Постанова № 45455967, 23.06.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

23 червня 2015 року 08:43 № 826/4380/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства «Азот»до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Азот» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Міжрегіонального головного управління ДФС - Центрального офісу з обслуговування великих платників, в якій, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с. 137-138 Т.ІІ) просить суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000124030, №0000114030, №0000094030, №0000104030.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства при виплаті доходів нерезидентам, а саме не подання звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів є необґрунтованими, оскільки доходи були виплачені резидентам країн, з якими укладені договори про уникнення подвійного оподаткування, у зв'язку з чим обов'язок з утримання податку з виплачених доходів нерезидентам у ПАТ «Азот» не виник. Зазначив, що відповідач безпідставно вважає, що ПАТ «Азот» мало виплачувати позитивну курсову різницю при здійсненні валютних операцій, оскільки перерахування позитивної курсової різниці на користь державного бюджету України належить до компетенції суб'єктів ринків, якими є комерційні банки та уповноважені фінансові установи. Також позивач посилався на те, що відповідач необґрунтовано відмовив ПАТ «Азот» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 26 080 573,00 грн. за травень, червень, липень 2013 року та одночасно збільшив суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 26 080 573,00 грн. за травень, червень, липень 2013 року, встановивши обмеження її використання виключно шляхом врахування даної суми у рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів. Вказав на те, що ним заявлено дану суму бюджетного відшкодування з дотриманням положень законодавства, а тому він правомірно отримав її на розрахунковий рахунок.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування правомірності висновків податкового органу та оскаржуваних податкових повідомлень-рішень посилався на те, що ПАТ «Азот» в порушення законодавства не подав звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів, у зв'язку з чим були надаровані штрафні (фінансові) санкції. Зазначив, що ПАТ «Азот» отримало позитивну курсову різницю при здійсненні валютних операцій, однак, всупереч вимог законодавства не перерахував таку суму до державного бюджету України. Відповідач не заперечував право ПАТ «Азот» на бюджетне відшкодування, однак зазначив, що позивач заявив таку суму бюджетного відшкодування шляхом подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації, у якому змінив напрямок відшкодування. На думку відповідача, зміна напрямку відшкодування суперечить законодавству, а тому позивач не мав права подавати такий уточнюючий розрахунок.

В судовому засіданні 18.06.2015 суд, керуючись частиною 4 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Посадовими особами відповідача проведена планова виїзна перевірка ПАТ «Азот» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 по 31.12.2013, відповідно до затвердженого плану перевірки.

За результатами вказаної перевірки складено акт від 11.02.2015 №162/28-10-40-30-00203826 (далі - акт №162/28-10-40-30-00203826), згідно висновків якого, відповідач встановив порушення позивачем вимог податкового законодавства.

Не погоджуючись із висновками акта перевірки, позивач подав заперечення, за результатом розгляду яких відповідач залишив висновки акта №162/28-10-40-30-00203826 без змін, про що повідомив ПАТ «Азот» листом від 26.02.2015 №4344/10/28-10-40-2-10.

На підставі акта перевірки №162/28-10-40-30-00203826 відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення:

- форми «Р» від 03.03.2015 №0000124030, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 340,00 грн., з яких 340,00 грн. - штрафна (фінансова) санкція;

- форми «У» від 03.03.2015 №0000094030, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: перерахування позитивної курсової різниці у розмірі 834,68 грн.;

- форми «В3» від 03.03.2015 №0000114030, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 080 573,00 грн.;

- форми «В2» від 03.03.2015 №0000104030, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 080 573,00 грн.

Вважаючи протиправними вказані податкові повідомлення рішення, позивач оскаржив їх до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000124030, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 340,00 грн., суд зазначає наступне.

