Рішення № 45456988, 18.06.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

18.06.2015 Справа № 908/2913/15

Суддя господарського суду Донецької області Тоцький С.В.

при секретарі судового засідання Асмановій Е.Е.

розглянув у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль»,

м. Київ

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-Строй»

м. Донецьк

про стягнення 409541,83грн.

за участю представників сторін:

від позивача: Семеняки М.В. - за довіреністю;

від відповідача: не з'явився ;

СУТЬ СПОРУ

Заявлено позов, Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-Строй», м. Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 409541,83грн.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного договору фінансового лізингу №LC3385-10/09 від 11.10.2009р. відповідач, взяв на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів за предмет лізингу та винагороди лізингодавця, однак, у встановлений строк їх не виконав, у результаті чого за відповідачем утворилася заборгованість у розмірі - 409541,83грн.

Відповідач у судові засідання не з'являвся, відзив на позовну заяву не надав. Про дату та час судового засідання відповідач був повідомлений належним чином. Про що свідчить оголошення на офіційному веб-порталі "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет http:// www.reyestr.court.gov.ua в розділі "Новини та події" від 27.05.2015р. та 12.06.2012р.

За приписами абз.3 п.3.9.1. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Тобто відповідач був належним чином повідомлений про дату та час судового засідання, однак у судове засідання не з'явився, свого представника не направив, своїм правом на участь у судовому засіданні не скористався.

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою - п'ятою статті 28 ГПК України, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Також за приписами п.3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Відтак, відповідно до положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справу розглянуто за наявними в ній матеріалами.

За клопотанням представника позивача справа слухалась без фіксації судового процесу технічними засобами.

Відповідно до статей 9, 10 Конституції України, статті 9 Європейської хартії регіональних мов або мов меншин (ратифікована Законом України від 15 травня 2003р. N802), статті 3 Декларації прав національностей України ( від 1 листопада 1991р. N1771) та усним клопотанням представників сторін, справа розглядалась російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача господарський суд встановив :

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (надалі - Позивач, Лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове будівництво «Альтком» (надалі - Відповідач, Лізингоодержувач) 14.10.2009р. укладений договір фінансового лізингу №LC3385-10/09 (надалі - «Договір»), згідно з умов п.1.1 якого Лізингодавець (Позивач) на підставі договору купівлі-продажу (поставки) зобов'язувався придбати у свою власність і передати на умовах фінансового лізингу, без надання послуг з управління та технічної експлуатації, у тимчасове володіння та користування за плату майно, найменування, технічний опис, модель, рік випуску, ціна одиниці, кількість і загальна вартість якого визначена в Специфікації (Додаток №2 до Договору), а Лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язується прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі на умовах цього Договору.

На виконання умов вищезазначеного Договору, Позивач (Лізингодавець) придбав предмет лізингу за договором купівлі-продажу та передав у тимчасове володіння та користування Відповідачу (Лізингоодержувачу), що підтверджується підписаним представниками сторін актом приймання-передачі предмета лізингу від 02.11.2009р.

Предметом лізингу є: Бетононасос THP60D, серійний № 204462 (надалі - Предмет лізингу).

Відповідно до умов п.5.4. Загальних умов фінансового лізингу - Додаток №4 до Договору (надалі - Загальні умови) першим періодом лізингу вважається календарний місяць, що слідує за місяцем, в якому Предмет лізингу був переданий Лізингоодержувачу за Актом приймання-передачі. Таким чином, першим періодом лізингу є квітень 2011 року.

Відповідно до умов п.1.2 Договору строк лізингу складається з Періодів лізингу, зазначених в Графіку платежів (Додаток №1 до Договору), та не може бути менше одного року. Згідно Графіку Сторони визначили строк лізингу - 12 періодів лізингу (з урахуванням Угоди від 01.04.2011р.). Отже, останнім періодом лізингу є - березень 2012 року.

У зв'язку з наявністю у Відповідача простроченої заборгованості за Договором проведені реструктуризації боргу, про що Сторонами укладені відповідні угоди.

Угодами від 02.08.2010р. та 01.04.2011р. про внесення змін до Договору Сторони дійшли згоди внести зміни до Додатку №1 «Графік платежів» до Договору.

Пунктом 5 Угоди про внесення змін до Договору фінансового лізингу № №LC3385-10/09 від 14.10.2009р. у зв'язку з проведенням реструктуризації заборгованості Лізингоодержувача та внесення відповідних змін до Договору, номер Договору сторонами змінився на №LC3385-04/11.

Відповідно до п. 1.1 Договору та п.п. 5.1-5.7 Загальних умов Лізингоодержувач (Відповідач) зобов'язався за цим Договором сплачувати лізингові платежі.

Умовами п. 4.7 Договору Сторони погодили, що оплата лізингових платежів (авансового та поточних), зазначених в цьому розділі Договору, здійснюються Лізингоодержувачем в національній валюті України - гривнях, шляхом перерахування грошових коштів на рахунок Лізингодавця. Лізингоодержувач здійснює платежі відповідно до Графіку з коригуванням їх загальної вартості на зміну курсу Національного банку України для Євро за правилами, наведеними в п. 3 Графіку.

Пунктом 4.1 Договору Сторони визначили, що лізингові платежі складаються з авансового лізингового платежу та поточних лізингових платежів, що включають: суму, яка відшкодовує частину вартості Предмета лізингу, та комісію Лізингодавця.

Проте, Лізингоодержувачем за закінченням строку лізингу такі зобов'язання не були виконані належним чином та в повному обсязі.

У зв'язку із наявністю простроченої заборгованості за рахунками, Сторони досягли згоди щодо внесення змін до Договору Додатковою Угодою від 28.02.2014р. (надалі - Угода до Договору).

Згідно до п.1.1. цієї Угоди до Договору Лізингоодержувач визнає наявність простроченої заборгованості за рахунками перед Лізингодавцем та зобов'язується сплатити в розмірі та строк, визначений Сторонами.

Відповідно до п.1.2. підписанням цієї Угоди до Договору, Відповідач (Лізингоодержувач) засвідчує та визнає, що на дату укладання цієї Угоди до Договору, зобов'язання Відповідача (Лізингоодержувача) перед Лізингодавцем (Позивачем) за Договором не виконані в повному обсязі та відповідно до умов, визначених Договором.

Пунктом 1.3. Угоди до Договору Сторони визначили, що виконання зобов'язань/боргових зобов'язань Відповідача (Лізингоодержувача) за Договором, з моменту укладання цієї додаткової угоди, є відстроченим. Встановити кінцеву дату виконання Відповідача (Лізингоодержувачем) зобов'язань за договором до 31.05.2014р. (зобов'язання повинні бути виконані не пізніше зазначеної дати/дата виконання зобов'язань).

З урахуванням умов, визначених п.1.1. цієї Угоди до Договору, пунктом 1.4. Угоди до Договору Сторони засвідчили, що Договір є чинним та діє до повного виконання Відповідачем (Лізингоодержувачем) зобов'язань перед Позивачем (Лізингодавцем) щодо сплати заборгованості відповідно до умов Договору та п. 1.1. цієї Угоди до Договору.

Проте, Відповідач в порушення умов Договору та п.п. 1.1. - 1.4. Додаткової Угоди від 28.02.2014р. до Договору належним чином не виконав свої зобов'язання, внаслідок чого у Відповідача існує заборгованість за наступними рахунками №№: LC3385-04/11/4-006 від 01.07.2011р. на суму 44708,91грн. строк сплати до 08.07.2011р.; LC3385-04/11/5-008 від 01.08.2011р. на суму 44795,68грн. строк сплати 08.08.2011р.; LC3385-04/11/6-010 від 01.09.2011р. на суму 44806,88грн. строк сплати до 08.09.2011р.; LC3385-04/11/7-012 від 03.10.2011р. на суму 44843,13грн. строк сплати до 10.10.2011р.; LC3385-04/11/8-014 від 01.11.2011р. на суму 44851,53грн. строк сплати до 08.11.2011р.; LC3385-04/11/9-016 від 01.12.2011р. на суму 44918,73грн. строк сплати до 08.12.2011р.; LC3385-04/11/10-018 від 03.01.2012р. на суму 45116,21грн. строк сплати до 13.01.2012р.; LC3385-04/11/11-020 від 01.02.2012р. на суму 44990,88грн. строк сплати до 08.02.2012р.; LC3385-04/11/12-022 від 01.03.2012р. на суму 44871,11грн. строк сплати до 12.03.2012р.; LC3385-04/11/v-023 від 01.03.2012р. на суму 3995,24 строк сплати до 31.03.2012р.; LC3385-04/11/ev-034 від 24.12.2012р. на суму 1643,53грн. строк сплати до 02.01.2013р.

За розрахунком позивача, у зв'язку із невиконанням відповідачем умов Угодою до Договору за останнім утворилася заборгованість, яка на момент звернення до суду із позовом складає 409541,83грн.

Така заборгованість за простроченими рахунками Відповідачем не сплачена у визначений п. 1.1. та п. 1.3. Додаткової Угоди від 28.02.2014 р. до Договору строк.

Відповідно до Виписки по рахунку та Довідки, копії яких додаються до позову, на поточні рахунки Позивача за період з дати укладання Додаткової Угоди від 28.02.2014р. до Договору до дати звернення з позовом від Відповідача не надходили кошти на погашення визнаної заборгованості згідно рахунків-фактур за Договором, що підтвердженно невиконання зобов'язання/боргового зобов'язання Відповідача (Лізингоодержувача) за Договором перед Позивачем (Лізингодавцем).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню повністю з огляду на наступне.

Спір, що виник між сторонами, стосується виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за Договором фінансового лізингу №LC3385-10/09 від 14.10.2009р. щодо сплати лізингових платежів.

Згідно вимог передбачених ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Особа здійснює свої цивільні права вільно, на власний розсуд, відповідно до приписів частини 1 ст. 12 ЦК України.

Цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства, згідно вимог передбачених ст.13 ЦК України.

Згідно з положеннями ст.14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи судового захисту цивільних прав та інтересів встановлені статтею 16 Цивільного кодексу України та статтею 20 ГК України, цими нормами встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно вимог частини 2 статті 11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 67 Господарського кодексу України передбачено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності, виконуються на підставі договорів.

Відповідно до вимог ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною першою статті 193 Господарського Кодексу України та статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно вимог статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу вимог передбачених ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом.

За відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до вимог статті 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 612 Цивільного кодексу України).

Згідно приписів статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до приписів ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За приписами статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до вимог статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

У відповідності до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно ч. 1 ст. 763 ЦК України договір найму укладається на строк, встановлений договором.

Частиною 1 статі 292 ГК України передбачено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем у виключне користування другій стороні лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів.

Відповідно до приписів частини 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній форм досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнута згода.

Частиною 2 ст.9 ЦК України передбачено, що законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначено у Законі України "Про фінансовий лізинг".

Приписами частини 2 ст.1 Закону України "Про фінансовий лізинг" передбачено, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до вимог передбачених ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг" істотними умовами договору є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Пунктом 3 частини 2 ст.11 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено обов'язок лізингоодержувача своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Частиною першою статті 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" встановлено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором, що саме і було закріплено сторонами в розділі №2 договору фінансового лізингу №LC3385-10/09 від 14.10.2009р.

Таким чином, встановивши факт невиконання відповідачем зобов'язання по своєчасному і в повному обсязі по сплаті лізингових платежів, господарський суд дійшов висновку про стягнення з відповідача заборгованості по лізинговим платежам.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач свої зобов'язання за Договором фінансового лізингу №LC3385-10/09 від 14.10.2009р. з урахуванням змін внесених Угодою №1 від 14.10.2009р.; Угодою від 02.08.2010р., Угодою від 01.04.2011р., Додатковою Угодою від 28.02.2014р. за період з липня 2011р. по лютий 2014р. належним чином не виконав, поточні лізингові платежі в сумі 46984,97грн. та винагороду лізингодавця за отримання у лізинг предмет лізингу в сумі 409541,83грн., сплата яких встановлена графіком сплати лізингових платежів відповідачем не сплачені, у зв'язку з чим за останнім утворилася заборгованість у розмірі 409541,83грн., що підтверджується матеріалами справи.

Будь-яких документів у підтвердження відсутності заборгованості відповідачем надано не було, таким чином вимоги позивача про стягнення заборгованості в загальній сумі 409541,83грн. є доведеними, обґрунтованими матеріалами справи, а також такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог передбачених пунктом 4 частини 3 ст.129 Конституції України основними засадами судочинства є - змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Статтею 4-3 ГПК України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Під час розгляду зазначеної справи відповідачем належним чином не спростовано вимоги позовної заяви.

Згідно вимог передбачених ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 33, 34 ГПК України встановлено, що кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до приписів ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до вимог передбачених ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, суд вважає позовні вимоги належним чином доведеними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Судові витрати покладаються на відповідача відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі вимог передбачених ст.129 Конституції України, пунктів 3.9.1., 3.9.2. Постанови Пленуму ВГСУ №18 від 26.12.2011р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», ст.ст.9, 11-16, 202, 509, 525, 526, 530, 550, 598, 599, 610-612, 626, 627, 629, 632, 638, 759, 763, 806 Цивільного кодексу України, ст.ст. 20, 67, 173, 174, 193, 292 Господарського кодексу України, ст.ст. 1, 6, 11, 16 Закону України "Про фінансовий лізинг" та керуючись ст.ст.1, 2, 4-2, 4-3, 4-6, 12, 15, 20, 22, 28, 32-34, 36, 43, 49, 75, 77, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Товариством з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль», м.Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-Строй», м.Донецьк про стягнення заборгованості в сумі 409541,83грн., задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Альтком «Інвест-Строй» (83001, м.Донецьк, вул. Челюскінців, буд. 69А, код ЄДРПОУ 32794511,) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Райффайзен Лізинг Аваль» (04073, м. Київ, просп. Московський, 9, корп. 5, офіс 101, код ЄДРПОУ 34480657) борг в сумі 409541,83грн., та витрати по сплаті судового збору в сумі 8190,84грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний 19.06.2015р.

Суддя С.В. Тоцький