Ухвала суду № 45460414, 23.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/712/15 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Файдюк В.В.

У Х В А Л А

Іменем України

23 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Файдюка В.В.

суддів: Старової Н.Е.

Коротких А.Ю.

При секретарі: Ковтун І.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Київської області, Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И В :

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року у частині позовних вимог: про визнання недійсним свідоцтва від 22 грудня 2014 року № НОМЕР_2 про право власності на земельну ділянку площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_1), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_4; про зобов'язання Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області скасувати державну реєстрацію права власності на земельну ділянку площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_1) за ОСОБА_4, що вчинена на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 22 грудня 2014 року індексний № 18208331 провадження у справі закрито;в задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нову, якою задовольнити позов повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 05 лютого 2014 ОСОБА_4 звернулась до Головного управління Держземагенства у Київській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 0,05 га для ведення садівництва, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1.

Наказом від 24 лютого 2014 року № КИ 3221455300:02:007/00013840 Головне управління Держземагенства у Київській області надало дозвіл ОСОБА_4 на розробку документації землеустрою щодо відведення названої земельної ділянки у власність.

За замовленням ОСОБА_4 Державним підприємством "Київській інститут землеустрою" розроблено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_4 для колективного садівництва в АДРЕСА_1".

Вказаний проект землеустрою був погоджений в установленому порядку Управлінням Держземагенства у Васильківському районі згідно висновку від 28 липня 2014 року № 1680/03-1 та Відділом архітектури та містобудування Васильківською райдержадміністрації згідно висновку від 04 серпня 2014 року.

До складу документації із землеустрою увійшла також довідка від 06 квітня 2014 року № 06/04/14/06, видана правлінням Садівницького масиву "Глеваха-3", відповідно до якої ОСОБА_4 є землекористувачем садової ділянки по АДРЕСА_1 загальною площею 0,05 га. Вона також є членом садівницького масиву "Глеваха-3" згідно з протоколом загальних зборів садоводів від 18 травня 2002 року, земля під сади виділена безоплатно у постійне користування рішенням Київського Облвиконкому від 30 липня 1966 року № 577 "Про виділення земельної площі під сади громадянам м. Києва", вказана земельна ділянка не продана, не закладена, у суперечці та під арештом не знаходиться.

Крім того, позивачем було надано рішення Апеляційного суду Київської області від 27 вересня 2012 року у цивільній справі № 22ц-5186/12, відповідно до якого суд визнав недійсними:

державний акт на право приватної власності на землю серії НОМЕР_3, виданий 02 серпня 2004 року Глевахівською селищною радою Васильківського району Київської області на ім'я ОСОБА_3, зареєстрований у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 4149, на земельну ділянку площею 0,0578 га для ведення садівництва на території АДРЕСА_1;

договір дарування земельної ділянки площею 0,0578 га, розташованої на території АДРЕСА_1, укладений 11 червня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5, посвідчений державним нотаріусом Васильківської районної державної нотаріальної контори Київської області Смоліною І.В. за реєстровим № 1-2553;

державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4, виданий 24 березня 2008 року гр. ОСОБА_5 на підставі договору дарування земельної ділянки від 11 червня 2007 року Управлінням земельних ресурсів у Васильківському районі, зареєстрований у Книзі записів реєстрації державних актів за № 010832600286, на земельну ділянку площею 0,0578 га для ведення садівництва на території АДРЕСА_1.

12 вересня 2009 року Управління Держземагентства у Васильківському районі Київської області на підставі вказаного проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок здійснило реєстрацію земельної ділянки АДРЕСА_1, як кадастрової одиниці, що перебуває у державній власності, присвоїло вказаній земельній ділянці кадастровий номер НОМЕР_1. Відповідний витяг із Державного земельного кадастру від 12 вересня 2012 року за № НВ-3203299752014 видано ОСОБА_4 за її заявою.

У подальшому ОСОБА_4 звернулась до Головного управління Держземагенства у Київській області з клопотанням про затвердження документації із землеустрою та передачі земельної ділянки з державної власності у її власність, до якого було надано вказаний витяг з Державного земельного кадастру від 12 вересня 2014 року № НВ-3203299752014, виданий Управлінням Держземагенства у Васильківському районі Київської області, та відповідний проект землеустрою.

Наказом Головного управління Держземагенства у Київській області від 16 жовтня 2014 року № 10-848015-14сг затверджено "Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного садівництва гр. ОСОБА_4 на території АДРЕСА_1", а також надано у власність гр. ОСОБА_4 земельну ділянку загальною площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для колективного садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території АДРЕСА_1.

05 грудня 2014 року ОСОБА_4 звернулась до Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції із заявою про державну реєстрацію за нею права власності на спірну земельну ділянку.

22 грудня 2014 року державний реєстратор прийняв рішення № 18208331 про державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за ОСОБА_4, вніс запис про державну реєстрацію прав на вказаний об'єкт нерухомості до Державного реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень, видав ОСОБА_4 свідоцтво від 22 грудня 2014 року № 31397867 на право власності на спірну земельну ділянку.

Не погоджуючись з такими діями відповідачів та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

Разом з тим, судом встановлено, що в березні 2011 року ОСОБА_3 набув права власності на 1/2 частину садового будинку АДРЕСА_1 у порядку спадкування на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2011 року. Право власності на іншу 1/2 частину цього будинку суд визнав за іншим спадкоємцем - ОСОБА_4

Надалі рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року у цивільній справі № 362/968/13-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Київської області від 11 листопада 2014 року право власності ОСОБА_4 на 1/2 частину вказаного будинку було припинено, визнано право власності на цю частину за ОСОБА_3 з виплатою на користь ОСОБА_4 компенсації вартості вказаної частини у сумі 108 371,50 грн.

Слід зазначити, що рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 3131 липня 2014 року у цивільній справі № 362/968/13-ц набуло законної сили 11 листопада 2014 року, тобто після видання Головним управлінням Держземагенства у Київській області наказу від 16 жовтня 2014 року № 10-848015-14сг "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для колективного садівництва гр. ОСОБА_4 ".

Рішенням від 20 січня 2015 року № 18737165 державний реєстратор Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції здійснив державну реєстрацію права власності на садовий будинок АДРЕСА_1 на підставі рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 31 липня 2014 року у цивільній справі № 362/968/13-ц. Однак, ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 березня 2015 року скасовано рішення у справі № 362/968/13-ц.

Отже, з урахуванням викладених обставин справи та норм матеріального права, що регулюють земельні відносини, когезія суддів дійшла такого висновку.

За змістом статті 6 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Водночас суб'єктивна оцінка порушення права не є абсолютною. В деяких випадках сам законодавець визначає коло осіб, права яких можуть бути порушені внаслідок бездіяльності, вчинення суб'єктом владних повноважень певних дій чи прийняття актів, правомірно обмежуючи право інших осіб на звернення до суду за захистом порушених прав, свобод або інтересів.

Так, відповідно до ч.2 статті 171 КАС право оскаржити нормативно-правовий акт мають особи, щодо яких його застосовано, а також особи, які є суб'єктом правовідносин, у яких буде застосовано цей акт. Тобто оскаржити такий акт інші особи не можуть.

Зі змісту регулювання, яке міститься у КАС, також вбачається, що і право оскаржити індивідуальний акт має особа, якої він стосується.

ОСОБА_3 оспорив накази, які є правовими актами індивідуальної дії. Такі правові акти породжують права й обов'язки тільки тих суб'єктів (чи визначеного цим актом певного кола суб'єктів), яким їх адресовано.

В даному випадку вбачається, що у позивача є право лише на Ѕ частину садового будинку АДРЕСА_1, в той час як на земельну ділянку, що є предметом спору, у ОСОБА_3 право власності відсутнє. Таким чином, оскаржувані апелянтом акти індивідуальної дії жодним чином його права не зачіпають.

Право на захист - це самостійне суб'єктивне право, яке з'являється у володільця регулятивного права лише в момент порушення чи оспорення останнього.

Таким чином, відсутність у будь-кого (крім власників вказаних земельних ділянок), в тому числі і позивача ОСОБА_3, прав чи обов'язків у зв'язку із оскаржуваними наказами не породжує для останнього і права на захист, тобто права на звернення із цим адміністративним позовом.

Посилання позивача на порушення його прав є безпідставними, оскільки зазначені накази не стосуються його безпосередньо.

Крім того, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до ч.2 статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до п.1 ч.1 статті 17 КАС, компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність ( в даному випадку Наказ Головного управління Держземагенства у Київської області від 16 жовтня 2014 року № 10-848015-14сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», яким третій особі надано у власність земельну ділянку загальною площею 0,0543 га (кадастровий номер НОМЕР_1) для колективного садівництва із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території АДРЕСА_1) (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 24 лютого 2015 року у справі № 21-34а15.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що позивач у справі звернувся до суду фактично з приводу визнання права власності на спірну земельну ділянку за позивачем або третьою особою, який розглядається Васильківським міськрайонним судом Київської області у порядку цивільного судочинства, колегія суддів вважає, що наведений спір належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що за суб`єктним складом сторін, змістом заявлених позивачем вимог та предметом спору дана справа підлягає розгляду місцевими загальними судами у порядку, визначеному Цивільним процесуальним кодексом України.

Згідно з ч. 1 статті 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку і позовна заява залишається без розгляду або провадження у справі закривається з підстав, встановлених відповідно статтями 155 і 157 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 157 КАС України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 198, ч. 1 статті 203 КАС України, постанова або ухвала суду першої інстанції скасовується в апеляційному порядку та провадження у справі закривається з підстав, встановлених статтею 157 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що суд першої інстанції невірно застосував норми процесуального права, неповно з'ясував обставини справи, у зв'язку з чим постанова підлягає скасуванню з постановленням ухвали про закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 157, 160, 199, 203, 205, 206, 212, 254 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову Київського окружного адміністративного суду від 12 травня 2015 року - скасувати.

Провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Головного управління Держземагенства у Київської області, Управління Держземагенства у Васильківському районі Київської області, Реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції, третя особа: ОСОБА_4 про визнання протиправними та скасування рішень - закрити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому статтею 254 КАС України та може бути оскаржена безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції в порядку і строки, встановлені статтею 212 КАС України.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Файдюк В.В.

Судді: Старова Н.Е.

Коротких А. Ю.