Постанова № 45454140, 22.06.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2304/15

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2015 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Марина П.П.

за участю секретаря Борцової С.І.

за участю сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Демінська М.В (за довіреністю);

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-61-23 від 03.04.2015 року,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області (далі - ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області), в якому позивач просить суд скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області від 03.04.2015 р. № Ф-61-23, якою визначена заборгованість позивача зі сплати єдиного внеску у розмірі 56908,94 грн.

У своєму позові позивач, посилаючись на норми законодавства, зазначив, що положеннями чинного законодавства України визначено перелік підстав для надіслання вимоги про сплату боргу (недоїмки) платнику ЄСВ. Позивач вказує, що в оскаржуваній вимозі визначено, що заборгованість нарахована на підставі ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» та на підставі картки особового рахунку платника, акта перевірки. Проте, у графах, де містяться дата та номер акта перевірки не зазначено жодної інформації про акт.

Крім того, позивач зауважує, що жодної перевірки щодо нього не проводилося та відповідно актів не складалося.

На підставі вищенаведеного ФОП ОСОБА_2 не погоджується із прийнятою відповідачем вимогою, вважає її такою, що складена із порушенням вимог чинного законодавства України.

В судове засідання представник позивача не з'явився. До суду надійшло клопотання за вхід. №14537/15 від 12.06.2015 р. про розгляд справи за відсутності представника ОСОБА_2, в якому позивач також позов підтримує та просить його задовольнити.

Відповідач надав до суду заперечення (а.с. 23-25), в яких зазначив, що за даними карток особових рахунків в ІС «Податковий блок» по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2, р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1 05.11.2014 р. винесено корінець вимоги на суму 52314,43 грн., з яких сплачено 11335,49 грн., залишок несплаченої вимоги становить 40978,94 грн. (податкова звітність № 1412762453 від 17.10.2014 р., № 1414182098 від 19.11.2014 р.); 03.03.2015 р. позивачу також винесено корінець вимоги зі сплати єдиного внеску, загальна заборгованість за яким становить 56908,94 грн. (податкова звітність № 1412762453 від 17.10.2014 р., № 1414182098 від 19.11.2014 р., № 1416153968 від 22.12.2014 р., № 1502156149 від 20.01.2015 р., № 1509503553 від 23.02.2015 р., № 1510882433 від 19.03.2015 р.). Таким чином, станом на 03.04.2015 р. загальна заборгованість ФОП ОСОБА_2 склала 56908,94 грн.

Крім того, в обґрунтування своєї правової позиції представник відповідача зазначила, що оскаржувана вимога про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2015 р. № Ф-61-23 сформована в автоматичному режимі за допомогою ІС «Податковий блок», відповідно до абзацу 3 п.п.6.3. п.6 Наказу №455. У вимозі зазначено, що ФОП ОСОБА_2 має заборгованість зі сплати єдиного внеску, а не штрафів та пені.

Таким чином, вручена вимога повідомляє та вимагає сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску, нарахованого платником самостійно, тому у вимозі не вказані дати та номери акту перевірки та рішень.

Отже, відповідач вважає позовні вимоги ФОП ОСОБА_2 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні представник відповідача заперечувала проти задоволення позову, посилаючись при цьому на доводи, викладені у наданих до суду запереченнях.

Суд, заслухавши представника відповідача, дослідивши доводи адміністративного позову та заперечень на нього, наявні матеріали справи та обставини, якими обґрунтовуються вимоги, докази, якими вони підтверджуються, встановив наступні факти та обставини.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця серії НОМЕР_2 ФОП ОСОБА_2 зареєстрований виконавчим комітетом Одеської міської ради 04.06.1998 р. (а.с. 9).

На податковому обліку в ДПІ у Київському районі м. Одеси ГУ Міндоходів в Одеській області перебуває з 04.06.1998 р.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, Пенсійним фондом України Міністерству доходів і зборів України в електронному вигляді, у зв'язку із набранням чинності законів України № 404-VII та № 406-VII від 04.07.2013 року, були передані облікові дані карток особових рахунків страхувальників про суми боргів та переплат по єдиному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Частинами 7, 8, 11 статті 9 вказаного Закону України передбачено, що єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником безготівкових коштів з його банківського рахунку. Платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Базовим звітним періодом є календарний місяць.

Згідно з ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску. Орган доходів і зборів, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення органом доходів і зборів не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску. Порядок узгодження сум недоїмки з єдиного внеску встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов'язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку.

Відповідно до п. 6.3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої наказом Міндоходів України від 09.09.2013 року № 455, органи доходів і зборів надсилають платникам вимогу про сплату недоїмки в таких випадках: якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника про суми доходу (прибутку) фізичних осіб - підприємців чи осіб, які забезпечують себе роботою самостійно, свідчать про донарахування сум єдиного внеску органами доходів і зборів у повідомленнях-розрахунках, де визначено суми єдиного внеску, які підлягають доплаті; якщо платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску; якщо платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

Пунктом 6.4 розділу VI вказаної Інструкції регламентовано порядок формування вимоги про сплату боргу. Так, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою відповідно до додатку 4 до вказаної Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до вказаної Інструкції (для платника - фізичної особи).

Відповідачем на підтвердження правильності формування оскаржуваної податкової вимоги від 03.04.2015 р. № Ф-61-23, відповідно до якої позивача зобов'язано сплатити заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - недоїмку, яка становить 56908 грн. 94 коп., надані облікові картки та довідку про суми заборгованості, які увійшли до вимоги про сплату боргу, відповідно до яких сума заборгованості станом на 03.04.2015 року становить 56908 грн. 94 коп.

Відповідно до ст.70 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Позивачем на підтвердження обставин, на які він посилається не надано суду жодних доказів щодо прийняття вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 03.04.2015 р. № Ф-61-23 з порушенням Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, та тим самим звернути увагу позивача на те, що вимога про сплату недоїмки не є рішенням про застосування штрафних санкцій в розумінні п. 7 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нею не нарахована пеня, ні застосовано штрафні санкції, а вимога ж за своїм змістом є письмовим документом про погашення уже наявної суми недоїмки.

Також суд зазначає, що вказана сума (недоїмка) є узгодженою відповідно до поданих позивачем звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, в яких позивачем самостійно визначались відповідні суми єдиного внеску, який підлягає сплаті.

Згідно з приписами п. 6.5 Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, у разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу у судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому Законом до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

На підставі встановленого, керуючись приписами ст.ст. 11, 162 КАС України, суд вважає, що вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 9, 11, 69-72, 86, 158-163, 167, 254 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні адміністративного позову Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Одеси Головного управління Міндоходів в Одеській області про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-61-23 від 03.04.2015 року - відмовити повністю.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складений та підписаний суддею 22 червня 2015 року.

Суддя П.П. Марин