Управління охорони історичного середовища ЛМР про приведення віконних заповнень до автентичного вигляду.

В процесі розгляду справи позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив зобов'язати відповідача привести віконні заповнення до автентичного вигляду та стягнути 50000 грн. матеріальної шкоди.

В обґрунтування заявлених вимог позивач покликався на те, що будинок №11 на вул. Друкарській у м. Львові перебуває у власності Львівської міської ради, на обслуговуванні ЛКП Старий Львів. Відповідно до довідки Ф-2 №2987 від 15.03.2010 року, виданої ЛКП Старий Львів, власником квартири №5 у будинку № 11 є гр. ОСОБА_4. 12.03.2009 року працівниками ЛКП Старий Львів складено акт-попередження про самовільну заміну відповідачем трьох дерев'яних вікон у квартирі №5 на металопластикові. На основі протоколу про адміністративне правопорушення №000032 від 12.03.2009р., складеного Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради, адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 09.04.2009 року винесено постанову №115, згідно з якою до гр. ОСОБА_4 застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження. 10.03.2010 року комісією ЛКП Старий Львівпроведено обстеження квартири №5 у будинку №11 на вул. Друкарській та складено акт про не приведення віконних заповнень до автентичного вигляду. Просив позов задовольнити.

Встановлено, що заміну віконних заповнень ОСОБА_4 проведено у 2005 році, за власні кошти, із виготовленням відповідної проектної пропозиції, яку здійснив виконавець послуг ТзОВ Екопласт-Львів.

Рішення ЛМР №643 від 31.08.2007р. Про впорядкування та встановлення віконних і дверних фасадів на території історичного ареалу м.Львованабрало чинності відповідно до ч.1 ст.64 Регламенту Львівської міської ради (рішення Ради нормативно-правового характеру та інші акти набирають чинності з дня їх офіційного оприлюднення, якщо Радою не встановлено інший строк введення цих рішень у дію. Рішення Ради нормативно-правового характеру опубліковуються не пізніше як у 20-денний термін після їх прийняття на офіційному сайті Ради або в інший визначений спосіб), а отже - не раніше дня його прийняття, а саме - 31.08.2007р..

Відмовляючи в позові, суд вказав, що на момент проведення заміни віконних заповнень рішення ЛМР №643 від 31.08.2007р. не діяло. Також був відсутній інший нормативний документ Львівської міської ради, який би врегульовував відносини щодо заміни та встановлення віконних і дверних заповнень фасадів на території історичного ареалу м.Львова. Суд вказав, що посилання позивача на порушення з боку ОСОБА_4 вимог нормативного документу, який не діяв в момент вчинення нею відповідних дій, є безпідставним.

Проте такий висновок суду зроблено без врахування вимог чинного законодавства.

Встановлено, що 12.03.2009року працівниками ЛКП Старий Львівскладено акт-попередження про самовільну заміну відповідачем трьох дерев'яних вікон у квартирі №5 на

металопластикові (а.с.7).

Управлінням охорони історичного середовища Львівської міської ради складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_4 №000032 від 12.03.2009р. Адміністративною комісією Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 09.04.2009 року винесено постанову №115, згідно з якою до гр. ОСОБА_4 застосовано адміністративне стягнення у вигляді попередження (а.с.9).

10.03.2010 року комісією ЛКП Старий Львівпроведено обстеження квартири

№5 у будинку №11 на вул. Друкарській та складено акт. Відповідно до

зазначеного акту мешканцем вказаної квартири не приведено віконні заповнення

до автентичного вигляду (а.с.10-11).

Відповідно до ч.1 ст.23 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. № 1699-Ш з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 1699-Ш) під будівництвом слід розуміти як нове будівництво, так і реконструкція, реставрація, капітальний ремонт, впорядкування об'єктів містобудування, розширення та технічне переоснащення підприємств.

Згідно з ч.ч.1, 6 ст.24 Закону № 1699-Ш фізичні та юридичні особи, які мають намір здійснити будівництво, зобов'язані отримати від виконавчих органів відповідних рад, Київської та Севастопольської міської державної адміністрацій, у разі делегування їм таких повноважень відповідними радами, дозвіл на будівництво. Дозвіл на будівництво надається на підставі комплексного висновку щодо відповідності запропонованого будівництва містобудівній документації, державним будівельним нормам, місцевим правилам забудови.

Відповідно до ч.ч.1-2, 10 ст.29 Закону № 1699-Ш дозвіл на виконання будівельних робіт - це документ, що засвідчує право забудовника та підрядника на виконання будівельних робіт, і надається інспекціями державного архітектурно-будівельного контролю, які ведуть реєстр наданих дозволів. Здійснення будівельних робіт без дозволу на виконання будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно з законодавством.

