Ухвала суду № 45440498, 18.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5007/15

Головуючий у першій інстанції Ільченко Н. А.

Доповідач Панасенков В. О.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

18.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого - Панасенкова В.О.

Парапана В.Ф.

суддів: Громіка Р.Д.,

при секретарі: Колмакові В.І.,

за участю: заявника ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2015 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_3, заінтересована особа, Нерубайська сільська рада Біляївського району Одеської області, про встановлення факту, що має юридичне значення,

в с т а н о в и л а:

27 березня 2015 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаною заявою, у якій зазначав, що йому на праві приватної власності належить земельна ділянка, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (колишня адреса: АДРЕСА_1), на підставі Державного акту про право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 03 грудня 1997 року. Однак в Державному акті площа земельної ділянки становить 0,0566 га, а у Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку НВ-5101826562015 від 13 березня 2015 року площа земельної ділянки зазначена 0,0565 га. Ці розбіжності виникли внаслідок застосування різних приладів вимірювання земельної ділянки. Окрім цього в Державному акті в графі «земельна ділянка розташована на території» закреслено кульковою ручкою слово «Труд» й дописано кульковою ручкою «Гідробудівельник» та під планом зовнішніх меж земельної ділянки вписано «Виправленому на СТ «Гідробудівельник» вірити сільський голова І.Г. Петренко, постановлено печатку на підпис. Ці помилки в Державному акті є підставою для відмови в державної реєстрації прав власності на земельну ділянку та в подальшому унеможливлює його права на розпоряджання належним йому майном без державної реєстрації.

Посилаючись на ці обставини, та на ст. ст. 3, 256, 257, 259 ЦПК України, заявник просив суд встановленими факт того, що правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 03 грудня 1997 року є дійсним та площа земельної ділянки зазначеної в державному акті становить 0,0565 га (а.с. 4-5).

Ухвалою суду першої інстанції відмовлено у відкритті провадження у справі.

В апеляційній скарзі заявник ОСОБА_3 просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції, мотивуючи тим, що ухвала суду є незаконною й необґрунтованою.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги заявника ОСОБА_3, його пояснення на апеляцію, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга заявника задоволенню не підлягає, оскільки ухвала суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального права.

Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України частина 1 ст. 4 ЦПК України).

У частинах 1, 2 та 3 ст. 15 ЦПК України зазначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

Суди розглядають справи, визначені у частині першій цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 234 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" від 31 березня 1995 року, викладених у пп. 1, 3 постанови № 5, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

У тому разі, коли буде виявлено, що встановлення підвідомчого судові факту пов'язане з вирішенням спору про право, суд відмовляє в прийнятті заяви до розгляду в окремому провадженні, а якщо це буде виявлено під час розгляду справи, залишає заяву без розгляду і роз'яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Згідно із ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Відповідно до ч. 4 ст. 256 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

За таких обставин, відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції правильно виходив з того, що справа підлягає розгляду в порядку позовного провадження.

Посилання заявника ОСОБА_3 в апеляційній скарзі на те, що ухвала суду першої інстанції є незаконною, оскільки у даному випадку спір про право відсутній, не приймаються до уваги, оскільки вони є помилковими.

Як вбачається з заяви ОСОБА_3 він просить суд встановленими факт того, що правовстановлюючий документ - Державний акт на право приватної власності на землю НОМЕР_1 від 03 грудня 1997 року є дійсним та площа земельної ділянки зазначеної в державному акті становить 0,0565 га, посилаючись на те, що помилки в Державному акті є підставою для відмови в державної реєстрації прав власності на земельну ділянку, але не доведено те, що законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення або заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення.

Аналізуючи зазначені норми права, роз'яснення Пленуму Верховного Суду України, з'ясовуючи вказані обставини та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що у даному випадку виправлення описок та відновлення Державного акту не може бути вирішено в порядку окремого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК Украйни під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Інших правових доводів апеляційна скарга не містить.

Таким чином, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення справи.

Отже, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України підстав для скасування ухвали суду першої інстанції немає.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, ухвалу Приморського районного суду м. Одеси від 31 березня 2015 року залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили ухвалою.

Судді апеляційного суду Одеської області: В.О. Панасенков

В.Ф. Парапан

Р.Д. Громік