Ухвала суду № 45433629, 11.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 червня 2015 року м. Київ К/800/62001/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Конюшка К.В.,

Чалого С.Я.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою Державної фінансової інспекції в Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за позовом Державної фінансової інспекції в Полтавській області до Гожульської сільської ради Полтавського району про зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и л а:

Державна фінансова інспекція в Полтавській області звернулась до суду з позовом до Гожулівської сільської ради Полтавського району, в якому з урахуванням заяви про зміну позовних вимог просила суд: виконати вимогу "Про усунення виявлених ревізією порушень" від 26.03.2013 №01-14/498 в частині:

пункту 1 - стягнення до бюджету не сплачених коштів за оренду земельних ділянок на загальну суму 59 597,60 грн., шляхом подання позовів до орендарів: ФОП ОСОБА_2 на суму 493,79 грн., ОСОБА_3 на суму 4 828,73 грн., ЗАТ "Полтавська нафтова компанія" на суму 53812,74 грн., СТОВ "Ф-Нове відродження" на суму 178,01 грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 284,33 грн.

пункту 3 - вжиття заходів щодо укладення договору оренди на користування водним об'єктом (ставок площею водного дзеркала 2,97 га, який розміщений на території Гожулівської сільської ради Полтавського району) з громадянином ОСОБА_5 У разі відмови ОСОБА_5 укласти договір підготувати висновок для Полтавської РДА щодо вилучення в установленому порядку земельної ділянки, наданої в оренду;

пункту 5 - стягнення до бюджету Гожулівської сільської ради несплачених коштів цільового фонду в сумі 670,00 грн. внаслідок не виконання умов укладених договорів контрагентом ТОВ "Бурат - Агро" на суму 670,00 грн. шляхом подання позовів;

пункту 9 - відображення в обліку дебіторської заборгованості за не виконані роботи з капітального та поточного ремонту (різницю у вартості виконаних робіт) на загальну суму 137 339,37 грн. Забезпечення повернення зайвих виплат шляхом повернення коштів та подання позовів: ФОП ОСОБА_6 в сумі 133 208,68 грн., ФОП ОСОБА_7 на суму 4 130,69 грн.;

пункту 12 - стягнення з секретаря сільської ради ОСОБА_8 нестачі матеріальних цінностей на загальну суму 18361,00 грн., в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 15617,00 грн.

Позовні вимоги мотивовано відсутністю факту добровільного виконання вимоги від 26.03.2013 № 01-14/498.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року, позов задоволено частково: Зобов'язати Гожулівську сільську раду Полтавського району виконати вимогу Полтавської міжрайонної державної фінансової інспекції "Про усунення порушень" № 01-14/498 від 26 березня 2013 року в частині:

пункту 3 - підготовки висновку для Полтавської районної державної адміністрації щодо вилучення в установленому порядку земельної ділянки, наданої в оренду ОСОБА_5,

пункту 5 - стягнення до бюджету Гожулівської сільської ради не сплачених коштів цільового фонду в сумі 670,00 грн. внаслідок не виконання умов укладених договорів контрагентом ТОВ "Бурат - Агро" на суму 670,00 грн. шляхом подання позовів;

пункту 9 - відображення в обліку дебіторської заборгованості за не виконані роботи з капітального та поточного ремонту (різницю у вартості виконаних робіт) на загальну суму 137 339,37 грн. Забезпечення повернення зайвих виплат шляхом повернення коштів та подання позовів: ОСОБА_6 в сумі 133 208,68 грн., ФОП ОСОБА_7 на суму 4 130,69 грн.;

пункту 12 - стягнення з секретаря сільської ради ОСОБА_8 нестачі матеріальних цінностей на загальну суму 18361,00 грн., в порядку та розмірах, встановлених ст.ст. 130-136 КЗпП України, постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 116, з яких в порядку, визначеному вказаною постановою, перерахувати в дохід Державного бюджету 15617,00 грн.

в іншій частині у задоволенні позову відмовлено.

У поданій касаційній скарзі Державна фінансова інспекція в Полтавській області із посиланням на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення судів попередніх інстанцій та постановити нове, про задоволення позову.

Відповідно до частини другої статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині зобов'язання виконати пункту 1 вимоги, за змістом якого відповідач повинен стягнути до бюджету несплачені кошти за оренду земельних ділянок у розмірі 59597,60 грн. шляхом подання позовів до орендарів земельних ділянок, суд першої інстанції, з позицією якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідач не є стороною договорів оренди земельних ділянок, оскільки останні укладалися безпосередньо між Полтавською районною державною адміністрацією та ФОП ОСОБА_2, ОСОБА_3, ЗАТ "Полтавська нафтова компанія", СТОВ "Ф-Нове відродження", ФОП ОСОБА_4

Колегія суддів, переглядаючи судові рішення в межах касаційної скарги, поданої Державною фінансовою інспекцією в Полтавській області, погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині примусового виконання пункту 1 вимоги від 26.03.2013 №01-14/498, з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» від 26.01.1993 № 2939 головним завданням державної контрольно-ревізійної служби є здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяття зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності в міністерствах та інших органах виконавчої влади, в державних фондах, у бюджетних установах і у суб'єктів господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах і в організаціях, які отримують (отримували в періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів та державних фондів або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), виконанням місцевих бюджетів, розроблення пропозицій щодо усунення виявлених недоліків і порушень та запобігання їм у подальшому.

Положенням про Державну фінансову інспекцію України, затвердженим Указом Президента України від 23.04.2011 № 499/2011 (далі - Положення), визначено, що Держфінінспекція є центральним органом виконавчої влади, який забезпечує реалізацію державної політики у сфері державного фінансового контролю.

Держфінінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо та через територіальні органи в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах або міжрайонні, об'єднані в районах та містах територіальні органи, головних інспекторів у районах та містах (пункт 7 Положення).

Відповідно до пункту 6 Положення Держфінінспекція має право в установленому порядку, зокрема: пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства (підпункт 15); у судовому порядку стягувати у дохід держави кошти, отримані підконтрольними установами за незаконними договорами, без установлених законом підстав та з порушенням законодавства (підпункт 18); при виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України (підпункт 21).

Положенням встановлено, що Держфінінспекція відповідно до покладених на неї завдань вживає в установленому порядку заходів до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства та притягнення до відповідальності винних осіб і, у разі якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів, має право звернутися до суду в інтересах держави.

Зазначені норми узгоджуються з положеннями статті 10 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, якою визначено права органу державного фінансового контролю. Зокрема, пунктом 7 зазначеної статті передбачено право пред'являти керівникам та іншим службовим особам підконтрольних установ, що ревізуються, вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства з питань збереження і використання державної власності та фінансів, вилучати в судовому порядку до бюджету виявлені ревізіями приховані і занижені валютні та інші платежі, ставити перед відповідними органами питання про припинення бюджетного фінансування і кредитування, якщо отримані підприємствами, установами та організаціями кошти і позички використовуються з порушенням чинного законодавства

Таким чином, орган державного фінансового контролю здійснює державний фінансовий контроль за використанням коштів державного і місцевих бюджетів та у разі виявлення порушень законодавства має право пред'являти обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення таких правопорушень.

При виявленні збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, орган державного фінансового контролю має право визначати їх розмір згідно з методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, та звертатися до суду в інтересах держави, якщо підконтрольною установою не забезпечено виконання вимог до усунення виявлених під час здійснення державного фінансового контролю порушень законодавства з питань збереження і використання активів.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що вимога органу державного фінансового контролю спрямована на корегування роботи підконтрольної організації та приведення її у відповідність із вимогами законодавства і у цій частині вона є обов'язковою до виконання.

Що стосується відшкодування виявлених збитків, завданих державі чи об'єкту контролю, то про їх наявність може бути зазначено у вимозі, але вони не можуть бути примусово стягнуті шляхом вимоги. Такі збитки відшкодовуються у добровільному порядку або шляхом звернення до суду з відповідним позовом.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 15 квітня 2014 року у справі № 21-40а14.

Як убачається зі змісту позовної заяви, орган державного фінансового контролю просить суд зобов'язати відповідача виконати пункт 1 вимоги від 26.03.2013 №01-14/498 в частині стягнення до бюджету не сплачених коштів за оренду земельних ділянок на загальну суму 59 597,60 грн., шляхом подання позовів до орендарів: ФОП ОСОБА_2 на суму 493,79 грн., ОСОБА_3 на суму 4 828,73 грн., ЗАТ "Полтавська нафтова компанія" на суму 53812,74 грн., СТОВ "Ф-Нове відродження" на суму 178,01 грн., ФОП ОСОБА_4 на суму 284,33 грн.

Тобто, вимога, з метою примусового виконання якої органом державного фінансового контролю подано даний позов, вказує на виявлені збитки, що заподіяні, за посиланням позивача, підконтрольній установі. При цьому, відповідачем за даним позовом органом державного фінансового контролю визначено також підконтрольну установу.

У той же час, зважаючи на те, що збитки стягуються у судовому порядку за позовом органу державного фінансового контролю до особи, якою заподіяно такі збитки, а також виходячи з того, що правильність обчислення таких збитків має перевірятися судом, що розглядає позов про стягнення, колегія суддів, зважаючи на принцип обов'язковості судового рішення, виходячи із суб'єктного складу спірних правовідносин та завдань адміністративного судочинства, дійшла висновку про відсутність підстав для вжиття заходів судового захисту інтересів держави у спосіб, заявлений позивачем за вказаним позовом.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується із позицією судів попередніх інстанцій щодо відсутності підстав для задоволення позову в частині примусового виконання пункту 1 вимоги від 26.03.2013 №01-14/498.

Доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами попередніх інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів ,-

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Державної фінансової інспекції в Полтавській області відхилити, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 05 вересня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку ст.ст.235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: