Ухвала суду № 45495301, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/800/18364/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі

суддів: Леонтович К.Г., Васильченко Н.В., Донця О.Є.,

розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду справу за касаційною скаргою Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року у справі №808/3774/13-а за позовом ОСОБА_2 до Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області, третя особа Бердянська міська рада Запорізької області про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 р. року ОСОБА_2 звернулася в суд з позовом до Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області, третя особа Бердянська міська рада Запорізької області, в якому просила визнати дії відповідача незаконними; зобов'язати відповідача виконати наказ господарського суду Запорізької області від 24.06.2007 року, виданий на підставі рішення господарського суду Запорізької області від 13.06.2007 року.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 15 травня 2013 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року скасоване рішення суду першої інстанції, заявлений позов задоволений.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції Бердянське управління Державної казначейської служби України Запорізької області звернулося до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просять скасувати постанову суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, залишити в силі постанову суду першої інстанції.

В письмовому відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції без змін.

В письмових поясненнях Бердянська міська рада Запорізької області підтримала подану касаційну скаргу.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13 червня 2007 року рішенням господарського суду Запорізької області у справі № 7/194/07 позов суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 до Бердянської міської ради був задоволений частково, стягнуто з Бердянської міської ради на користь позивача 69 639,34 грн. безпідставно отриманих коштів, 696,39 грн. державного мита, 101,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В частині стягнення 8774,55 грн. суми індексу інфляції та 2713,07 грн. суми 3% річних - відмовлено. Рішення набрало законної сили 24.06.2007 року.

На виконання зазначеного рішення господарським судом Запорізької області був виданий наказ від 24.06.2007 року № 7/194/07 щодо стягнення з Бердянської міської ради на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 69 639,34 грн. безпідставно отриманих коштів, 696,39 грн. державного мита, 101,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

ОСОБА_2 неодноразово звертався із зверненнями до відповідача, до підрозділу примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Запорізькій області, до виконавчого комітету Бердянської міської ради, а також до Бердянської міжрайонної прокуратури Запорізької області про надання інформації щодо виконання рішення суду та з інших питань, на які отримував відповіді.

Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Запорізькій області до відповідача було направлено запит від 17.10.2007 року № 02-36-1764 про надання інформації, на який відповідач повідомив, що примусове списання коштів необхідно здійснювати з того рахунку, на який здійснювалося перерахування коштів позивача.

Відповідач листом від 02.04.2008 року №06-49/321-821 повернув платіжні вимоги №148, №149 без виконання, пояснивши, що відповідно до Порядку повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), повернення платникам помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) здійснюється з відповідних рахунків, відкритих в органах Державного казначейства України, шляхом оформлення платіжних доручень на підставі відповідних документів, у тому числі виконавчих, податкових, митних та інших державних органів, яким відповідно до закону надано право на стягнення до бюджету податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших надходжень. Це здійснюється на підставі заяви платника про повернення, оригіналу довідки відповідного державного органу на який покладено справляння платежу, що повертається, з обов'язковим зазначенням необхідності повернення та оригіналу документа, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету. Позивач повинен самостійно звернутися до відповідача з заявою про повернення коштів відповідно до наказу господарського суду Запорізької області з наданням платіжних документів підтверджуючих про перерахування коштів. Повернення коштів виконано з тих рахунків, на які були зараховані. Зазначив, що наказ господарського суду Запорізької області виданий з порушеннями: орендна плата за землю, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу необхідно повернути з одного рахунку, що суперечить Порядку повернення коштів. Позивачу необхідно звернутись до господарського суду Запорізької області з метою виправлення помилок та видачі наказів про повернення коштів відповідно до сплати платежів (відповідно до платіжних документів).

Позивачем до господарського суду Запорізької області була направлена заява №495/1106 від 21.04.2008 року щодо видачі виправленого документу (наказу), на що господарський суд Запорізької області листом від 05.05.2008 повідомив, що наказ був направлений на адресу позивача, в ньому зазначені адреси та банківські реквізити сторін (в тому числі один із розрахункових рахунків, але судом не вказується, що стягнення повинно здійснюватися з даного рахунку).

Листом від 05.05.2009 року №06-49/494-7 відповідач повідомив позивача, що в наказі господарського суду Запорізької області вказано розрахунковий рахунок місцевого бюджету м.Бердянськ, а не Бердянської міської ради, та який на даний час закритий. Роз'яснив, що виконання рішення господарського суду Запорізької області можливе у разі заміни способу виконання судового рішення.

Підрозділом примусового виконання рішень ВДВС ГУЮ в Запорізькій області постановою від 19.04.2011 року відкрите виконавче провадження за наказом господарського суду Запорізької області від 24.06.2007 року.

Також, відповідач в листі від 15.06.2011 року №04-30/724-37 зазначив, що сплинув термін пред'явлення до виконання наказу господарського суду Запорізької області. Наказ був дійсний до 24.06.2010 року.

Відділом примусового виконання рішень УДВС ГУЮ у Запорізькій області 09.04.2012 року була прийнята постанова №25988689 про повернення виконавчого документа стягувачеві, якою було встановлено, що за боржником не зареєстрована інформація про банківські рахунки, а також відсутнє майно, на яке може бути звернуте стягнення.

Листом від 03.04.2013 року відповідачем було повідомлено позивача, що виконання наказу господарського суду Запорізької області неможливо через відсутність у відповідача відкритих рахунків на ім'я Бердянської міської ради, в зв'язку з чим наказ господарського суду Запорізької області від 24.06.2007 року був повернутий без виконання.

Згідно ухвали господарського суду Запорізької області від 27.05.2013 року, що набрала законної сили, строк пред'явлення наказу у справі №7/194/07 з урахуванням постанови про повернення виконавчого документу стягувачу від 09.04.2012 року становить три роки, тобто до 09.04.2015 року.

Відповідно до ухвали господарського суду Запорізької області від 26.04.2013 року, що набрала законної сили, заяву суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 (вх. № 09-06/7506 від 16.04.2013 року) задоволено частково, шляхом стягнення з Бердянської міської ради (71118, м. Бердянськ, Запорізька область, пл. 1-ї Бердянської ради, 2, ЄДРПОУ 23787244) на користь суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_2 69639 (шістдесят дев'ять тисяч шістсот тридцять дев'ять) грн. 34 коп. безпідставно отриманих коштів за рахунок місцевого бюджету м.Бердянська.

Невиконання наказу щодо виконання рішення господарського суду стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, відмовляючи в позові виходив з того, що стягнення коштів з місцевого бюджету м.Бердянська рішенням господарського суду Запорізької області не передбачено, у зв'язку із припиненням позивачем підприємницької діяльності з 13.03.2012 р., зобов'язання третьої особи, які виникли на підставі судового рішення, припинилися.

Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позов послався на ті обставини, що відповідно Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду, судом першої інстанції було помилково зазначено, що оскільки підприємницька діяльність позивача була припинена, зобов'язання третьої особи, які виникли на підставі судового рішення, припиняються.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду апеляційної інстанції виходячи з наступного.

За обставинами справи між сторонами виник спір щодо невиконання відповідачем рішення суду про стягнення коштів.

Згідно п.4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13 квітня 2011 року №460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань зокрема: здійснює через систему електронних платежів Національного банку України розрахунково-касове обслуговування розпорядників, одержувачів бюджетних коштів та інших клієнтів, операцій з коштами бюджетів, спільних із міжнародними фінансовими організаціями проектів; здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду; здійснює безспірне вилучення коштів із місцевих бюджетів відповідно до Бюджетного кодексу України; здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету, за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету; нараховує штрафи за неповне або несвоєчасне повернення коштів надміру сплачених податків відповідно до законодавства.

Виходячи з наведених законодавчих норм відповідач у справі - орган владних повноважень, який реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Закон України "Про виконавче провадження" регламентує умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно ч.2 ст.3 Закону України "Про виконавче провадження" рішення про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами Державного казначейства України в установленому Кабінетом Міністрів України порядку.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 затверджений Порядок виконання рішень про стягнення коштів з державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ.

Відповідно пункту 35 Порядку, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): 1) шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що провадить оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, органу прокуратури або суду; 2) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень; 3) шкоди, заподіяної органом державної влади у сфері нормотворчої діяльності; 4) різниці між сумою коштів, що надійшли до державного бюджету від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, та сумою, встановленою у судовому рішенні; 5) шкоди, заподіяної фізичній особі внаслідок кримінального правопорушення.

Відповідно до пункту 16 Порядку, органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів: 1) для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів; 2) що надійшли в результаті повернення бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою або під державні гарантії; 3) що надійшли від реалізації конфіскованого або зверненого судом у дохід держави майна, іншого майна, у тому числі валютних цінностей, що переходять у власність держави, вилученого уповноваженими державними органами; 4) що надійшли в результаті конфіскації національної або іноземної валюти; 5) що надійшли в інший установлений законодавством спосіб; 6) з метою забезпечення бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного та місцевих бюджетів з відшкодування такого податку.

Згідно ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється Державною казначейською службою України в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності у відповідача протиправної бездіяльності та необхідності зобов'язанння виконати наказ господарського суду, виданого на підставі рішення суду.

Щодо припинення підприємницької діяльності колегія суддів зазначає.

Відповідно ч.3 ст.46 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців фізична особа позбавляється статусу підприємця з дати внесення до Єдиного державного реєстру запису про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця.

Згідно ст. 52 ЦК України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Виходячи з вимог ст.ст. 51, 52, 598-609 ЦК України особливістю підстав припинення зобов'язань для фізичної особи-підприємця є те, що у випадку виключення останньої з Реєстру її зобов'язання за укладеними нею договорами не припиняються, а залишаються за підприємцем як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. У випадку припинення суб'єкта підприємницької діяльності - юридичної особи припиняються усі її зобов'язання.

Враховуючи, що фізична особа-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями всім своїм майном - і тим, яке використовувалося для здійснення підприємницької діяльності, і тим, яке не використовувалося, після припинення нею здійснення підприємницької діяльності та виключення з Реєстру, остання відповідає за зобов'язаннями, взятими на себе як суб'єктом підприємницької діяльності, всім належним їй майном.

Відповідної правової позиції дотримується і Верховний Суд України, відображаючи останню у постанові від 04.12.2013 року по справі №6-125цс13.

Аналізуючи зміст вищенаведенихї законодавчих норм основне зобов'язання за судовим рішенням не припинилося, тому відсутні підстави для припинення й обов'язків боржника Бердянської міської ради перед ОСОБА_2.

Виходячи з наведеного колегія суддів вважає обгрунтованим висновки суду апеляційної інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, судом апеляційної інстанції винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 222, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Бердянського управління Державної казначейської служби України Запорізької області залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: