Рішення № 45440867, 17.06.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/468/15-ц

Провадження № 2/591/652/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2015 року

Зарічний районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Грищенко О.В., секретаря Біріної Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право на користування житловим приміщенням, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про вселення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду, мотивуючи свої вимоги тим, що за договором купівлі-продажу від 26.11.2014 року придбав у власність 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, де на той час залишалися зареєстрованими відповідачі, які в будинку не проживали та не проживають до теперішнього часу, але відмовляються знятися з реєстраційного обліку. Вважає, що такими діями відповідачів порушується його законне право як власника даного житлового приміщення, тому просить визнати відповідачів такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, пояснив, що на момент придбання ним 1/3 частини будинку у ньому ніхто не проживав, оскільки будинок був непридатний для проживання та потребував капітального ремонту. На даний час також в будинку ніхто не мешкає, але відповідачі відмовляються добровільно знятися з реєстрації.

Відповідач ОСОБА_2, повідомлений належним чином про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, причини неявки суду не повідомив.

Відповідач ОСОБА_3 проти задоволення позову заперечував, звернувся до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про вселення, мотивуючи свої вимоги тим, що не мешкає в спірному будинку, оскільки ОСОБА_1 після його придбання змінив замки, тобто незаконно позбавив його права на проживання.

В судовому засіданні встановлено, що за договором купівлі-продажу від 26.11.2014 року ОСОБА_1 придбав у власність 1/3 часину житлового будинку по АДРЕСА_1. В договорі зазначено (п.13), що на момент його укладення в будинку, крім продавця, зареєстровані ОСОБА_3 та син продавця ОСОБА_2, проти чого покупець не заперечує. (а.с.6).

Право власності позивача ОСОБА_1 на 1/3 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.7-8).

Згідно з довідкою з місця проживання та копією будинкової книги в частині будинку по АДРЕСА_1, що належить позивачу ОСОБА_1, зареєстровані відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 (а.с.12-15).

Як вбачається з наданих суду письмових розписок, ОСОБА_3 отримав від продавця будинку ОСОБА_4 76 500 грн. від продажу будинку, зобов'язується знятися з реєстраційного обліку по АДРЕСА_1 після бесіди з покупцем будинку (а.с.54, 55).

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, дослідивши докази, надані сторонами, вважає, що первісний позов підлягає задоволенню, а зустрічний позов є необґрунтованим, виходячи з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2 з не проживають у зазначеному житловому приміщенні, комунальні послуги не сплачують, але не знімаються з реєстрації за місцем проживання. Встановлено, що даний будинок ще до його продажу позивачеві ОСОБА_1 потребував капітального ремонту, а тому в ньому ніхто не проживав. Відповідач ОСОБА_2 постійно мешкає в іншому населеному пункті, а відповідач ОСОБА_3 протягом тривалого часу мешкає в м. Суми за іншою адресою. В судовому засіданні досліджені надані відповідачем суду в якості доказів рішення Зарічного районного суду м. Суми від 19.05.2011 року (а.с.53) про вселення ОСОБА_3 в житловий будинок по АДРЕСА_1, та Апеляційного суду Сумської області від 12.03.2014 року, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 про розірвання договору найму та виселення ОСОБА_3 з житлового будинку по АДРЕСА_1 та залишено без змін рішення Зарічного районного суду м. Суми від29.01.2014 року про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 про розірвання договору дарування 1/3 частини цього будинку та вселення (а.с.51-51).

Як вбачається з цих судових рішень, судом були встановлені обставини, які свідчать про те, що ОСОБА_3 не проживав в спірному будинку та на підставі судового рішення мав змогу вселитися в нього. Однак, ані на момент продажу даного будинку в листопаді 2014 року, ані на теперішній час відповідач ОСОБА_3 до будинку не вселявся та не мешкав у ньому. Будь-яких належних йому особистих речей в будинку немає. Докази, які б свідчили про наявність поважних причин не проживання відповідача в житловому приміщенні, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, судом встановлений факт не проживання відповідача в спірному приміщенні більше року без поважних причин.

Статтею 319 ч. 1 ЦК України передбачено право власника володіти, користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до ст. 391 ЦК України власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном.

Згідно з ч. 1 ст. 405 ЦК України, члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї власника без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Аналізуючи наведені норми закону, слід зазначити, що всі вони стосуються відносин між власником житла та членом його сім'ї. В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_2, був членом сім'ї колишнього власника - сином ОСОБА_4, а ОСОБА_3 не являвся членом її сім'ї та був зареєстрований в будинку за її згодою як колишнього власника і користувався цим житлом на підставі договору найму. На даний час позивач ОСОБА_1 є власником даного житла і користується всіма передбаченими законом правами власника. Відповідачі не є членами сім'ї нового власника та до нього з приводу укладення договору найму не зверталися. Крім того, статтею 405 ч. 1 ЦК України визначено право на користування цим житлом відповідно до закону членів сім'ї власника житла, які проживають разом з ним. Оскільки відповідачі не є членами сім'ї власника, положення даної норми закону на них не поширюються, і для набуття права проживання в даному житловому приміщені, їм необхідно було звернутися до нового власника житла для укладення нового договору найму. Таким чином, суд вважає первісний позов обґрунтований, а зустрічний позов - таким, що не підлягає задоволенню, оскільки позовні вимоги ОСОБА_3, на думку суду, виходячи з наведених обставин та норм закону, є безпідставними.

Відповідачів ОСОБА_4, а ОСОБА_3 необхідно визнати такими, що втратили право користування житловим приміщенням в 1/3 частині житлового будинку за адресою м. Суми, АДРЕСА_1 в м. Суми, а в задоволенні зустрічного позову відмовити за необґрунтованістю.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 131, 213-215, 224-226 ЦПК України ст.391, 319, 405 ЦК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3 такими, що втратили право користування житловим приміщенням в 1/3 частині житлового будинку за адресою м. Суми, АДРЕСА_1, що належить на праві власності ОСОБА_1.

В задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити за необґрунтованістю.

Заочне рішення може бути переглянуте Зарічним районним судом м. Суми за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана до Зарічного районного суду м. Суми протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Позивач може оскаржити рішення суду до апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду, а у разі відсутності особи у судовому засіданні - з дня отримання копії рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя