Постанова № 45456138, 23.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2015 року № 826/6670/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Іонія»

до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

О Б С Т А В И Н И С П Р А В И:

Позивач – Товариство з обмеженою відповідальністю «Іонія» (далі - позивач), звернувся з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкової вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу.

Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві протиправно винесено податкову вимогу, протиправно нараховано пеню за невчасну сплату грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість та винесено рішення про опис майна у податкову заставу. В судовому засіданні представник Позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив, в обґрунтування заперечень відповідач зазначає, що позивачем зобов’язання визначені податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2013р. сплачено у встановлений законом термін, однак пеню нараховано у відповідності до вимог п. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України, пеня позивачем сплачена не була, а тому податковим органом правомірно винесено спірну податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні 25.05.2015 р. сторони заявили клопотання про подальший розгляд справи за відсутності представників сторін в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає за можливе здійснювати подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,

В С Т А Н О В И В:

Державною податковою інспекцією в Голосіївському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Іонія» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 30.09.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення ТОВ «Іонія»:

1. пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток у загальній сумі 82 005,00грн. за 2-4 квартал 2011 р.

2. п. 187.8, ст.. 187, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.4, п. 201.6, п. 201.10, п. 201.12 ст. 201 Податкового кодексу України, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» в результаті чого занижено зобов’язання з податку на додану вартість на суму 406 485,00грн.

3. пп. 140.1.7 п. 140.1 ст. 140, п. 163.1 ст. 163, пп. 164.1.2 п. 164.1, пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 172.2 ст. 172, п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України в результаті чого підприємством занижене податкове зобов’язання з податку з доходів фізичних осіб на суму 12 486,28грн.

За результатами перевірки складено акт від 01.03.2013 №115/1-22-30-31482714 та винесено податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 р. №0002502230 по зобов'язанню зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 419 111,00 грн., з яких за основним платежем 406 485,00грн. та штрафними санкціями 12 626,00 грн.; №0002512230 по зобов'язанню зі сплати податку на прибуток за основним платежем - 82 005,00 грн. без застосування штрафних санкцій; №0000601750 по зобов'язанню зі сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 14 047,77 грн., з яких: за основним платежем 12 486,28 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1561,49 грн.

12.01.2015 р. ТОВ «Іонія» отримано податкову вимогу від 19.12.2014 р. № 1771-23, складену ДПІ в Голосіївському районі ГУ ДФС України у м. Києві на суму 57 124,48грн. та рішення про опис майна у податкову заставу.

Не погоджуючись із діями відповідача та прийнятими останнім рішеннями, позивач звернувся до суду за захистом своїх порушених прав та законних інтересів.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Аналогічного змісту норма міститься в п. 2.2. Порядку направлення органами доходів і зборів податкових вимог платникам податків, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України № 576 від 10.10.2013 року, у відповідності до якого податкова вимога формується, якщо платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання, визначеної в податковому повідомленні-рішенні, у встановлені законом строки.

Отже, виходячи зі змісту наведеної вище норми, обов'язковим елементом, що надає право відповідачу на винесення податкової вимоги, є узгодження податкового зобов'язання.

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2013 р. відповідачем було здійснено нарахування пені на суму заниження зобов’язань з податку на додану вартість та податку на прибуток підприємств, визначену податковим органом в рішеннях від 18.03.2013р. та за весь період оскарження.

Як вже зазначалось, ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві було складено податкові повідомлення-рішення від 18.03.2013 р. №0002502230 по зобов'язанню зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 419 111,00 грн., з яких за основним платежем 406 485,00грн. та штрафними санкціями 12 626,00 грн.; №0002512230 по зобов'язанню зі сплати податку на прибуток за основним платежем - 82 005,00 грн. без застосування штрафних санкцій; №0000601750 по зобов'язанню зі сплати податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 14 047,77 грн., з яких: за основним платежем 12 486,28 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) 1561,49 грн.

Як встановлено судом з наявних матеріалів справи, 05.03.2013 р. ТОВ «Іонія» повністю сплачено визначені в податкових повідомленнях-рішеннях суми грошових зобов'язань з податку на прибуток підприємств у повному обсязі. Вказане підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжного доручення № 253 від 05.03.2013 р.

Крім того судом встановлено, що зобов’язання із сплати податку на додану вартість нараховані податковим органом в розмірі 419 111,00грн. також позивачем сплачено у повному обсязі, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень №106 від 30.01.2013р. на суму 50 000,00грн., № 273 від 07.03.2013р. на суму 150 000,00 грн., № 296 від 13.03.2013р. на суму 100 000,00грн., № 350 від 27.03.2013р. на суму 106 485,00грн. на № 374 від 01.04.2013р. на суму 12 626,00грн.

