Ухвала суду № 45404424, 18.06.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/3572/15 Головуючий у 1-й інстанції: Гарник К.Ю. Суддя-доповідач: Аліменко В.О.

У Х В А Л А

Іменем України

18 червня 2015 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Аліменка В.О.

суддів Безименної Н.В., Кучми А.Ю.,

при секретарі Таран А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт плюс дистрибуція» на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 30 квітня 2015 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт плюс дистрибуція» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Профіт плюс дистрибуція» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління ДФС у м. Києві, в якому просили визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 19.11.2014 року №0004802205.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року в задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятою Постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати в повному обсязі Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року та ухвалити нову, якою позов задовольнити. Свої вимоги апелянт аргументує тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги наявними у справі доказами, колегія суддів приходить до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на підставі наказу від 28.10.2014 №1946 згідно п.п. 78.1.1 п. 78.1 статті 78, п. 79.1 статті 79 ПК України ДПІ у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Профіт плюс дистрибуція» з питань правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість та податку на прибуток під час взаємовідносин з ТОВ «Стиль Медіа» (код ЄДРПОУ 36858290) за період з 01.07.2014 по 31.07.2014, їх реальності та повноти відображення в обліку.

За результатами перевірки 31.10.2014 складено акт №2993/26-53-22-05-21/36405330, де зазначено встановлені під час перевірки порушення податкового законодавства, а саме: п.п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.6 статті 198 ПК України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 140000грн.

На підставі встановленого порушення відповідачем 19.11.2014 прийнято податкове повідомлення - рішення №0004802205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 175 000 грн., в тому числі основний платіж - 140000грн. та штрафні санкції - 35000грн.

В порядку адміністративного оскарження податкове повідомлення - рішення від 19.11.2014 №0004802205 залишено без змін.

Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову суд першої інстанції дійшов висновку, що позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом, а тому суд дійшов висновку про обґрунтованість висновків контролюючого орган про порушення пунктів п.п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Колегія суддів апеляційної інстанції не може не погодитися з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 01.02.2014 між позивачем та ТОВ «Стиль Медіа» укладено Договір №160 про надання послуг мерчендайзінгу, відповідно до якого Виконавець (ТОВ «Стиль Медіа») приймає на себе зобов'язання про надання Замовнику (Позивач) мерчендайзінгових послуг, які забезпечують функціонування діяльності замовника в сфері стимулювання збуту продукції, продаж якої здійснює замовник, організації та управління руху продукції до споживача, а замовник зобов'язується прийняти й оплатити належним чином надані послуги.

Послуги включають:оригінальне розташування продукції на полицях та стендах торгових об'єктів , з метою збільшення об'ємів продажу такої продукції; розміщення інформації про продукцію в торгових об'єктах; контроль за наявністю в торгових об'єктах інформаційних матеріалів відносно продукції; контроль за наявністю в торгових об'єктах асортименту продукції згідно Додатку №1 до цінного договору.

Вартість послуг визначається сторонами в Додаткових угодах до даного договору, які є невід'ємною частиною цього договору і складає 480000 грн. Договір вступає в дію з моменту його підписання і діє до 31.12.2014 року.

Крім того, між вказаними вище сторонами укладено Договір про надання рекламних послуг № 162 від 01.04.2014 року відповідно до якого з метою розповсюдження інформації про товари, продаж яких здійснює замовник (ТОВ ПРОФІТ ПЛЮС ДИСТРИБУЦІЯ»), формування у споживачів інтересу та споживчого попиту на зі товари, формування та підтримання обізнаності споживачів про ці товари, збільшення обсягів продажу товарів замовником, замовник дає завдання, а виконавець (ТОВ «СТИЛЬ МЕДІА») зобов'язується надати послуги щодо реклами товарів замовника шляхом розповсюдження серед споживачів рекламних матеріалів з інформацією про товари замовника, а замовник зобов'язується оплатити надані Послуги. Детальна інформація щодо послуг, які надаються за цим договором та макети рекламного матеріалу, сторони погоджують в окремих додаткових угодах до цього договору , які є невід'ємними частинами цього договору.

Виконавець зобов'язаний: здійснити виготовлення рекламних матеріалів у кількості та якості згідно з відповідними Додатковими угодами до цього договору; особисто чи із залученням третіх осіб здійснити розповсюдження рекламних матеріалів серед необмеженого кола споживачів на умовах, визначених в окремих угодах до цього договору; зберігати конфіденційною всю інформацію, отриману від /для замовника в зв'язку з виконанням цього Договору; при неможливості в передбачений цим договором строк надати послуги, негайно повідомити про це замовника шляхом факсимільного зв'язку.

Замовник зобов'язаний: приймати від виконавця результат надання послуг шляхом підписання акта прийому - передачі наданих послуг, якщо надані послуги відповідають умовам Договору, і оплачувати їх розмірах і строк , передбачені цим договором; забезпечувати виконавця інформацією, необхідною для надання послуг.

Ціна послуг Виконавця визначається сторонами у відповідних Додаткових угодах, які є невід'ємною частиною цього договору і складає 360000 грн. у тому числі ПДВ - 60000 грн.

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання - сторонами та скріплення печатками Сторін та діє до 31.12.2014 року.

На виконання умов вказаних договорів ТОВ «Стиль Медіа» виписані наступні податкові накладні: №441 від 31.07.2014 та №442 від 31.07.2014 всього на суму 840 000грн. та ПДВ 140 000грн., а також виписані Акти здачі-прийняття робіт (послуг) №441 від 31.07.2014 та №442 від 31.07.2014 року.

На підставі вказаних податкових накладених позивачем задекларовано податковий кредит з податку на додану вартість.

Як вбачається з матеріалів справи податковий орган про порушення позивачем норм п.п. 44.1 статті 44, п. 198.1, 198.6 статті 198 ПК України дійшов з того, що ДПІ у Святошинському районі ГУ Міндоходів у м. Києві складено Довідку №18.09.2014р. №4709/7/26-57-22-01-20, відповідно до якої зустрічна звірка не проведена у зв'язку з тим, що стан платника - 9 направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням. За результатами проведених заходів складено довідку форми №2 від 17.09.2014 №3091 щодо неможливості встановлення фактичного місцезнаходження даного СГД та зміни стану вказаному платнику на « 9» (направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням).

Наявна у контролюючому органі інформація про можливі порушення податкового законодавства, в тому числі за даними інформаційних баз.

Аналізом звітності з ПДВ за липень 2014, яка не вважається податковою декларацією та наявної податкової інформації, встановлено маніпулювання податковою звітністю внаслідок дроблення податкових накладних у великій кількості з сумою ПДВ менше 10,0 тис.грн., з метою ухилення від реєстрації в ЄРПН та вбачається товарний обрив за перевіряємий період (пересортиця).

Встановлено, що товар, який був реалізований у липні 2014 року на адресу покупців, не придбавався ТОВ «Стиль Медіа» у липні 2014 року.

Враховуючи вищезазначене, шляхом викривлення показників податкової звітності та їх маніпулюванням при складанні декларації з ПДВ, додатку №5 до декларації з ПДВ, реєстру отриманих та виданих податкових накладних, уточнюючих розрахунків сум ПДВ до податкових декларацій з ПДВ, наслідками звірки за перевіряємий період встановлено штучне формування податкового кредиту з ПДВ для суб'єктів господарювання - покупців по товарах (роботах, послугах), походження, рух, а також кількість та якість яких відслідкувати неможливо.

Аналізом звітності з ПДВ за липень 2014 року, встановлено факти що свідчать про залучення суб'єкта господарювання до схеми формування штучного податкового кредиту.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, не підтверджується інформація щодо проведення фінансово - господарських взаємовідносин ТОВ «Стиль Медіа» з контрагентами.

Отже, звіркою встановлено, що ТОВ «Стиль Медіа» здійснювало безтоварні операції з продажу товарів (робіт, послуг) підприємствам-покупцям, зазначеним вище, які в дійсності не реалізовувалися вказаним підприємствам, а лише полягали в документальному їх оформленні (шляхом складання договорів, актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), рахунків-фактур, видаткових накладних, податкових накладних та інших документів), з метою ухилення від спати податків та обов'язкових платежів».

Надаючи правову оцінку вказаним правовідносинам колегія суддів звертає увагу на таке.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник. податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пп. «а» п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до пп. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Отже, колегією суддів встановлено, що первинні документи відповідають вимогам, встановлених до первинних документів, які пред'являються п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п.2 Положення про документальне - забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Відповідно до п. 201.6 ст. 206 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.7 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Однак, проаналізувавши наведене, колегія суддів зазначає, що наявність у позивача належним чином оформлених первинних документів є необхідною, але не безумовною підставою для отримання платником податку права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість, оскільки в даному випадку дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Відповідно до листа ВАСУ від 02.06.2011 року, з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясувати, зокрема, рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Враховуючи специфіку та особливості спірних операцій, під час розгляду справи не надано тих відомостей (документів,матеріалів), які відповідно до умов вищезгаданого договору та за звичайною діловою практикою супроводжують фактичне виконання операцій такого роду та у сукупності з первинними документами підтверджують їх фактичне (реальне) виконання, а відтак, не доведено того, що обумовлені договорами роботи були виконані контрагентом позивача.

З урахуванням наведеного у сукупності суд приходить до висновку, що за спірними операціями лише оформлялись первинні документи без фактичного виконання контрагентом обумовлених операцій, чим створювалась видимість (зовнішні ознаки) реального здійснення операцій та правомірності формування спірних сум податкових вигод, наслідком чого є отримання позивачем необґрунтованої податкової вигоди.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного, а саме прийняття певних робіт замовниками від позивача само по собі не є підтвердженням виконання цих робіт саме контрагентами позивача.

Колегія суддів звертає увагу, що згідно актів про надані послуги, ТОВ «Стиль Медіа» надавали послуги з розповсюдження реклами стосовно продукції Замовника та послуги по договору про надання послуг мерчендайзінгу.

Матеріали справи не містять доказів, які свідчили би про реальність вищезазначених послуг, про їх надання, адже матеріали справи не містять кінченого результату наданих послуг. Також, вищезазначений перелік послуг є досить широким та не вичерпним, а тому встановлення яких саме послуг замовлялось позивачем не вбачається можливим.

Позивачем не надано будь-яку інформацію про форму та зміст послуг, які придбано позивачем у ТОВ «Стиль Медіа».

При цьому, враховуючи навіть отримання вищезазначених послуг, не вбачається можливим встановити, яким чином дані послуги використовувались позивачем у власній господарській діяльності.

Наявні у матеріалах справи податкові накладні та акти надання послуг містять лише загальну назву послуг, без деталізації змісту та обсягу таких послуг; не містять інформації про посаду, прізвище та ініціали особи, яка їх підписала, або іншої інформації, що дала б змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операції та наявність у неї відповідних повноважень, а відтак в силу наведених вище правових норм такі документи не є належно оформленими первинними документами для підтвердження факту правомірності формування податкового кредиту з ПДВ.

Позивачем не спростовано належними доказами доводи податкового органу щодо відсутності фактичного здійснення вказаних господарських операцій, а відтак, з урахуванням вказаних обставин такі документи не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання послуг.

Позивачем не надано документального підтвердження тих обставин та відносин, які супроводжують фактичне виконання такого роду операцій та у сукупності підтверджують їх реальне виконання, а відтак, і не доведено того, що обумовлені правочином надані послуги надані саме цим контрагентом.

З огляду на викладене вище колегія суддів приходить до висновку про правомірність податкового повідомлення-рішення від 19.11.2014 року №0004802205.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Профіт плюс дистрибуція» на Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 30 квітня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення Ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя В.О. Аліменко

Судді Н.В. Безименна

А.Ю. Кучма

(Повний текст Ухвали виготовлений 23 червня 2015 року)

.

Головуючий суддя Аліменко В.О.

Судді: Безименна Н.В.

Кучма А.Ю.