Постанова № 4550537, 29.08.2008, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 2-а-34-2008 р.

П О С Т А Н О В А

іменем України

29 серпня 2008 р. Селидівський міський суд Донецької області діючий як адміністративний суд у складі головуючого судді Ясинського О. В., при секретарі Пироговой Л. В., за участю позивача ОСОБА_1, представника відповідача Клименко К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Селидове адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірною відмову УПСЗН м. Селидове про виплату одноразової грошової допомоги у розмірах встановлених законом, і про стягнення недоотриманих сум за 2005-2007 р.р., -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірною відмову УПСЗН м. Селидове про виплату одноразової грошової допомоги у розмірах встановлених законом, і про стягнення недоотриманих сум за 2005-2007 роки, посилаючись на те, що він є інвалідом 3 групи, у зв`язку із захворюваннями, пов'язаними з участю у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції. Згідно ст. 7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» має статус ветерана війни і згідно з ч.5 ст.13 цього Закону має право на пільги, а саме, на щорічне отримання до 05 травня одноразової грошової допомоги у розмірі 7 мінімальних пенсій за віком. Відповідачем фактично виплачена позивачеві зазначена допомога в таких розмірах:

в 2005 році - 270 грн.;

в 2006 році - 270 грн.

в 2007 році - 300 грн.

Позивач вважає, що відповідачем йому недоплачена грошова допомога до 5 травня в розмірі 7 мінімальних пенсій за віком та просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість по недоотриманій грошовій допомозі до 5 травня за 2005, 2006, 2007р. в розмірі 6839 грн.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив задовольнити їх у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову, оскільки фінансування витрат, пов`язаних з реалізацією цих виплат здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Розміри щорічної допомоги відповідної категорії громадян встановлюються Законом “Про державний бюджет України” на відповідний рік, а саме: інвалідам війни 3 групи були встановлені суми грошової допомоги:

в 2005 році - 270, 00 грн. відповідно до ст. 34 ЗУ “Про державний бюджет України на 2005 рік”;

в 2006 році - 270, 00 грн. відповідно до ст. 30 ЗУ “Про держаний бюджет України на 2006 рік”;

в 2007 році - 300, 00 грн. відповідно до ст. 29 ЗУ “Про державний бюджет України на 2007 рік”.

Вказані суми були виплачені ОСОБА_1 в повному обсязі у встановлений законодавством термін.

Заслухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, позивач ОСОБА_1, є інвалідом 3 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - інвалідів війни, це підтверджується посвідченням, яке діє на всій території України постійно, серії Б № НОМЕР_1.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з належних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених Законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого Законом.

Правовий статус ветеранів війни визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», який забезпечує створення належних умов для їх життєзабезпечення та сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.

Як передбачено ст. 4 цього Закону, ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

Згідно ст. 7 вказаного Закону до інвалідів війни належать також інваліди з числа військовослужбовців, осіб вільнонайманого складу, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних під час захисту Батьківщини, виконання інших обов'язків військової служби, пов'язаних з перебуванням на фронті в інші періоди, з ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, ядерних аварій, ядерних випробувань, з участю у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, іншим ураженням ядерними матеріалами.

Оскільки ОСОБА_1 є інвалідом 3 групи внаслідок ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, тому він має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни.

Основними завданнями Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є, зокрема, надання пільг, переваг та соціальних гарантій.

Пільги інвалідам війни та особам прирівняним до них (ст.7), передбачені ст. 13 цього Закону. Так, відповідно до ч. 5 вказаної статті, інвалідам війни 3 групи щорічно до 5 травня виплачується разова грошова допомога у розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до зазначених вимог, ОСОБА_1отримував щорічно грошову допомогу до 5 травня.

В судовому засіданні встановлено та не оспорювався сторонами той факт, що позивачу виплачувалася вказана допомога в наступних розмірах:

в 2005 році в розмірі 270 грн.;

в 2006 році в розмірі 270 грн.

в 2007 році в розмірі 300 грн.

Відповідно до ч.3 ст.72 КАС України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

ОСОБА_1вважає, що відповідач виплачував йому грошову допомогу до 5 травня в 2005-2007 роках не в повному обсязі, як це передбачено Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому звернувся до відповідача з проханням про виплату не донарахованої йому допомоги. Однак, позивачу було відмовлено відповідачем у задоволені його звернення, з посиланням на те, що розміри щорічної грошової допомоги до 5 травня відповідної категорії громадян встановлюються Законом України «Про державний бюджет» на відповідний рік.

Суд вважає обґрунтування відповідачем стосовно виплати позивачу щорічної допомоги до 5 травня у зазначених вище розмірі у 2007 році безпідставним, а його відмову ОСОБА_1 стосовно доплати вказаної допомоги за вказаний рік неправомірною з наступних підстав.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституції та Законами України.

На виконання вимог ЗУ «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту» відповідач здійснював виплату грошової допомоги до 5 травня в розмірах, встановлених Законом України «Про державний бюджет України» на відповідний рік.

Так, на думку суду, відповідач у 2007 році здійснив виплату щорічної грошової допомоги до 5 травня в розмірі 300 грн. не в повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.71 Закну України «Про державний бюджет України на 2007 рік» виплату щорічної разової грошової допомоги відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2007 році, в тому числі інвалідам 3 групи, зупинено.

В той же час, п.1 Рішення Конституційного суду України № 6-рп/2007 від 09.07.2007 року положення пункту 13 ст.71 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік» визнано такими, що не відповідають Конституції України, тобто вони є неконституційними.

Таким чином, відповідач повинен був виплачувати ОСОБА_1 щорічну грошову допомогу до 5 травня у 2007 році в розмірі, встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тобто в розмірі семи мінімальних пенсій за віком.

Змін до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у 2007 році в частині зменшення розміру одноразової щорічної допомоги внесено не було, таким чином, виплата щорічної одноразової допомоги у 2007 році здійснена відповідачем з порушенням норм спеціального Закону.

Відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (в редакції 27.04.2007 року, яка діяла на момент виплати допомоги) мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, збільшений на 1 відсоток (що встановлено ЗУ «Про державний бюджет України на 2007 рік» з 1 квітня 2007 року).

Прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2007 рік відповідно до абзацу 5 ч.1 ст.62 Закону України «Про державний бюджет на 2007 рік», з 1 квітня 2007 року складає 406 грн. Таким чином, мінімальний розмір пенсії за віком складає 406 грн.+ (406?0,01) =406=406+4,06=410 грн. 06 коп.

Таким чином, розмір щорічної разової грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік, який повинен бути виплачений позивачу складає 410,06?7=2 870 грн. 42 коп.

Оскільки відповідач в 2007 році здійснив виплату щорічної разової грошової допомоги до 5 травня в розмірі 300 грн., тому стягненню підлягає 2 870,42-300=2 570 грн. 42 коп.

Так, відповідно до принципу верховенства права та законності - суд, при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема людина, її права та свободи визначаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість держави. Крім того, як роз'яснено постановою Пленуму Верховного суду України № 9 від 01.11.1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»,-судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти буд-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України), підлягають оцінці на відповідність як Конституції України так і закону.

Виплата, що здійснена відповідачем у 2005 та 2006 роках у розмірах, передбачених Законами України «Про державний бюджет» за відповідні роки, є правомірною, оскільки наявність статей цього Закону, які встановлюють розмір щорічної разової грошової допомоги до 05 травня, не визнані неконституційними, це доводить правомірність застосування зазначених норм відповідачем при виплаті спірної допомоги за ці роки.

Таким чином, суд визнає неправомірною відмову відповідача ОСОБА_1 у перерахунку та виплаті щорічної разової грошової допомоги до 05 травня у 2007 році та стягує з Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради на користь позивача щорічну грошову допомогу до 05 травня в розмірі семи мінімальних пенсій за віком за 2007 рік в сумі 2 570 грн. 42 коп., в задоволенні іншої частини позовних вимог суд відмовляє.

На підставі вищевикладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 161, 162, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про державний бюджет України на 2005», Законом України «Про державний бюджет України на 2006», Законом України «Про державний бюджет України на 2007», -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради про визнання неправомірною відмову УПСЗН м. Селидове про виплату одноразової грошової допомоги у розмірах встановлених законом, і про стягнення недоотриманих сум за 2005-2007 р. р. - задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради в виплаті ОСОБА_1щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Селидівської міської ради р/р 35219012000632 в ГУ ДК у Донецькій області, МФО 834016, ЄДРПОУ 25953988 на користь ОСОБА_1 недоотриману суму щорічної грошової допомоги до 5 травня за 2007 рік у розмірі 2 570 (дві тисячі п'ятсот сімдесят) грн. 42 коп.

 В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі заяви в 10-денний строк з дня проголошення постанови. Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Суддя: