Рішення № 45457323, 17.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2015

Справа №910/11340/15

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., при секретарі судового засідання Бігмі Я.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу

За позовом

Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк»

до

Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс»

про

стягнення заборгованості в розмірі 60 050 грн. 91 коп.

Представники:

від Позивача: не з'явились;

від Відповідача: не з'явились;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Публічне акціонерне товариство «Укрсиббанк» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості в розмірі 60 050 грн. 91 коп.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що 07.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» (Орендар) було укладено Договір оренди приміщень №231/ЦП, відповідно до умов якого Орендодавець зобов»язався передати Орендарю в тимчасове користування приміщення №315 та №316, які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 60, загальною площею 131,2 кв.м. для використання з метою: здійснення видів діяльності Орендаря, а Орендар зобов»язався оплачувати Орендодавцю плату за користування. Як зазначає Позивач, в порушення умов Договору Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за вказаним Договором за період липень 2014 р. – листопад 2014 р. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» перед Позивачем складає 38 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» пеню в розмірі 7 355 грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 809 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 13 886 грн. 30 коп.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 06.05.2015 р. порушено провадження у справі № 910/11340/15, судове засідання призначено на 03.06.2015 р.

29.05.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Позивача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.05.2015 року та клопотання про розгляд справи без участі уповноваженого представника.

03.06.2015 року через загальний відділ діловодства суду (канцелярію) від Відповідача надійшли документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження по справі від 06.05.2015 року та відзив на позовну заяву, в якому просить Суд відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 38 000,00 грн та судових витрат в розмірі 1 827,00 грн, а також застосувати ч.3 ст.83 ГПК України та зменшити розмір штрафних санкцій.

03.06.2015 року в судове засідання з’явився представник відповідача. Представник позивача в судове засідання не з’явився, про час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Суд на місці ухвалив – відкласти розгляд клопотання Позивача про розгляд справи без участі уповноваженого представника до встановлення фактичних обставин по справі.

Крім того, Суд, ознайомившись з матеріалами справи, керуючись ст. 38 ГПКУ, з метою повного та всебічного розгляду спору, прийшов до висновку – зобов’язати Позивача надати письмові пояснення з посиланням на належні докази щодо розрахунку штрафних санкцій.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 03.06.2015 р. відкладено розгляд справи на 17.06.2015 р., у зв’язку з неявкою представника позивача в судове засідання, витребуванням додаткових доказів по справі.

В судове засідання 17 червня 2015 року представник Позивача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується поверненням на адресу Суду рекомендованих повідомлень про вручення 11.06.2015 р. та 12.06.2015 р. уповноваженим особам підприємства Позивача ухвали суду від 03.06.2015 р. В судове засідання представник Відповідача не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується розпискою про відкладення справи в судовому засіданні 03.06.2015 р.

Таким чином, Суд приходить до висновку, Позивач та Відповідач про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Приймаючи до уваги, що Позивач та Відповідач були належним чином повідомлені про дату та час судового засідання, враховуючи, що матеріали справи містять достатньо документів для розгляду справи по суті, Суд вважає, що неявка в судове засідання представників Позивача та Відповідача не є перешкодою для прийняття Рішення у даній справі.

Відповідно до статті 82 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 17 червня 2015 року, на підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Відповідно до статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України, в судовому засіданні складено протокол.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

07.08.2013 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» (Орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» (Орендар) було укладено Договір оренди приміщень №231/ЦП, відповідно до умов якого Орендодавець зобов»язався передати Орендарю в тимчасове користування приміщення №315 та №316, які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 60, загальною площею 131,2 кв.м. для використання з метою: здійснення видів діяльності Орендаря, а Орендар зобов»язався оплачувати Орендодавцю плату за користування.

Відповідно до п.3.3 Договору орендна плата вноситься один раз на місяць, авансовим платежем з моменту фактичної передачі приміщень Орендареві по акту прийому – передачі, не пізніше 20 числа розрахункового місяця. При цьому, в перший місяць оренди Орендар перераховує на поточний рахунок Орендодавця тільки фіксовану частину орендної плати (без плати за обслуговування). З вересня місяця 2013 року орендна плата включає фіксовану частину орендної плати, яка сплачується авансом за поточний місяць, та плату за обслуговування за минулий місяць. Змінна частина орендної плати за останній місяць оренди сплачується Орендарем в місяці наступного за останнім, після надання Орендодавцем відповідного розрахунку.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення. Орендар повинен також сплатити суму заборгованості з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди приміщень №231/ЦП від 07.08.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у тимчасове користування приміщення №315 та №316, які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 60, загальною площею 131,2 кв.м., що підтверджується Актом прийому – передачі приміщень від 19.08.2013 року.

