Ухвала суду № 45433990, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/25852/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі Приходько І.В. Бухтіярової І.О. Костенка М.І. розглянувши в попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Все для дому»

на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р.

у справі № 2а-1870/8744/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому»

до Державної податкової інспекції у м. Сумах

про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У жовтні 2012 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Усе для дому» (далі - позивач, ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому») звернулось до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах (далі - відповідач, ДПІ у м. Сумах), в якому просило суд скасувати акт перевірки від 31.07.2012 р. № 2053/152/01555007 та скасувати податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. № 0005431502/37004.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р. провадження у справі в частині скасування акту від 31.07.2012 р. № 2053/152/01555007 було закрито.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р., яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р., у задоволенні адміністративного позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. № 0005431502/37004 відмовлено повністю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, з посиланням на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. і прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Відповідач процесуальним правом подати письмові заперечення не скористався.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 05.03.1996 р. між Сумською міською радою та ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» було укладено договори оренди земельних ділянок № 28 та № 29, відповідно до яких ТОВ «Сумська фірма «Усе для дому» отримало в тимчасове користування на 50 років земельні ділянки, які знаходяться за адресами: м. Суми, вул. Харківська, 123 та м. Суми, пров. 9-го Травня, 13. Договорами передбачено, що орендна плата на рік становить 1% від грошової оцінки землі.

31.07.2012 р. посадовою особою ДПІ у м. Сумах на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, наказу від 16.07.2012 р. № 1109, була проведена позапланова невиїзна документальна перевірка ПАТ «Сумська фірма «Усе для дому» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період червень-грудень 2011 року, а саме: повноти сплати та правильності обчислення податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної та комунальної власності, за результатами якої складено акт від 31.07.2012 р. № 2053/152/01555007 та встановлено порушення позивачем вимог підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суми податкового зобов'язання по орендній платі за земельні ділянки державної і комунальної власності на суму 142 981, 86 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення від 16.08.2012 р. № 0005431502/37004, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності у загальному розмірі 204 260, 80 грн. грн., з яких 142 981, 86 грн. - за основним платежем та 61 278, 94 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Як вбачається з акту перевірки від 31.07.2012 р. № 2053/152/01555007, підставою для донарахування позивачу грошового зобов'язання зі сплати орендної плати за землю слугувала відмінність розміру орендної плати, встановленої в договорі оренди землі та мінімального розміру орендної плати, визначеної нормами Податкового кодексу України.

Суди першої та апеляційної інстанцій вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, з висновками яких погоджується колегія суддів касаційної інстанції, виходили з наступних мотивів.

З 01.01.2011 питання справляння плати за землю регулюється Податковим кодексом України.

Згідно з пункту 288.4 статті 288 зазначеного Кодексу розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

Пунктом 288.1 статті 288 цього Кодексу визначено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки оформлений та зареєстрований відповідно до законодавства.

Відповідно до підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом.

Таким чином, як вірно зазначено судами попередніх інстанцій, з 01.01.2011 р. мінімальний розмір річної орендної плати за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності та грошову оцінку яких встановлено, складає 3% від їх нормативних грошових оцінок.

Отже, з набранням чинності Податкового кодексу України річний розмір орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, який підлягає перерахуванню до бюджету, має відповідати вимогам підпункту 288.5.1 пункту 288.5 статті 288 ПК України та є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати.

За таких обставин суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що оскільки збільшення мінімального розміру орендної плати за землю відбулося не у зв'язку з волевиявленням сторін договору, а у зв'язку зі зміною ставки податку відповідно до норм чинного законодавства, то необхідність сплати земельного податку у новому розмірі виникла у позивача незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваних рішень, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми матеріального та процесуального права.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності до норм матеріального права, постановлено обґрунтовані рішення, в яких повно відображені обставини, що мають значення для справи. Порушень норм матеріального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Сумська фірма «Все для дому» - відхилити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 11.12.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.03.2013 р. у справі № 2а-1870/8744/12- залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки, що встановлені статтями 236-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя (підпис) І.В. Приходько Судді: (підпис) І.О. Бухтіярова (підпис) М.І. Костенко