Ухвала суду № 45443580, 17.06.2015, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 607/12428/13-кГоловуючий у 1-й інстанції Ломакін В.С. Провадження № 11/789/1/15 Доповідач - Комендат Р.Т.Категорія - ч.2 ст.186

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Комендата Р.Т.

суддів - Максимович Ю. А., Демченко О. В.,

за участі прокурора Хрипливого Є.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Тернополі апеляційні скарги потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродження та жителя АДРЕСА_1, громадянина України, неодруженого, непрацюючого, з середньо-спеціальною освітою, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.296, ч. 2 ст.186 КК України та призначено йому покарання за:

- ч.2 ст.296 КК України на 2 роки позбавлення волі;

- за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі;

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, остаточно призначено ОСОБА_1 покарання у виді 4 років позбавлення волі і на підставі ст.75 КК України звільнено від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік.

Зобов'язано засудженого ОСОБА_1, відповідно до ст.76 КК України, в період дії іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції; повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання; періодично з'являтися для реєстрації у кримінально-виконавчу інспекцію.

Запобіжний захід ОСОБА_1, до набрання вироку законної сили, залишено попередній - особисту поруку.

Заявлені по справі цивільні позови потерпілого ОСОБА_2 та ОСОБА_5 залишено без розгляду і роз'яснено їм право на подання цивільного позову в порядку цивільного судочинства.

Долю речових доказів - вирішено.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 22 серпня 2011 року, о 00 годині та особа, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження разом з невстановленими особами, перебуваючи у громадському місці, а саме, неподалік будинку №3, що на бульварі Д. Галицького в м. Тернополі, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, ігноруючи загальноприйняті норми моралі, елементарні правила поведінки, моральності та добропристойності з метою самоутвердитись в очах сторонніх осіб за рахунок приниження потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 безпричинно розпочали з ними конфлікт.

Під чає вказаного конфлікту підсудний ОСОБА_1, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось у зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, з метою самоутвердитись в очах сторонніх осіб за рахунок приниження потерпілого ОСОБА_3 (ОСОБА_7), діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у насильстві з заподіянням тілесних ушкоджень, безпричинно умисно наніс останньому удар ногою в спину, від якого останній впав на поверхню землі, після чого невстановлені особи, почали наносити йому удари ногами по всіх частинах тіла в той час, коли він перебував у лежачому положенні, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді синця на лівій боковій поверхні середньої третини грудної клітки, садна на задній і заднє - внутрішній поверхнях лівого ліктя, синця і садна (на тлі синця) на переднє-внутрішній поверхні середньої третини лівого передпліччя, які є легкими тілесними ушкодженнями. Підсудний ОСОБА_1, продовжуючи свої злочинні дії, наніс удар ОСОБА_2 в область правого вуха, від чого останній також впав на поверхню землі, а невстановлені особи почали наносити йому удари ногами по всіх частинах тіла. Особа, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження в цей час, грубо порушуючи громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що виразилось в зневажливому ставленні до громадського порядку та існуючих у суспільстві загальновизнаних правил поведінки і моральності, з метою самоутвердитись в очах сторонніх осіб за рахунок приниження потерпілого ОСОБА_5, діючи з особливою зухвалістю, яка виразилась у насильстві з заподіянням тілесних ушкоджень, безпричинно умисно наніс останньому удар кулаком в обличчя, а невстановлені особи продовжили наносити йому удари руками в обличчя, від яких він впав на поверхню землі, де його почали бити ногами по різних частинах тіла, чим заподіяли йому тілесні ушкодження у вигляді синця і садна (на тлі синця) правої половини тім'яно - потиличної ділянки голови, синців лівої тім'яно-скроневої, правої половини тім'яної, лобно-тім'яної та лобної ділянок голови, нижньої повіки правого ока та лівої виличної ділянки, садна на передній поверхні правої вушної раковини, задній поверхні лівого ліктя та тильній поверхні лівої кисті, які є легкими тілесними ушкодженнями. Після цього, потерпілі намагаючись уникнути побиття почали втікати з місця події, а підсудний ОСОБА_1 та особа, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження догнали ОСОБА_2, збили його з ніг та почали наносити йому удари ногами по різним частинам тіла, в той час коли останній перебував у лежачому положенні, чим спричинили йому тілесні ушкодження у вигляді синців лівої тім'яно-скроневої ділянки голови, лівої вушної раковини, повік правого ока з поширенням на підочну та виличну ділянку, повік лівого ока з поширенням на ліву половину чола та ліву виличну ділянку, садно на тлі цього синця у виличній ділянці, синець середньої третини спинки носа, садно на нижній поверхні правої половини підборіддя, синці на лівій боковій поверхні шиї, садна на задніх поверхнях правою ліктя, лівого ліктя з поширенням на нижню третину плеча, верхньої та середньої третин лівого передпліччя, переднє-внутрішній поверхні середньої і нижньої третин правого передпліччя, синець на задній поверхні ділянки лівого променево-зап'ясткового суглобу, садна на тильній поверхні лівої кисті, долонній поверхні правої кисті, синець на тильній поверхні цієї кисті (в п'ястковій і зап'ястковій ділянці), садна на тлі цього синця та на 3-5-му пальцях, садна на передніх поверхнях колін та верхньої третини лівої гомілки, зовнішній і задній поверхнях середньої третини правої гомілки, задній і зовнішній поверхнях ділянки лівого гомілково-ступневого суглобу, садна та тріщини шкіри на внутрішній поверхні ділянки цього самого суглобу, які є легкими тілесними ушкодженнями.

Крім цього, в результаті злочинної діяльності ОСОБА_1 та особи, відносно якої матеріали кримінальної справи виділені в окреме провадження було порушено громадський порядок, а також спричинено шкоду особистим інтересам потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_5, наданих їм Конституцією України правам на повагу до гідності, свободу та особисту недоторканність.

Також 22 серпня 2011 року, о 00 години, перебуваючи неподалік будинку №3, що на бульварі Д. Галицького в м. Тернополі під час вчинення хуліганських дій у ОСОБА_1 виник злочинний намір на відкрите заволодіння чужим майном. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1, шляхом ривка відкрито викрав у ОСОБА_8 сумку, що була у нього у правій руці, в якій знаходились музичний інструмент кларнет «Buffet Crampon», модель «Festival- in», вартістю 40000 грн., мобільний телефон «Nokia 1110», вартістю 80 грн., в якому знаходилася картка оператора стільникового зв'язку «Вееlline», вартістю 25 грн., на рахунку якої перебувало 30 грн., що належать ОСОБА_2, також музичний інструмент - кларнет «Lexsus», вартістю 5000 грн., що належить ОСОБА_5, а також документи па ім'я ОСОБА_9, які матеріальної цінності не представляють.

Після чого, ОСОБА_1 з викраденим майном втік з місця події, чим заподіяв ОСОБА_2 шкоду на загальну суму 40 135 грн. та ОСОБА_5 шкоду на суму 5000 грн.

В апеляційних скаргах:

- потерпілий ОСОБА_3 не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними і кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 просить поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 р. та скасувати даний вирок суду першої інстанції і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі, посилаючись на те, що він є незаконним та необґрунтованим.

Вважає, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості вчинених ним злочинів, конкретним обставинам справи та особі винного.

Зазначає, що протягом трьох років, поки тривало досудове слідство у справі та судовий розгляд, ОСОБА_1 йому та іншим потерпілим жодних коштів в рахунок завданих збитків не відшкодував, не вибачився за скоєне ні перед ним, ні перед іншими потерпілими.

Під час проведення досудового розслідування та під час судових засідань ОСОБА_1 весь час поводився зухвало, як особа, яка впевнена у своїй безкарності.

Зазначені обставини свідчать, що ОСОБА_1 не розкаявся у вчиненому, а його визнання вини в суді носить лише формальний характер.

Обставини вчинених злочинів свідчать, що ОСОБА_1 був організатором цих злочинів і найбільш активним їх учасником.

З числа передбачених законом обставин, які пом'якшують вину, судом у вироку зазначено лише одну - вчинення злочину неповнолітнім.

Вважає, що з огляду на зазначені обставини, суд незаконно застосував ст. 75 КК України, звільнивши ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням. При цьому суд встановив йому іспитовий строк тривалістю лише 1 рік.

- потерпілі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 не оспорюючи фактичні обставини справи, які суд визнав доведеними і кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_1 просять поновити строк на апеляційне оскарження та прийняти апеляційну скаргу на вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 р. та скасувати даний вирок суду і постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання, пов'язане з реальним позбавленням волі, оскільки вважають його незаконним та необґрунтованим з аналогічних підстав, вказаних ОСОБА_3 в його апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, в судових дебатах прокурора, який вважає вирок суду законним та обґрунтованим, а апеляції потерпілих - безпідставними, потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_2, які підтримали подані ними апеляційні скарги з підстав викладених у них, і які за своєю суттю є ідентичними та просять вирок суду скасувати через його м'якість та постановити новий вирок, яким призначити ОСОБА_1 покарання у виді реального позбавлення волі, обвинуваченого ОСОБА_1 та захисника його інтересів адвоката ОСОБА_4, які вважають вирок суду законним і обґрунтованим, а апеляційні скарги потерпілих безпідставними, перевіривши матеріали кримінальної справи та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла висновку, що вони до задоволення не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до ст.365 КПК України (1960 року) вирок, ухвала чи постанова суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом в межах апеляції.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні злочинних діянь, за які його засуджено та кваліфікація його дій відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується сукупністю зібраних доказів, є обґрунтованими, досліджувалися судом першої інстанції відповідно до вимог КПК України (в редакції 1960 року).

Призначене ОСОБА_1 покарання відповідає вимогам ст.65 КК України є необхідним й достатнім для виправлення та попередження вчинення ним нових злочинів.

Що стосується твердження апелянтів про м'якість призначеного ОСОБА_1 покарання у зв'язку із застосуванням ст.75 КК України, воно є необґрунтованим.

Так, відповідно до ст.65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до вимог ст.75 КК України, якщо суд при призначенні покарання, зокрема у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років , враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого від відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення його від відбування покарання з випробуванням.

Звільняючи ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.ст.75, 76 КК України, суд враховував характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, конкретні обставини справи, особу винного та обставини, що пом'якшують покарання.

Зокрема, суд правильно врахував ступінь тяжкості вчинених злочинних діянь, один з яких відноситься до середньої, а інший - до тяжких злочинів, особу ОСОБА_1, який частково визнав вину, вперше притягається до кримінальної відповідальності, вчинив злочин будучи неповнолітнім, відсутність обставин, що обтяжують покарання, і обрав тому покарання в межах санкції, передбаченої законом, вмотивувавши прийняте рішення про можливість виправлення обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням.

Крім цього, суд першої інстанції вірно зазначив про можливість звернення потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_5 до суду в порядку цивільно-процесуального законодавства щодо відшкодування завданої їм матеріальної шкоди, оскільки встановлено, що позовних вимог відповідно до чинного законодавства вони в ході досудового та судового розгляду не подавали, що унеможливило їх розгляд в ході кримінальної справи.

Наведені в апеляційних скаргах потерпілих доводи про те, що призначене ОСОБА_1 покарання не відповідає ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого на думку колегії спростовується тим, що ОСОБА_1 протягом чотирьох років після вчинення злочину не вчинив будь-яких порушень закону і своєю поведінкою довів обґрунтованість призначеного покарання з випробуванням, що є необхідним й достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів та не містять достатніх даних про необхідність застосування реального позбавлення волі.

Доводи апеляційних скарг і матеріали кримінальної справи не містять вказівок на порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б підставою для зміни чи скасування вироку.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що немає підстав вважати призначене обвинуваченому покарання несправедливим.

Колегія суддів визнає, що обрані ОСОБА_1 вид та міра покарання є справедливими, необхідними й достатніми для його виправлення, повністю відповідають ст.65 КК України, тому підстав для призначення більш суворого покарання, як про це просять апелянти, не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 356, 362, 365, 366, 377 КПК України (в редакції 1960 року) п.15 розділу ХІ Перехідних положень КПК України (в редакції закону від 13.04.2012 року №4651-VI), колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги потерпілих: ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_5 залишити без задоволення, а вирок Тернопільського міськрайонного суду від 15 жовтня 2014 року щодо ОСОБА_1 - без змін.

Касаційна скарга може бути подана безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення судового рішення судом апеляційної інстанції, а засудженим, який тримається під вартою, - в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

(підпис) (підпис) (підпис)

Судді: Р.Т.Комендат Ю.А. Максимович О.В.Демченко

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області Р.Т. Комендат