Ухвала суду № 45439321, 15.06.2015, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/29633/13-ц

Номер провадження 2/522/3832/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Кравчук Т.С.,

з участю секретаря Антонецького С.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі заяву ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2014 року та рішення Апеляційного суду Одеської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна, -

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про відстрочку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2014 року, частково зміненого рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19.02. 2015 року, та просив відстрочити виконання до 01.11.2016 року виконання судового рішення щодо визнання права власності за ОСОБА_2 на автомобіль TOYOTA FORTUNER, державний номер: ВН 8116 СО та стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошових коштів в сумі 1.920.612,87 грн. що еквівалентно 71.691,41 доларів США.

Заявник мотивує свої вимоги тим, що діти заявника та ОСОБА_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з грудня 2014 року проживають разом з заявником в с. Петрівка Іванівського району Одеської області, хоча при ухваленні судового рішення було враховано, що діти проживають з матірю, в звязку з чим в інтересах заявника та неповнолітніх дітей він вважає за необхідне звернутися з відповідною заявою.

Також, заявник стверджує, що присуджених ОСОБА_2 коштів на сьогодні не існує, як і не існувало на момент припинення шлюбу та ухвалення судового рішення, на підтвердження чого наводить розрахунок здійснених витрат у доларах США на суму 7.150,00 доларів США та у гривнях, однак підсумкову суму у гривнях не зазначає, а значну частину коштів ОСОБА_5 витрачала нібито на свої особисті потреби. Іншого майна, на яке може бути накладене стягнення, на сьогодні у заявника не існує. Поточна зарплатня заявника складає 1.220 грн., окрім він намагається підробляти, не зазначаючи при цьому отриманий додатковий дохід. Заявник висловлюється проти виконання судового рішення через органи ДВС, тому що у разі примусового виконання це потягне за собою додаткові витрати у вигляді виконавчого збору а сумі 10 % від суми боргу, що для нього є неприпустимо.

Заявник пояснив, що має очікування щодо працевлаштування за кордоном в осені 2015 року, та зможе з урахуванням цього віддати борг ОСОБА_2 в осені 2016 року.

Щодо відстрочки виконання судового рішення стосовно автомобіля TOYOTA FORTUNER, державний номер: ВН 8116 СО, заявник пояснив, що цим автомобілем йому комфортніше пересуватися з дітьми, а автомобіль ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1 є нижче класом та в технічно непридатному стані.

Представник ОСОБА_2 проти задоволення заяви про відстрочку виконання судового рішення заперечував.

Заслухавши думку сторін, перевіривши їх наявними у справі доказами, суд вважає, що заява про відстрочку виконання судового рішення не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Стаття 10 ч. 3 та стаття 60 ч. 1 ЦПК України передбачають, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, передбачених нормами ЦПК, та ст. 61 ЦПК України зокрема. Стаття 59 ч. 2 ЦПК передбачає, що обставини справи, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК обставини, встановлені судовим рішенням у цивільної справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Як встановлено рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2014 року, частково зміненого рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19.02. 2015 року, заявник отримав у якості зарплатні 160.072,00 доларів США. Надходження коштів, їх зняття, сума коштів не є спірним, перевіряючи доводи апеляційної скарги ці обставини у сторін зясовано. За період з 29.01.2013 року по 29.01.2014 року з банківського рахунку знято грошові кошти в іноземній валюті в загальній сумі 157.015,78 доларів США, ОСОБА_1 не доведено, що житлове-побутові витрати, витрати на харчування, одяг для сімї за рік склали вказану суму, рівно як не надано доказів на придбання за ці кошти нерухомого та рухомого майна. Це повністю спростовує обґрунтування заяви про відстрочку виконання судового рішення, та доводить факт наявності коштів, що підлягають передачі ОСОБА_2

Також, за результатом розгляду справи в порядку апеляційного оскарження, спільне майно було поділено в рівних частках, з застосуванням принципу рівності часток, що дає можливість суду не враховувати факт, з кім з батьків проживають діти. Окрім цього, з пояснень сторін суду відомо, що цивільна справа щодо стягнення аліментів та визначення місця проживання дітей наразі розглядається в Приморському районному суді м. Одеси, спір не вирішено.

Рішенням суду апеляційної інстанції також встановлено, що ОСОБА_1 не заявляв вимог про поділ майна, зокрема поділу автотранспортних засобів, при цьому обидва автомобіля були зазначені як технічно придатні, а автомобіль ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1 було оцінено в 4.000,00 доларів США. Будь-яких доказів того, що вказаний автомобіль знаходиться в технічно непридатному стані, суду не надано, тому це дає суду підстави вважати, що доводи заявника в цієї частині є необґрунтованими та недоведеними. Окрім цього, бажання користуватися більш комфортним засобом пересування не може бути підставою для невиконання рішення суду в частині визнання права власності на автомобіль TOYOTA FORTUNER, державний номер: ВН 8116 СО за ОСОБА_2

Суперечить обставинам справи думка заявника про відсутність у нього іншого майна, за рахунок якого можливо виконувати судове рішення, тому що згідно цього ж рішення автомобіль ВАЗ 210994-20, державний номер НОМЕР_1 був залишений у власності заявника.

Небажання заявника сплачувати судовий збір також не є належною обставиною задля відстрочки виконання судового рішення.

Пояснення заявника про можливе працевлаштування в майбутньому не приймаються судом до уваги, тому що згідно ч. 4 ст. 60 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях, а будь-яких доказів на підтвердження цих обставин суду не надано.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ч. 5 ст. 124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України та є обовязковими для виконання на всієї території України.

Відповідно до ч. 1 ст. 316 ЦКУ, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ст. 317 ЦКУ, власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Згідно ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 373 ЦПК суд може відстрочити виконання судового рішення у виняткових випадках.

Таким чином, суд не вбачає будь-яких підстав, передбачених ст. 373 ЦПК, для відстрочки виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2014 року, частково зміненого рішенням Апеляційного суду Одеської області від 19.02. 2015 року.

На підставі викладеного та керуючись ст. 373 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про розстрочку виконання рішення Приморського районного суду м. Одеси від 25.09.2014 року та рішення Апеляційного суду Одеської області у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розподіл спільного майна - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Одеси через суд першої інстанції протягом п`яти днів з дня її проголошення.

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: 15.06.2015