Ухвала суду № 45495247, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2015 року м. Київ К/800/26066/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі суддів:

Мороз В.Ф.

Логвиненко А.О.

Донець О.Є.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року у справі за позовом Комунального підприємства "Старобільськбухтехсервіс" до Державної фінансової інспекції в Луганській області, треті особи - Кремінська об'єднана державна фінансова інспекція, Луганське обласне об'єднання (асоціація) по агропромисловому будівництву "Луганськоблагробуд", про визнання протиправною та скасування вимоги,

в с т а н о в и л а:

Комунальне підприємство "Старобільськбухтехсервіс просило визнати протиправним та скасувати пункт 6 вимоги Кремінської об'єднаної Державної фінансової інспекції Державної фінансової інспекції в Луганській області від 17.12.2013 року №830-14/2020 в частині відображення в обліку дебіторської заборгованості за невиконані роботи ненадані послуги (різницю у вартості виконаних робіт, послуг); стягнення коштів у сумі 90065,30 грн. з контрагентів (підрядників) шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг, стягнення з осіб, винних у проведенні зайвих виплат коштів в сумі 90065,30грн. Позов мотивовано тим, що пункт 6 вимоги інспекції є необґрунтованим.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року, залишеного без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року, позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 6 вимоги інспекції в частині відображення в обліку дебіторської заборгованості за невиконані роботи ненадані послуги (різницю у вартості виконаних робіт, послуг); стягнення коштів у сумі 90065,30 грн. з контрагентів (підрядників) шляхом повернення коштів або виконання відповідного обсягу робіт чи надання послуг, стягнення з осіб, винних у проведенні зайвих виплат коштів в сумі 90065,30грн.

В касаційній скарзі, що надійшла до Вищого адміністративного суду України відповідач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України, перевіривши матеріали справи та переглядаючи матеріали справи в межах доводів касаційної скарги, судова колегія вважає, що вона задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що інспекцією проведено планову ревізію фінансово-господарської діяльності у КП «Старобільстбудтехсерві» за період з 01.01.2010 по 01.09.2013 року, за результатами якої складений акт від 03.12.2013 №830-21/014.

На підставі вищезазначеного акту інспекції прийнято вимогу №830-14/2020 про усунення порушень, пунктом 6 якої позивача зобов'язано опрацювати матеріали ревізії та вжити заходи щодо усунення виявлених порушень, а саме: відобразити у обліку дебіторську заборгованість за невиконані роботи не надані послуги (різницю у вартості виконаних робіт, послуг). Стягнути кошти у сумі 94276,57 грн. з контрагентів (підрядників) шляхом повернення коштів або виконання обсягу робіт чи надання послуг. В іншому випадку стягнути з осіб, винних у проведенні зайвих виплат, кошти в сумі 94267,57 грн.

Згідно з Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженого Указом Президента України від 23 квітня 2011 року № 499/2011 (далі - Положення) Державна фінансова інспекція України (далі - Держфінінспекція України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів України, входить до системи органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція України відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб, а саме: вимагає від керівників та інших службових осіб підконтрольних установ усунення виявлених порушень законодавства; звертається до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів (підпункт 4 пункту 4 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція України для виконання покладених на неї завдань має право в установленому порядку, зокрема, пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства; при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України.

Також Положенням установлено, що у разі, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, Держфінінспекція України має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми кореспондуються з положеннями пункту 7 статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» № 2939-ХІІ, згідно з якими державній контрольно-ревізійній службі надано право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства.

Отже органу державного фінансового контролю надано можливість здійснювати контроль за використанням коштів державного і місцевого бюджету та у разі виявлення порушень законодавства пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір та звернутися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання. Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Наведене дає підстави для висновку про наявність у органу державного фінансового контролю права заявляти вимогу про усунення порушень, виявлених у ході перевірки підконтрольних установ, яка обов'язкова до виконання лише в частині усунення допущених порушень законодавства і за допомогою якої неможливо примусово стягнути виявлені в ході перевірки збитки.

В порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке породжує безпосередньо права чи обов'язки для позивача.

У даній справі Інспекція пред'явила вимоги, які вказують на виявлені збитки, їхній розмір та їх стягнення.

Зважаючи на те, що збитки відшкодовуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю, правильність їх обчислення перевіряє суд, який розглядає цей позов, а не за поданням адміністративного позову підконтрольної установи про визнання вимоги протиправною.

Отже висновок судів про задоволення позову не ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права, у зв'язку з чим судові рішення підлягають скасуванню з прийняттям нового про відмову у позові.

Відповідна правова позиція була висловлена Верховним Судом України у постановах від 15 квітня 2014 року (справа № 21-40а14) від 13 травня 2014 року (21-89а14), 15 жовтня 2014 року.

Відповідно до ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України Суд касаційної інстанції має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, якщо обставини справи встановлені повно і правильно, але суди першої та апеляційної інстанцій порушили норми матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Луганській області задовольнити.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2014 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 квітня 2014 року скасувати.

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили через 5 днів після направлення його копії особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України.

Судді В.Ф. Мороз

А.О. Логвиненко

О.Є. Донець