увійти
УКР
ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ
____________
01029, м. Київ, вул. Московська, 8
УХВАЛА
Іменем України
“22” липня 2009 р. №К-20105/06
Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Сергейчука О.А.
Суддів Бившевої Л.І.
Конюшка К.В.
Пилипчук Н.Г.
Степашка О.І.
секретар судового засідання Сватко А.О.
за участю представників:
позивача: неявка;
відповідача: неявка;
від третіх осіб: неявка;
розглянувши касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі
на постанову Господарського суду Донецької області від 28.12.2005 р.
та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р.
по справі №37/202а
за позовом Приватного підприємства «Сучасне будівництво»
до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі
треті особи 1. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа ОСОБА_1,
2. Суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особаОСОБА_2
про визнання недійсними податкових повідомлень - рішень
ВСТАНОВИВ:
Приватне підприємство «Сучасне будівництво» (далі по тексту - позивач, ПП «Сучасне будівництво») звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі (далі по тексту - відповідач, Жовтнева МДПІ) про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень.
Постановою Господарського суду Донецької області від 28.12.2005 р. у справі №37/202а (суддя Кониченко О.М.), яку залишено без змін ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. (головуючий суддя - Агапов О.Л., судді - Алєєва О.Л., Величко Н.Л.), задоволено позовні вимоги повністю. Визнано недійсними податкові повідомлення-рішення №0002812343/0 від 05.10.2004 р., №0002812343/1 від 25.10.2004 р., №0002812343/2 від 22.12.2004 р., №0002812343/3 від 02.03.2005 р. та №0002812343/4 від 20.05.2005 р.
Жовтнева МДПІ, не погоджуючись з постановою Господарського суду Донецької області від 28.12.2005 р. та ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. у справі №37/202а, звернулась з касаційною скаргою, в якій просить скасувати їх та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення присутніх у судовому засіданні представників сторін, розглянувши надані письмові докази в їх сукупності, Вищий адміністративний суд України вважає, що касаційна скарга Жовтневої МДПІ не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що 05.04.2004 р. Жовтневою МДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення №0002812343/0, яким до позивача на підставі Закону України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 534 495 грн.
За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаного рішення, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000682330/2 від 22.12.2004 р., яким до позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 534 499,50 грн. (з урахуванням здійсненого збільшення розміру штрафних санцій згідно рішення Державної податкової інспекції у м. Маріуполі від 20.12.2004 року за №30319/10/10-013).
За наслідком неодноразового адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення №0000682330/2 від 22.12.2004 р. до ДПА Донецькій області та ДПА України, скарги позивача залишені без задоволення та прийняті податкові повідомлення - рішення №0002812343/3 від 02.03.2005 р. та №0002812343/4 від 20.05.2005 р.
Зазначені податкові повідомлення-рішення прийняті Жовтневою МДПІ на підставі акту перевірки щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівково обігу суб'єктами підприємницької діяльності від 09.09.2004 р. №059900532/234 (далі по тексту - Акт перевірки).
Відповідно до висновків Акту перевірки, позивачем в порушення вимог п. 2.10 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 19.02.2001 р. за №72 (далі - Положення), неоприбутковано готівкові кошти в касі підприємства на суму 106 899,90 грн.
Крім того Актом перевірки встановлено, що під час проведення перевірки позивача виявлено копії 47 замовлень на виготовлення та реалізацію товарно-матеріальних цінностей за 2003 - 2004 р. та актів виконаних робіт з відміткою підприємства про виконання робіт та сплату послуг на суму 106 889,90 грн. Прибуткові касові ордери, які б підтверджували здачу до каси отриманий від їх реалізації доход, до перевірки надані не були.
Згідно з п. 2.10 Положення уся готівка, що надходить до кас підприємств, має своєчасно та в повній мірі оприбутковуватися в їх касах. А пунктом 2.17 Положення встановлено, що за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне оприбуткування) у касах готівки, до підприємств (підприємців) застосовуються штрафні санкції згідно з чинним законодавством України.
