Ухвала суду № 45433570, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"17" червня 2015 р. м. Київ К/800/15778/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Сороки М.О.,

розглянувши в порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області (далі також - Управління) про зобов'язання вчинити певні дії, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області на постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У лютому 2014 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області про зобов'язання вчинити певні дії.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що у 1991 році їй було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за наявністю трудового стажу, передбаченого пунктом «а» статті 13 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-ХІІ «Про пенсійне забезпечення».

Вважає, що відповідно до статті 8 Закону України від 2 вересня 2008 року № 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (надалі також - Закон № 345-VI) вона, як особа, що пропрацювала на підземних роботах не менш 7,5 років, має право на отримання пенсії у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Проте Управління відмовило їй у проведенні перерахунку та виплати пенсії у вищезазначеному розмірі, мотивуючи це тим, що дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці» та абзац 3 частини 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на позивачку не розповсюджується, оскільки підземні гірничі геологорозвідувальні та пошукові роботи у підземних умовах з повним робочим днем у вказаному законі не передбачені, що є необхідною умовою для призначення пільгової пенсії за Законом № 345-VI.

Просила зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату їй пенсії за віком відповідно до абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як працівнику, який відпрацював на підземних роботах не менше 7,5 років за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці».

Постановою Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року, позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Зобов'язано Управління вчинити певні дії, а саме здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до абзацу 3 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, як працівнику, який відпрацював на підземних роботах не менше 7,5 років за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, зайнятому повний робочий день під землею обслуговуванням осіб, на яких поширюється дія Закону України «Про підвищення престижності шахтарської праці»

У касаційній скарзі Управління, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, просить скасувати їх судові рішення та прийняти нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Касаційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції з думкою якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив з того, що посада на якій працювала позивачка - підземна робітниця гідрогеологічної станції, передбачає геологорозвідку шахт, для подальшого видобутку шахтарями вугілля, залізної руди, кольорових металів і рідкісних металів, тобто працювала із зайнятістю повний робочий день під землею і виконувала роботи з обслуговування робітників і службовців.

Дослідивши матеріали справи та касаційної скарги колегія суддів вважає таку позицію судів помилковою, виходячи з наступного.

Відповідно до статті першої Закону № 345-VI його дія, поширюється на працівників, які видобувають вугілля, залізну руду, руди кольорових і рідкісних металів, марганцеві та уранові руди, працівників шахтобудівних підприємств, які зайняті на підземних роботах повний робочий день, та працівників державних воєнізованих аварійно-рятувальних служб (формувань) у вугільній промисловості - за Списком N 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженим Кабінетом Міністрів України (далі - шахтарі), та членів їх сімей.

Стаття 8 Закону № 345-VI передбачає, що мінімальний розмір пенсії таких працівників, які відпрацювали на підземних роботах не менш як 15 років для чоловіків та 7,5 років для жінок за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, встановлюється незалежно від місця останньої роботи, у розмірі 80 відсотків середньої заробітної плати шахтаря, але не менш як три розміри прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до пункту «а» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень» (далі - підрозділ 1) розділу 1 «Гірничі роботи» (далі - розділ 1) списку № 1 передбачена зайнятість повний робочий день на підземних роботах.

Аналіз положень статей 1, 8 Закону України від 2 вересня 2008 року

№ 345-VI «Про підвищення престижності шахтарської праці» (далі - Закон

№ 345-VI), пунктів «а», «г» підрозділу 1 «Підземні роботи в шахтах, рудниках і копальнях на видобуванні корисних копалин, геологорозвідці, на дренажних шахтах на будівництві шахт, рудників, копалень» розділу 1 «Гірничі роботи» Списку № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36 (далі - cписок № 1), свідчить про те, що до кола працівників, на яких поширюється дія Закону № 345-VI та встановлені цим Законом пільги, належать тільки працівники, зазначені у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день.

Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду України, викладеній у постановах від 28 січня 2014 року (справа № 21-455а13), від 24 червня 2014 року № 21-236а14, яка відповідно частини 1 статті 244-2 КАС України є обов'язковою для врахування в судовій практиці.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачка у період з 10 травня 1972 року по 30 червня 1997 року працювала в Криворізькій Комплексній ГРП тресту «Кривбасгеологія», Криворізькій КГРЕ, Центральній ГРП, Криворізькій ГРЕ (на теперішній час КП «Південукргеологія» на посаді підземної робітниці гідреологічної станції.

Пунктом «г» підрозділу 1 розділу 1 списку № 1 передбачено, що посада підземної робітниці передбачає зайнятість на підземних роботах 50 і більше відсотків робочого часу на рік (в обліковому періоді).

Тому, задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції не перевіривши чи відноситься позивачка до працівників, зазначених у списку № 1, які були зайняті на підземних роботах саме повний робочий день, що має значення для визначення чи поширюється на позивачку дія Закону № 345-VI, прийшов до передчасного висновку щодо задоволення позовних вимог.

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції, на зазначені порушення процесуального законодавства уваги не звернув та залишив його без змін, хоча відповідач на зазначені обставини посилався у своїй апеляційній скарзі.

Статтею 159 Кодексу адміністративного суду України передбачено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За встановленим частиною другою статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України правилом, підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини четвертої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Приймаючи до уваги те, що судами першої та апеляційної інстанцій порушено норми процесуального права щодо неповного з`ясування усіх обставин справи, призвели до неправильного її вирішення і не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати нові обставини, винесені судові рішення підлягають скасуванню, а сама справа - направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому розгляді справи суду слід витребувати від сторін усі документи, необхідні для з`ясування дійсних обставин для перерахунку та і виплати позивачу пенсії за віком з урахуванням вимог статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», перевірити обґрунтованість заявлених у матеріалах справи зауважень відповідача та з урахуванням цього прийняти рішення щодо законності дій відповідача.

Керуючись статтями 222, 223, 227, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі міста Кривого Рогу Дніпропетровської області задовольнити частково.

Постанову Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 16 травня 2014 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у цій справі скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді С.А. Горбатюк

М.О. Сорока