Рішення № 45440463, 10.06.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/5060/15

Головуючий у першій інстанції Тюмін О. Г.

Доповідач Черевко П. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2015 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого - Черевка П.М.

Суддів - Сватаненка В.І., Артеменка І.А.

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» на рішення Кілійського районного суду Одеської області від 23 березня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2014 року ОСОБА_2 звернувся до Кілійського районного суду Одеської області з позовом який було уточнено до ТОВ «РАФ-ПЛЮС» про стягнення заборгованості по заробітній платі, стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку та стягнення моральної шкоди посилаючись на те, що в період з 08.11.2011 року працював на посаді водія автотранспортних засобів категорії «С».

Однак 26.06.2012 року був звільнений на підставі ч. 1 ст. 36 КЗпП.

Вперіод роботи на підприємстві ТОВ «РАФ-ПЛЮС», як вказував позивач, йому не виплачувалась заробітна плата та повністю належні йому суми на даний час до сих пір не виплачені.

Крім того, у зв'язку з незаконними діями відповідача йому була спричинена моральна шкода, яка полягає в тому, що втрачені нормальні життєві зв'язки, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації життя, тому вважає за необхідне стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., внаслідок чого позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.

Рішенням Кілійського районного суду Одеської області від 23 березня 2015 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено, стягнуто з ТОВ «РАФ - ПЛЮС» на користь ОСОБА_2 заборгованість по заробітній платі в період з 08.11.2011 року по 26.06.2012 року в розмірі 821, 05 грн.; стягнуто з ТОВ «РАФ - ПЛЮС» на користь ОСОБА_2 середній заробіток за весь час затримки розрахунку, починаючи з дня звільнення в розмірі 41 761, 60 грн.; стягнуто з ТОВ «РАФ - ПЛЮС» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 5000 грн.; стягнуто з ТОВ «РАФ - ПЛЮС» судовий збір в розмірі 475, 83 гривні, який зарахувати до спеціального бюджету України.

Вважаючи рішення суду незаконним ТОВ «РАФ-ПЛЮС» звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Кілійського районного суду Одеської області від 23 березня 2015 року та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити.

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення осіб, які беруть участь у справі вивчивши матеріали справи та обговоривши підстави апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково.

Відповідно до ч.1 п.3 ст.307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право змінити рішення.

Відповідно до п.1,3 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та невідповідність висновків суду обставинам справи.

Задовольняючи позов в частині стягнення боргу по заробітній платі, витрат за затримку розрахунку та витрат судового збору суд обгрнутовано дійшов зазначеного висновку, проте в частині стягнення моральної шкоди суд дещо завищив суму стягнення.

Судом встановлено, що сторони знаходились в трудових правовідносинах, що підтверджено наказом № 56/П від 08.11.2011 року, згідно якого ОСОБА_2 прийнято до ТОВ «РАФ - ПЛЮС» на посаду водія автотранспортних засобів категорії «С», з відрядною оплатою праці відповідно до штатного графіку з 08.11.2011 року.

Згідно наказу № 31/ОВ від 30.09.2011 року з 01.10.2011 року відповідно до ЗУ «Про державний бюджет України на 2011 рік» від 23.12.2010 року № 2857- VI, збільшено посадові оклади працівників ТОВ «РАФ - ПЛЮС»; встановлено водіям автотранспортних засобів та вантажникам, працюючим на відрядній системі оплати, денну тарифну ставку - 49, 00 грн.; та затверджено штатний розклад ТОВ «РАФ-ПЛЛЮС» в новій редакції.

Відповідно до наказу № 48/У від 26.06.2012 року, ОСОБА_2, водія автотранспортних засобів категорії «С» в автотранспортному департаменті, звільнено з займаної посади за згодою сторін, на підставі п. 1 ст. 36 КЗпП.

Протягом трудової діяльності на ТОВ «РАФ-ПЛЮС» позивачу було здійснено наступні виплати:

у листопаді 2011 року в розмірі 361, 35 грн., що підтверджено відомістю № 00247 від 18.11.2011 року; у грудні 2011 року в розмірі 472, 08 грн., що підтверджено відомістю № 187 від 07.12.2011 року та 602, 26 грн., що підтверджено відомістю № 193 від 26.12.2011 року; у січні 2012 року в розмірі 762, 87 грн., що підтверджено відомістю № 2 від 06.01.2012 року та 340, 87 грн., що підтверджено відомістю № 7 від 20.01.2012 року та 100 грн., що підтверджено відомістю № 14 від 31.01.2012 року; у лютому 2012 року в розмірі 577 грн., що підтверджено відомістю № 17 від 07.02.2012 року та 468, 70 грн., що підтверджено відомістю № 23 від 23.02.2012 року; у березні 2012 року в розмірі 591, 77 грн., що підтверджено відомістю № 30 від 07.03.2012 року та 468, 70 грн., що підтверджено відомістю № 37 від 22.03.2012 року; у квітні місяці 2012 року в розмірі 336, 13 грн., що підтверджено відомістю № 45 від 06.04.2012 року, в розмірі 477, 71 грн., що підтверджено відомістю № 50 від 20.04.2012 року та 100 грн., що підтверджено відомістю № 55 від 28.04.2012 року; у травні 2012 року в розмірі 631, 90 грн., що підтверджено відомістю № 57 від 07.05.2012 року; 477, 71 грн., що підтверджено відомістю № 65 від 22.05.2012 року та 382, 79 грн., що підтверджено відомістю № 67 від 29.05.2012 року; у червні 2012 року в розмірі 80, 47 грн., що підтверджено відомістю № 72 від 07.06.2012 року та 219, 60 грн., що підтверджено відомістю № 82 від 26.06.202 року.

Відповідно довідки - розрахунку про розмір компенсації за невикористану відпустку, виданої ОСОБА_2, який працював в ТОВ «РАФ-ПЛЮС», середньоденна заробітна плата склала 38, 93 грн., кількість днів невикористаної відпустки за період з 08.11.2011 року по 26.06.2012 року становила 3 дні, сума компенсації за вищезазначений період склала 116, 79 грн.

Відповідно вищезазначеної довідки - розрахунку, позивачем не використано ще 3 дні відпустки, а сума компенсації за 3 дні дорівнює 118, 5 грн., в розрахунку, що в період роботи на підприємстві позивачу було виплачено 7269 гривні за 184 календарні дні. За червень 2012 року, нараховано 636, 95 грн., що підтверджено розрахунковим листом від 01.03.2012 року, однак повинно бути нараховано 685 грн., (53+513,5+118,5), тобто мала місце недоплата в розмірі 48, 05 грн., а отже загальна сума невиплаченої заробітної плати склала 821, 05 грн.

Згідно індивідуальної відомості про застраховану особу від 20.08.2014 року відносно ОСОБА_2 вбачається, що за звітний період 2011 року сума заробітку для нарахування пенсії склала 2597 грн., та за 2012 рік склала - 8821, 85 грн.

Також, відповідно до розрахунку, середньоденна заробітна плата позивача склала 60, 70 грн., отже розрахунок періоду затримки з 26.06.2012 року по 23.03.2015 року становить 688 робочих днів (з 27.06.2012 року по 31.12.2012 року - 131 робочий день, з 2013 року по 2014 рік - 251 робочий день, з 01.01.2015 року по 23.03.2015 року - 55 робочих днів), становить по 23.03.2015 року, 41 761 , 60 грн., з розрахунку 60, 7 грн. 688 дні.

Спірні правовідносини регулюються ст. 24 Закону України „Про оплату праці", ст. 116 КЗпП України, відповідно до якої, при звільнені працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства , провадиться в день звільнення, а якщо працівник в день звільнення не працював, то не пізніше наступного дня після пред'явлення вимоги про розрахунок.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку у строки, зазначені в ст. 116 КЗпП, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Частиною 1 ст. 115 КЗпП України та № 108/95-ВР від 24.03.1995" ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Як зазначено в п. 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України №13 від 24.12.1999 р., при визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. № 100.

Відповідно до п. 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ № 100 від 08.02.1995 р. середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Згідно з п.8 Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин,а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Також, відповідно до розрахунку, середньоденна заробітна плата позивача складає 60, 70 грн., отже розрахунок періоду затримки з 26.06.2012 року по 23.03.2015 року становить 688 робочих днів (з 27.06.2012 року по 31.12.2012 року - 131 робочий день, з 2013 року по 2014 рік - 251 робочий день, з 01.01.2015 року по 23.03.2015 року - 55 робочих днів), становить по 23.03.2015 року, 41 761 , 60 грн., з розрахунку 60, 7 грн.х688 дні.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного суду України №13 від 24.12.1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

У відповідності до ст. 1167 ч.1 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно до ст. 237-1 КЗпП відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Відповідно до ст. 23 ч.3 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Зважаючи на вищезазначене, враховуючи характер правопорушення, глибину фізичних та душевних страждань, ступень вини відповідача, враховуються вимоги розумності і справедливості колегія суддів вважає, що позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди підлягають задоволенню у розмірі 2000 грн.

Згідно зі ст. 79 ЦПК судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Посилання апелянта на неправильний розрахунок судом компенсації за відпустку, неправильний розрахунок невиплаченої заробітної плати, як на підстави для скасування оскаржуваного рішення колегія вважає необґрунтованими, оскільки вони спростовані дослідженими судом доказами.

Щодо стягнення розміру моральної шкоди колегія суддів вважає її дещо завищеною, тому вважає за необхідне зменшити її розмір стягнення до 2000, 00 грн. погодившись з підставами, на які послався суд.

За цих підстав колегія вважає за необхідне змінити рішення в частині стягнення моральної шкоди.

В решті рішення є обґрунтованим.

На підставі викладеного та керуючись ст.303, п.3 ч.1 ст.307, п.1, 3 ч.1, п.1 ст.309, ст.313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» - задовольнити частково.

Рішення Кілійського районного суду Одеської області від 23 березня 2015 року - змінити.

В частині стягнення моральної шкоди рішення скасувати, та викласти його в наступній редакції.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «РАФ-ПЛЮС» м. Одеса, вул. Ковалевського, 30-а, код ЄДРПОУ- 31185987 на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ПН: НОМЕР_1 моральну шкоду - 2000,00 (дві тисячі) грн. 00 копійок.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий П.М. Черевко

Судді: В.І. Сватаненко

І.А. Артеменко