Ухвала суду № 45403803, 11.06.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 червня 2015 рокусправа № 808/6730/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Кругового О.О.

суддів: Дадим Ю.М. Богданенка І.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оптторг» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року у справі № 808/6730/14 за адміністративним позовом Бердянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Запорізькій області до Приватного підприємства «Оптторг» про стягнення коштів за податковим боргом, -

ВСТАНОВИВ:

Бердянська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - Позивач) звернулася до суду з адміністративним позовом до Приватного підприємства «Оптторг» в якому просило:

- стягнути з Відповідача суму податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 8784.17 грн.;

- стягнути з Відповідача суму податкового боргу з податку на прибуток підприємств у розмірі 21506.63 грн.;

- стягнути з Відповідача суму податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 51371.06 грн.;

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що по підприємству виник новостворений податковий борг, який в добровільному порядку, після отримання податкової вимоги сплачений не був, що на думку податкового органу свідчить про можливість його стягнення в примусовому порядку.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року адміністративний позов було задоволено, стягнуто з Відповідача кошти податкового боргу з податку на додану вартість у сумі 8784.17 грн.; кошти податкового боргу з податку на прибуток підприємств у розмірі 21506.63 грн.; кошти податкового боргу з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 51371.06 грн.;

Приватне підприємство «Оптторг» не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, звернулось з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року скасувати та прийняти нове судове рішення, яким в задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що оскільки податкові вимоги не були вручені особисто Головному бухгалтеру підприємства, то вимога надана з порушенням приписів чинного законодавства. Крім того, Відповідач не отримував усіх документів долучених до адміністративного позову.

Сторони, які були належним чином повідомлені про час та місце проведення розгляду справи, в судове засідання не з'явились, у зв'язку з чим відповідно до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового процесу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Приватне підприємство «Оптторг» перебуває на податковому обліку у Бердянський ОДПІ, як платник податків з 05.09.2000 за № 2248.

Так, Відповідачем були подані до Бердянської ОДПІ податкові декларації з податку на прибуток підприємства №9010342026 від 08.11.2011 року, №9024342404 від 07.05.2012 року, №9066778555 від 29.10.2012 року, №9086283739 від 01.02.2013 року, №9089598599 від 05.02.2013 року, з податку на додану вартість №9073833782 від 18.11.2013 року, №9081418094 від 18.12.2013 року, №9006698312 від 14.02.2014 року, №9013503312 від 17.03.2014 року, №9020708402 від 16.04.2014 року, №9028404130 від 19.05.2014 року, №9034713227 від 18.06.2014 року, №9041424764 від 18.07.2014 року, №9047674552 від 18.08.2014 року, №9053425758 від 18.09.2014 року, з плати за землю №9008141228 від 20.02.2013 року, №9004750775 від 06.02.2014 року.

Але, у строки встановлені Податковим кодексом України, грошові зобов'язання за зазначеними податковими деклараціями Відповідачем у повному обсязі сплачені не були, у зв'язку з чим, утворився податковий борг з податку на прибуток підприємств, з податку на додану вартість та з плати за землю.

Також, у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов'язань, Відповідачу була нарахована пеня у розмірі 5210.69 грн.

Крім того, на підставі актів камеральних перевірок від 05.06.2012 року №00181/0151/31071396, від 28.02.2012 року №00249/0151/31071396, від 14.03.2013 року №000051/0151/31071396, від 04.12.2013 року №413/08-22-15-03/31071396, від 08.07.2013 року №000337/1520/31071396, від 20.09.2013 року №000479/1520/31071396, від 24.10.2013 року №000663/1520/31071396, від 19.03.2014 року №126/1520/31071396 посадовими особами Бердянської ОДПІ були складенні податкові повідомлення рішення від 05.06.2012 року №001860151, від 28.08.2012 року №002520151, від 14.03.2013 року 0000530151, від 04.12.2013 року №0004271503, від 08.07.2013 року №0003651520, від 20.09.2013 року №0005301520, від 24.10.2013 року №0007371520, від 19.03.2014 року №0001341502.

Вказані податкові повідомлення-рішення Відповідачем не оскаржені та у добровільному порядку сплачені не були.

Згідно карток облікових рахунків платника податків, які ведуться Позивачем, станом на час звернення до суду, у відповідача існує податковий борг з податку на додану вартість у розмірі 8784.17 грн., з податку на прибуток підприємств у розмірі 21506.63 грн. та з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 51371.06 грн. які в добровільному порядку сплачені не були, що на думку Позивача свідчить про можливість їх примусового стягнення.

Правомірність стягнення податкового боргу є предметом спору, переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що адміністративний позов підлягає задоволенню, а несплачена сума податкового боргу підлягає стягненню у примусовому порядку.

Суд апеляційної інстанції погоджується із зазначеною позицією суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Приписами п.57.3 ст.57 Податкового кодексу України встановлено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Виходячи з вищезазначених норм, податкові зобов'язання Відповідача, які були визначені податковими повідомленнями рішеннями від 05.06.2012 року №001860151, від 28.08.2012 року №002520151, від 14.03.2013 року 0000530151, від 04.12.2013 року №0004271503, від 08.07.2013 року №0003651520, від 20.09.2013 року №0005301520, від 24.10.2013 року №0007371520, від 19.03.2014 року №0001341502 мали бути сплачені протягом 10 днів з дня їх отримання Відповідачем.

Як вбачається з матеріалів справи, податкове повідомлення рішення №001860151 від 05.06.2012 року було отримано Відповідачем 05.06.2012 року, податкове повідомлення рішення №002520151 від 28.08.2012 року було отримано Відповідачем 28.08.2012 року, податкове повідомлення рішення №0000530151 від 14.03.2013 року було отримано Відповідачем 14.03.2013 року, податкове повідомлення рішення №00042715033 від 05.12.2013 року було отримано Відповідачем 05.12.2013 року, податкове повідомлення рішення №0003651520 від 08.07.2013 року було отримано Відповідачем 08.07.2013 року, податкове повідомлення рішення №0005301520 від 20.09.2013 року було отримано Відповідачем 25.09.2013 року, податкове повідомлення рішення №0007371520 від 24.10.2013 року було отримано Відповідачем 26.10.2013 року, податкове повідомлення рішення №0001341502 від 19.03.2014 року було отримано Відповідачем 25.03.2014 року.

Проте, суми грошових зобов'язань по зазначеним податковим повідомленням рішенням Відповідачем протягом 10 денного строку сплачені не були, що свідчить про можливість віднесення їх до податкового боргу.

Відповідно до ст.57.1 Податкового Кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з п. 49.18. ст.49 ПК України Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових внесків) - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до п. 46.1. ст.46.1. Податкового Кодексу України податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Відповідно до п.56.11 ст.56 Податкового кодексу України, не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

Аналіз зазначених правових норм вказує на те, що декларацією є документ, на підставі якого формується податкове зобов'язання. сплата якого здійснюється протягом 10 днів, що настають після граничного строку її сплати.

Відповідно до п.286.2 ст. 286 ПК України Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Як вже зазначалося, Відповідачем були подані до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємства №9010342026 від 08.11.2011 року, №9024342404 від 07.05.2012 року, №9066778555 від 29.10.2012 року, №9086283739 від 01.02.2013 року, №9089598599 від 05.02.2013 року, з податку на додану вартість №9073833782 від 18.11.2013 року, №9081418094 від 18.12.2013 року, №9006698312 від 14.02.2014 року, №9013503312 від 17.03.2014 року, №9020708402 від 16.04.2014 року, №9028404130 від 19.05.2014 року, №9034713227 від 18.06.2014 року, №9041424764 від 18.07.2014 року, №9047674552 від 18.08.2014 року, №9053425758 від 18.09.2014 року, з плати за землю №9008141228 від 20.02.2013 року, №9004750775 від 06.02.2014 року.

Але суми податкових зобов'язань за зазначеними податковими деклараціями протягом 10 днів, що настають після граничного строку їх сплати у повному обсязі сплачені не були, що свідчить про можливість віднесення їх до суми податкового боргу.

Також, положеннями п.п.14.1.162 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України визначено, що пеня - це сума коштів у вигляді відсотків, нарахованих на суми грошових зобов'язань, не сплачених у встановлені законодавством строки.

Відповідно до п.п.129.1.1 п.129.1 ст.129 Податкового кодексу України, пеня нараховується після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Як свідчать матеріали справи, у зв'язку з несвоєчасною сплатою узгоджених грошових зобов'язань, Відповідачу була нарахована пеня у розмірі 5210.69 грн., яка у добровільному порядку Відповідачем сплачена не була.

З вищенаведеного вбачається, що сума податкового боргу складається з узгоджених та несплачених сум грошових зобов'язань, визначених податковими повідомленнями-рішеннями, податковими деклараціями з податку на додану вартість, податку на прибуток підприємств, податку орендної плати з юридичних осіб та пені.

Пунктом 59.1. ст.59 Податкового Кодексу України визначено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

У відповідності з п. 95.1. ст.95 Податкового Кодексу України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання такому платнику податкової вимоги.

Відповідно до п.95.3 ст.95 Податкового кодексу України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Отже, якщо платник не сплатив узгодженні податкові зобов'язання, то органи ДПС надсилають податкову вимогу у якій зазначається сума податкового зобов'язання, яка має бути сплачена боржником протягом 60 днів, з дня її отримання. У випадку несплати такого податкового зобов'язання, податковий борг погашається зокрема шляхом стягнення коштів з рахунків платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, Позивачем було сформовано та направлено податкову вимогу форми "Ю" від 05.110.2011 року №618, яка була отримана Відповідачем 28.10.2011 року.

Однак, сума податкового боргу за зазначеною податковою вимогою у повному обсязі погашена не була, що свідчить про відсутність підстав для повторного її направлення.

Отже, податковим органом була дотримана процедура формування та надіслання податкової вимоги на сплату податкового боргу

Проте, сума заборгованості, визначена зазначеною податковою вимогою 60 денного строку сплачена не була, що свідчить про можливість стягнення суми заборгованості у примусовому порядку.

Посилання Відповідача на порушення ч.3 ст.106 КАС України, а саме на неотримання ним копій усіх долучених до адміністративного позову документів, як на підставу скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції вважає необґрунтованими, оскільки положеннями зазначеної статті визначені вимоги до позовної заяви, які встановлюються для Позивача.

Крім того, Відповідач жодним чином не пояснив, які саме копії додатків до адміністративного позову ним не були отримані та яким чином це порушило його права та вплинуло на правомірність розгляду справи.

Відповідно до ст.195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В даному випадку, Відповідачем не було надано до суду додаткових доказів або пояснень, які б свідчили про необхідність скасування рішення суду першої інстанції.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності стягнення податкового боргу з Приватного підприємства «Оптторг» з податку на додану вартість у розмірі 8784.17 грн., з податку на прибуток підприємств у розмірі 21506.63 грн. та з орендної плати за землю з юридичних осіб у розмірі 51371.06 грн.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року є законною і обґрунтованою, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Оптторг» - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року у справі № 808/6730/14- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: О.О. Круговий

Суддя: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко