Ухвала суду № 45403971, 10.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 червня 2015 рокусправа № 804/20502/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Дурасової Ю.В. Проценко О.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоград Буддеталь»

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року по справі №804/20502/14 за позовом Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоград Буддеталь» про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и В:

10.12.2014р. Західно-Донбаська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області звернулася з позовом до суду, в якому просить стягнути кошти з відповідача у розмірі податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 24196, 39 грн., з податку на додану вартість в сумі 104136,32 грн., з орендної плати за землю в сумі 40871,81 грн. з рахунків відповідача в обслуговуючих банках.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року задоволено позов Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області та стягнуто кошти у банках, обслуговуючих Товариство з обмеженою відповідальністю "Павлоград Буддеталь", в дохід Державного бюджету України в рахунок погашення податкового боргу у загальній сумі 169204грн. 52 коп..

Постанова суду мотивована наявністю у відповідача податкового боргу, який виник внаслідок самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань із сплати податку на додану вартість, з орендної плати за землю, з авансових внесків з податку на прибуток, та які не сплачено у встановлені законом строки.

Не погодившись з постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин справи та порушення норм матеріального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року та ухвалити нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Так, відповідач вказує, що позивачем не було дотримано встановленого ст..ст. 59, 95 ПК України порядку стягнення податкового боргу та не вжито заходів врегулювання спору у позасудовому порядку, шляхом направлення податкової вимоги.

Податкова вимога від 04.08.2014 року № 3822-25, на яку посилається у своєму адміністративному позові позивач, була складена станом на 03.08.2014 року (як зазначено у вимозі) за узгодженими грошовими зобов'язаннями: надходження від викидів забруднюючих речових в атмосферне повітря стаціонарними джерелами забруднення на суму 472, 44 грн..

За І квартал 2014 року ТОВ «Павлоград Буддеталь» самостійно обчислив суму податку у розмірі 362, 39 грн. та у встановлені ст.. 250 ПК України строки:

- подав 23.04.2014 року до Західно-Донбаської ДПІ ГУ Міндоходів податкову декларацію екологічного податку;

- сплатив податок у сумі 142, 66 грн. з урахуванням переплати на 01.01.2014 року на суму 220, 95 грн..

Таким чином, на дату складання податкової вимоги № 3822-25 від 04.08.2014 року податковий борг за узгодженими зобов'язаннями зазначеного виду податку у ТОВ «Павлоград Буддеталь» був відсутній.

Позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, у яких просить апеляційну скаргу підприємства залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

Вказує, що 04.08.2014 року Західно-Донбаською об'єднаною державною податковою інспекцією винесено податкову вимогу № 3822-25 про обов'язок платника податків сплатити податковий борг в розмірі 472, 44 грн., яка 06.08.2014 року надіслана відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення та вручена 08.08.2014 року. При цьому податковий борг ТОВ «Павлоград Буддеталь» з дати виникнення - 31.07.2014 року не переривався.

Представники сторін до суду не прибули, про час, місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду першої інстанції, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник внаслідок наступного.

ТОВ «Павлоград Буддеталь» до Західно-Донбаської ОДПІ надані наступні податкові декларації:

- 24.02.2014р. відповідачем до податкового органу було подано податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2013р., в якій визначено суму авансового внеску з податку на прибуток, що підлягає сплаті у розмірі 24357,00грн. (а.с.24-25).

Згідно розрахунку суми боргу та облікової картки платника податків, що наявні в матеріалах справи, заборгованість відповідача з авансових внесків з податку на прибуток, з урахуванням наявної переплати станом на 30.11.2014р. у розмірі 160,61грн., становить 24196,39грн..

- 13.10.2014р. - за вересень 2014р. на суму ПДВ 82108,00грн. (а.с. 18-20);

- 18.11.2014р. - за жовтень 2014р. на суму ПДВ 43685,00грн. (а.с. 21-23).

Згідно розрахунку суми боргу та облікової картки платника податків, що наявні в матеріалах справи, заборгованість відповідача з податку на додану вартість, з урахуванням пені у розмірі 64,44грн. за період з 31.10.2014р. по 27.11.2014р. нарахованій по декларації з ПДВ від 13.10.2014р. та частково сплачену суму боргу у розмірі 5000,00грн., становить - 104136,32грн..

- 12.02.2014р. - звітна податкова декларація з плати за землю за 2014р. на загальну суму 350612,31грн. з розбивкою помісячної сплати з січня по грудень 2014 р. в розмірі 30296,76грн. (а.с.26-27);

- 14.10.2014р. - уточнююча податкова декларація з плати за землю за 2014рік, в якій нараховано до збільшення податкового зобов'язання по орендній платі за землю за жовтень 2014р. у розмірі 15967,84грн. (а.с. 28-29);

Відповідно до розрахунку суми боргу та облікової картки платника податків, що наявні в матеріалах справи, заборгованість відповідача з орендної плати за землю з юридичних осіб за жовтень 2014р., з урахуванням наявної переплати станом на 30.11.2014р. у розмірі 5392,79грн., становить 40871,81грн..

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи заявлені вимогиҐ, суд першої інстанції виходив з того, що факт наявності податкової заборгованості є доведеним, що є достатньою підставою для стягнення суми податкового боргу, з огляду на вжиті податковим органом заходи щодо погашення податкової заборгованості (направлення податкової вимоги).

З такими висновками суду першої інстанції суд апеляційної інстанції погоджується з наступних підстав.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковий борг, стягнення якого є предметом спору у справі, виник в результаті самостійного узгодження відповідачем податкових зобов'язань, шляхом подання відповідних декларацій до податкового органу.

Відповідно п. 57.1. ст. 57 Податкового кодексу України, платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із п.287.3 ПК України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Відповідно до п.56.11 ст.56 ПК України, не підлягає оскарженню податкове зобов'язання самостійно визначене платником податків.

Отже, податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків, є узгодженим з дня подання такої декларації.

Згідно пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що оскільки узгоджена сума податкового зобов'язання з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 24196, 39 грн., з податку на додану вартість в сумі 104136,32 грн., з орендної плати за землю в сумі 40871,81 грн. відповідачем не сплачена, то така сума грошового зобов'язання набула статусу податкового боргу.

Згідно п 95.1. ст. 95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Встановлені обставини справи свідчать про те, що податковим органом було сформовано та направлено податкову вимогу № 3822-25 від 04.08.2014р., проте зазначена у податковій вимозі сума не була погашена відповідачем в повному обсязі.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Таким чином, судом встановлено, що податковою службою дотримано вимоги законодавства в частині здійснення заходів, направлених на погашення податкового боргу та з огляду на наявність у підприємства непогашеного податкового боргу, з часу формування податкової вимоги, у ДПІ був відсутній обов'язок щодо направлення відповідачу податкової вимоги на суму податкового боргу, стягнення якого є предметом у спору у цій справі.

Отже, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність правових підстав для стягнення податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток в сумі 24196, 39 грн., з податку на додану вартість в сумі 104136,32 грн., з орендної плати за землю в сумі 40871,81 грн..

Також слід зазначити, що судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що податкова вимога №3822-25 від 04.08.2014р. є відкликаною у відповідності до вимог п.60.2 ст.60 Податкового кодексу України, з огляду на те, що відповідачем не було надано суду доказів самостійного погашення податкового боргу за вказаною вимогою станом 30.10.2014 року (період виникнення податкового боргу з ПДВ за вересень 2014 року).

Як свідчать матеріали справи, документи, додані до апеляційної скарги, свідчать про відсутність податкового боргу по зобов'язанням, визначеним на І квартал 2014 року у сумі 142, 66 грн..

В той же час, у вимозі йдеться про заборгованість у розмірі 472, 44 грн., що мала місце станом на 03.08.2014 року (ІІ квартал 2014 року).

Доказів оскарження вимоги, як протиправної та винесеною безпідставно, відповідач також не надав.

Виходячи з викладеного та приймаючи до уваги, що рішення суду відповідає чинному законодавству та обставинам справи, апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоград Буддеталь» слід залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції - без змін.

На підставі викладеного, керуючись п.1 ч.1, ст. 198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Павлоград Буддеталь» залишити без задоволення, а постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 грудня 2014 року по справі №804/20502/14- без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, передбаченому статтею 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: Ю.В. Дурасова

Суддя: О.А. Проценко