Згідно з ч.3 ст.24 Закону України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 р. № 1805-Ш з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 1805-Ш) забороняється змінювати призначення пам'ятки, її частин та елементів, робити написи, позначки на ній, на її території та в її охоронній зоні без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

Згідно ч.2 ст. 24 Закону № 1805-Ш використання пам'ятки повинно здійснюватися у спосіб, що потребує якнайменших змін і доповнень пам'ятки та забезпечує збереження її матеріальної автентичності, просторової композиції, а також елементів обладнання, упорядження, оздоби тощо, тому своїми діями відповідач завдав шкоду памятці, змінивши характерну властивість об'єкта культурної спадщини, що становить його історико-культурну цінність.

Окрім того, ч.1 ст. 22 Закону № 1805-Ш передбачає, що пам'ятки, їхні частини, пов'язане з ними рухоме та нерухоме майно забороняється зносити, змінювати, замінювати, переміщувати (переносити) на інші місця.

Згідно ст.26 зазначеного Закону, ремонт та реставрація памяток національного значення здійснюються лише за наявності письмового дозволу центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини на підставі погодженої з ним науково-проектної документації.

Відповідно до ч.3 ст.47 цього ж Закону юридичні і фізичні особи, які завдали шкоди пам'яткам, їхнім територіям (у тому числі незаконним будівництвом), зобов'язані відновити пам'ятки та їхні території, а якщо відновлення неможливе - відшкодувати шкоду відповідно до закону.

Аналогічні положення Законів № 1699-Ш і № 1805-Ш містяться і в Типових регіональних правилах забудови, затверджених наказом Держбуду України 10.12.2001 р. за № 219, зареєстрованих у Мінюсті України 03.01.2002 р. № 4/62902 (далі - Правила), зокрема, реконструкція будинків здійснюється лише з дозволу виконавчого комітету відповідної ради (розділ 7 Правил); проектна документація до її затвердження підлягає комплексній державній експертизі згідно із Порядком затвердження інвестиційних програм і проектів будівництва й проведення їх комплексної інвестиційної державної експертизи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17.08.98 N 1308 (п.11.1 розділу 11 Правил); погоджений проект подається на розгляд до містобудівної ради при головному архітекторі району (міста) (п.11.3 розділу 11 Правил); здійснення будівельних робіт на об'єктах містобудування без дозволу на виконання будівельних робіт або його перереєстрації, а також здійснення не зазначених у дозволі будівельних робіт вважається самовільним будівництвом і тягне за собою відповідальність згідно із законодавством (п.12.7 розділу 12).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність" від 20.05.1999 р. № 687-ХІУ з наступними змінами та доповненнями (далі Закон № 687-ХІУ) будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації. Згідно з ч.5 ст.7 Закону № 687-ХІУ затвердження проекту замовником (забудовником) може бути здійснено за наявності рішення органу містобудування та архітектури про погодження проекту.

Суд першої інстанції не взяв до уваги той факт, що будинок на вул. Друкарській,11 в м. Львові є пам"яткою архітектури та відповідач вчинив зміну пам"ятки архітектури без дозволу.

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається з матеріалів справи, позивач вчинив самовільну заміну відповідачем трьох дерев'яних вікон у квартирі №5 на металопластикові без

дозволу на реконструкцію.

Таким чином заміну віконних заповнень ОСОБА_4 проведено у 2005 році за власні кошти без належно оформленого дозволу, а тому порушено вимоги вказаного законодавства.

Отже судом не враховано, що відповідачем не дотримано вимог вказаного законодавства, тому позов Галицької районної адміністрація ЛМР є підставним та підлягає до задоволення.

Тому рішення суду в частині відмови приведення віконних заповнень до автентичного вигляду скасувати та ухвалити нове рішення.

В той же час підстав для стягнення 50000 грн. матеріальної шкоди на підставі ст. 1166 ЦК України немає, т.я. порушене право захищене саме шляхом приведення віконних заповнень до автентичного вигляду, а якщо відновлення неможливе тільки тоді відповідно до ч.3 ст.47 Закону № 1805-Ш відшкодовується шкода.

Керуючись ст.ст.23, 24, 29 Закону України "Про планування і забудову територій", ст.ст. 22, 24, 26, 47 Закону України Про охорону культурної спадщини, ст.9 Закону України "Про архітектурну діяльність", ст.1166 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 212, п.2 ч.1 ст. 307, п.4 ч.1 ст. 309, ч. 2 ст. 314 ст.ст. 316, 317,319 ЦПК України, колегія суддів,-

вирішила :

Апеляційну скаргу Галицької районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 02 грудня 2010 року в частині відмови приведення віконних заповнень до автентичного вигляду скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов Галицької районної адміністрації Львівської міської ради до ОСОБА_4 задовольнити та зобов'язати ОСОБА_4 за власні кошти привести три самовільно встановлені віконні заповнення зі сторони головного фасаду квартири АДРЕСА_1 до автентичного вигляду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Галицької районної адміністрації Львівської міської ради 37 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 8 грн. 50 коп. судового збору за розгляд справи за такими реквізитами: Одержувач: УДК у Львівській області, р/р 31119095700006 в УДК у Л/о, МФО 825014, ЗКПО 22389406, код бюджетної класифікації 22090100.

В решті частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання рішення законної сили.

Головуючий:

Судді: