Постанова № 4542768, 03.02.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 03.02.2009 № 29/375

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Ропій Л.М.

 суддів: Буравльова С.І.

Гольцової Л.А.

 при секретарі: Бабенко Т.І.

 За участю представників:

 від позивача - Кодітек А.В. (довіреність № 09/10 від 19.01.2009р.);

 від відповідача - ОСОБА_1 - СПД;

від третьої особи - Марченко О.І. (довіреність № 01-40/6 від 08.01.2009 р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-1"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 24.10.2008

 у справі № 29/375 (Усатенко І.В.)

 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-1"

 до Суб"єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1

 третя особа, яка не

 заявляє самостійних

 вимог на предмет  

 спору на стороні позивача Відкрите акціонерне товариство "ІТН" автоторгова група "Рено"

 про стягнення 13 248,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду м.Києва від09.10.2008р. у справі №29/375 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги позивача, оскільки вважає, що воно прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права. При цьому заявник вказує на те, що господарський суд першої інстанції дійшов неправильного висновку про те, що позивачем не надано належних доказів, які підтверджують факт надання послуг по перевезенню вантажу за міжнародною товарно-транспортною накладною. Однак, господарський суд першої інстанції не дав змогу позивачу надати факсимільну копію договору № 31/01/07 від 31.01.2007 р. Відповідач не сплатив грошові кошти за надані позивачем послуги.

Відповідач надав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення господарського суду першої інстанції без змін, апеляційну скаргу без задоволення. При цьому відповідач вказує на те, що між ним та позивачем була усна домовленість про перевезення вантажу по маршруту Франція - Україна. Сума фрахту становила 13 000,00 грн. Перевезення було здійснено. Відповідачем було сплачено позивачу готівкою 13 000,00 грн. Як підтвердження оплати було видано акт виконаних робіт № ОУ-0000083, в якому зазначено що сторони претензій одна до одної не мають.

Також, відповідач зазначає, що взаємовідносини між перевізником та замовником мають бути закріпленими в договорі автоперевезення, якого сторони не підписували. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем до матеріалів справи надано копію договору № 31/01/07 від 31.01.2007 р., укладеного між позивачем (перевізник) та відповідачем (експедитор), однак, даний договір не укладався. Стосовно факсимільної копії договору, то її взагалі не було.

Крім того, відповідач вказує, що розрахунок за перевезення вантажів проводиться замовником на підставі рахунку з доданням оригіналу товарно-транспортних накладних (СМR). Позивачем не було виставлено рахунок-фактуру № СФ-000062 на загальну суму 13 000,00 грн. та не надано товарно-транспортну накладну (СМR). Подані копії документів, не є достатніми доказами виконання транспортних послуг. Копія міжнародної товарно-транспортної накладної також не є належним підтвердженням здійснення виконання замовлення.

Третя особа надала письмові пояснення, в яких зазначила, що з відповідачем третя особа дійсно мала договірні відносини з питань надання експедиторських послуг при перевезенні запчастин ”РЕНО” з Франції до України. Оплата за послуги відповідача з експедиції товару здійснювалась за фактом отримання рахунку-фактури. 06.02.2007 р. третя особа отримала від відповідача рахунок-фактуру № 10 на суму 20 150,00 грн. за експедиторські послуги з перевезення запчастин ”РЕНО”. 07.02.2007 р. вказана партія запчастин була отримана третьою особою (згідно з міжнародною товарно-транспортною накладною СМR № 0304801). 09.02.2007 р. третя особа сплатила на рахунок відповідача вказану у рахунку-фактурі суму (платіжне доручення № 476 від 09.02.2007 р.). Отже, третя особа виконала усі свої зобов'язання за договором про надання експедиторських послуг з перевезення товару перед відповідачем.

В судовому засіданні 03.02.2009 р. відповідач подав клопотання, в якому просив зобов'язати позивача надати для огляду оригінал договору № 31/01/07 та оригінал товарно-транспортної накладної (СМR) № 0304801.

Представники позивача та третьої особи вирішення питання про задоволення клопотання відповідача залишають на розсуд суду.

Апеляційний господарський суд, розглянувши клопотання відповідача, дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення.

Згідно із ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний з доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, апеляційний господарський суд встановив наступне.

Позивач подав до господарського суду першої інстанції позов про стягнення з відповідача 13 000,00 грн. основного боргу.

Як вбачається з матеріалів справи, 31.01.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір № 31/01/07 на перевезення вантажу автомобільним транспортом (далі договір), за умовами якого позивач, як перевізник, зобов'язався виконати для відповідача перевезення, а відповідач, як експедитор, зобов'язався оплатити позивачу за перевезення обумовлену плату.

Згідно із умовами договору вартість перевезення по маршруту складає 13 000,00 грн.

Позивач в позовній заяві зазначив про те, що ним на виконання умов договору 07.02.2007 р. доставлено відповідачу вантаж та виставлено на оплату за надані послуги рахунок-фактуру № СФ-0000062 від 05.02.2007 р. на суму 13 000,00 грн.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказує на те, що ним було сплачено позивачу 13 000,00 грн. готівкою, як підтвердження цієї оплати відповідачу було видано акт виконаних робіт № ОУ-0000083 від 09.02.2007 р.

Відповідно до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Згідно із ч. 2 ст. 99 ГПК України апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Частина 1 ст. 32 ГПК України встановлює, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Разом з тим якщо подані сторонами докази є недостатніми, господарський суд зобов'язаний витребувати від підприємств та організацій незалежно від їх участі у справі документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, як це передбачено ч. 1 ст. 38 ГПК України.

З метою з'ясування всіх обставин справи апеляційний господарський суд ухвалою від 20.01.2009 р. зобов'язав позивача надати витяг з журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів за лютий 2007 року; витяг з касової книги для обліку операцій з готівкою в національній валюті за лютий 2007 року та інші документи, які відображають рух готівки, що надійшла до каси відповідно до Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні, а відповідача - витяг з журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів за лютий 2007 року; витяг з касової книги для обліку операцій з готівкою в національній валюті за лютий 2007 року та інші документи, які відображають рух готівки відповідно до Положення про проведення касових операцій у національній валюті в Україні; квитанцію до прибуткового касового ордеру, за якою позивач отримав від відповідача грошові кошти в розмірі 13 000,00 грн.

Відповідач витребуваних ухвалою суду документів не надав.

Позивач на виконання вимог вказаної ухвали надав витяг з касової книги за 09.02.2007 р., прибутковий касовий ордер № 4 від 09.02.2007 р., видатковий касовий ордер № 10 від 09.02.2007 р., витяг з касової книги за 13.02.2007 р., прибутковий касовий ордер № 5 від 13.02.2007 р., видатковий касовий ордер № 11 від 13.02.2007 р., видатковий касовий ордер № 12 від 13.02.2007 р., витяг з касової книги за 14.02.2007 р., прибутковий касовий ордер № 6 від 14.02.2007 р., видатковий касовий ордер № 13 від 14.02.2007 р., витяг з касової книги за 22.02.2007 р., прибутковий касовий ордер № 7 від 22.02.2007 р., видатковий касовий ордер № 14 від 22.02.2007 р., видатковий касовий ордер № 15 від 22.02.2007 р.

Згідно із п. 2.6. Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за № 40/10320, (далі Положення), уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Відповідно до п. 3.2. Положення Приймання готівки касами підприємств, у тому числі й одержаної з банку, проводиться за прибутковими касовими ордерами, підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства. Про приймання готівки видається квитанція за підписами головного бухгалтера або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою підприємства.

За умовами п. 3.9. Положення у прибуткових і видаткових касових ордерах зазначається підстава для їх складання і перелічуються додані до них документи.

Відповідно до п. 4.2. Положення усі надходження і видача готівки в національній валюті підприємства враховують у касовій книзі. Кожне підприємство, що є юридичною особою і має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів). Відокремлені підрозділи юридичних осіб, які проводять операції з приймання готівки за продані товари (роботи, послуги) з оформленням її прибутковим касовим ордером, а також з видачі готівки на виплати, пов'язані з оплатою праці, виробничі (господарські) потреби, інші операції з оформленням їх видатковими касовими ордерами, ведуть касову книгу, що видається і оформляється підприємством - юридичною особою, до складу якої вони входять.

Таким чином, відповідач, вносячи до каси позивача, готівку повинен був отримати від позивача квитанцію до прибуткового касового ордеру про прийняття позивачем від відповідача готівки за підписами головного бухгалтера позивача або особи, уповноваженої керівником підприємства, і касира, засвідчена печаткою підприємства. Така квитанція свідчила б про внесення відповідачем до каси позивача готівки та прийняття її останнім. Відповідач такої квитанції суду не надав.

Дослідивши надані позивачем документи, апеляційний господарський суд встановив, що позивач в лютому 2007 року від відповідача готівку в розмірі 13 000,00 грн. не отримував.

Таким чином, враховуючи викладене, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що відповідач в лютому 2007 року не вносив до каси позивача готівку в розмірі 13 000,00 грн. на оплату послуг позивача з перевезення по рахунок-фактурі № СФ-0000062 від 05.02.2007 р.

Згідно із ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з цього, саме відповідач повинен був довести, що саме він в лютому 2007 року вносив до каси позивача готівку в розмірі 13 000,00 грн. на оплату послуг позивача з перевезення по рахунок-фактурі № СФ-0000062 від 05.02.2007 р.

Як свідчить міжнародна товарно-транспортна накладна СМR № 0304801 та підтверджують сторони, позивач, на виконання умов договору, доставив відповідачу вантаж 07.02.2007 р.

Здійснення позивачем послуг з перевезення на користь відповідача підтверджується підписом одержувача та його печаткою на зазначеній міжнародній товарно-транспортній накладній. Крім того, відповідач не заперечує проти здійснення позивачем на його користь послуг з перевезення на загальну суму 13 000,00 грн.

Із матеріалів справи вбачається, що позивач виставив відповідачу рахунок-фактуру № СФ-0000062 від 05.02.2007 р. на загальну суму 13 000,00 грн. на оплату наданих позивачем послуг.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до п. 8 договору порядок, форма і строки оплати: протягом 10 банківських днів з моменту отримання документів.

Документи, які б свідчили про оплату відповідачем послуг позивача з перевезення в розмірі 13 000,00 грн. в матеріалах справи відсутні, не надав їх відповідач і в ході розгляду апеляційної скарги.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про задоволення вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів за надані позивачем відповідачу послуги з перевезення в розмірі 13 000,00 грн.

Згідно із ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із п. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Таким чином, оскільки відповідач свого обов'язку щодо оплати послуг позивача з перевезення не виконав, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість в розмірі 13 000,00 грн.

Відносно тверджень відповідача у відзиві на апеляційну скаргу про те, що договір № 31/01/07 від 31.01.2007 р. між ним і позивачем не укладався, факсимільної копії договору не було апеляційний господарський суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятись усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно із ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до п. 17 договору факсимільна копія даного договору має силу оригінала.

В судовому засіданні 03.02.2009 р. представник позивача надав апеляційному господарському суду для огляду факсимільну копію зазначеного договору.

При огляді в судовому засіданні факсимільної копії договору апеляційним господарським судом встановлено, що на ній міститься підпис директора та мокра печатка позивача, а також факсимільне зображення підпису директора та печатки відповідача.

Таким чином, враховуючи те, що в договорі сторони передбачили, що факсимільна копія договору має силу оригінала, а факсимільну копію договору представник позивача надав для огляду в судовому засіданні, апеляційний господарський суд приходить до висновку, що між сторонами мав місце факт укладення договору перевезення № 31/01/07 від 31.01.2007 р., у зв'язку з чим вищевказане твердження відповідача апеляційний господарський суд вважає безпідставним.

Виходячи з викладеного, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду першої інстанції підлягає скасуванню, а позов задоволенню повністю.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 104, 105 ГПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду м.Києва від09.10.2008р. у справі №29/375 скасувати.

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в АКБ ”Східно-Європейський банк” в м. Києві, МФО НОМЕР_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Маркет-1” (01103, м. Київ, б-р, Дружби Народів, 28, кімната 730, р/р 26005300101189 в АКБ ”Східно-Європейський банк” в м. Києві, МФО НОМЕР_2, код ЄДРПОУ 32822124) 13 000,00 грн. основного боргу, 130,00 грн. державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Стягнути з Суб'єкта підприємницької діяльності - ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_1 в АКБ ”Східно-Європейський банк” в м. Києві, МФО НОМЕР_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю ”Маркет-1” (01103, м. Київ, б-р, Дружби Народів, 28, кімната 730, р/р 26005300101189 в АКБ ”Східно-Європейський банк” в м. Києві, МФО НОМЕР_2, код ЄДРПОУ 32822124) 75,00 грн. державного мита за розгляд апеляційної скарги.

Видачу наказу доручити Господарському суду м. Києва.

Матеріали справи № 29/375 повернути до Господарського суду м. Києва.

 Головуючий суддя Ропій Л.М.

 Судді Буравльов С.І.

Гольцова Л.А.