Ухвала суду № 45433566, 17.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 червня 2015 року м. Київ К/800/14495/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Горбатюка С.А., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом Прокурора міста Миколаєва до Миколаївської міської ради, за участю третьої особи - Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області, про визнання протиправним та скасування рішення від 31 травня 2012 року № 17/4, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою Миколаївської міської ради на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року,

в с т а н о в и л а :

У липні 2013 року Прокурор міста Миколаєва звернувся до суду з адміністративним позовом до Миколаївської міської ради, за участю третьої особи - Управління Держземагенства у Миколаївському районі Миколаївської області про визнання протиправним та скасування рішення № 17/4 від 31 травня 2012 року.

Обґрунтовуючи вимоги позивач зазначив, що відповідачем порушено вимоги статей 87, 88 Водного кодексу України, статей 58, 60 Земельного кодексу України, постанови Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486 «Про затвердження Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них».

На думку позивача рішення Миколаївської міської ради № 17/4 від 31.05.2012 року «Про затвердження робочого проекту «Встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгул, Південний Буг і Бузького лиману на території землекористування м. Миколаєва» не відповідає нормам законодавства та прийнято за відсутності будь яких погоджень уповноважених органів влади та контролю у цій сфері.

В зв'язку з чим позивач просив суд визнати протиправним та скасувати рішення Миколаївської міської ради від 31 травня 2012 року № 17/4 «Про затвердження робочого проекту «Встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгул, Південний Буг і Бузького лиману на території землекористування м. Миколаєва».

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 1 листопада 2013 року у задоволенні позову Прокурора міста Миколаєва відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року постанову суду першої інстанції скасовано, позов задоволено:

визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської міської ради № 17/4 від 31 травня 2012 року «Про затвердження робочого проекту «Встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгул, Південний Буг і Бузького лиману на території землекористування м. Миколаєва».

Не погоджуючись з судовим рішенням, у касаційній скарзі Миколаївська міська рада зазначає про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати його постанову та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

У запереченнях Прокурор Миколаївської області вказує на необґрунтованість касаційної скарги, просить залишити її без задоволення, а постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року - без змін

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконання рішення Миколаївської обласної ради народних депутатів від 07 липня 1992 року сесії 21 скликання № 35 «Про невідкладні міри щодо дотримання природоохоронного законодавства», Рішенням Виконавчого комітету Миколаївської міської Ради від 27 жовтня 1993 року № 512 «Про визначення водоохоронних зон та прибережних смуг на території землекористувачів міста Миколаєва» та Розпорядженням Миколаївської обласної державної адміністрації від 09 вересня 1996 року № 572-р. Миколаївським міським виконкомом були замовлені роботи щодо виконання робочого проекту «Встановлення водоохоронних зон в міський межі і відповідними обмеженнями (Коригування РП «Встановлення водоохоронної зони і прибережної смути р. П.Буг і Бузького лиману на території землекористування м. Миколаєва), що підтверджується відповідними договорами, протоколом угоди про договірну ціну, календарним планом, кошторисом на виконання робіт, накладною та супровідним листом на оформлення договору які містяться в матеріалах справи.

Рішенням Миколаївської міської ради від 31 травня 2012 року № 17/4 затверджено робочий проект «Встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгул, Південний Буг і Бузького лиману на території землекористування м. Миколаєва».

Пунктом 42 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Статтею 60 Земельного кодексу України визначено, що межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Згідно з пунктом 42 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад належить затвердження в установленому порядку місцевих містобудівних програм, генеральних планів забудови відповідних населених пунктів, іншої містобудівної документації.

Згідно статті 60 Земельного кодексу України визначено, що межі встановлених прибережних захисних смуг і пляжних зон зазначаються в документації з землеустрою, кадастрових планах земельних ділянок, а також у містобудівній документації.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про землеустрій» документація із землеустрою - затверджені в установленому порядку текстові та графічні матеріали, якими регулюється використання та охорона земель державної, комунальної та приватної власності, а також матеріали обстеження і розвідування земель, авторського нагляду за виконанням проектів тощо.

Відповідно до частини 1 статті 25 вищезазначеного Закону документація із землеустрою розробляється у вигляді програм, схем, проектів, спеціальних тематичних карт, атласів, технічної документації. Одним з видів документації із землеустрою є технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Згідно з частинами 1, 2 статті 56 Закону України «Про землеустрій» встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) проводиться відповідно до топографо-геодезичних і картографічних матеріалів. Встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється на основі технічної документації із землеустрою, якою визначається місцеположення поворотних точок меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).

