Ухвала суду № 45460623, 24.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Головуючий у 1-й інстанції: Кармазін О.А. Суддя-доповідач: Епель О.В.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2015 року Справа: № 826/956/15

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Епель О.В.,

суддів: Карпушової О.В., Кобаля М.І.,

за участю секретаря Жигіля Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року у справі за адміністративним позовом управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс» про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва ( далі - позивач ) звернулося до суду з адміністративним позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Ютем-Транссервіс» ( далі - відповідач ) про стягнення заборгованості з відшкодування витрат на виплату і доставку пільгових пенсій за Списком № 1 у розмірі 31 670,08 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення заборгованості по перерахуванню сум фактичних витрат на виплату і доставку пільгових пенсій гр. ОСОБА_2 за період з січня 2013 року по червень 2014 року в розмірі 22 236,72 грн. було залишено без розгляду.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати зазначену ухвалу суду та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду в частині позовних вимог, що були залишені без розгляду, так як, на думку апелянта, оскаржуване рішення суду прийнято з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи в цій частині.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - без змін, з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Ютем-Транссервіс» перебуває на обліку УПФУ в Дніпровському районі м. Києва як платник внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та зобов'язаний здійснювати відшкодування витрат органів ПФУ на виплату і доставку пільгових пенсій його колишнім працівникам.

Сума заборгованості відповідача з відшкодування таких витрат, про стягнення якої позивач просить у своєму позові, утворилась за період з січня 2013 року по 23.01.2015 року включно та становить 31 670,08 грн.

З даним адміністративним позовом УПФУ в Дніпровському районі м. Києва звернулось до суду 23.01.2015 р.

Судова колегія встановила, що постановляючи ухвалу про залишення без розгляду даного адміністративного позову в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2013 року по червень 2014 року в розмірі 22236,72 грн., суд першої інстанції виходив з того, що зазначені позовні вимоги були заявлені позивачем з пропуском строку звернення до суду з адміністративним позовом, який визначено ст. 99 КАС України, та за відсутності поважних причин для його поновлення, як таке передбачено ст. 100 КАС України.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Спірні правовідносини регулюються Конституцією України, Кодексом адміністративного судочинства України ( далі - КАС України ), Законами України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ( далі - Закон № 1058-IV ), «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» ( далі - Закон № 2464-VI ), Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 р. № 21-1 ( далі Інструкція № 21-1 ), Положенням «Про Пенсійний фонд України», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 р. № 208 ( далі - Положення № 280 ).

Так, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 6.8 Інструкції № 21-1, підприємства щомісяця до 25 числа, вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах. У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та інше), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Згідно з п. 14, 15 ст. 106 Закону № 1058-ІV, рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені або накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, є виконавчим документом.

У разі якщо страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, отримали рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, і не сплатили зазначені в них суми фінансових санкцій протягом десяти робочих днів, а також не оскаржили це рішення чи не повідомили у цей строк відповідний виконавчий орган Пенсійного фонду про його оскарження, воно передається для виконання державній виконавчій службі та страхувальнику.

Суми пені та фінансових санкцій, застосованих за порушення порядку та строків обчислення, нарахування та сплати страхових внесків стягуються в тому ж порядку, що й недоїмка із сплати страхових внесків.

Суми пені та штрафів можуть бути включені до вимоги про сплату недоїмки, якщо застосування цих фінансових санкцій пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

Строк давності не застосовується щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів.

У п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону № 2464-VI визначено, що недоїмка - це сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена територіальними органами Пенсійного фонду України у випадках, передбачених цим Законом.

За змістом ч. 1, 2 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Таким чином, з викладених правових норм вбачається, що заборгованість підприємства, яка виникла з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій не є недоїмкою, а тому правила ч. 15 ст. 106 Закону № 1058-ІV про те, що строки позовної давності не застосовуються при стягненні недоїмки, на таку заборгованість не розповсюджуються.

Отже, позовні вимоги органами ПФУ про стягнення з підприємства заборгованості з відшкодування витрат на виплату та доставку пільгових пенсій повинні бути заявлені у межах строків, визначених ст. 99 КАС України, тобто протягом шести місяців з дня утворення такої заборгованості, і їх поновлення судом можливо виключно за наявності поважних причин, відповідно до ст. 100 КАС України.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України від 05.06.2014 р. № К/9991/38247/12 та від 17.09.2014 р. № К/800/42346/14.

При цьому, колегія суддів відзначає, що поважність причин пропуску строку звернення до суду є оціночним поняттям і визначається судом в кожному конкретному випадку за такими критеріями, як існування об'єктивно непереборних обставин, які унеможливили реалізацію позивачем свого волевиявлення на вчасне звернення до суду.

Виходячи з цього, колегія суддів звертає увагу на те, що як було правильно встановлено судом першої інстанції, спірна сума заборгованості відповідача утворилась за період з січня 2013 року по січень 2015 року та загалом складає 31670,08 грн., а з даним адміністративним позовом УПФУ в Дніпровському районі м. Києва звернулось до суду лише 23.01.2015 р., тобто з пропуском шестимісячного строку, визначеного ст. 99 КАС України.

Крім того, судова колегія встановила, що звертаючись до суду першої інстанції з даним адміністративним позовом УПФУ в Дніпровському районі м. Києва не ставило питання про поновлення строку позовної давності і лише в ході судового розгляду справи зазначило, що підставою його пропуску стало те, що позивач дізнався про необхідність стягнення з відповідача спірної заборгованості тільки у вересні 2014 року після отримання відповідної інформації від іншого територіального управління ПФУ.

Однак, колегія суддів відзначає, що аналіз приписів Закону № 1058-ІV, Інструкції № 21-1 та Положення № 280 надає підстави вважати, що територіальні управління ПФУ є структурними підрозділами єдиного органу влади, а отже мають реальні можливості та зобов'язані координувати свої дії для ефективного і своєчасного реагування на правопорушення, які призводять до ненадходження відповідних коштів у бюджет.

З огляду на це, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що даний адміністративний позов в частині позовних вимог про стягнення заборгованості за період з січня 2013 року по червень 2014 року подано УПФУ в Дніпровському районі м. Києва з порушенням строку звернення до суду за відсутності жодних поважних причин для його поновлення, а отже підлягає залишенню без розгляду.

Доводи апелянта про те, що пільгова пенсія ОСОБА_2, витрати на виплату і доставку якої мають відшкодовуватись відповідачем, була призначена вказаній фізичній особі іншим територіальним управлінням ПФУ і позивач отримав їх розрахунок лише у вересні 2014 року, колегія суддів вважає їх такими, що спростовуються наведеною вище аргументацією, висновками суду першої інстанції та не єповажними причинами пропуску строку звернення до суду у розумінні ст. 100 КАС України.

Таким чином, дослідивши ці та всі інші доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає їх необгрунтованими і безпідставними.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції було повно та правильно встановлено обставини справи, а рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, згідно з вимогами ст. 159 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на це, судова колегія вважає, що апеляційна скарга управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року - без змін.

Керуючись ст.ст. 159, 160, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Дніпровському районі м. Києва залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 13 березня 2015 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя:

Судді:

Повний текст рішення виготовлено 24.06.2015 р.

Головуючий суддя Епель О.В.

Судді: Кобаль М.І.

Карпушова О.В.