Постанова № 45454119, 22.06.2015, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2823/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 червня 2015 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Токмілова Л.М., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренсервіс” про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління ДФС в Одеській області (надалі - ДПІ у Ренійському р-ні ГУ ДФС в Одеській обл. або позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренсервіс” (надалі – ТОВ “Ренсервіс” або відповідач) в якому позивач просить суд стягнути з ТОВ “Ренсервіс” податковий борг у сумі – 3859,73 грн.

22 травня 2015 року ухвалою Одеського окружного адміністративного суду відкрито скорочене провадження по справі та запропоновано відповідачеві подати письмові заперечення проти позову, необхідні документи або заяву про визнання позову, та належним чином засвідчену копію свідоцтва про його державну реєстрацію безпосередньо до канцелярії суду у десятиденний строк з дня отримання копії ухвали та доданих до неї документі

Поштове відправлення, яке містило копію ухвали, адресоване відповідачеві, повернуто до суду разом з довідкою про повернення відправлення у зв’язку тим, що адресат за зазначеною адресою не проживає. Відповідно до положень ч. 11 ст.35 КАС України, у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Оскільки відповідачем заперечень проти позову до суду не надано, суддя дійшов висновку що спір підлягає вирішенню на підставі наявних у матеріалах справи доказів, оскільки вони повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин.

Суд, дослідивши матеріали справи та надані докази, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Ренсервіс» зареєстровано 24є04.1994р. Ренійською районною державною адміністрацією за №15451200000000189 та взято на податковий облік як платника податків ДПІ у Ренійському р-ні ГУ ДФС в Одеській обл.. 22.12.1994р. за № 289 (а.с.7).

Видами економічної діяльності підприємства за кодифікацією КВЕД є 73.11 Рекламні агентства; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності керування; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 55.10 діяльність готелів і подібних засобів тимчасового розміщування; 45.20 Технічне обслуговування та ремонт автотранспортних засобів.

Відповідно до податкової декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) ТОВ «Ренсервіс» зобов’язано сплачувати щомісячну плату за земельну ділянку як користувач у розмірі 643,79 грн.

Статтею 67 Конституції України передбачено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Підпунктом 16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п.п.36.1. ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Згідно п.14.1.175 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Згідно з п. 15.1. ст. 15 Податкового кодексу України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Відповідно до п.п. 14.1.136 п. 14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (далі у розділі XIII - орендна плата);

Пунктом 288.7 ст. 288 ПК України встановлено, що податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

Згідно з положеннями ст. 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Згідно вимог п.287.1 та п. 287.3 ст.287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році. Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно п.п. 49.1 ст.49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Відповідно до п.49.18 ст.49 ПКУ податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року, крім випадків, передбачених підпунктами 49.18.4 та 49.18.5 цього пункту - протягом 60 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року.

П.п. 54.3.1 п. 54.3 ст. 54 ПУ України встановлено, що контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Згідно з п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Як вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з тим, що відповідачем самостійно не сплачено в установлені строки суму податкового боргу ДПІ у Ренійському р-ні ГУ ДФС в Одеській обл. 03.09.2014 року виставлено податкову вимогу № 376-25 форми «Ю» на суму 640,80 грн., яку направлено на адресу відповідача та вручено особисто 03.02.2015 року, про що свідчить підпис на корінці зазначеної вимоги.

Судом встановлено, що відповідно до облікової картки платника податків ТОВ «Ренсірвіс» станом на 31.01.2015р. існує заборгованість у загальній сумі 3859,73 грн.(а.с.9).

Відповідно до довідки про суму податкового боргу платника податків (з урахуванням розстрочених/відстрочених сум) станом на 06 травня 2015 року сума орендної сплати з юридичних осіб ТОВ «Ренсервіс», код ЄДРПОУ 20979533 складає 3859,73 грн. (а.с.8).

Пунктом 59.5 статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно положень п.п.20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.

Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги (пп. 95.2 cт. 95 Податкового кодексу України).

Пунктом 20.1.34 цієї ж статті встановлено, що контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

Відповідно до п. 87.1 ст. 87 Кодексу, джерелами самостійної сплати грошових зобов’язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Відповідно до п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Частиною 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що позивач довів суду обставини на яких ґрунтуються його позовні вимоги та надав суду необхідні докази, в підтвердження своїх позовних вимог.

Відповідно до вимог ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 159 - 163, 167, 183-2, 254 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Державної податкової інспекції у Ренійському районі Головного управління ДФС в Одеській області до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренсервіс” про стягнення заборгованості, - задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Ренсервіс” (вул. 28 Червня, буд. 134, м. Рені, Ренійський район, Одеська область, 68800, код ЄДРПОУ 20979533), до бюджету податковий борг у сумі – 3859,73 грн. (три тисячі вісімсот п’ятдесят дев’ять гривень сімдесят три копійки) на рахунок № 33213812700403, одержувач УК у Ренійському районі, код 37564933 ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО 828011.

Постанова підлягає негайному виконанню.

Постанову може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому та скороченому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Л.М.Токмілова