Постанова № 4542747, 17.12.2008, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 17.12.2008 № 38/198

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого: Смірнової Л.Г.

 суддів: Алданової С.О.

Шапрана В.В.

 при секретарі: Камінська Т.О.

 За участю представників:

 від позивача - Дерлюк В.Д. (довіреність № 498-01 від 20.10.2008 р.)

 від відповідача - Роговенко Д.С. (довіреність № 50 від 25.01.2008 р.) від третьої особи - 1) Шевченко Н.А. (довіреність № 930 від 05.09.2008 р.)

2) ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_1 від 18.05.2008 р.)

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Акціонерного страхового товариства "Вексель"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 23.09.2008

 у справі № 38/198 (Власов Ю.Л.)

 за позовом Дочірнього підприємства "Печерське монтажне управління" Відкритого акціонерного товариства "Південтеплоенергомонтаж"

 до Акціонерного страхового товариства "Вексель"

 треті особи 1) Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії "Дніпровське відділення Промінвестбанку в м.Києві"

2) ОСОБА_1

 про стягнення 69997,50 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Дочірнє підприємство „Печерське монтажне управління” Відкритого акціонерного товариства „Південтеплоенергомонтаж” звернулось до Господарського суду м. Києва з позовом до Акціонерного страхового товариства „Вексель” про стягнення з відповідача на користь Акціонерного комерційного промислово-інвестиційного банку в особі філії „Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Київ” 43580,00 грн. страхового відшкодування, стягнення з відповідача на користь позивача 26417,50 грн. страхового відшкодування, та стягнення з відповідача судових витрат.

В процесі розгляду справи судом першої інстанції позивач змінив предмет позову та просив стягнути з відповідача на користь третьої особи-1 35870,00 грн. страхового відшкодування, з відповідача на користь позивача 34127,50 грн. страхового відшкодування.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 28.08.2008 р. залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк в особі філії „Дніпровське відділення Промінвестбанку в м. Київ” та ОСОБА_1.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 23.09.2008 р. позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 34127,50 грн. страхового відшкодування, 341,27 грн. державного мита, 57,54 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, в іншій частині позову відмовлено.

Акціонерне страхове товариство „Вексель”, не погоджуючись з вказаним рішенням, подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати, постановити нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники третіх осіб в судовому засіданні підтримали доводи позивача, просили залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та третіх осіб, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

08.12.2006 р. між третьою особою-1 та позивачем був укладений кредитний договір № 813/1 (далі - Кредитний договір), згідно умов якого третя особа-1 зобов'язалась надати позивачу кредит у сумі 92400,00 грн. на умовах, встановлених цим Договором, а позивач зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти, встановлені цим Договором.

Кінцевим терміном повернення кредиту є 07.12.2009 р. (п. 2.2. Кредитного договору).

Як встановлено судом першої інстанції, на момент прийняття оскаржуваного рішення зобов'язання позивача перед третьою особою-1 за кредитним договором складають 35870,00 грн.

Також, 08.12.2006 р. між тими ж сторонами був укладений договір застави майнових прав № 813/2 (далі - Договір застави), відповідно до умов якого цей договір забезпечує вимоги третьої особи-1, що випливають з Кредитного договору, за умовами якого останній зобов'язаний повернути третій особі-1 до 07.12.2009 р. кредит у розмірі 92400,00 грн., відсотки за користування ним у розмірі 18 % річних, проценти за неправомірне користування кредитом у розмірі 25 % річних, комісійну винагороду 0,9 % від перерахованих коштів по кредиту, сплатити неустойку (пеню, штрафи), а також відшкодувати всі збитки, понесені внаслідок невиконання кредитного договору.

Відповідно до п. 1.2. Договору застави позивач передає в заставу третій особі-1 майнові права на транспортний засіб: автомобіль марки Міtsubishi Lаnсеr 1.6 Соmfort комплектації S82, кольору А31, який буде придбаний у Товариства з обмеженою відповідальністю „Ніко-Україна”, код ЄДРПОУ 30113927 у відповідності до Договору № 0611-06001 від 06.11.2006 р. за ціною 93330,00 грн., у тому числі ПДВ 15555,00 грн.