Таким чином, позивачем у повній мірі сплачено зобов’язання визначені податковим органом податковими повідомленнями-рішеннями від 18.03.2013р. у встановлені законом строки, що також підтверджується даними карток облікових рахунків позивача з податку на прибуток та податку на додану вартість за період з 01.01.2013р. по 31.03.2015р. включно.

Слід зауважити, що дана обставина відповідачем не заперечується.

За таких обставин, у позивача відсутні будь-які непогашені грошові зобов'язання з податків і зборів, що сплачуються суб'єктами підприємницької діяльності відповідно до Податкового кодексу України.

Між тим, позивачу було направлено податкову вимогу від 19.12.2014р. № 1770-23 та рішення про опис майна у податкову заставу від 24.12.2014 р. № 156/26-50-23-01-09.

Відповідно до пп. 129.1.2 п. 129.1 ст. 129 Податкового кодексу України нарахування пені розпочинається у день настання строку погашення податкового зобов'язання, нарахованого контролюючим органом або платником податків у разі виявлення його заниження на суму такого заниження та за весь період заниження (в тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Аналіз вищенаведеної статті свідчить про те, що нарахування пені можливе лише у разі несплати податкового зобов'язання до дня настання строку його погашення. Тобто при сплаті зобов'язання до вказаного дня нарахування пені не може бути розпочато у зв'язку із ненастанням граничного строку погашення податкового зобов'язання як обов'язкової умови для початку нарахування пені.

При цьому, граничним днем строку здійснення погашення податкового зобов'язання є 10 день, що обраховується з наступного дня за днем складання податкового повідомлення-рішення.

Вказана позиція узгоджується із позицією, викладеною в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 26.03.2014 р. по справі №К/800/27405/13.

Відповідно до п. 59.3. статті 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.

Зі змісту пп. 54.3.2. п. 54.3. статті 54 Податкового кодексу України вбачається, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо ані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Таким чином, право відповідача на винесення та направлення податкової вимоги безпосередньо пов'язане з закінченням десятиденного строку з моменту винесення податкових повідомлень-рішень за результатами проведення перевірки позивача. Водночас, у разі якщо платник податків розпочинає процедуру оскарження вказаних повідомлень-рішень, право на винесення податкової вимоги не виникає.

Як встановлено судом, ТОВ «Іонія» в добровільному порядку здійснено оплату нарахованих відповідачем грошових зобов'язань як з податку на прибуток підприємств так і з податку на додану вартість у повному обсязі до настання граничного терміну погашення таких зобовязань, а тому підстави для винесення оскаржуваної податкової вимоги та нарахування пені на суму, виявленого податковим органом заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість за весь період заниження відсутні, оскільки день строку погашення визначеного податкового зобов'язання не настав.

Зважаючи на вищевикладене, суд приходить до висновку, що дії ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві щодо нарахування пені позивачу за зобов'язаннями з податку на прибуток у розмірі 57 124,48 грн. є протиправними.

Враховуючи, що судом визнано протиправним нарахування пені, відповідно оскаржувана податкова вимога є такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, а тому є протиправною.

Відповідно до п. 88.1., п. 88.2 ст. 88 Податкового кодексу України з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Право податкової застави виникає згідно з цим Кодексом та не потребує письмового оформлення.

У відповідності до пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Отже, виходячи зі змісту вказаних вище норм Податкового кодексу України право податкової застави виникає виключно з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 2.1. Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, затвердженого Наказом Міністерства доходів і зборів України від 10.10.2013 року № 572 опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу. Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Таким чином, з урахуванням того, що станом на день винесення рішення про опис майна у податкову заставу, податковий борг позивача не був узгоджений, зазначене рішення було прийнято з порушенням пп. 89.1.2. п. 89.1 ст.89 Податкового кодексу України, п. 2.1. Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, а тому є протиправним.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як зазначено в ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не доведено правомірність його дій щодо винесення оскаржуваних рішень, а тому суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Іонія» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправною та скасувати податкову вимогу ДПІ в Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві від 19.12.2014 р. № 1770-23 на суму в розмірі 57 124,48 грн.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ у Голосіївському районі Головного управління ДФС у м. Києві про опис майна у податкову заставу від 24.12.2014 р. № 156/26-50-23-01-09.

4. Судові витрати в сумі 255,78 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Іонія» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук