Рішення № 45512478, 22.06.2015, Сколівський районний суд Львівської області

Сколівський районний суд Львівської області

Справа № 453/624/15-ц

№ провадження 2/453/313/15

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.06.2015 року Сколівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Микитина В.Я.;

з участю секретаря Корнута Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Сколе Львівської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», з участю третьої особи - Відділу державної виконавчої служби Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області про визнання права власності на транспортний засіб та звільнення його з-під арешту, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 07.05.2015 року звернулася в суд із позовною заявою, в якій просить визнати за нею право власності на транспортний засіб марки IVEKO моделі 440 ЕТ, державний номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, 2001 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, номер двигуна - НОМЕР_3 та звільнити вказаний транспортний засіб з-під арешту. В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що у жовтні 2014 року вона приймала участь в електронних торгах, які проводились відповідачем - ПАТ КБ «ПриватБанк» через належний йому сайт по реалізації заставного майна, предметом продажу якого був спірний транспортний засіб. За результатами таких торгів вона була визнана переможцем. У подальшому вона здійснила повний розрахунок за придбаний транспортний засіб у розмірі 47420 грн., після чого між нею та уповноваженим представником з продажу 31.10.2014 року складено акт прийому-передачі автомобіля та правовстановлюючого документа на нього, що був виданий на ім'я відповідача - ОСОБА_2. На даний час спірний транспортний засіб перебуває у її володінні за місцем проживання та реєстрації - у м. Сколе Львівської області. Зазначає, що реалізація заставного майна - спірного транспортного засобу проводилось у відповідності до чинного законодавства та підзаконних нормативно-правових актів, за згодою його власника - відповідача ОСОБА_2. Однак, звернувшись до компетентного органу, уповноваженого здійснити державну реєстрацію спірного транспортного засобу і, тим самим, оформити своє право власності на такий автомобіль, вона отримала відмову з посиланням на ту обставину, що автомобіль є у власності відповідача ОСОБА_2 і на нього накладено арешт Відділом ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області у виконавчому провадженні, де останній є боржником а відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк» - стягувачем. З огляду на вказане та вважаючи, що спірний транспортний засіб належить їй, а не відповідачу ОСОБА_2, вона була змушена звертатися до суду із даним позовом у порядку ст. ст. 328, 392 ЦК України, ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» про визнання за нею права власності на такий об'єкт рухомого майна і звільнення його з-під арешту.

Належним чином уповноважений представник позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 у судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві (а. с. 4-5), просив позов задовольнити. Надав пояснення, аналогічні наведеним у позові.

Відповідач ОСОБА_2, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив і заяви про розгляд справи у його відсутності не подав. Факт належного повідомлення відповідача ОСОБА_2 про дату час та місце судового засідання у справі підтверджується оголошенням у пресі - газеті «Урядовий кур'єр» за 17.06.2015 року № 107 (5481) (а. с. 32-33).

Відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання явку компетентного представника не забезпечив, про причини неявки такого представника суд не повідомив і заяви про розгляд справи у його відсутності не подав. Факт належного повідомлення відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» про дату, час та місце судового засідання у справі підтверджується рекомендованим повідомленням про завчасне врученням поштового відправлення - судової повістки від 12.06.2015 року (а. с. 27).

З огляду на вказане, суд визначив причини неявки відповідача ОСОБА_2 та причини незабезпечення явки компетентного представника відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» у судове засідання не поважними і, у відповідності до ч. 1 ст. 224 та ч. 1 ст. 225 ЦПК України, з урахуванням думки представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3, ухвалив проводити заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору Відділ ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце судового розгляду справи, у судове засідання явку компетентного представника не забезпечив, однак до початку розгляду справи по суті подав суду заяву вх. № ЕП-258 від 22.06.2015 року (а. с. 38), в якій просив проводити судовий розгляд справи у відсутності такого представника, за наявними у матеріалах справи доказами, а при вирішенні спору поклалася на розсуд суду.

Крім того, Відділ ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області надіслав на адресу суду під вх. № 2698 від 12.06.2015 року письмові пояснення (а. с. 34), згідно з якими у зазначеному Відділі перебуває на виконанні виконавчий лист № 0616/3808/12, виданий 26.02.2013 року Новоград-Волинським міськрайонним судом Житомирської області про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (боржників) у солідарному порядку на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» (стягувача) боргу за договором кредиту у розмірі 289512 грн., виконавче провадження ВП № 42036720. Уході такого виконавчого провадження державним виконавцем 05.06.2014 року винесено постанову про накладення арешту на все рухоме та нерухоме майно боржника ОСОБА_2 та оголошення заборони на його відчуження, у тому числі і на спірний транспортний засіб, яка є чинною.

Вивчивши позовну заяву, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на підтвердження позовних вимог, взявши до уваги письмові пояснення третьої особи на стороні відповідачів без самостійних вимог на предмет спору від 12.06.2015 року, давши належну оцінку доказам по справі, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованим і такі слід задовольнити у повному обсязі з наступних підстав.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 у жовтні 2014 року приймала участь в електронних торгах, які проводились відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» через належний йому сайт www.planetavto.com.ua по реалізації заставного майна - транспортного засобу марки IVEKO моделі 440 ЕТ, державний номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, 2001 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, номер двигуна - НОМЕР_3, за результатами яких була визнана переможцем.

23.10.2014 року позивач ОСОБА_1 здійснила повний розрахунок з відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» за придбаний об'єкт рухомого майна у загальній сумі 47420 грн., що підтверджується копіями заявок на перевід готівки № 496.150.1, № 496.151.1, № 496.152.1, № 496.153.1 та № 496.154.1 від вказаного числа у розмірі 9000 грн., 9000 грн., 9000 грн., 9000 грн. та 11240 грн. відповідно (а. с. 10).

Згідно акту прийому-передачі автомобіля від 31.10.2014 року (а. с. 8) провідний спеціаліст з продажу авто відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» Фурманов Г.Г. передав, а позивач ОСОБА_1 прийняла автомобіль IVEKO моделі 440 ЕТ у зв'язку з реалізацією заставного майна через сайт відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» www.planetavto.com.ua з усіма вимогами щодо його реалізації, тобто проведення аукціону, оплати комісії у розмірі 1000 грн. та внесення всієї суми як переможця аукціону на рахунок погашення конфіскату - НОМЕР_4. Грошові кошти у розмірі 47240 грн. зараховані до установи банку. У згаданому акті прийому-передачі міститься також детальна інформація про вказаний вище транспортний засіб та його ідентифікативні дані, з яким позивачу ОСОБА_1 було передано ще й оригінал свідоцтва про реєстрацію спірного транспортного засобу серії НОМЕР_5, виданого Новоград-Волинським МРЕВ УДАІ УМВС України у Житомирській області 21.03.2008 року на ім'я відповідача ОСОБА_2 (копія - а. с. 9).

Судом встановлено, що реалізація заставного майна проводилась за всіма правилами проведення аукціону відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» у відповідності до вимог Закону України «Про заставу», внутрішніх Правил проведення електронних торгів у ПАТ КБ «ПриватБанк», а також умов самого договору застави, що був укладений останнім з позичальником - відповідачем ОСОБА_2 одночасно із кредитним договором (сторони ПАТ КБ «Приватбанк, ОСОБА_2 та ОСОБА_4), і такі обставини не оспорюються. Крім того, спірний транспортний засіб був реалізований відповідачем ПАТ КБ «ПриватБанк» за згодою відповідача ОСОБА_2, як це передбачено згаданими вище нормами законодавства та внутрішніми документами банківської установи.

За змістом ч. 1, 2 ст. 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України. Основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Актами цивільного законодавства є також інші закони України, які приймаються відповідно до Конституції України та цього Кодексу.

Статтею 8 ЦК України встановлено, що якщо цивільні відносини не врегульовані цим Кодексом, іншими актами цивільного законодавства або договором, вони регулюються тими правовими нормами цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, що регулюють подібні за змістом цивільні відносини (аналогія закону). У разі неможливості використати аналогію закону для регулювання цивільних відносин вони регулюються відповідно до загальних засад цивільного законодавства (аналогія права).

Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають з дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Порядок реалізації заставного майна шляхом проведення електронних торгів банківськими установами чинним ЦК України, іншими Законами України чи підзаконними нормативно-правовими актами не врегульовано, однак такі дії за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Однак, Тимчасовий порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затверджений Наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року за № 656/5, на законодавчому рівні врегульовує подібні за змістом цивільні відносини, а саме відносини щодо реалізації шляхом проведення електронних торгів у тому числі і банківськими установами арештованого майна.

Відтак, у даному випадку має місце аналогія закону, а до спірних правовідносин слід застосовувати положення Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 року за № 656/5.

Так, за змістом п. 9 розділу ІХ «Порядок розрахунків за придбане на електронних торгах майно та перехід права власності» вказаного Тимчасового порядку…, у разі придбання рухомого майна, акт про проведені електронні торги є підставою для отримання майна у зберігача. Цей акт підтверджує виникнення права власності у особи, що придбала рухоме майно.