В ході перевірки відповідач встановив, що ПАТ «Азот» у періоді, який перевірявся, здійснював виплату доходу на користь наступних нерезидентів з джерелом їх походження з України:

- «CKD ELEKTROTECHNICA, A.S.» (Чеська Республіка) оплата в 2013 році інжинірингу в сумі 3400,00 євро (36 799,20 грн.);

- «JOHNSON MATTHEY PLC PMPD - NOBLE METALS» (Великобританія) оплата в 2013 році фрахту та інжинірингу в сумі 22 904,00 євро (183 071,67 грн.);

- «FRANTISEK MOSER-CHIME» (Чеська Республіка) оплата в 2012 році інжинірингу в сумі 48 000,00 євро (495 080,02 грн.);

- «LIBRAWERK MASCHINERFABWC GMBH» (Німеччина) оплата в 2012 році інжинірингу в сумі 10 250,00 євро (106 785,28 грн.);

- «NF TRADING AG» (Швейцарія) оплата в 2012 році фрахту в сумі 123,62 дол. США (988,09 грн.);

- ОАО «Минудобрения» (Росія) оплата в 2012 році фрахту в сумі 142 248,00 дол. США (1 136 419,27 грн.);

- ЗАО «БАРРЕНС» (Росія) оплата в 2012 році інжинірингу в сумі 860 895,00 рос. руб. (207 052,17 грн.);

- ОАО «НИИК» (Росія) оплата в 2012 році інжинірингу в сумі 88 050,00 євро (933 639,41 грн.);

- «Центр оптимальних технологий» (Росія) оплата в 2013 році інжинірингу в сумі 96 000,00 дол. США (767 328,00 грн.).

Згідно із частинами 1, 2 статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» чинні міжнародні договори України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.

Враховуючи наявність довідок про підтвердження вказаними вище нерезидентами статусу податкових резидентів країн, з якими укладено міжнародні договори (а.с. 48-68 Т.ІІІ), ПАТ «Азот» не утримував податок з виплачених на користь нерезидентів доходів з джерелом їх походження з України.

Позивач підтвердив, що здійснював виплату доходу вказаним нерезидентам, однак зазначив, що у зв'язку із тим, що обов'язок зі сплати податків та зборів не виник, то він правомірно не подавав звіти про виплачені доходи нерезидентам.

В свою чергу відповідач зазначив, що попри відсутність обов'язку утримувати податок з доходів, виплачених нерезиденту, ПАТ «Азот» зобов'язаний був подавати звіти про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Положеннями пункту 160.1 статті 160 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що доходу у вигляді фрахту та доходи від інжинірингу, отримані нерезидентом із джерелом їх походження з України, оподатковуються в порядку і за ставками, визначеними цією статтею.

Відповідно до пункту 103.9 статті 103 Податкового кодексу України особа, яка виплачує доходи нерезидентові, зобов'язана у разі здійснення у звітному періоді (кварталі) виплат нерезидентам доходів із джерелом їх походження з України подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів у строки та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

У відповідності з пунктом 120.1 статті 120 Податкового кодексу України неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Згідно із пунктом 3.2 статті 3 Податкового кодексу України, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлено інші правила, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Із урядами Чеської Республіки, Сполученого Королівства Великобританії, Швейцарською Федеральною Радою Урядом України підписані Конвенції про уникнення подвійного оподаткування. З Федеративною Республікою Німеччина та Урядом Російської Федерації Уряд України підписав Угоди про уникнення подвійного оподаткування.

Згідно зазначених Конвенцій та Угод, прибуток підприємства Договірної Держави оподатковується лише в цій Договірній Державі, якщо тільки це підприємство не здійснює підприємницьку діяльність у другій Договірній Державі через розташоване в ній постійне представництво.

Відповідач не заперечував, того, що ПАТ «Азот» (у відповідності до положень міжнародних договорів, підписаних між Урядом України та державами, резидентам яких позивач виплачував доходи) звільнений від обов'язку утримувати податок з доходів виплачених вищенаведеним нерезидентам.

Пунктом 103.1 статті 103 Податкового кодексу України встановлено, що застосування правил міжнародного договору України здійснюється шляхом звільнення від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України, зменшення ставки податку або шляхом повернення різниці між сплаченою сумою податку і сумою, яку нерезиденту необхідно сплатити відповідно до міжнародного договору України.

У відповідності до пункту 103.2 статті 103 Податкового кодексу України особа (податковий агент) має право самостійно застосувати звільнення від оподаткування або зменшену ставку податку, передбачену відповідним міжнародним договором України на час виплати доходу нерезиденту, якщо такий нерезидент є бенефіціарним (фактичним) отримувачем (власником) доходу і є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України.

Застосування міжнародного договору України в частині звільнення від оподаткування або застосування пониженої ставки податку дозволяється тільки за умови надання нерезидентом особі (податковому агенту) документа, який підтверджує статус податкового резидента згідно з вимогами пункту 103.4 цієї статті.

