Ухвала суду № 45433405, 16.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 червня 2015 року м. Київ К/800/46024/14

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

Єрьоміна А.В.(головуючий); Кравцова О.В., Цуркана М.І.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Старнайт» до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, третя особа - Управління майном комунальної власності міста Полтави виконавчого комітету Полтавської міської ради, за участі прокурора Полтавської області, про визнання дій неправомірними, визнання рішень незаконними, скасування постанов, що переглядається за касаційною скаргою Заступника прокурора Харківської області, особа, яка приєдналась до касаційної скарги - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2014 року товариство з обмеженою відповідальністю "Старнайт" (далі - позивач) звернулося в Полтавський окружний адміністративний суд з позовною заявою до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області (далі - відповідач), третя особа - Управління майном комунальної власності міста Полтави виконавчого комітету Полтавської міської ради, про визнання дій щодо проведення позапланової перевірки 31 січня 2014 року, щодо розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності неправомірними; визнання рішень про визнання ТОВ " позивача винним у вчиненні правопорушень, передбачених абзацом 3 підпункту 5 та абзацом 6 підпункту 6 пункту 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" незаконними; скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 лютого 2014 року №П-3-14-Ю, №П-4-14-Ю.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідач порушив права та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин через безпідставне накладення штрафів.

Підставою прийняття оспорюваних у справі постанов став акт перевірки від 31 січня 2014 року, складений на підставі проведеної відповідачем позапланової перевірки дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил позивачем. За результатами перевірки, відповідачем прийнято оскаржувані постанови.

Позивач не погоджується з висновками відповідача, викладеними в акті перевірки, оскільки позивачу не було вручено акт перевірки, протоколи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, не було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності. Відповідно, позивача було позбавлено можливості надавати пояснення та оскаржувати наявність порушень, вказаних у постановах про накладення штрафу. Позивач вважає, що він не здійснював будівельні роботи, не є замовником будівництва, а тому, застосування до нього штрафних санкцій є протиправним.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Старнайт" задоволено частково.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року скасовано в частині відмови в задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Старнайт" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, третя особа - Управління майном комунальної власності міста Полтави виконавчого комітету Полтавської міської ради за участю прокурора Полтавської області про скасування постанов.

Прийнято в цій частині нову постанову, якою позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Старнайт" до Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області, третя особа - Управління майном комунальної власності міста Полтави виконавчого комітету Полтавської міської ради, за участі прокурора Полтавської області про скасування постанов задоволено.

Скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області від 17 лютого 2014 року №П-4-14-Ю про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Старнайт" винним у вчиненні правопорушень, передбачених абз. 3 пп.5 п.2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" та накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Скасовано постанову Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області від 17 лютого 2014 року №П-3-14-Ю про визнання товариства з обмеженою відповідальністю "Старнайт" винним у вчиненні правопорушень, передбачених абз.6 пп.6 п.2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" та накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

В іншій частині постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року - залишено без змін.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, Заступник прокурора Харківської області та особа, яка приєдналась до касаційної скарги - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, просять оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції скасувати, залишити в сил рішення суду першої інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши за матеріалами справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, в період з 24 січня 2014 року по 31 січня 2014 року начальником Східного інспекційного відділу ОСОБА_5, заступником начальника Східного інспекційного відділу ОСОБА_6, із залученням виконуючогообов'язки прокурора відділу прокуратури Полтавської області ОСОБА_7 проведена позапланова перевірка дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил позивачем (вул. Леніна. 13, м. Полтава, код 38439670) на об'єкті будівництва "Реконструкція частини приміщень громадської будівлі (кінотеатру) по АДРЕСА_1", за результатами якої було складено акт від 31 січня 2014 року.

Перевірка проводилась відповідно до cтaттi 41 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та згідно з Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, на підставі наказу Державної архітектурно-будівельної інспекції України від 19 листопада 2012 року №187 "Про уповноваження територіальних opгaнів - інспекцій державного архітектурно-будівельного контролю в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (щодо дозвільно-реєстраційних процедур та здійснення заходів державного архітектурно-будівельного контролю), на підставі наказу начальника Інспекції ДАБК у Полтавській області від 11 січня 2014 року №11, вимоги прокуратури Полтавської області від 24 січня 2014 року 7/l-73 вих-14, доручення голови ради з питань безпечної життєдіяльності населення Полтавської обласної державної адміністрації від 24 січня 2014 року №01-12/87.

Зазначеним вище актом зафіксовано порушення статей 31, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (будівельні роботи з реконструкції частини приміщень виконані за відсутності документу, що надає право на виконання робіт та проектної документації), а також п.8, п.10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (після закінчення будівельних робіт з реконструкції частини приміщень громадської будівлі (кінотеатру) експлуатується без введення в експлуатацію).

Відповідачем на підставі акту перевірки від 31 січня 2014 року складено протоколи про правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 31 січня 2014 року №П-65-14, №П66-14.

Відповідачем 7 лютого 2014 року винесено постанови №П3-14-Ю, №П4-14-Ю про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, якою позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 5 підпункту 3, абзацом 6 підпункту 6 пункту 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та на позивача накладено штрафи у розмірі 1096200,00 грн. та 1096200,00 грн. відповідно.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем дотримано процедуру проведення перевірки та розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, оскільки відповідачем було вжито вичерпних заходів для повідомлення позивача про вказані заходи та інформування про їх результати, а також з того, що відповідачем були надані належні та допустимі докази на підтвердження правомірності викладеного у акті перевірки висновку щодо порушення позивачем статей 34, 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статті 9 "Про Архітектурну діяльність", у зв'язку з чим, застосування до позивача штрафних санкцій у загальній сумі 2192400,00 грн. згідно з оскаржуваними постановами від 17 лютого 2014 року №П-3-14-Ю та № П-4-14-Ю є правомірним.

Суд апеляційної інстанції частково погодився з таким висновком суду першої інстанції, з чим погоджується Вищий адміністративний суд України, з огляду на наступне.

Відносини, які виникають у сфері містобудівної діяльності регулюються Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" від 17 лютого 2011 року№3038-VI (далі - Закон №№3038-VI), Законом України "Про архітектурну діяльність" від 20 травня 1999 року №687-XIV (далі Закон №687-XIV), Законом України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР (далі - Закон №208/94-ВР), Порядком здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553, Порядком накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 6 квітня 1995 року №244.

Відповідно до частин першої, другої статті 41 Закону №3038-VI, державний архітектурно-будівельний контроль - сукупність заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил.

Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2011 року №553 (далі - Порядок №553) встановлено, що цей Порядок визначає процедуру здійснення заходів, спрямованих на дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил та ліцензійних умов провадження господарської діяльності, пов'язаної з будівництвом об'єкта архітектури, який за складністю архітектурно-будівельного рішення та (або) інженерного обладнання належить до IV і V категорії складності.

Відповідно до пункту 5 зазначеного Порядку, державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється за територіальним принципом (у межах областей) у порядку проведення планових та позапланових перевірок.

Згідно із пунктом 7 Порядку, позаплановою перевіркою вважається перевірка, яка не передбачена планом роботи інспекції.

Підставами для проведення позапланової перевірки, крім іншого, є: звернення фізичних чи юридичних осіб про порушення суб'єктом містобудування вимог містобудівного законодавства; вимога правоохоронних органів про проведення перевірки /абзац 2 пункту 7 Порядку №553/.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що підставою для проведення позапланової перевірки була вимога прокуратури Полтавської області від 24 січня 2014 року 7/l-73 вих-14 та доручення голови ради з питань безпечної життєдіяльності населення Полтавської обласної державної адміністрації від 24 січня 2014 року №01-12/87.

Отже, у відповідача були підстави для проведення спірної позапланової перевірки.

Згідно із пунктом 7 Порядку №553, строк проведення позапланової перевірки не може перевищувати п'яти робочих днів, а у разі потреби може бути одноразово продовжений за письмовим рішенням керівника відповідної інспекції чи його заступника не більше ніж на два робочих дні.

Наказом т.в.о. начальника Інспекції ДАБК у Полтавській області "Про продовження терміну позапланової перевірки" від 29 січня 2014 року №24 продовжено термін проведення позапланової перевірки по об'єкту "Реконструкція частини приміщень громадської будівлі (кінотеатру) по АДРЕСА_1" на 2 робочі дні до 31 січня 2014 року, що узгоджується з вимогами пункту 7 наведеного вище Порядку

Під час проведення позапланової перевірки посадова особа інспекції зобов'язана пред'явити службове посвідчення та направлення для проведення позапланової перевірки /абзац 4 пункту 7 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю/.

До початку проведення позапланової перевірки посадовій особі підприємства позивача пред'явлено посвідчення та направлення на проведення перевірки, про що ОСОБА_9 зроблено відповідний запис на зворотному боці аркуша направлення.

Пунктом 9 Порядку здійснення державного архітектурно-будівельного контролю передбачено, що державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється у присутності суб'єктів містобудування або їх представників, які будують або збудували об'єкт будівництва.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, що бухгалтер ОСОБА_9 після ознайомленням з документами на проведення перевірки залишилась у своєму кабінеті, однак, у подальшому була викликана особами, що проводили перевірку, до приміщень, у яких проводилась перевірка, тобто твердження відповідача про відсутність представника суб'єкта містобудування під час проведення перевірки, не відповідають дійсності.

Згідно із пунктом 16 Порядку № 553, за результатами державного архітектурно-будівельного контролю посадовою особою інспекції складається акт перевірки відповідно до вимог, установлених цим Порядком.

Пунктом 17 зазначеного Порядку передбачено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, крім акта перевірки, складається протокол разом з приписом усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил або приписом про зупинення підготовчих та будівельних робіт, які виконуються без повідомлення, реєстрації декларації про початок їх виконання або дозволу на виконання будівельних робіт (далі - припис).

Акт перевірки складається у двох примірниках. Один примірник надається суб'єкту містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, а другий залишається в інспекції /пункт 18 Порядку/.

Відповідно до абз. 2 пункту 18 цього ж Порядку, акт перевірки підписується посадовою особою інспекції, яка провела перевірку та суб'єктом містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, за результатами перевірки складено акт перевірки від 31 січня 2014 року та протоколи про правопорушення у сфері містобудівельної діяльності від 31 січня 2014 року №П-65-14 /т.1, №П66-14.

Згідно із п.21 Порядку №553, якщо суб'єкт містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, не погоджується з актом перевірки, він підписує його із зауваженнями, які є невід'ємною частиною такого акта.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа інспекції робить у акті відповідний запис.

У разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.

Відповідно до п.3 Порядку, накладення штрафів за правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - Порядок № 244), у разі відмови суб'єкта містобудування в отриманні документів (протокол, постанова та документи, які підтверджують факт правопорушення), які є підставою для притягнення його до відповідальності, документи надсилаються суб'єкту містобудування рекомендованим листом з повідомленням.

Належним підтвердженням факту надіслання документів є розрахунковий документ відділення поштового зв'язку щодо оплати послуг з доставки рекомендованої поштової кореспонденції.

У разі ненадання суб'єктом містобудування, який притягається до відповідальності, інформації щодо його адреси документи, які є підставою для притягнення його до відповідальності, надсилаються суб'єкту містобудування за адресою місцезнаходження (місця проживання, місця реєстрації), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Надіслання рекомендованим листом з повідомленням документів, які є підставою для притягнення до відповідальності, за адресою місцезнаходження (місця проживання) суб'єкта містобудування, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, вважається належним врученням зазначених документів незалежно від факту їх отримання суб'єктом містобудування.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивачем були отримані акт перевірки та протоколи про правопорушення в сфері містобудівної діяльності.

У протоколах про порушення у сфері містобудівної діяльності від 31 січня 2014 року №П-65-14 та № П-66-14, а також у супровідному листі Інспекції ДАБК у Полтавській області від 3 лютого 2014 року №7/16-03/1-16/389, які направлялись позивачеві у встановленому порядку, зазначено дату, час та місце розгляду справи про порушення у сфері містобудівної діяльності.

З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відхилив посилання позивача на неотримання акту перевірки та протоколів про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, а також про позбавлення права подати відповідні документи, пояснення, заперечення на обґрунтування своєї позиції, оскільки відповідачем було вжито належних заходів для повідомлення та інформування позивача.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що їз метою дотримання порядку розгляду справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, представник позивача, а саме головний бухгалтер ОСОБА_9, була повідомлена про час розгляду телефонограмою за №7/16-13/1-30/6. Отримання зазначеної телефонограми ї також підтверджується копією відомості розшифровок розмов відповідача, у якій зазначено, що саме 12 лютого 14 року о 10 год. 23 хв. була розмова з абонентом по тел. №0665944493.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем вжито вичерпних заходів для повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності, однак, позивач правом участі у розгляді справи не скористався.

Відповідно до 20 Порядку № 553, протокол протягом трьох днів після його складення та всі матеріали перевірки подаються керівникові відповідної інспекції або його заступникові для винесення постанови про накладення штрафу, передбаченої законодавством України.

Пунктом 16 Порядку №244 передбачено, що справа про правопорушення у сфері містобудівної діяльності (далі - справа) розглядається посадовою особою інспекції, до повноважень якої належить розгляд таких справ, протягом 15 днів з дня одержання зазначеною особою протоколу про правопорушення у сфері містобудівної діяльності та інших матеріалів справи.

Справа може розглядатися за участю суб'єкта містобудування, який притягається до відповідальності, або його уповноваженого представника, експертів, інших осіб /пункт 17 зазначеного Порядку/.

Відомості про час і місце розгляду справи повідомляються суб'єкту містобудування, який притягається до відповідальності, та іншим особам, які беруть участь у розгляді справи, не пізніше як за три доби до дня розгляду справи.

Неприбуття суб'єкта містобудування у визначений час і місце не перешкоджає розгляду справи /пункт 17 зазначеного Порядку/.

Підпунктом 1 пункту 22 цього ж Порядку визначено, що за результатами розгляду справи посадова особа інспекції, до повноважень якої належить розгляд справ, приймає постанову про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Таким чином, суд апеляційної інстанції правильно вважає, що відповідачем було дотримано порядок проведення перевірки та процедуру розгляду справ про правопорушення у сфері містобудівної діяльності відносно позивача , передбачені Порядком №553 та Порядком №244, та обгрунтговано погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо проведення перевірки та розгляду справи про правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

Щодо позовних вимог про визнання незаконними рішень про визнання позивача винним у вчиненні правопорушень, передбачених абзацом 3 підпункту 5 та абзацом 6 підпункту 6 пункту 2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності", скасування постанов про накладення штрафу за правопорушення у сфері містобудівної діяльності від 17 лютого 2014 року №П-3-14-Ю, №П-4-14-Ю, суд апеляційної інстанції зазначив наступне, з чим погоджується Вищий адміністративний суд України.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, підставою для прийняття оскаржуваних постанов та притягнення позивача до відповідальності, передбаченої абз.3 пп5, абз.6 пп.6 п.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" слугували висновки акту перевірки про порушення позивачем статті 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 9 Закону Україн6и «Про архітектурну діяльність» (постанова № П-4-14-Ю) та п.8, п.10 статті 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» (постанова № П-3-14-Ю).

Актом перевірки від 31 січня 2014 року зафіксовано порушення позивачем статей 31, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», ст.ст.7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» (будівельні роботи з реконструкції частини приміщень виконані за відсутності документу, що надає право на виконання робіт та проектної документації), що відповідає змісту постанови від 17 лютого 2014 року №П-3-14-Ю (зворотній бік а.с.12), однак, постановою від 17 лютого 2014 року № П-4-14-Ю позивача притягнуто до відповідальності за порушення лише статті 34 «Про регулювання містобудівної діяльності», статті 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Відповідно до частини першої статті 34 №3038-VI. замовник має право виконувати будівельні роботи після:

1) направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю (далі - органи державного архітектурно-будівельного контролю), - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування;

2) реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до I - III категорій складності;

3) видачі замовнику органом державного архітектурно-будівельного контролю дозволу на виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до IV і V категорій складності.

Згідно із частиною третьою статті 34 названого вище Закону, орган державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування, веде єдиний реєстр отриманих повідомлень про початок виконання підготовчих будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про початок виконання підготовчих і будівельних робіт, виданих дозволів на виконання будівельних робіт, зареєстрованих декларацій про готовність об'єкта до експлуатації та виданих сертифікатів, повернених декларацій та відмов у видачі таких дозволів і сертифікатів, який формується на підставі інформації, поданої органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Доступ користувачів до даних реєстру здійснюється безоплатно через офіційний веб-сайт Державної архітектурно-будівельної інспекції України.

Відповідно до частини п'ятої статті 34 зазначеного Закону, контроль за виконанням підготовчих робіт з винесення інженерних мереж, будівельних робіт здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю.

Згідно із частиною шостою статті 34 цього ж Закону, інформація про документ, що дає право на виконання будівельних робіт, а також відомості про категорію складності об'єкта будівництва, замовника та підрядників розміщуються на відповідному стенді, який встановлюється на будівельному майданчику в доступному для огляду місці (крім індивідуальних (садибних) житлових будинків, садових, дачних будинків, господарських (присадибних) будівель і споруд, прибудов до них).

Статтею 9 Закону №687-XIV встановлено, що будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності".

Архітектор - автор проекту або уповноважена ним особа бере участь у прийнятті в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта архітектури та підписує відповідний акт.

Без підпису архітектора - автора проекту або уповноваженої ним особи такий акт є недійсним.

Абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за виконання будівельних робіт без отримання дозволу на їх виконання на об'єктах V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини восьмої статті 39 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", експлуатація закінчених будівництвом об'єктів, не прийнятих (якщо таке прийняття передбачено законодавством) в експлуатацію, забороняється.

Згідно із частиною десятою статті 39 зазначеного вище Закону, замовник відповідно до закону несе відповідальність за повноту та достовірність даних, зазначених у поданій ним декларації про готовність об'єкта до експлуатації, та за експлуатацію об'єкта без зареєстрованої декларації або сертифіката.

Абзацом 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" від 14 жовтня 1994 року №208/94-ВР передбачено, що суб'єкти містобудування, які є замовниками будівництва об'єктів (у разі провадження містобудівної діяльності), або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно, несуть відповідальність у вигляді штрафу за експлуатацію або використання об'єктів будівництва, не прийнятих в експлуатацію, а також наведення недостовірних даних у декларації про готовність об'єкта до експлуатації чи акті готовності об'єкта до експлуатації: об'єктів V категорії складності - у розмірі дев'ятисот мінімальних заробітних плат.

Відповідальності за порушення, передбачені абз.3 пп.5, абз.6 пп.6 п.2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" підлягають замовники будівництва об'єктів або ті, що виконують функції замовника і підрядника одночасно.

Актом перевірки від 31 січня 2014 року зафіксовано, що будівельні роботи з реконструкції частини приміщень громадської будівлі (кінотеатру) по АДРЕСА_1 виконані за відсутності документу, що надає право на виконання будівельних робіт та проектної документації, що є порушенням статей 31, 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та статей 7, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", у зв'язку з чим 17 лютого 2014 року постановою №П-4-14-Ю позивача визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 3 пункту 5 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 1096200,00 грн. (900 х 1218,00 грн.).

В акті перевірки від 31 січня 2014 року встановлено, що об'єкт "Реконструкція частини приміщень громадської будівлі (кінотеатру) по АДРЕСА_1" після закінчення будівельних робіт з реконструкції частини приміщень громадської будівлі (кінотеатру) експлуатується без введення в експлуатацію (здійснюється торгівля продовольчими товарами, а також функціонує бар та танцпол), у зв'язку з чим 17 лютого 2014 року постановою №П-3-14-Ю ТОВ "Старнайт" визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого абзацом 6 пункту 6 частини другої статті 2 Закону України "Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності" та накладено штраф у сумі 1096200,00 грн. (900 х 1218,00 грн.) .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, спірні будівельні роботи, у яких відповідач вбачає порушення вимог статей 31, 34 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності", статей 7, 9 Закону України "Про архітектурну діяльність", були проведені у 2013 році, тобто, до моменту укладення позивачем договору оренди цих приміщень та початку їх фактичного використання.

Рішення позачергової 37 сесії Полтавської міської ради шостого скликання про надання в оренду об'єкту по АДРЕСА_1, прийнято 27 грудня 2013 року.

Договір оренди вищевказаного об'єкту №1/125 між Полтавською міською радою в особі Управління майном комунальної власності (Орендодавець) та позивачем (Орендар) було укладено 1 квітня 2014 року.

Зазначеним договором та актом прийому-передачі до нього зафіксовано, що об'єкт вже знаходиться в стані будівельних робіт.

До укладення договору від 1 січня 2014 року №1/125 вказаний об'єкт знаходився у віданні власника - Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Актом перевірки Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради з питань дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, державних будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті «Реконструкція нежитлової будівлі (кінотеатру) по АДРЕСА_1» від 6 листопада 2013 року було встановлено виконання будівельних робіт з реконструкції нежитлової будівлі (кінотеатру) по АДРЕСА_1, а саме: влаштоване технологічне обладнання з прокладкою повітропроводів зі сторони дворового фасаду нежитлової будівлі (кінотеатру): - в перекриттях приміщень другого поверху влаштовані отвори повітропроводів; - виконуються оздоблювальні роботи приміщень першого та другого поверхів; на другому поверсі влаштовуються додаткові приміщення з невизначеним призначенням; - влаштовується підлога та оздоблюються стіни приміщень першого та другого поверху; - на другому поверсі виконуються роботи з влаштування підлоги в різних рівнях (ярусах); - проводиться ремонт системи вентиляції; проводяться роботи з оздоблення фасаду нежитлової будівлі (кінотеатру), за відсутності проектної документації та документу, що надає право на виконання будівельних робіт, чим порушено вимоги статей 31, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність».

Актом від 6 листопада 2013 року та актом від 31 січня 2014 року було зафіксовано однакові порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, а тому, обставини, які призвели до цих порушень (проведення самочинних будівельних робіт) мали місце вже на час проведення перевірки 6 листопада 2013 року.

На підставі акту перевірки від 6 листопада 2013 року було складено протокол №П-654-13 від 6 листопада 2013 року відносно Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради.

За результатами розгляду цього протоколу Постановою №П-90-2013-Ю провадження по справі відносно Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради за правопорушення у сфері містобудівної діяльності, передбаченого абз.3 пп.5 п.2 статті 2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності» закрито за відсутністю в його діях складу правопорушення у сфері містобудівної діяльності.

На час проведення перевірки, результати якої зафіксовано актом від 6 листопада 2013 року, та розгляду протоколу про порушення у сфері містобудівної діяльності інформація щодо орендарів TOB «Старнайт» та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 була в розпорядженні відповідача, оскільки договір оренди від 26 грудня 12 року №115/25 та договір оренди від 6 вересня 2013 року №75/25 із вказаними орендарями є додатками до акту від 6 листопада 2013 року.

Осіб, які фактично проводили будівельні роботи, у діях яких відповідач вбачав би порушення статей 31, 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», статей 7, 9 Закону України «Про архітектурну діяльність», перевіркою від 6 листопада 2013 року встановлено не було. Проте, за результатами перевірки, оформленої актом від 31 січня 2014 року, за вищевказані порушення притягнуто до відповідальності саме позивача.

Станом на 6 листопада 2013 року позивач не був орендарем спірних приміщень №№52а, 54а, 56, 59, 60, 61, 69, останні в користуванні позивача не перебували.

Суд апеляційної інстанції правильно зазначив про те, що посилання суду першої інстанції на залучену до матеріалів справи копію договору оренди від 26 грудня 2012 року №115/25, згідно умов якого позивачу передано в оренду нежитлові приміщення за адресою АДРЕСА_1, не свідчать про використання позивачем приміщень, у яких проводились будівельні роботи, замовлення або виконання ним цих робіт, оскільки, як вбачається зі змісту договору від 26 грудня 2012 року №115/25 та акту прийому-передачі до нього, а також витягу з Державного реєстру правочинів від 26 грудня 2012 року, позивачеві у користування були передані в оренду приміщення площею 247,20 кв.м., а саме: буд. А-2 : 51 зала, 52 сходи, загальною площею 222,1 кв.м., та приміщення, які знаходяться в загальному користуванні : 23 вестибюль, 23а тамбур, 23б тамбур, 23в тамбур, 23г кладова, 23д кладова, 48 фойє, 32 коридор, 39 сходи, що складає 13/100 частин об'єкту.

В акті прийому-передачі відсутні посилання на будівельні роботи у цих приміщеннях, та зазначено, що останні знаходяться у задовільному санітарному стані.

На підставі цього договору оренди від 1 січня 2014 року № 1/25 позивачеві передано у користування нежитлове приміщення в стані будівельних робіт загальною площею 823,90 кв.м.

Позивачем з метою отримання в оренду приміщень площею 823,90 кв.м., та, відповідно, з'ясування їх технічного стану, придатності для використання, було замовлено технічний паспорт громадського будинку АДРЕСА_1.

Приватне підприємство «Полтавське БТІ «ІНВЕНТАРИЗАТОР» на замовлення позивача виготовило технічний паспорт, яким засвідчена фактична наявність на момент проведення інвентаризації (5 листопада 2013 року) результатів самочинно проведених будівельних робіт.

Так, технічним паспортом №2 підтверджено, що станом на 5 листопада 2013 року мають місце самочинно збудовані прорізи в несучій стіні у приміщеннях 54а, 56, 59, 61, 69.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, самовільне будівництво було здійснено в період з 12 листопада 2012 року по 5 листопада 2013 року, що зафіксовано Полтавським Бюро Технічної інвентаризації 5 листопада 2013 року, тобто, в період, коли жодне з вказаних приміщень, в яких здійснено втручання в несучі стіни, не перебувало в оренді позивача згідно договору від 26 грудня 2012 року №115/25.

З приводу зафіксованої в акті від 31 січня 2014 року зміни функціонального призначення приміщень, зміни системи опалення та збільшення обсягів виконаних будівельних робіт у порівнянні з позаплановою перевіркою, проведеною 6 листопада 2013 року, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

Так, в акті від 31 січня 2014 року зазначено, що в приміщенні 60 - кабінет (за технічним паспортом від 12 листопада 2012 року, далі - ТП №1) влаштовано умивальники та вбиральні (60, 60А, б, в, г, д, е, ж, з, и, к за технічним паспортом від 5 листопада 2013 року, далі - ТП №2) шляхом влаштування перегородок між зазначеними приміщеннями та монтажу сантехнічного обладнання, в приміщенні 59 - кабінет (ТП №1) влаштована зала (59 - ТП №2), в приміщенні 61 - хол (ТП №1) влаштована зала бару 61 (ТП №2), в приміщенні 54 - кабінет (ТП №1) влаштовані тамбур (53), зала (54), кухня (54а) та кабінет (55) (ТП №2); шляхом влаштування перегородок між зазначеними приміщеннями, в приміщеннях 52 - зала та 52а - підсобне приміщення (ТП №1) влаштовано кухню - 52а, коридор - 52б, вбиральню - 52г, мийку - 52в (ТП №2) шляхом влаштування перегородок між зазначеними приміщеннями, монтажу сантехнічного та кухонного обладнання, в приміщеннях 65 - кімната відпочинку, 64 - коридор, 63 - вбиральня та 65а - підсобне приміщення (ТП №1) влаштовано залу - 65 та щитову (65а) (ТП№2) шляхом демонтажу існуючих та влаштування нових перегородок між зазначеними приміщеннями. Крім того, згідно з актом, змінено систему опалення частини приміщень громадської будівлі (змонтовано технологічне обладнання з прокладкою повітропроводів зі сторони дворового фасаду для забезпечення теплопостачання реконструйованих приміщень); значно збільшено обсяги виконаних будівельних робіт у порівнянні з перевіркою, проведеною 06.11.2013 року, а саме: в приміщеннях першого та другого поверхів виконано будівельні роботи з оздоблення стін, підлог та стель, на другому поверсі в реконструйованих приміщеннях закінчені роботи з влаштування підлоги в різних рівнях (ярусах), закінчено ремонт систем вентиляції та опалення.

Згідно із пунктом 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої Наказом Держбуду України від 24 травня 2001року №127, не належать до самочинного будівництва для громадських та виробничих будівель (приміщень): перепланування, пов'язані зі зміною загальної, основної та допоміжної площі за рахунок демонтування та влаштування перегородок (без порушення несучих конструкцій; збільшення або зменшення площі за рахунок демонтування чи влаштування перегородок (без порушення несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін; зміна призначень невиробничих приміщень; улаштування чи закриття віконних або дверних прорізів у внутрішніх не капітальних стінах; перестановка обладнання в межах призначення приміщень; влаштування допоміжних приміщень санвузлів, душових, ванних; заміна матеріалу частини стін без збільшення розміру фундаменту.

Відповідно до п.1 Порядку виконання будівельних робіт, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13 квітня 2011 року № 466, будівельними роботами є роботи з нового будівництва, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, реставрації, капітального ремонту.