Відповідач в обґрунтування своїх заперечень щодо заявлених позовних вимог та вимог касаційної скарги звертає увагу суду на те, що спірний робочий проект отримав відповідне узгодження з боку управління земельних ресурсів Миколаївської міської ради. До того ж необхідність та доцільність затвердження робочого проекту підтверджується протоколом робочої наради при держуправлінні охорони навколишнього природного середовища в Миколаївській області. Відповідачем також наданий Висновок державної землевпорядної експертизи Миколаївського обласного головного управління земельних ресурсів від 27 листопада 2003 року № 2371 в п. 3 зауважень та пропозицій до проектних матеріалів, як зазначає відповідач - відсутні зауваження стосовно назви «Робочий проект «Встановлення водоохоронних зон та прибережних захисних смуг річок Інгул, Південний Буг і Бузького лиману на території землекористування м. Миколаєва».

Однак зазначені обставини спростовуються матеріалами справи, а саме у тому ж висновку державної земельної експертизи зазначено ряд зауважень серед яких: відсутнє погодження графічної частини проекту міським управлінням земельних ресурсів, державним управлінням екології та природних ресурсів, землевласниками та землекористувачами; відсутні висновки погодження проекту міським управлінням земельних ресурсів та державним управлінням екології та природних ресурсів; при вибірковому обстеженні території прибережної смуги виявлені випадки невідповідності представленого графічного матеріалу натурі (на місцевості). Крім того, включення у прибережну смугу земельних ділянок, з фактично зайнятих громадською та житловою забудовою, суперечить статті 60 Земельного кодексу України та статті 88 Водного кодексу України.

Стаття 60 ЗК України в редакції, що була чинна на момент виникнення спірних правовідносин, передбачала, що вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Аналогічні положення визначалися у статті 88 ВК України - з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги.

Частинами 5 та 6 статті 87 ВК України передбачено, що зовнішні межі водоохоронних зон визначаються за спеціально розробленими проектами. Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них встановлюються постановою Кабінетом Міністрів України від 08.05.1996 № 486.

Згідно з частинами 1, 4, 5 статті 88 ВК України з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм в межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. У межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням конкретних умов, що склалися. Уздовж морів та навколо морських заток і лиманів виділяється прибережна захисна смуга шириною не менше двох кілометрів від у різу води.

Згідно з пунктом 2 статті 58 ЗК України: для створення сприятливого режиму водних об'єктів уздовж морів, навколо озер, водосховищ та інших водойм встановлюються водоохоронні зони, розміри яких визначаються за проектами землеустрою.

Постановою Кабінету Міністрів України від 8 травня 1996 року № 486 затверджено Порядок визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, яким визначено, що цей Порядок встановлює єдиний правовий механізм визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режим ведення господарської діяльності в них. У межах водоохоронних зон виділяються землі прибережних захисних смуг та смуги відведення з особливим режимом їх використання відповідно до статей 88 - 91 Водного кодексу України.

Розміри і межі водоохоронних зон визначаються проектом на основі нормативно-технічної документації.

Статтею 88 Водного кодексу України та статтею 60 Земельного кодексу України регламентовано, що межі прибережних захисних смуг всіх без виключення водних об'єктів мають встановлюватися за окремими проектами землеустрою, що розробляються в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог Закону України «Про землеустрій» порядок організації, державні стандарти, норми і правила виконання робіт із землеустрою, їх склад і зміст встановлюють нормативно-правові акти з питань здійснення землеустрою.

Склад, зміст і правила оформлення кожного виду документації із землеустрою регламентуються відповідною нормативно-технічною документацією з питань здійснення землеустрою.

Існує практичний досвід встановлення водоохоронних зон і прибережних захисних смуг вздовж великих і малих річок, навколо водосховищ, озер, ставків та інших водойм за межами населених пунктів та в межах сільських населених пунктів. Такі роботи виконувалися Інститутом землеустрою УААН, Інститутом «Водпроект», іншими проектними організаціями.

Представлений на державну землевпорядну експертизу проект був повернутий на доопрацювання, і як свідчать матеріали справи після усунення зауважень до міського управління земельних ресурсів не повертався. Отже, посилання відповідача на те, що проект був погоджений усіма контролюючими органами не відповідає дійсності.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів апеляційного суду зробила правильний висновок про те, що проект погоджений не усіма органами контролю, визначеними п.5 Порядку визначення розмірів і меж водоохоронних зон та режиму ведення господарської діяльності в них, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08 травня 1996 року № 486, у зв'язку із чим, це рішення суб'єкта владних повноважень підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильним, обґрунтованим, відповідає нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 220-1, 223, 224, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 10 березня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді С.А. Горбатюк

М.О. Сорока