Вартість предмету застави за згодою сторін складає 77775,00 грн. (п. 1.3. Договору застави).

09.01.2007 р. позивачем була складена заява на добровільне страхування наземного транспортного засобу, згідно з п. 8 опитувального листа страхувальника якої застрахований автомобіль планується експлуатувати для виробничих питань.

09.01.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений договір страхування № ЦД 202-344/07 (далі - Договір страхування), відповідно до умов якого об'єктом страхування є автомобіль Міtsubishi Lаnсеr 1.6.

Відповідно до п. п. 3.9., 3.14. Договору страхування вартість страхування складає 77775,00 грн.. страхова сума 77775,00 грн., строк дії договору з 09.01.2007 р. по 08.01.2008 р.

Пунктом 3.12. Договору страхування передбачено, що франшиза по ризикам при повній загибелі транспортного засобу складає 10 % від страхової суми, вказаної у п. 3.9. Договору страхування.

В п. 4 Договору страхування перелічені страхові ризики, серед яких: пошкодження чи знищення транспортного засобу внаслідок пожежі, вибуху незалежно від місця їх виникнення як у застрахованому транспортному засобі, так і поза ним, в т.ч. внаслідок протиправних дій третіх осіб.

Позивач взяв на себе зобов'язання сплатити відповідачу страхову премію в сумі 3888,75 грн. до 19.01.2007 р. (п. 5 Договору страхування).

Згідно з п. 6.1. Договору страхування страхове відшкодування сплачується при повній загибелі транспортного засобу в розмірі його вартості за вирахуванням франшизи, але не більше страхової суми.

Як погоджено сторонами в п.7.1. Договору страхування, страхувальник має право на одержання страхового відшкодування при настанні страхового випадку.

Пунктом 7.4.3. Договору страхування передбачено, що страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у передбачені договором строки при визнанні страховим випадком події, що сталась із застрахованим транспортним засобом.

Умовами Договору страхування встановлено, що страховими випадками не визнаються події, що відбулись внаслідок будь-якого використання транспортного засобу не за призначенням.

Відповідно до п. 10.2.2. Договору страхування виплата страхового відшкодування здійснюється у випадку повної загибелі застрахованого транспортного засобу протягом 30 робочих днів, починаючи з дня надання страхувальником страховику останнього із всіх необхідних документів.

Як зазначено в п. 10.3.1. Договору страхування, страхове відшкодування виплачується з вирахуванням франшизи, зазначеної в п.3.12. Договору та з урахуванням розміру раніше виплаченого страхового відшкодування протягом дії Договору, а також враховуючи умови, викладені в п. п. 6.2. 6.3. Договору страхування.

Згідно п.13.1. Договору страхування виключне право на отримання страхового відшкодування в межах страхової суми, в розмірі суми зобов'язання за кредитним договором, зазначеним у п.2.3. має вигодонабувач (третя особа-1) (якщо застрахований транспортний засіб придбаний у кредит та переданий у заставу вигодонабувачу).

Позивач, виконуючи п. 5 Договору страхування, 12.01.2007 р. сплатив відповідачу страхову премію в сумі 3888,75 грн.

Як вбачається з довідки відділення ДАІ з обслуговування адміністративної території м. Прилук та Прилуцького району (підпорядкованеУДАІ) в Чернігівській області № 1267 від 22.01.2008 р., 23.12.2007 р. о 02:00 сталась дорожньо-транспортна пригода, ОСОБА_1 (третя особа-2), керуючи застрахованим автомобілем позивача не впорався з керуванням, автомобіль з'їхав в кювет, перекинувся та загорівся, пригода сталась внаслідок порушення третьою особою-2 п.12.1. Правил дорожнього руху України.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, внаслідок вказаної пригоди застрахований автомобіль був повністю знищений пожежею, що підтверджується вищезазначеною довідкою, довідкою позивача, актом про ліквідацію основних засобів, фотографіями та іншими матеріалами справи.