Таким чином суд дійшов до висновку, що позивач ОСОБА_1, придбавши транспортний засіб марки IVEKO моделі 440 ЕТ, державний номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, 2001 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, номер двигуна - НОМЕР_3 і оформивши у встановленому порядку акт прийому-передачі, який є тим-же актом про проведені електронні торги, з відповідними реквізитами, підставно отримала вказаний об'єкт рухомого майна у зберігача - відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» і, відповідно, у останньої виникло право власності на таке рухоме майно.

Судом також встановлено, що позивач ОСОБА_1, незважаючи на виникнення у неї права власності на спірний автомобіль, не може здійснити реєстрацію такого права власності в силу перебування автомобіля під арештом, накладеним постановою старшого державного виконавця Відділу ДВС Новоград-Волинського міськрайонного управління юстиції Житомирської області Козловим В.В. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 05.06.2014 року у виконавчому провадженні ВП № 42036720, де стягувачем є відповідач ПАТ КБ «ПриватБанк», а боржником - відповідач ОСОБА_2 (а. с. 35).

Як вбачається з довідки, виданої 09.04.2015 року Центром надання послуг, пов'язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування м. Стрий, Стрийського, Жидачівського, Миколаївського та Сколівського районів ГУ МВС України у Львівській області за вих. № 1302 (а. с. 11), спірний транспортний засіб згідно комп'ютерних даних станом на визначену дату належить на праві особистої власності відповідачу ОСОБА_2 і знаходиться під арештом.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 392 ЦК України особа може пред'явити позов про визнання за нею права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

За змістом ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження» особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Як роз'яснюється у п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.1995 року № 20 «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», судовий захист права приватної власності громадян здійснюється шляхом розгляду справ за позовами про визнання права власності. Відповідні положення щодо захисту права приватної власності поширюються також і на особу, яка хоча не є власником, але володіє майном з підстав, передбачених законом чи договором.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07.02.2014 року № 6 «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» роз'яснено про можливість вирішення вимог інших осіб, які не є стороною виконавчого провадження, щодо належності їм, а не боржникові майна, на яке накладено арешт, шляхом пред'явлення ними відповідно до правил судової юрисдикції позову до боржника та особи, в інтересах якої накладено арешт, про визнання права власності на це майно і зняття з нього арешту. У такому ж порядку розглядаються вимоги осіб, які не є власниками майна, але володіють ним на законних підставах. Орган державної виконавчої служби у відповідних випадках може бути залученим судом до участі у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.

Враховуючи ту обставину, що незаконність набуття позивачем ОСОБА_1 права власності на транспортний засіб марки IVEKO моделі 440 ЕТ, державний номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, 2001 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, номер двигуна - НОМЕР_3 не встановлена судом і такий факт не оспорюється, суд вважає, що таке право набуте останньою правомірно - на підставі акта про проведення електронних торгів (акта прийому-передачі автомобіля). Зазначений транспортний засіб повинен бути звільнений з-під арешту в силу належності його станом на дату ухвалення даного рішення у справі позивачу ОСОБА_1, а не боржникові у виконавчому провадженні ВП № 42036720 - відповідачу ОСОБА_2. Що стосується відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк», як особи в інтересах якої свого часу накладено арешт на спірний автомобіль, то, як уже встановлено судом, кошти за його придбання у розмірі 47240 грн. як за реалізацію заставного майна зараховані до установи банку у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Відтак, права відповідача ПАТ КБ «ПриватБанк» не порушуються.

Виходячи із заявлених позовних вимог, аналізу матеріалів справи та враховуючи викладене вище, суд вважає, що вимоги позивача про визнання права власності на транспортний засіб марки IVEKO моделі 440 ЕТ, державний номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, 2001 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, номер двигуна - НОМЕР_3 та звільнення його з-під арешту, є підставними і обґрунтованими, доведені матеріалами справи і підлягають до задоволення у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10-11, 62, 64, 79, 88, 209, 212-215, 218, 224-226 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на транспортний засіб марки IVEKO моделі 440 ЕТ, державний номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, 2001 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, номер двигуна - НОМЕР_3.

Звільнити транспортний засіб марки IVEKO моделі 440 ЕТ, державний номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, 2001 року випуску, номер кузова - НОМЕР_2, номер двигуна - НОМЕР_3 з-під арешту.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення суду може бути переглянуте Сколівським районним судом Львівської області за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка подається протягом десяти днів з дня отримання копії заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем у загальному порядку шляхом подання до апеляційного суду Львівської області через Сколівський районний суд Львівської області апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя В.Я. Микитин

Повний текст заочного рішення суду виготовлений 23.06.2015 року.