Підставою для звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України є подання нерезидентом з урахуванням особливостей, передбачених пунктами 103.5 і 103.6 цієї статті, особі (податковому агенту), яка виплачує йому доходи, довідки (або її нотаріально засвідченої копії), яка підтверджує, що нерезидент є резидентом країни, з якою укладено міжнародний договір України (далі - довідка), а також інших документів, якщо це передбачено міжнародним договором України (пункт 103.4 статті 103 Податкового кодексу України).

На сторінці 121 акта перевірки №162/28-10-40-30/00203826 міститься запис про наявність під час перевірки довідок про підтвердження вказаними вище нерезидентами статусу податкових резидентів країн, з якими укладено міжнародні договори (а.с. 142 Т.І). Отже, відповідач був обізнаний про наявність даних довідок.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що у ПАТ «Азот» виникло право самостійно застосувати звільнення від оподаткування, передбачене вказаними міжнародними договорами України на час виплати доходу нерезиденту та відсутність обов'язку подавати контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) звіт про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів.

Отже, податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000124030, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 340,00 грн. у зв'язку із неподанням звіту про виплачені доходи, утримані та перераховані до бюджету податки на доходи нерезидентів є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 16.12.2013 № К/9991/33246/11, від 24.03.2014 №К/800/52155/13, від 12.01.2015 №К/9991/87784/11.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення форми «У» від 03.03.2015 №0000094030, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: перерахування позитивної курсової різниці у розмірі 834,68 грн., суд зазначає наступне.

Матеріали справи свідчать про те, що ПАТ «Азот» придбавало іноземну валюту на міжбанківському валютному ринку для виконання зобов'язань перед нерезидентами, копії яких наявні в матеріалах справи, яка частково в подальшому поверталась на адресу підприємства та яка уповноваженими банками у встановлені терміни була продана на міжбанківському валютному ринку (а.с. 101-133 Т.ІІ, а.с. 19-47 Т.ІІІ).

Відповідач зазначив, що в результаті здійснення вказаних операцій виникла позитивна курсова різниця у розмірі 834,68 грн. за контрактами:

- від 10.07.2013 №643М-411, укладеного між ПАТ «Азот» та «VDV Europen Technologies GmbH» (Німеччина), сума позитивної курсової різниці - 661,05 грн.;

- від 25.02.2013 №RF/RR/56-13, укладеного між ПАТ «Азот» та ОАО «Единая Торговая Компания» (Росія), сума позитивної курсової різниці - 173,63 грн.

На думку відповідача, курсова різниця, що виникла внаслідок таких операцій мала бути перерахована ПАТ «Азот» до державного бюджету.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» Національний банк України має право встановлювати строк, протягом якого куплена резидентом на міжбанківському валютному ринку України іноземна валюта для забезпечення виконання зобов'язань перед нерезидентом має бути використана за призначенням, і порядок її продажу в разі недотримання резидентом цього строку.

Статтею 5 названого Закону встановлено, що, у разі порушення резидентами строків, установлених Національним банком України відповідно до статті 3 цього Закону, придбана валюта продається уповноваженими банками протягом 5 робочих днів на міжбанківському валютному ринку України. При цьому позитивна курсова різниця, що може виникнути за такою операцією, щоквартально направляється до Державного бюджету України, а негативна курсова різниця відноситься на результати господарської діяльності резидента.

Перерахування позитивної курсової різниці на користь державного бюджету України належить до компетенції суб'єктів ринків, якими є комерційні банки та уповноважені фінансові установи. Водночас, обов'язок підприємства-резидента здійснювати перерахування до бюджету зазначеної курсової різниці жодною нормою законодавства не передбачено, відповідно, відповідальності за таке неперерахування курсової різниці від продажу іноземної валюти чинним законодавством також не передбачено, що взагалі виключає можливість застосування до позивача будь-яких санкцій.

Крім того, зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000094030 слідує, що курсова різниця має бути сплачена на бюджетний рахунок по коду бюджетної класифікації 21081000 «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства».

Однак, враховуючи положення статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», якою, зокрема, передбачено нарахування пені за порушення резидентами строків, визначених ст.ст.1, 2 Закону, або встановлених Національним банком України, загальний розмір якого не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару), позитивна курсова різниця не є податковим зобов'язанням, штрафною санкцією або пенею. Отже, є необґрунтованими доводи відповідача на те, що позитивна курсова різниця має бути перерахована до бюджету по коду бюджетної класифікації 21081000 «Пеня за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов'язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства».

Сума позитивної курсової різниці в розмірі 834,68 грн. не є зобов'язанням платника податків в розумінні глави 4 Податкового кодексу України, та, відповідно, не може бути заявлена до стягнення податковим органом державної податкової служби на підставі підпункту 20.1.28 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України.

Статтею 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті» передбачено обов'язок уповноважених банків продати протягом п'яти робочих днів на міжбанківському валютному ринку України придбану, але не використану резидентами протягом десяти робочих днів валюту. Водночас, зазначеною статтею не встановлено жодного обов'язку для платників податків-резидентів, невиконання яких може призвести до настання відповідальності для таких платників податків.

Таким чином, вимоги податкового органу щодо перерахування до державного бюджету грошових коштів у розмірі позитивної курсової різниці внаслідок порушення позивачем статті 5 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків у іноземній валюті», є необґрунтованим. Позивач не є суб'єктом ринку в розумінні пункту 7 розділу III Положення про порядок та умови торгівлі іноземною валютою, у якого виникає обов'язок перерахування позитивної курсової різниці до державного бюджету України, що узгоджується, також, з положеннями статті 3 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» щодо продажу валюти виключно уповноваженим банком.

Отже, оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000094030, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем: перерахування позитивної курсової різниці у розмірі 834,68 грн. є протиправним та підлягає скасуванню.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 12.05.2014 №К/800/6191/14 (ЄДРСР 38719744), 08.07.2014 №К/800/25156/14 (ЄДРСР 39834204), від 14.10.2013 №К/800/12009/13 (ЄДРСР 34241737).

Щодо позовних вимог про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень форми «В3» від 03.03.2015 №0000114030, яким позивачу відмовлено у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 080 573,00 грн. та форми «В2» від 03.03.2015 №0000104030, яким позивачу збільшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 26 080 573,00 грн., суд зазначає наступне.

Суд встановив, що ПАТ «Азот» подало до контролюючого органу податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень та липень 2013 року (від 13.08.2013 №9049763852, від 13.08.2013 №9049763877, від 16.09.2013 №9057623502), згідно яких в рядку 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» за три періоди відображено суми бюджетного відшкодування на зальну суму 26 080 573,00 грн. (а.с. 5-18 Т.ІІІ).

Позивач зазначив, що ним було виявлено помилку заповнення вказаних податкових декларацій з податку на прибуток, а саме: сума 26 080 573,00 грн. помилково відображена в рядку 23.2 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів» замість рядка 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку».

У зв'язку з цим ПАТ «Азот» у серпні 2013 року подало до контролюючого органу уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди травень, червень та липень 2013 року, у яких сума 26 080 573,00 грн. відображена у рядку 23.1 «сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку». Також позивач подав заяви про повернення суми бюджетного відшкодування (а.с. 65-98 Т.ІІ).

Відповідач дійшов висновку про те, що ПАТ «Азот» не здійснив виправлення помилки, а фактично змінив напрям бюджетного відшкодування, що не надає йому право на подання уточнюючого розрахунку.

Суд відхиляє наведені доводи відповідача, з огляду на наступне.

Згідно із пунктом 50.1 статті 50 Податкового кодексу України, у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 25.11.2011 №1492 (в редакції, чинній на момент подання спірних уточнюючих розрахунків) (далі - Порядок №1492) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 глави 9 розділу II Кодексу) платник податків самостійно виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним декларації, він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої декларації за формою, встановленою на дату подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 3 розділу 4 Порядку №1492 у разі виправлення помилок у рядках поданої раніше декларації, до яких повинні додаватися додатки, до уточнюючого розрахунку чи декларації, до якої включені уточнені показники, повинні бути подані відповідні додатки, що містять інформацію щодо уточнених показників.

Згідно із підпунктом 4.6.5 розділу 5 Порядку №1492 платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4).

У відповідності до пункту 1 розділу 6 Порядку №1492 у графі 4 відображаються відповідні показники декларації звітного періоду, який виправляється. У разі якщо до декларації за цей звітний період раніше вносилися зміни, у графі 4 відображаються відповідні показники графи 5 останнього уточнюючого розрахунку, який подавався до декларації звітного (податкового) періоду, що виправляється.

Розділом 6 Порядку №1492 визначений порядок заповнення уточнюючого розрахунку, зі змісту якого слідує, що уточнення показників декларації полягає у зміні показників рядків звітної декларації.

Дослідивши надані позивачем копії декларацій за травень, червень та липень 2013 року та уточнюючих розрахунків до них, суд встановив, що ПАТ «Азот» уточнюючими розрахунками змінило значення рядків 23.1 та 23.2, що є по своїй суті уточненням показників податкової декларації.

Положеннями розділу 9 Порядку №1492 встановлено, що податкові декларації приймаються без попередньої перевірки зазначених у них показників. Зареєстровані в органі державної податкової служби декларації підлягають камеральній перевірці. У разі якщо за результатами перевірки встановлено порушення, складається Акт про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість, за формою згідно з додатком 3 до цього Порядку.

Матеріали справи свідчать про те, що уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за періоди травень, червень та липень 2013 року були прийняті контролюючими органами, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями квитанцій №2 про доставлення податкової звітності до районного рівня.

Доказів того, що вказані уточнюючі розрахунки не визнані як податкова звітність та/або доказів того, що за результатом камеральної перевірки встановлено порушення заповнення уточнюючих розрахунків суду не надано.

Суд встановив, що відповідач прийняв податкове повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000114030, яким відмовив ПАТ «Азот» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 26 080 573,00 грн. за травень, червень, липень 2013 року.

Того ж дня відповідач прийняв податкове повідомлення повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000114030, яким збільшив ПАТ «Азот» суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 26 080 573,00 грн. за травень, червень, липень 2013 року.

Зі змісту даного податкового повідомлення повідомлення-рішення слідує, що позивач добровільно відмовляється від отримання суми заниження у розмірі 26 080 573,00 грн. як бюджетного відшкодування та зазначена сума підлягає врахуванню у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Відповідач прийняттям даних податкових повідомлень-рішень фактично самостійно змінив напрям відшкодування позивачу суми бюджетного відшкодування, а саме визначив порядок його відшкодування шляхом врахування у зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів, а не на розрахунковий рахунок позивача.

Пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Згідно з пунктом 200.4 статті 200 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то:

а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем послуг;

б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду.

Відповідно до пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

У відповідності до підпункту «а» пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України, якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки контролюючий орган виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган, у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах.

Суд встановив, що ПАТ «Азот» подав до контролюючого органу заяву про повернення суми бюджетного відшкодування за травень, червень, липень 2013 року у розмірі 26 080 573,00 грн. у відповідності до вищенаведених положень законодавства.

Крім того, відповідач не заперечує право ПАТ «Азот» на бюджетне відшкодування. Матеріали справи свідчать про те, що сума бюджетного відшкодування у розмірі 26 080 573,00 грн. вже виплачена на розрахунковий рахунок ПАТ «Азот», що підтверджується копією банківської виписки (а.с. 99-100 Т.ІІ).

Відповідно до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд відхиляє доводи відповідача про завищення позивачем суми бюджетного відшкодування з тих підстав, що позивач добровільно відмовився від отримання такої суми бюджетного відшкодування на розрахунковий рахунок, оскільки подана ПАТ «Азот» заява про повернення суми бюджетного відшкодування свідчить про зворотне.

Проаналізувавши матеріали справи та положення законодавства України, суд дійшов висновку про те, що у відповідача були відсутні підстави для відмови ПАТ «Азот» у наданні бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 26 080 573,00 грн. за травень, червень, липень 2013 року та одночасного збільшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість на суму 26 080 573,00 грн. за травень, червень, липень 2013 року і встановлення обмеження її використання виключно шляхом врахування даної суми у рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Враховуючи вищевикладене, податкові повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000114030 та №0000114030 є протиправними та підлягають скасуванню.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України

Згідно із частиною другою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 94, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Азот» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 03.03.2015 №0000124030, №0000114030, №0000094030, №0000104030, прийняті Міжрегіональним головним управлінням ДФС - Центральним офісом з обслуговування великих платників.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Азот» (код ЄДРПОУ 00203826) судові витрати в сумі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 коп.).

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський