Ухвала суду № 45495240, 15.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"15" червня 2015 р. м. Київ К/9991/1229/12

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

за участю секретаря Ковтун О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Україна»

на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011

у справі № 2а-6794/10/1570

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Україна"

до 1. Державної податкової адміністрації в Одеській області,

2. Державної податкової інспекції в Малиновському районі міста Одеси

про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2011 позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Малиновському районі м.Одеси від 12.04.2010 № 0001852301/0 та від 12.04.2010 № 0001862301/0.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 постанову суду першої інстанції скасовано. У задоволенні адміністративного позову відмовлено.

ТОВ «Магістраль-Україна» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції. Посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлено такі обставини.

Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2010 № 0001862301/0 податкового зобов'язання з податку на прибуток в загальній сумі 91739 грн., в т.ч. 57296 грн. основного платежу та 34443 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки виїзної планової перевірки за період з 01.04.2008 по 30.09.2009, викладені в акті від 26.03.2010 № 152/23-10/20017557, про порушення вимог п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 5.2.1, п.п. 5.2.7 п. 5.2., п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5, п.п. 5.6.1 п. 5.6, п. 5.9 ст. 5, п.п. 8.1.4 п. 8.1, п.п. 8.3.2 п. 8.3, п. 8.4, п.п. 8.6.1 п. 8.6 ст. 8, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі - Закон № 334/94-ВР).

І.Відповідач вважає, що позивач порушив вимоги п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону № 334/94-ВР. При цьому відповідач виходить з того, що існує невідповідність даних бухгалтерського обліку даним декларації з податку на прибуток підприємств, відображеним у рядку 01.1 «доходи від продажу товарів (робіт, послуг) на суму 167 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем в порушення вимог п. 1.6, п.п. 3.2.3 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 10.08.2005 року № 327 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.08.2005 за № 925/11205 (далі - Порядок № 925/11205), в акті перевірки не зазначено первинного документа, на підставі якого вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, та інших доказів, які б підтверджували наявність факту порушення, тобто відображене у додатку № 5 відхилення не доведено.

2. Згідно з актом перевірки порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР полягало у тому, що позивач неправильно здійснив розрахунок приросту/убутку балансової вартості запасів, оскільки не відобразив у додатку К1/1 декларації з податку на прибуток підприємства запаси, використані не в господарській діяльності. Підприємством не відкориговані залишки на початок періоду на 50 відсотків вартості палива, використаного на легковий автотранспорт та вартості товарів, використаних не у виробничій діяльності. Крім того, залишки товарно-матеріальних цінностей відображених у додатку К1/1 декларації на звітні дати не відповідають залишкам товарно-матеріальних цінностей, відображеним на рахунках бухгалтерського обліку. В результаті цього порушення занижено за 3 квартал 2009 року валові доходи в сумі 1176 грн..

Також порушення позивачем вимог п. 5.9 ст. 5 Закону № 334/94-ВР полягало у тому, що позивач завищив на 102097 грн. за 2-4 квартали 2008 року, 1-3 квартали 2009 року показники у рядку 04.2 декларацій з податку на прибуток «убуток балансової вартості запасів». Окрім того, позивач не відобразив у додатку К1/1 декларації з податку на прибуток підприємства запаси, використані не в господарській діяльності. Підприємством не відкориговані залишки на початок періоду на 50 відсотків вартості палива, використаного на легковий автотранспорт та вартості товарів, використаних не у виробничій діяльності. Крім того, залишки товарно-матеріальних цінностей відображених у додатку К1/1 декларації на звітні дати не відповідають залишкам товарно-матеріальних цінностей, відображеним на рахунках бухгалтерського обліку. В результаті цього порушення завищено валові витрати в сумі 102097 грн., в т.ч. за півріччя 2008 року в сумі 10071 грн., за 3 квартали 2008 року в сумі 25782 грн., за 2008 рік в сумі 34811 грн., за півріччя 2009 року в сумі 30375 грн. та за 3 квартали 2009 року в сумі 66110 грн.

Відповідно до п.5.9 ст.5 Закону № 334/94-ВР платник податку веде податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім тих, що підлягають амортизації, та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів (далі - запасів) на складах, у незавершеному виробництві та залишках готової продукції, витрати на придбання та поліпшення (перетворення, зберігання) яких включаються до складу валових витрат згідно з цим Законом (за винятком тих, що отримані безкоштовно).

Згідно з п. 4 та п.6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Мінфіну України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Мінюсті України 02.11.1999 за № 751/4044 (далі - П(С)БУ 9 «Запаси»), запаси це активи, які: утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності; перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва; утримуються для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг, а також управління підприємством. Для цілей бухгалтерського обліку запаси включають: сировину, основні й допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування виробництва й адміністративних потреб.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач при придбанні та оприбуткуванні паливо-мастильних матеріалів відносив до валових витрат 50% їх вартості (рядок 04.1 Декларації з податку на прибуток) та відповідно у розрахунку приросту (убутку) балансової вартості запасів за період з 01.04.2008 по 30.09.2009 враховувались 50% залишків палива. Виходячи з цієї обставини суд першої інстанції встановив, що відповідач дійшов висновку про те, що позивач не відкоригував залишки на початок періоду на 50% вартості палива використаного на легковий автотранспорт та товарів використаних не у господарській діяльності, без урахування цієї обставини. При цьому суд встановив, що відповідачем не зазначено про заниження на відповідну суму показника рядка 04.1 Декларації з податку на прибуток за відповідні періоди.

Судом першої інстанції також встановлено, що позивачем сформовано валові витрати з урахуванням вимог п.п.5.4.10 п.5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР.

3. Згідно з актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР полягало у тому, що позивач безпідставно відніс до складу валових витрат звітного періоду витрати в сумі 89186 грн., в т.ч. за 3 квартал 2008 року в сумі 59387 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 964 грн. та за 1 квартал 2009 року в сумі 28835 грн., за операціями, здійсненими у попередніх звітних періодах, без відображення таких витрат у рядку 05.2 декларації з податку на прибуток підприємств «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів».

Відповідно до п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно з абз.4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону № 334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.п.11.2.1 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 5.2.7 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми витрат, не враховані у минулих податкових періодах у зв'язку з допущенням помилок та виявлених у звітному податковому періоді у розрахунку податкового зобов'язання.

Як встановлено судом першої інстанції, позивач не включив до складу валових витрат витрати на дату з першої визначеної в законі подій, оскільки не мав відповідних первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 № 2181-ІІІ (далі - Закон № 2181) якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Системний аналіз наведених норм закону дає підстави для висновку, що за умови реального здійснення платником податку господарських операцій з придбання товару та послуг, які призвели до фактичного руху активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, за наявності первинних документів, складених щодо господарських операцій, платник податку має право сформувати валові витрати на дату з першої з визначених в законі подій.

У разі якщо платник податку не сформував валові витрати у звітному періоді, право на які в нього виникло, такий платник може самостійно виправити цю помилку і збільшити валові витрати, адже закон дозволяє суми витрат, не врахованих у минулих податкових періодах, віднести до складу валових витрат.

Виправлення помилок здійснюється у встановленому законом порядку, а саме: або шляхом подання уточнюючого розрахунку або шляхом зазначення уточненого показника у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені, в даному випадку шляхом зазначення такого показника у рядку 05.2 декларації з податку на прибуток «самостійно виявлені помилки за результатами минулих податкових періодів».

Відповідач наголошує на тому, що позивач збільшив валові витрати минулих періодів у звітному періоді не шляхом відображення такого показника у рядку 05.2 декларації.

Однак суд касаційної інстанції вважає, що така методологічна помилка не може бути підставою для позбавлення платника податку права на валові витрати за фактично вчиненими операціями, оскільки не призводить до завищення скоригованих валових витрат у рядку 06 декларації, при розрахунку яких враховуються як показники рядків 04, так і показники рядків 05.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить правильним висновок суду першої інстанції про відсутність підстав для донарахування податкового зобов'язання з податку на прибуток за цим епізодом.

4. Згідно з актом перевірки позивач порушив вимоги п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону № 334/94-ВР. При цьому відповідач встановив невідповідність даних бухгалтерського обліку даним декларації з податку на прибуток підприємства, відображеним в рядку 04.1 «витрати на придбання товарів (робіт, послуг), крім визначених у 04.11», в результаті чого встановив завищення валових витрат в сумі 36389 грн., в т.ч. за 2 квартал 2008 року в сумі 50308 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 38611 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 23119 грн., за 1 квартал 2009 року в сумі 187844 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 53525 грн. та за 3 квартал 2009 року в сумі 14117 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, вказаний висновок відповідача ґрунтується на даних додатка № 6 до довідки про загальну інформацію, проте представники відповідача не змогли пояснити суду, на підставі яких даних відповідач відобразив суми у стовбці з назвою « 631 аванси з урахуванням правил ведення податного обліку». Згідно з додатком № 4 до довідки про загальну інформацію стан розрахунків по контрагентах на субрахунку бухгалтерського обліку 6.3.1 не відповідає даним додатку № 6 до акту перевірки, а дебіторська заборгованість субрахунку 6.3.1 станом на 01.04.2010 року не була віднесена позивачем до складу валових витрат попередніх податкових періодів згідно з п.п.11.2.3 п.11.2 ст.11 Закону № 334/94-ВР.

Як зазначено судом першої інстанції, відповідач не надав пояснення суду першої інстанції на підставі яких доказів встановлено відображене у додатку № 6 відхилення. Виходячи з цього суд встановив, що відображення в акті перевірки вказаного порушення здійснено з порушенням п.п.2.3.2 Порядку № 925/11205.

5. Згідно з актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 5.4.8 п. 5.4 ст. 5 Закону № 334/94-ВР полягало у тому, що позивач безпідставно включив до складу валових витрат витрати в сумі 10920 грн., в т.ч. за 2 квартал 2008 року в сумі 2520 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 3080 грн., за 4 квартал 2008 року в сумі 1960 грн., за 2 квартал 2009 року в сумі 1400 грн. та за 3 квартал 2009 року в сумі 1960 грн., на відрядження фізичних осіб за кордон без наявності підтверджуючих документів: запрошень приймаючої сторони, документів, що засвідчують участь особи, яка відряджена, у переговорах, проїзних документів (квитків на поїзд, літак тощо), рахунків за проживання в готелях або наймання інших житлових приміщень. До перевірки надані лише накази на відрядження, посвідчення про відрядження та звіти про використання коштів наданих на відрядження.

Відповідно до п.п.5.4.8 п.5.4 ст.5 Закону № 334/94-ВР до валових витрат включаються витрати на відрядження фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку або є членами керівних органів платника податку, у межах фактичних витрат особи, яка відряджена, на проїзд (включаючи перевезення багажу) як до місця відрядження і назад, так і за місцем відрядження, оплату вартості проживання у готелях (мотелях), а також включених до таких рахунків витрат на харчування чи побутові послуги (прання, чистка, лагодження та прасування одягу, взуття чи білизни), найм інших жилих приміщень, телефонних рахунків, оформлення закордонних паспортів, дозволів на в'їзд (віз), обов'язкового страхування, витрат на усний та письмовий переклади, інших документально оформлених витрат, пов'язаних з правилами в'їзду та перебування у місці відрядження, включаючи будь-які збори і податки, що підлягають сплаті у зв'язку зі здійсненням таких витрат.

Зазначені витрати можуть бути включені до складу валових витрат платника податку лише за наявності підтверджуючих документів, що засвідчують вартість цих витрат у вигляді транспортних квитків або транспортних рахунків (багажних квитанцій), рахунків з готелів (мотелів) або від інших осіб, що надають послуги з розміщення та проживання фізичної особи, страхових полісів тощо. Не включається до складу витрат платника податку готівка, витрачена на цілі, визначені підпунктами 5.3.1 та 5.4.4 цієї статті, а також на цілі, не пов'язані з відшкодуванням особистих витрат фізичної особи, яка перебуває у відрядженні.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88. Цим же Положенням передбачено, що первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції. Таким чином, первинними документами є будь-які документи, які засвідчують факт здійснення господарської операції.

Перелік документів, що підтверджують зв'язок такого відрядження з основною діяльністю платника податку не є вичерпним. Необхідною умовою включення до складу валових витрат платника податку є наявність підтверджуючих документів щодо зв'язку відрядження з основною діяльністю платника податку.

Як встановлено судом першої інстанції, у ТОВ «Магістраль-Україна» з приймаючою стороною - ТОВ «Інжмашсервіс» (Росія) існує діючий контракт, за яким у періоді, що перевірявся, змінювався стан взаєморозрахунків, що є підтвердженням зв'язку відряджень з основною діяльністю позивача.

Враховуючи наведене, суд касаційної інстанції знаходить обґрунтованим висновок суду першої інстанції про правомірність віднесення до складу валових витрат витрати на відрядження директора підприємства, які підтверджені наказами на відрядження, посвідченнями про відрядження та звітами про використання коштів, наданих на відрядження.

6. Згідно з актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону № 334/94-ВР полягало у безпідставному включенні до складу валових витрат витрати в сумі 3743 грн., в т.ч. за 3 квартал 2008 року в сумі 2529 грн. та за 4 квартал 2008 року в сумі 1214 грн., сплачені у зв'язку з придбанням у ЗАТ «Український мобільний зв'язок» послуг з доступу до мережі роумінг-оператора за відсутності документального підтвердження за цей період службових відряджень за кордон.

Судами на підставі складених відповідачем додатків № 7 та № 8 встановлено збіг дат перебування працівників у відрядженнях з датами рахунків зв'язку.

Враховуючи наведене, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про обґрунтованість віднесення позивачем до складу валових витрат сум витрат за послуги з доступу до мережі роумінг-оператора.

7. Згідно з актом перевірки позивач порушив вимоги п.п. 5.6.1 п. 5.6 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, оскільки безпідставно відніс до складу валових витрат витрати в сумі 183 грн. на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку. Відповідач встановив невідповідність даних бухгалтерського обліку задекларованим позивачем валовим витратам, а саме: згідно з даними бухгалтерського обліку нарахована заробітна плата складає 172976 грн., а до складу валових витрат у рядку 04.3 декларації з податку на прибуток підприємств віднесено 173159 грн.

Як встановлено судом першої інстанції, відповідачем не взято до уваги дані субрахунку Дт92Кт663 за 3 квартал 2008 року, згідно з якими витрати на оплату праці в цьому періоді склали 48212,42 гривень, що відповідає даним рядка 04.3 декларації з податку на прибуток підприємства.

Враховуючи наведене, суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про безпідставність висновку відповідача щодо завищення позивачем валових витрат на суму 183 грн.

ІІ. Підставою для визначення позивачу за податковим повідомленням-рішенням від 12.04.2010 № 0001852301/0 податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 107232 грн., в т.ч. 71488 грн. основного платежу та 35744 грн. штрафних (фінансових) санкцій, слугували висновки вказаної перевірки про порушення вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закон № 168/97-ВР).

1.Згідно з актом перевірки позивач порушив вимоги п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п.п. 7.3.1 п. 7.3 Закону № 168/97-ВР, в результаті якого занизив задекларовані показники податкового зобов'язання в сумі 71423 грн., в т.ч. за квітень 2008 року в сумі 39858 грн., за травень 2008 року в сумі 75 грн., за червень 2008 року в сумі 1666 грн., за липень 2008 року в сумі 302 грн. та за серпень 2008 року в сумі 29522 грн. внаслідок завищення податкового кредиту за ці періоди в сумі 41901 грн., в т.ч. за квітень 2008 року в сумі 39858 грн., за травень 2008 року в сумі 75 грн., за червень 2008 року в сумі 1666 грн., за липень 2008 року в сумі 302 грн.

Відповідач встановив невідповідність даних бухгалтерського обліку даним декларації з податку на додану вартість на суму 64 грн.

Відповідач також вважає, що позивач безпідставно сформував податковий кредит у вказаних періодах на підставі податкових накладних, виданих у лютому-березні 2008 року, не скориставшись правом на коригування податкового кредиту за попередні звітні періоди шляхом подання уточнюючих розрахунків чи шляхом відображення в рядку 16 декларації з податку на додану вартість.

Виходячи з положень п.п.7.2.3, п.п. 7.2.6. п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР (далі - Закону № 168/97-ВР) підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, яка видається платником податку, який поставляє товари (послуги). Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Пункт 7.4.5. п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР забороняє включати до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними.

Відповідно до п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Зі змісту наведених положень закону випливає, що у податковому обліку податкова накладна є тим документом, який складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця і визначається як розрахунковий документ, що підтверджує вчинення певної господарської операції, за якою виникають податкові зобов'язання, породжує у платників податку (покупця та продавця) обов'язки та права щодо нарахування та сплати податку на додану вартість, в тому числі підтверджує право покупця на нарахування податкового кредиту.

Зважаючи на наявність у позивача при формуванні податкового кредиту податкових накладних, виданих платниками податків на додану вартість, які мають силу податкових і одночасно розрахункових документів та підтверджують факт вчинення позивачем господарських операцій, що є об'єктом оподаткування, відсутність у законі обмежень щодо строку давності на відображення податкового кредиту у податковому обліку, суд касаційної інстанції вважає, що формування платником податку на додану вартість податкового кредиту в періоді, коли отримано податкові накладні, не може бути підставою для позбавлення такого платника права на податковий кредит.

2. Згідно з актом перевірки порушення позивачем вимог п.п. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону № 168/97-ВР полягало у тому, що позивач завищив показник у рядку 16 декларації «Коригування податкового кредиту» в сумі 29522 грн. за серпень 2008 року.

Це порушення пов'язується з такими обставинами: станом на 01.08.2008 по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» обліковується дебіторська заборгованість (надана попередня оплата) в сумі 680458,59 грн. по взаєморозрахунках з ТОВ «Шевченко». У серпні 2008 року ТОВ «Шевченко» здійснено повернення попередньої оплати в сумі 588498,59 грн., що відображено в бухгалтерському обліку відповідною проводкою. У податковому обліку у зв'язку з поверненням передплати здійснено коригування податкового кредиту, що відображено у рядку 16 декларації та у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних. Однак відповідач вважає, що коригування щодо повернення попередньої оплати проведено не в повному обсязі, оскільки вважає, що необхідно було зменшити податковий кредит на суму 98083,1 грн., а фактично зменшено тільки на суму 68561,15 грн.

Судом першої інстанції встановлено, що при здійсненні позивачем передплати в сумі 177131,69 гривень, в т.ч. ПДВ 29521,95 гривень, позивач не включав суми податку додану вартість до податкового кредиту у попередніх податкових періодах. Зазначене узгоджується з реєстрами податкових накладних за 2004-2009 роки, в яких відповідні податкові накладні відсутні.

Згідно з п. 4.5 ст.4 Закону № 168/97-ВР якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Відповідно до п.п. 4.5.1 п.4.5 ст.4 Закону № 168/97-ВР якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то: а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку; б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

З огляду на встановлену обставину про те, що при здійсненні позивачем передплати в сумі 177131,69 гривень, в т.ч. ПДВ 29521,95 гривень, позивач не включав суми податку додану вартість до податкового кредиту у попередніх податкових періодах, позивач правомірно при поверненні передплати зменшив податковий кредит на 68561,15 гривень.

Суд касаційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно встановив обставини у справі та надав їм правову оцінку, в результаті чого ухвалив законну та обґрунтовану постанову. Суд апеляційної інстанції безпідставно скасував постанову суду першої інстанції та необґрунтовано відмовив в задоволенні позову, залишивши поза увагою встановлені судом першої інстанції обставини та їх оцінку без належного обґрунтування.

Враховуючи наведене, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а постанова суду першої інстанції - залишенню в силі.

Керуючись ст. ст. 220, 221, 223, 226, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Магістраль-Україна» задовольнити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.12.2011 скасувати та залишити в силі постанову Одеського окружного адміністративного суду від 28.07.2011.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України у порядку, встановленому статтями 236-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В.Ланченко

Ю.І. Цвіркун