В матеріалах справи міститься повідомлення про страховий випадок № 777 від 24.12.2007 р., яким позивач повідомив відповідача про настання страхового випадку, а саме з'їзд застрахованого автомобіля з траси на швидкості, опрокидування та в наслідок цього загорання автомобіля.

Крім того, 24.12.2007 р. позивач подав відповідачу заяву № 778 на виплату страхового відшкодування.

19.02.2008 р. відповідач листом № 444у повідомив позивача про відмову у виплаті страхового відшкодування по страховому випадку ДТП, яка відбулась 22.12.2007 р., мотивуючи свою відмову тим, що застрахований автомобіль використовувався не за призначенням, а такий факт, є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що відповідач неправомірно відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування, з огляду на наступне.

Відповідно до п. 8 Опитувального листа Страхувальника (додатку до заяви на добровільне страхування наземного транспорту) застрахований автомобіль планувалось експлуатувати для виробничих питань. Таке формулювання не позбавляє позивача права використовувати застрахований автомобіль з іншою метою.

Дійсно, з пояснень третьої особи-2 від 17.01.2008 р. та з листа позивача № 28-01 від 30.01.2008 р. вбачається, що згідно наказу № 87 від 20.12.2007 р. водій ОСОБА_1 21.12.2007 р. працював до 17:00 на застрахованому автомобілі. По закінченні роботи ОСОБА_1 в 19:00 21.12.2007 р. самостійно взяв автомобіль для поїздки в Прилуцький район Чернігівської області.

З наведеного вбачається, що ДТП сталася під час використання автомобіля водієм в особистих цілях.

Але, вищенаведені факти не є підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування, виходячи з наступного.

Згідно п. 9.1.3. Договору страхування підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування є будь-яке використання транспортного засобу не за призначенням.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про автомобільний транспорт” автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій (далі - транспортний засіб).

Згідно з Правилами дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 р. легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев'яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їхнього багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки.

Враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів дійшла висновку, що призначенням автомобіля є саме перевезення пасажирів, а не використання для виробничих потреб, тому відмова відповідача у виплаті позивачу страхового відшкодування є необґрунтованою.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача страхового відшкодування в сумі 34127,50 грн. є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Суд апеляційної інстанції погоджується з судом першої інстанції та вважає, що не можуть бути задоволені вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь третьої особи-1 страхового відшкодування в розмірі 35870,00 грн. в рахунок зобов'язань позивача за кредитним договором № 813/1 від 08.12.2006 р. з огляду на нижченаведене.

Як встановлено ст. 1 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами суб'єктів, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Отже, особа може звернутись до суду у разі порушення або оспорення іншою особою її власного права чи інтересу. Якщо наявності порушення або оспорення такого права чи інтересу не доведено, у суду немає підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 13.1. Договору страхування виключне право на отримання страхового відшкодування в межах страхової суми, в розмірі суми зобов'язання за кредитним договором, зазначеним у п.2.3, має третя особа-1.

Отже, як вірно зазначено судом першої інстанції, право на отримання від відповідача страхового відшкодування в сумі 35870,00 грн. має саме третя особа-1, а не позивач, з даною вимогою позивач звернувся за захистом не своїх прав та інтересів, а третьої особи-1, при цьому власні права позивача не порушені, що є підставою для відмови йому у позові в цій частині. При цьому, як правомірно вказано місцевим господарським судом, третя особа-1 не позбавлена права самостійно звернутись до суду з відповідним позовом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в порушення зазначеної норми належним чином апеляційну скаргу не обґрунтував, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не навів.

За таких обставин, Київський апеляційний господарський суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції необхідно залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Акціонерного страхового товариства „Вексель” залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду м. Києва від 23.09.2008 р. у справі № 38/198 залишити без змін.

Матеріали справи № 38/198 повернути до Господарського суду м. Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом одного місяця з дня її прийняття.

 Головуючий суддя Смірнова Л.Г.

 Судді Алданова С.О.

Шапран В.В.

 22.12.08 (відправлено)