Інші зафіксовані в акті від 31 січня 2014 року роботи, крім влаштування прорізів у несучих стінах, не є самочинним будівництвом у розумінні наведених норм.

Вказані роботи не були зафіксовані в якості самочинного будівництва технічною інвентаризацією, результати якої відображено у технічному паспорті №2.

Позивачем фактично було проведено лише встановлення огорожі та декоративного захисту повітропроводів з метою поліпшення загального вигляду будівлі та оздоблювальні роботи, що не може вважатися самочинним будівництвом та не потребує складання документу про початок виконання будівельних робіт та проектної документації.

Отже, 8 листопада 2013 року після встановлення факту втручання в несучі конструкції будівлі, позивач з метою з'ясування питання щодо визначення відповідності конструктивного рішення влаштованих прорізів між приміщеннями 61 та 59, 61 та 60, 61 та 54, 57 та 59, 52 та 69 звернувся до судового експерта ОСОБА_10

Згідно з висновком експертного будівельно-технічного дослідження від 12 листопада 2013 року №207, конструктивне рішення влаштування вище вказаних прорізів відповідає будівельним-технічним нормам, що діють на території України.

У відповідності до п.п.1, 2 висновків обстеження технічного стану з наданням звіту щодо можливості надійної експлуатації будівлі кінотеатру ім. Котляревського за адресою: АДРЕСА_1, у тому числі можливості використання приміщень другого поверху під танцпол та бар, виконаного Полтавським національним технічним університетом ім. Юрія Кондратюка (експерт ОСОБА_11), технічний стан будівлі в цілому відповідно до вимог «Нормативних документів з питань обстежень, паспортизації, безпечної та надвійної експлуатації виробничих будівель і споруд» - задовільний; проведені випробування міцності бетону, виявлений характер армування, діаметрів, товщини захисного шару плити, балок перекриття та перевірені розрахунки дозволяють зробити висновок, що приміщення другого поверху можливо використовувати під бар та танцпол.

Рішенням Полтавської міської ради від 27 грудня 2013 року «Про питання щодо здачі в оренду нежитлових приміщень об'єкту нерухомого майна по АДРЕСА_1» було вирішено погодитись із проведеними будівельними роботами в будинку, а саме: влаштуванням прорізів між приміщеннями №61 та № 59, № 60,61 та № 54, 57 та № 56, № 57 та № 59, № 54 та № 52, № 52 та № 69 згідно з Технічним паспортом на громадський будинок по АДРЕСА_1, виготовленим станом на 5 листопада 2013 року, та передати нежитлові приміщення в стані будівельних робіт площею 823,9 кв.м. в оренду позивачу під танцпол та бар.

Після проведення вказаних заходів позивачем було уклало договір оренди від 1 січня 2014 року із Управлінням майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Таким чином, у урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанцій прийшов до правильного висновку про те, що замовлення позивачем технічних паспортів спірних приміщень у будинку №31 по АДРЕСА_1 не є підтвердженням виконання спірних будівельних робіт позивачем, а зроблено з метою отримання дозволу Полтавської міської ради на укладення договору оренди вказаних приміщень.

Висновки суду першої інстанції про сумнівність факту виготовлення позивачем технічного паспорту на приміщення, які використовуються, реконструюються та перебудовуються іншими особами, саме з метою отримання цих приміщень в оренду, є помилковими, оскільки станом на час проведення позапланової перевірки, результати якої зафіксовані актом від 6 листопада 2013 року, особи, які проводили будівельні роботи, припинили роботи та залишили об'єкт,

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано не прийняв до уваги лист ПП Полтавського бюро технічної інвентаризації "Інвентаризатор" від 13 лютого 2014 року №989, адресованого відповідачу, у якому зазначено, що під час обстеження приміщення з метою проведення поточної інвентаризації 1 листопада 2013 року виявлено влаштування орендарем, а саме TOB "Старнайт", прорізів в капітальних стінах в приміщеннях 54а, 56, 59, 61, 69, що являється самочинним, оскільки ПП «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» не є органом, уповноваженим встановлювати замовника або виконавця робіт.

Компетентними органами не було встановлено факту виконання цих робіт саме позивачем.

Перевіркою, проведеною працівниками ВДСБЕЗ ПМУ УМВС України в Полтавській області по матеріалам щодо правомірності здійснення будівництва за адресою: АДРЕСА_1, не було встановлено осіб, винних у проведенні будівельних робіт. Перевірку по інформації щодо незаконного будівництва невідомими особами у Полтавському кінотеатрі ім. Котляревського за адресою: АДРЕСА_1, прийнято вважати закінченою, у зв'язку з відсутністю на той час даних щодо ознак кримінального правопорушення та закінченням строків її проведення .

Як встановлено судом апеляційної інстанції, станом на час проведення самочинних будівельних робіт нежитлові приміщення у будинку №31 по АДРЕСА_1 перебували у використанні, крім позивача, ще трьох орендарів : ТОВ «Полтавська інвестиційна компанія» на підставі договору від 17 листопада 2004 року №197/25, фізичної особи-підприємця ОСОБА_12 на підставі договору від 30 липня 2004 року №182/17 та фізичної особи-підприємця ОСОБА_8 на підставі договору від 6 вересня 2013 року №75/25, про що свідчить відповідна довідка Управління майном комунальної власності міста виконавчого комітету Полтавської міської ради.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем не доведено того, що позивач є замовником або підрядником будівельних робіт, проведених у приміщеннях кінотеатру ім. Котляревського у АДРЕСА_1, що виключає застосування до нього заходів відповідальності, передбачених абз.3 пп.5, абз.6 пп.6 п.2 ст.2 Закону України «Про відповідальність за правопорушення у сфері містобудівної діяльності».

Відповідно до п.2 статті 32 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», категорія складності об'єкта будівництва визначається відповідно до державних будівельних норм та стандартів на підставі класу наслідків (відповідальності) такого об'єкта будівництва.

Клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва визначається відповідно до національного стандарту ДСТУ-НБВ. 1.2-16:2013 «Визначення класу наслідків (відповідальності) та категорії складності об'єкту будівництва».

Цей стандарт призначений для застосування замовниками та проектувальниками; розробниками будівельних норм та стандартів; експертними організаціями; центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного архітектурно-будівельного контролю (п.1.2. стандарту). Згідно з п. 4.4 Стандарту клас наслідків (відповідальності) об'єкту будівництва визначають незалежно за кожною з наведених у таблиці характеристикою можливих наслідків відмови об'єкта : можлива небезпека для здоров'я і життя людей, які постійно перебувають на об'єкті; можлива небезпека для здоров'я і життя людей, які періодично перебувають на об'єкті; перебувають зовні об'єкта; обсяг можливого економічного збитку; можливість втрати об'єктів культурної спадщини; можливість припинення функціонування об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури.

Згідно з п.4, п.6 Порядку віднесення об'єктів будівництва до ІV та V категорій складності, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2011 року № 557, клас наслідків (відповідальності) об'єкта будівництва визначається згідно з вимогами ДБН В.1.2-14-2009 "Загальні принципи забезпечення надійності та конструктивної безпеки будівель, споруд, будівельних конструкцій та основ" за рівнем можливих економічних збитків і (або) інших втрат, пов'язаних з припиненням експлуатації або втратою цілісності об'єкта.

До V категорії складності відносяться об'єкти будівництва, які мають хоча б одну з таких ознак: 1) згідно із Законом України "Про об'єкти підвищеної небезпеки" є об'єктами підвищеної небезпеки; 2) розраховані на постійне перебування більш як 400 осіб та (або) періодичне перебування понад 1000 осіб; 3) становлять можливу небезпеку для більш як 50000 осіб, які перебувають поза об'єктом; 4) у разі аварії або неможливості (недоцільності) подальшої експлуатації: можуть спричинити збитки в обсязі понад 150000 мінімальних розмірів заробітних плат; можуть призвести до припинення функціонування об'єктів транспорту, зв'язку, енергетики та інженерних мереж загальнодержавного значення; можуть призвести до втрати об'єктів культурної спадщини національного значення.

Відповідачем спірний об'єкт віднесено до ССЗ класу наслідків за обсягом можливого економічного збитку, втратою об'єктів культурної спадщини, за припиненням функціонування об'єктів інфраструктури, та до п'ятої категорії складності.

Між тим, в обґрунтуванні до розрахунку категорії складності об'єкту будівництва «Реконструкція частини приміщень громадської будівлі ( кінотеатру) по АДРЕСА_1» відсутні докази правомірності віднесення відповідачем до ССЗ класу наслідків за припиненням функціонування об'єктів інфраструктури.

Відповідно до таблиці 1 - «Клас наслідків (відповідальності) будинків, будівель, споруд, лінійних об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури» ДСТУ-НБВ. 1.2-16:2013 до класу наслідків (відповідальності) ССЗ (значні наслідки) може бути віднесено об'єкт у випадку відмови якого можливе припинення функціонування об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури загальнодержавного рівня.

Відповідачем не надано доказів, що внаслідок відмови спірного об'єкту можливе припинення функціонування об'єктів інженерно-транспортної інфраструктури державного рівня, не наведено, яких саме об'єктів, а тому не обґрунтовано в цій частині віднесення об'єкту за цим показником до класу відповідальності СС3 та V категорії складності.

Відповідно до ДСТУ H Б В. 1.2-16:2013 за обсягом можливого економічного збитку клас наслідків визначається як значний (ССЗ) у випадку, якщо обсяг можливого економічного збитку від руйнування чи пошкодження будівлі становить понад 150 000 розмірів мінімальної заробітної плати, тобто на момент проведення перевірки сума збитку має бути більше ніж 150 000*1 218,00 грн. = 182 700 000,00 грн.

Як встановлено судом апеляційної інстанції та підтверджується наданим відповідачем обґрунтування до розрахунку категорії складності об'єкту будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі (кінотеатру) по АДРЕСА_1 прогнозовані збитки складають 2058617,3 грн., тобто, значно менше, ніж передбачено для класу відповідальності ССЗ. При цьому, в розрахунку відповідачем використано мінімальний розмір заробітної плати 1,218 грн. (одна гривня 21,8 коп.) замість 1218 грн. ( одна тисяча двісті вісімнадцять грн.), у зв'язку з чим суд апеляційної інстанції підставно ставить під сумнів правильність обчислення відповідачем обсягу можливого економічного збитку та не підтверджує правомірності віднесення спірного об'єкту до класу наслідків СС3 та V категорії складності.

Нормами ДСТУ Н Б В. 1.2-16:2013 визначено, що віднесення пам'яток культурної спадщини до національного та місцевого значення встановлюється відповідно до Закону «Про охорону культурної спадщини».

Відповідно до статті 13 Закону «Про охорону культурної спадщини», об'єкти культурної спадщини незалежно від форм власності відповідно до їхньої археологічної, естетичної, етнологічної, історичної, мистецької, наукової чи художньої цінності підлягають реєстрації шляхом занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за категоріями національного та місцевого значення пам'ятки. Порядок визначення категорій пам'яток встановлюється Кабінетом Міністрів України. Із занесенням до Реєстру на об'єкт культурної спадщини, на всі його складові елементи, що становлять предмет його охорони, поширюється правовий статус пам'ятки.

Саме занесення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, а не до Державного реєстру національного культурного надбання є визначальним критерієм для визначення V категорії складності будівництва.

Згідно із п.1 Порядку визначення категорій пам'яток для занесення об'єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 200 року №1760, об'єкти культурної спадщини заносяться до Державного реєстру нерухомих пам'яток України (далі - Реєстр) за рішенням Кабінету Міністрів України - щодо об'єктів національного значення або за рішенням відповідного центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини - щодо об'єктів місцевого значення.