Крім того, на виконання умов Договору оренди приміщень №231/ЦП від 07.08.2013 року Позивачем були виставлені рахунки – фактури Відповідачу, які були сплачені останнім лише частково.

30.10.2014 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» було укладено Договір про зміни №2, відповідно до умов якого Орендар зобов»язаний сплатити на користь Орендодавця заборгованість у розмірі 60 611 грн. 84 коп. в термін до 26.12.2014 року згідно з графіком погашення заборгованості.

Відповідно до п.5 Договору про зміни №2 у разі несплати заборгованості в розмірі та у строки згідно графіка погашення заборгованості, визначеного п.3 цього Договору, стягнення заборгованості по орендній платі розраховується згідно положень п.6.1 та п.6.2 договору оренди нежитлового приміщення №231/ЦП від 07.08.2013 р. та статті 625 Цивільного кодексу України без урахування перенесення строку погашення заборгованості, зазначеного в п.3 цього Договору.

31.10.2014 року Сторонами підписаний Акт пройму – передачі приміщення з оренди, за яким Орендар передав, а Орендодавець в свою чергу прийняв у тимчасове користування приміщення №315 та №316, які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 60, загальною площею 131,2 кв.м.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги, Позивач зазначає, що в порушення умов Договору Відповідачем була здійснена лише часткова оплата за вказаним Договором за період липень 2014 р. – листопад 2014 р. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» перед Позивачем складає 38 000 грн. 00 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання відповідачем умов Договору Позивач просить Суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» пеню в розмірі 7 355 грн. 45 коп., 3% річних у розмірі 809 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 13 886 грн. 30 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що підлягає припиненню провадження у даній справі в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 38 000 гривень 00 копійок та судового збору в розмірі 1827 грн. 00 коп., інші позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору оренди приміщень №231/ЦП від 07.08.2013 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки.

Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору оренди приміщень №231/ЦП від 07.08.2013 року Орендодавець передав, а Орендар в свою чергу прийняв у тимчасове користування приміщення №315 та №316, які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 60, загальною площею 131,2 кв.м., що підтверджується Актом прийому – передачі приміщень від 19.08.2013 року.

Крім того, на виконання умов Договору оренди приміщень №231/ЦП від 07.08.2013 року Позивачем були виставлені рахунки – фактури Відповідачу, які були сплачені останнім лише частково.

31.10.2014 року Сторонами підписаний Акт пройму – передачі приміщення з оренди, за яким Орендар передав, а Орендодавець в свою чергу прийняв у тимчасове користування приміщення №315 та №316, які розташовані за адресою: м. Київ, проспект Героїв Сталінграду, 60, загальною площею 131,2 кв.м.

Як встановлено Судом, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» перед Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» за Договором оренди приміщень №231/ЦП від 07.08.2013 року становить 38 000 грн. 00 коп.

Однак, Відповідно до платіжного доручення № 449 від 05 травня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» на виконання умов Договору оренди приміщень №231/ЦП від 07.08.2013 року сплачено Публічному акціонерному товариству «Укрсиббанк» 38 000 гривень 00 копійки.

Пунктом 1-1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до пункту 4.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

За таких обставин, враховуючи сплату 05 травня 2015 року Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» 38 000 гривень 00 копійки на виконання умов Договору оренди приміщень №231/ЦП від 07.08.2013 року, тобто після порушення провадження у даній справі, Суд приходить до висновку щодо припинення провадження у справі №910/11340/15 в частині стягнення 38 000 гривень 00 копійки – суми основної заборгованості у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

При зверненні до суду Позивач також просив стягнути з Відповідача на його користь 3% річних за загальний період прострочки з 21.07.2014 р. по 07.04.2015 р. у розмірі 809 грн. 16 коп. та інфляційні у розмірі 13 886 грн. 30 коп.

Пунктом 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитору зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. (п.4.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013 року).

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних, як плати за користування чужими грошовими коштами за період прострочки Відповідачем по орендній платі за Договором оренди приміщень №231/ЦП від 07.08.2013 року за загальний період прострочки з 21.07.2014 р. по 07.04.2015 р. вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному обсязі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає 3% річних у розмірі 809 грн. 16 коп., як плати за користування чужими грошовими коштами в період прострочки виконання Відповідачем його грошового зобов’язання за загальний період з 21.07.2014 року по 07.04.2015 року.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов»язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п. 3.1, 3.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань» №14 від 17.12.2013 року)

Суд, перевіривши розрахунок інфляційних, як збільшення суми основного боргу в період прострочки виконання боржником його грошового зобов»язання в зв»язку з девальвацією грошової одиниці України, наданий Позивачем, вважає, що позовні вимоги Позивача про стягнення з Відповідача інфляційних за період липень 2014 року – березень 2015 року у розмірі 13 886 грн. 30 коп. підлягають частковому задоволенню у зв»язку з невірним розрахунком Позивача та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягають інфляційні у розмірі 12 213 грн. 68 коп.

Також Позивач стягнути з Відповідача на його користь пеню за загальний період прострочки з 21.07.2014 р. по 07.04.2015 р. у розмірі 7 355 грн. 45 коп.

Згідно з приписами ст. ст. 216 – 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до ч.6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Статтями 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» від 22.11.96 р. № 543-96-ВР (з змінами), платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що стягнення заборгованості по орендній платі провадиться у встановленому законом порядку з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діє в період порушення строків оплати, від суми заборгованості, за кожний день прострочення.

Суд, перевіривши розрахунок пені, у зв»язку з неналежним виконанням умов Договору, за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання з 21.07.2014 року по 07.04.2015 року вважає, що ця частина позовних вимог підлягає задоволенню у повному розмірі та до стягнення з Відповідача на користь Позивача підлягає пеня в розмірі 7 355 грн. 45 коп. за загальний період прострочки виконання Відповідачем його договірного грошового зобов’язання з 21.07.2014 року по 07.04.2015 року.

Що стосується Клопотання Відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій в розмірі 22 050 грн. 91 коп. на підставі п.3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, Суд зазначає наступне.

Згідно з п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймаючи рішення має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно з приписами статті 233 Господарського кодексу України, якщо штрафні санкції, що підлягають сплаті дуже великі у порівнянні зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України). (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» №18 від 26.12.2011 року)

Суд, з огляду на матеріали справи, з урахуванням інтересів обох сторін, тривалості прострочення зобов»язання, а також того, що Відповідачем не надано Суду жодних належних та допустимих доказів відповідно до норм ст.ст. 33, 34, 36 Господарського процесуального кодексу України існування виняткових обставин для можливості застування п. 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, приходить до висновку про відмову в задоволенні Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» про зменшення розміру штрафних санкцій.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» підлягає стягненню 3% річних в розмірі 809 грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 12 213 грн. 68 коп. та пеня в розмірі 7 355 грн. 45 коп.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Проте, як встановлено Судом, Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» був відшкодований Публічному акціонерному товариству «Укрсиббанк» сплачений судовий збір при подачі позовної заяви до господарського суду в розмірі 1827 грн. 00 коп., що підтверджується платіжним дорученням №482 від 15.05.2015 року, а тому в цій частині позову провадження у справі №910/11340/15 підлягає припиненню у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32, 33,36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ

1. Припинити провадження у справі № 910/11340/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» в частині стягнення суми основної заборгованості в розмірі 38 000 грн. 00 коп. та в частині стягнення судового збору в розмірі 1 827 грн. 00 коп. у зв’язку з відсутністю предмету спору між сторонами.

2. Позов Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» - задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім Укрвторресурс» (04214, м.Київ, ВУЛИЦЯ ПІВНІЧНА, будинок 6-В, Ідентифікаційний код юридичної особи 37509040) на користь Публічного акціонерного товариства «Укрсиббанк» (61001, Харківська обл., місто Харків, ПРОСПЕКТ МОСКОВСЬКИЙ, будинок 60, Ідентифікаційний код юридичної особи 09807750) 3% річних у розмірі 809 (вісімсот дев’ять) грн. 16 (шістнадцять) коп., інфляційні у розмірі 12 213 (дванадцять тисяч двісті тринадцять) грн. 68 (шістдесят вісім) коп. та пеню у розмірі 7 355 (сім тисяч триста п’ятдесят п’ять) грн. 45 (сорок п’ять) коп.

4. В іншій частині позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 19 червня 2015 року.

Суддя О.В. Чинчин