Пунктом 1.2 вказаного Положення встановлено, що оприбуткування готівки в касі це облік готівки в касі підприємства на повну суму її фактичних надходжень. Касою підприємства є приміщення або місце здійснення готівкових розрахунків, а також приймання, видачі, зберігання готівкових коштів, інших цінностей, касових документів. Готівковими розрахунками є платежі готівкою підприємств, підприємців та фізичних осіб за реалізовану продукцію (товари, виконані роботи, надані послуги) і за операціями, які безпосередньо не пов'язані з реалізацією продукції (товарів, робіт, послуг) та іншого майна.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що штрафні (фінансові) санкції застосовані податковим органом на підставі вказаних вище копій бланків замовлень на виготовлення та реалізацію товарно-матеріальних цінностей за 2003 - 2004 р. Жоден з зазначених бланків замовлень не містить прізвище особи, яка здійснила прийом замовлення, отримала кошти, надала послуги з доставки товару та його монтажу. Крім того, зазначені замовлення скріплені відтиском печатки «Холдингова група дил. відділ 80623352205 дисп. 88005000580 Сучасне будівництво www. Вікна com.ua», а не позивача.
Також в якості доказів виконання робіт за замовленнями, податковим органом надано акти виконаних робіт за договорами №35/13 від 24.04.2004 р., №48 від 11.05.2004 р., №426 від 11.05.2004 р. та №426 від 13.05.2004 р. Проте, договори на виконання яких здійснювались роботи надано не було. Крім того, акти виконаних робіт з боку постачальника жодною особою не підписані.
Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Згідно з ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що надані відповідачем копії бланків замовлень на виготовлення та реалізацію товарно-матеріальних цінностей за 2003 - 2004 р. та актів виконаних робіт не можуть бути належними доказами, оскільки копії без наявності оригіналів вказаних замовлень не можуть свідчити про здійснення підприємством господарських операцій, які знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку позивача та відповідають вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України».
Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що 41 з 47 замовлень, на підставі яких податковим органом нараховані позивачу штрафні санкції, належать третій особі - Суб'єкту підприємницької діяльності - фізичній особі ОСОБА_1, що підтверджено її бухгалтерською та податковою звітністю.
Також довідкою Жовтневої МДПІ від 05.09.2005 р. №139/23-311-5/32164334 «Про результати позапланової документальної перевірки ПП «Сучасне будівництво» на предмет придбання для наступної реалізації дверей та торгового обладнання за період з 01.06.2003 р. по 31.10.2003 р. та з 01.06.2004 р. по 30.06.2004 р.» відображення 47 господарських операцій за вищевказаними замовленнями в бухгалтерському та податковому обліку не встановлено, висновків про порушення позивачем вимог чинного законодавства довідка не містить.
Беручи до уваги наведене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій відносно того, що висновок податкового органу про неоприбуткування позивачем суми коштів у розмірі 106 899,90 грн. не підтверджується матеріалами справи та є необґрунтованим.
Крім того, Вищий адміністративний суд України зазначає, що визначення позивачу податковим органом у податковому повідомленні - рішенні суми застосованих штрафних (фінансових) санкцій саме сумою податкового зобов'язання не відповідає положенням преамбули, п. 1.2 ст. 1 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» та ст. ст. 14, 15 Закону України «Про систему оподаткування», аналіз яких дає підстави для висновку, що податкове зобов'язання стосується сфери сплати встановлених законами України податків, зборів (обов'язкових платежів).
Враховуючи викладене, правомірними є висновки судів попередніх інстанцій щодо необґрунтованості нарахування позивачу штрафних санкцій за порушення вимог законодавства з регулювання обігу готівки.
Згідно ч. 1 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Враховуючи вищевикладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовано обставини справи та дано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Донецької області від 28.12.2005 р. та ухвали Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. у справі №37/202а не встановлено.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
УХВАЛИВ:
Касаційну скаргу Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції у м. Маріуполі на постанову Господарського суду Донецької області від 28.12.2005 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. у справі №37/202а залишити без задоволення.
Постанову Господарського суду Донецької області від 28.12.2005 р. та ухвалу Донецького апеляційного господарського суду від 28.03.2006 р. у справі №37/202а залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім випадків, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.