Рішення про віднесення об'єктів національного значення до вказаного Реєстру відбувається за рішенням Кабінету Міністрів України.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що пам'ятки національного значенні внесені до Державного реєстру нерухомих пам'яток України двома постановами Кабінету Міністрів України: від 3 вересня 2009 року №928 «Про занесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» (744 пам'ятки); від 10 жовтня 2012 року №929 «Про внесення об'єктів культурної спадщини національного значення до Державного реєстру нерухомих пам'яток України» (147 пам'яток).

У переліку, наведеному у даних Постановах Кабінету Міністрів України, будинок Дворянського зібрання, розташований по АДРЕСА_1, відсутній.

Відповідно до листа Управління культури виконавчого комітету Полтавської міської ради від 4 травня 2012 року №01-26/28/563/1 Ансамбль Круглої площі - це пам'ятка архітектури національного значення відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №970 від 24 серпня 1963 року, яка наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 2 червня 1999 року №128 включена до Державного реєстру національного культурного надбання (охоронний номер 577).

Приміщення за адресою: АДРЕСА_1 являється пам'яткою архітектури національного значення відповідно до Постанови Ради Міністрів УРСР №970 від 24 серпня 1963 року (Дворянське зібрання 1810 р.)

Разом з тим, вказана Постанова Ради Міністрів УРСР від 24 серпня 1963 року №970 не містить вказівок щодо категорій об'єктів культурної спадщини, а лише визначає режим використання пам'ятників архітектури Української PCP, що перебувають під охороною держави.

Включення об'єкту культурної спадщини до Державного реєстру національного культурного надбання також не є належним доказом того, цей об'єкт відноситься до 5 категорії складності, оскільки цей Реєстр був запроваджений відповідно до Основ законодавства України про культуру від 19 лютого 1992 року, що втратили чинність згідно із Законом України від 14 грудня 2010 року №2778-VІ «Про культуру», з метою обліку об'єктів матеріальної та духовної культури виняткової історичної, художньої, наукової чи іншої культурної цінності, що мають важливе значення для формування національної самосвідомості українського народу і визначають його вклад у всесвітню культурну спадщину.(п.1 Положення про Реєстр національного культурного надбання).

Згідно із п.2 Положення, до Державного реєстру національного культурного надбання зокрема заносяться: пам'ятки історії - будинки, споруди, пам'ятні місця і предмети, пов'язані з найважливішими історичними подіями в житті народу, розвитком науки, техніки, культури, життям і діяльністю видатних діячів; пам'ятки містобудування і архітектури - унікальні ансамблі і комплекси, окремі об'єкти архітектури, а також пов'язані з ними твори монументальної скульптури і живопису, декоративно-ужиткового і садово-паркового мистецтва, природні ландшафти.

Вказаний Реєстр не містить поділу пам'яток культурної спадщини за категоріями місцевого чи національного значення пам'ятки.

З огляду на викладене, беручи до уваги відсутність відповідного рішення Кабінету Міністрів України, суд апеляційної інстанції вірно зазначив про відсутність доказів занесення приміщення за адресою: АДРЕСА_1 до Державного реєстру нерухомих пам'яток України, та як наслідок, неправомірності віднесення до пам'яток культурної спадщини національного значення відповідно до чинного законодавства, а тому висновок відповідача про присвоєння спірному об'єкту класу відповідальності СС3 та V категорії складності з підстав належності його до пам'яток культурної спадщини національного значення є хибним.

Наданий відповідачем розрахунок категорії складності об'єкту будівництва «Реконструкція нежитлової будівлі (кінотеатр) по АДРЕСА_1 є необґрунтованим та не є підставою для накладення на позивача штрафу в розмірі 900 мінімальних заробітних плат.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

Згідно із частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідач при визнанні позивача винним у вчиненні порушень, передбачених абз.3 пп.5, абз.6 пп.6 п.2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" та прийнятті постанов про накладення штрафу від 17 лютого 2014 року №П-4-14-Ю та №П-3-14-Ю, діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Законами України «Про регулювання містобудівної діяльності», "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності", з порушенням вимог частини третьої статті 2 КАС України.

Суд апеляційної інстанції обґрунтовано вважає, що обраний позивачем спосіб захисту (відновлення) порушеного права в частині визнання незаконними рішень Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю в Полтавській області про визнання ТОВ «Старнайт» винним у вчиненні порушень, передбачених абз.3 пп.5, абз.6 пп.6 п.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності" не є належним способом судового захисту прав позивача у спірних правовідносинах.

Відповідно до частини другої статті 11 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно із статтею 6 КАС України, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Рішення відповідача про визнання позивача винним у вчиненні правопорушень, передбачених абз.3 пп.5, абз.6 пп.6 п.2 статті 2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності", питання про визнання яких неправомірними ставиться у позовній заяві, не викладені окремим документом та зазначені у постановах від 17 лютого 2014 року №П-4-14-Ю та № П-3-14-Ю.

У зв'язку з чим, суд апеляційної інстанції дійшов правильного висновку про те, що достатнім та належним способом захисту прав позивача у спірних відносинах є саме скасування вищезазначених постанов відповідача, якими позивача визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених абз.3 пп.5, абз.6 пп.6 п.2 ст.2 Закону України "Про відповідальність за порушення у сфері містобудівної діяльності".

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що постанова Полтавського окружного адміністративного суду від 4 червня 2014 року ухвалена з порушенням ним норм матеріального права, не відповідає обставинам справи, при її ухваленні не надано належної оцінки доказам у справі, а тому підлягає скасуванню в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо скасування постанов про накладення штрафу від 17 лютого 2014 року №П-4-14-Ю та №П-3-14-Ю з прийняттям нової постанови про задоволення цієї частини позовних вимоги.

Доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.

Відповідно до частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

На підставі викладеного, керуючись статтями 220, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Заступника прокурора Харківської області та особи, яка приєдналась до касаційної скарги - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Полтавській області, залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 5 серпня 2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, оскарженню не підлягає та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді :