Ухвала суду № 45460396, 16.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/4882/15 Головуючий у 1-й інстанції: Келеберда В.І. Суддя-доповідач: Грищенко Т.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 червня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Грищенко Т.М.,

суддів Лічевецького І.О., Мацедонської В.Е.,

при секретарі Киш С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного правління Міндоходів у Полтавській області на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 р. у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного правління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство "Укрнафта" звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного правління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправними дій щодо внесення змін (коригування) до АІС «Податковий блок» до підсистеми «Аналітична система» щодо коригування суми податкового кредиту по платнику податків НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» на підставі акту від 25.11.2014 №6979/16-01-22-02-10/403739509; зобов'язання відновити в АІС «Податковий блок» до підсистеми «Аналітична система» показники податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, що були відкориговані на підставі акту від 25.11.2014 №6979/16-01-22-02-10/403739509.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконну, на його думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є на його переконання підставою для зміни судового рішення.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у м. Полтаві Головного управління Міндоходів у Полтавській області проведено документальну позапланову невиїзну перевірку НГВУ «Полтаванафтогаз» ПАТ «Укрнафта» відповідальний за утримання та внесення податків до бюджету під час виконання договору №999/97 «Про спільну інвестиційну і виробничу дільність, не пов'язану із створенням юридичної особи від 24.12.1997 по взаємовідносинам з ТОВ «Київ лік від петролеум» за квітень, червень 2014 року, за результатом якої складено акт від 25.11.2014 №6979/16-01-22-02-10/403739509 (далі - акт перевірки).

З акту перевірки вбачається, що перевіркою встановлено порушення п. 187.1 ст. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення суми податкового кредиту на суму 11 150 450,58 грн. та завищення суми податкового зобов'язання за червень 2014 року по взаємовідносинам з ПАТ «Укрнафта».

Не погоджуючись з вищевказаним, позивач звернувся до суду.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія Київського апеляційного адміністративного суду зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Згідно пункту 73.5 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право з метою отримання податкової інформації проводити зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків.

Зустрічна звірка може бути проведена в разі наявності у розпорядженні контролюючого органу первинних документів або надання таких документів платником податків на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, позаяк за своєю правовою суттю зустрічна звірка полягає у зіставленні даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється органами державної фіскальної служби, з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій і розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання засвідчується лише факт неможливості її проведення без встановлення будь-яких висновків стосовно документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків. Тобто, такий акт не може містити жодних інших висновків, окрім висновку про неможливість проведення зустрічної звірки.

Таким чином, оскільки акт про неможливість проведення зустрічної звірки Товариства з обмеженою відповідальністю „Київ Ліквід Петролеум" підтверджує лише факт неможливості проведення звірки, то він не є джерелом отримання податкової інформації, яка положеннями статті 83 Податкового кодексу України визначена як підстава для висновків під час проведення перевірок, та не є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог чинного законодавства (або їх відсутність), а тому не може слугувати підставою для висновків про нереальність господарських операцій позивача з TOB „Київ Ліквід Петролеум".

Сама по собі неможливість реалізації контролюючим органом визначеної законодавством компетенції щодо проведення зустрічних звірок контрагента не може вважатися доказом вчинення певним платником податку порушень податкового законодавства.

Правила фіксування встановлених перевіркою порушень встановлені п.п. 5.2 п. 5 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984.

Згідно з п. 36.1 та п. 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 Податкового кодексу України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.

Апелянт доводить в своїй апеляційній скарзі, що контролюючий орган коригування даних податкової звітності позивача не здійснював, внесення даних перевірки до електронної бази даних є лише службовою діяльністю працівників ДПІ у м. Полтаві, а оскільки податкових повідомлень-рішень не виносилося, то у позивача відсутні підстави заявляти про наявність порушеного права чи законного інтересу.

Разом з тим, як вбачається з цього висновку, контролюючим органом встановлено як заниження податкових зобов'язань в частині формування податкового кредиту за господарськими операціями з TOB „Київ Ліквід Петролеум", так і завищення податкових зобов'язань за взаємовідносинами ПАТ „Укртатнафта".

Однак, сума завищення податкового зобов'язання за червень 2014 року по взаємовідносинах з ПАТ „Укртатнафта" контролюючим органом у висновках акту перевірки не вказана, незважаючи на те, що виявлені порушення повинні відображатися у гривнях у розрізі податків та зборів з розбивкою за роками та податковими періодами відповідно до п. 6.2 розділу II Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 № 984.

Таким чином, оскільки податкове повідомлення-рішення не виносилось, то сума завищення податкових зобов'язань повинна була б бути рівна сумі заниження податкових зобов'язань, але цей факт не відповідає дійсності.

Так, в описовій частині акту перевірки вказано, що сума податкових зобов'язань за взаємовідносинами з ПАТ „Укртатнафта" становить суму 11 196 023,98 грн. „Зазначені податкові накладні занесені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних, сума податку на додану вартість в розмірі 11 196 023,98 грн. включена до складу податкового зобов'язання в декларації з ПДВ за червень 2014 року платника податків за Договором № 999/97 від 24.12.1997".

Тобто, сума податкових зобов'язань за взаємовідносинами з ПАТ „Укртатнафта" не є рівною сумі податкових зобов'язань за взаємовідносинами з TOB „Київ Ліквід Петролеум", і якщо, за висновком контролюючого органу, мали місце порушення податкового законодавства, то різниця мала б складати від'ємну суму 45 573,40 грн., і саме такий розмір податкових зобов'язань мав би бути визначений контролюючим органом в податковому повідомленні-рішенні.

Однак, контролюючий орган не виніс податкового повідомлення-рішення, натомість, вніс коригування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок", зокрема у підсистемі "Аналітична система", що підтверджується листами контролюючого органу від 30.12.2014 № 19280/10/16-01-22-02-25 та від 22.01.2015 № 982/10/16-01-22-02-25.

Позивач зазначає, що внесення до автоматизованої інформаційної системи "Податковий блок", зокрема до підсистеми "Аналітична система", даних акту перевірки, яким встановлено завищення податкового кредиту за господарськими операціями з TOB „Київ Ліквід Петролеум" та завищення податкових зобов'язань за взаємовідносинами ПАТ „Укртатнафта", означає, що контролюючий орган самостійно відкоригував податковий кредит з першим контрагентом та податкові зобов'язання з ПДВ з другим контрагентом.

Внесення до податкових інформаційних систем таких даних не можна розцінювати як внутрішню, службову інформацію контролюючого органу, оскільки вона стосується даних податкового кредиту та податкових зобов'язань, тобто, безпосередньо майнових прав та інтересів позивача.

Відповідно до статті 74 Податкового кодексу України податкова інформація, зібрана відповідно до цього Кодексу, може зберігатися та опрацьовуватися в інформаційних базах контролюючих органів або безпосередньо посадовими (службовими) особами контролюючих органів. Перелік інформаційних баз, а також форми і методи опрацювання інформації визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань.

Наказом Державної податкової служби України від 24 грудня 2012 року № 1197 „Про введення в експлуатацію інформаційної системи „Податковий блок" з 1 січня 2013 року було введено в експлуатацію 1С „Податковий блок" в органах державної податкової служби всіх рівнів.

Виходячи з аналізу положень статті 74 Податкового кодексу України, інформаційна система „Податковий блок" повинна відображати фактичні задекларовані позивачем показники своєї господарської діяльності, її коригування можливе лише за наслідками узгодження податкових зобов'язань та податкового кредиту.

Висновок щодо правильності (або недостовірності) задекларованих платником даних податкового обліку як підстави для внесення змін до бази даних може бути зроблений податковим органом після визначення платникові податкових зобов'язань та їх узгодження у встановленому законом порядку.

Таким чином, будь-які зміни до інформаційних баз є протиправними, якщо відповідні дані не співпадають з узгодженими сумами (або іншими показниками) податкового обліку.

З урахуванням вищевикладеного,

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено, що оскільки висновки акту перевірки не можуть бути підставою для внесення змін до задекларованих позивачем податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ, та, оскільки в автоматизованій інформаційній системі "Податковий блок" підлягають відображенню виключно узгоджені показники податкових зобов'язань та податкового кредиту, а також з огляду на необґрунтованість висновків податкового органу про порушення позивачем норм податкового законодавства викладених в акті перевірки, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Згідно ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві Головного правління Міндоходів у Полтавській області - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 22 квітня 2015 р. - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Т.М.Грищенко

Судді І.О.Лічевецький

В.Е.Мацедонська

Повний текст рішення виготовлено 22.06.2015р.

Головуючий суддя Грищенко Т.М.

Судді: Лічевецький І.О.

Мацедонська В.Е.