Постанова № 45403506, 18.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р. Справа № 914/435/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» від 10.04.15р., б/н

на рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2015р.

у справі № 914/435/15

за позовом державного підприємства «Енергоринок», м. Київ

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ», м. Новий Розділ

про стягнення 1 081 407,54 грн.

за участю представників сторін:

- від позивача - Гаркуша В.В. Калінін М.В.;

- від відповідача - не з'явились.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України представникам позивача, що прибули в судове засідання, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Львівської області від 24.03.2015р. (суддя Бортник О.Ю.) у справі № 914/435/15 позов державного підприємства «Енергоринок» (надалі ДП «Енергоринок»)задоволено частково. З товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія - Новий Розділ» (ТзОВ «Енергія-Новий Розділ») на користь позивача стягнуто 347107,13 грн. заборгованості, 30795,10 грн. пені, 791,95 грн. штрафу, 3749,11 грн. - 3% річних, 49199,87 грн. інфляційних втрат та судовий збір. В частині стягнення 649764,38 грн. основного боргу провадження у справі припинено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідач взятих на себе за договором № 3546/01 зобов'язань щодо оплати поставленої електроенергії в повному обсязі не виконав, внаслідок чого в останнього перед позивачем виникла заборгованість в розмірі 996871,51 грн. Зважаючи на те, що в ході судового розгляду ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» здійснило оплату поставленої електроенергії на суму 649764,38 грн., заборгованість відповідача перед позивачем становила 347107,13 грн., а провадження у справі в частині стягнення 649764,38 грн. припинено на підставі п.1-1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. За неналежне виконання зобов'язань по договору №3546/01 позивачем підставно, в порядку ст.ст. 549,625 ЦК України та на підставі пп.7.3.2. договору, нараховано відповідачу 30795,1 грн. пені, 791,95 грн. штрафу, 3749,11 грн. трьох процентів річних та 49199,87 грн. інфляційних за липень-грудень 2014 р.

Не погодившись із прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі апелянт зазначає, що при вирішенні даного спору господарським судом Львівської області безпідставно не взято до уваги заяву відповідача про зарахування однорідних вимог від 23.03.2015р. № 23/03/15-1.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2015р. позивач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому просить оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідач участі уповноваженого представника в дане судове засідання не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 96). З врахуванням того, що розгляд апеляційної скарги неодноразово відкладався у зв'язку із неявкою представника відповідача та з врахуванням строків розгляду апеляційної скарги, передбачених ч. 1 ст. 102 ГПК України, судова колегія вирішила розглянути апеляційну скаргу за відсутності представника відповідача.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

31 липня 2006 р. між державним підприємством «Енергоринок» та закритим акціонерним товариством «Енергія - Новий Розділ» було укладено договір №3546/01, відповідно до умов якого ДП «Енергоринок» зобов'язався продавати, а ЗАТ «Енергія - Новий Розділ» купувати електроенергію та здійснювати її оплату відповідно до умов договору (п. 2.1. договору).

24 червня 2008 р. між ДП «Енергоринок» та ЗАТ «Енергія - Новий Розділ» укладено додаткову угоду № 4822/01 до договору № 3546/01.

10 травня 2011 р. укладено додаткову угоду № 6920/02 до вищезгаданого договору уже сторонами у справі в зв'язку зі зміною закритим акціонерним товариством «Енергія-Новий Розділ» найменування на ТзОВ «Енергія-Новий Розділ», відповідно до якої правонаступником усіх зобов'язань закритого акціонерного товариства «Енергія-Новий Розділ» за договором є товариство з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ».

Відповідно до п. 6.1. договору № 3546/01 оплату за куплену електронерегію ТзОВ «Енергій - Новий Розділ» здійснює відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання ДП «Енергоринок» з поточних рахунків із спеціальним режимом використання ТзОВ «Енергія - Новий Розділ», відкритих відповідно до чинних нормативно-правових актів України, які регулюють порядок розрахунків за електроенергію, а також інших рахунків ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».

Пунктом 7.3.2. договору передбачено, що за порушення строків оплати за отриману електроенергію, передбачених розділом 6 договору, несе відповідальність ТзОВ «Енергія-Новий Розділ». В разі несплати ТзОВ «Енергія - Новий Розділ» за куплену в ДП «Енергоринок» електроенергію у терміни, встановлені п. 6.4. договору № 3546/01, з 20 числа місяця, наступного за розрахунковим, ДП «Енергоринок» має право нарахувати пеню ТзОВ «Енергія -Новий Розділ» у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу (але не більше подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на день прострочення) за кожен день прострочення та штраф у розмірі 0,1 % від суми простроченого платежу. Сплата ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» пені та штрафу здійснюється з поточного рахунку ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» на поточний рахунок ДП «Енергоринок» і не звільняє покупця від обв'язку відшкодувати збитки, спричинені несплатою або несвоєчасною оплатою отриманої електроенергії. Пеня нараховується до повного виконання ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» зобов'язання по оплаті купленої електроенергії.

На виконання умов договору № 3546/01 від 31 липня 2006 р. протягом червня, липня, жовтня та листопада 2014 р. позивач поставив відповідачу електричну енергію загальною вартістю 7842068,11 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами купівлі-продажу електроенергії, які підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені відтисками їхніми печаток (а.с. 20-23).

Відповідач придбану електроенергію у строки, встановлені п. 6.4. договору оплатив частково. Як вбачається з наявних у матеріалах справи розшифровок банківських виписок позивача за період з 01.05.2014 р. по 17.03.2015р. (а.с. 50-57), на день звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено лише 6845196,60 грн. Відтак, станом на день звернення позивача з позовом до суду заборгованість відповідача за договором № 3546/01 становила 996871,51 грн. За неналежне виконання ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» умов договору № 3546/01 позивачем нараховано відповідачу 30795,10 грн. пені, 791,95 грн. штрафу, 49199,87 грн. інфляційних втрат та 3749,11 грн. - 3% річних, що слугувало підставою для звернення ДП «Енергоринок» до суду з даним позовом.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників позивача, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України).

У відповідності зі ст. 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтями 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Пунктом 6.4. договору № 3546/01 встановлено, що остаточний розрахунок за куплену електроенергію в розрахунковому місяці здійснюється ТзОВ «Енергія-Новий Розділ» до 14-го (включно) числа місяця, наступного за розрахунковим, з поточних або інших (крім поточного зі спеціальним режимом використання) рахунків ТзОВ «Енергія-Новий Розділ».

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, відповідач придбану електроенергію у строки, встановлені п. 6.4. договору № 3546/01 оплатив частково. З наявних у матеріалах справи розшифровок банківських виписок позивача за період з 01.05.2014 р. по 17.03.2015 р. вбачається, що на день звернення позивача з позовом до суду відповідачем сплачено лише 6845196,6 грн., тому, заборгованість відповідача за договором №3546/01 становила 996871,51 грн. Однак, в ході судового розгляду даного спору, а саме в лютому 2015 р., відповідачем була здійснена оплата купленої електроенергії в розмірі 649764,38 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи розшифровкою банківської виписки ДП «Енергоринок» (а.с. 80), з огляду на викладене заборгованість відповідача перед позивачем становить 347107,13 грн. і правомірно стягнута місцевим господарським судом.

Відповідно до ч. 1-1 ст. 80 ГПК України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

З огляду на викладену норму закону, судова колегія погоджується з висновком місцевого господарського суду про припинення провадження у справі в частині стягнення 649764,38 грн. заборгованості, сплаченої в ході розгляду справи.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зважаючи на викладене вище та з врахуванням п. 7.3.2 договору № 3546/01, суд першої інстанції правомірно та обґрунтовано задоволив позовні вимоги ДП «Енергоринок» в частині стягнення 30795,10 грн. пені, нарахованої з 20 числа місяця наступного за розрахунковим, у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за період з 20.07.2014 р. по 01.01.2015 р. (при цьому як вбачається з розрахунку пені, позивачем не нараховувалась пеня за 01.01.2015р.), а також 791,95 грн. штрафу.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних нарахувань та 3% річних, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про те, що з відповідача підлягають стягненню 3749,11 грн. - 3% річних, що нараховані за період з 15.07.2014р. по 01.01.2015р. та 49199,87 грн. - інфляційних втрат за липень-грудень 2014 р., нарахованих відповідно до календарної черговості виникнення заборгованості.

Щодо доводів апелянта про зарахування зустрічних однорідних вимог, то такі відхиляються судовою колегією з огляду на наступне.

Стаття 602 ЦК України передбачає ряд обставин, при наявності яких не допускається зарахування зустрічних вимог, зокрема, у випадках встановлених договором або законом. Аналізом договору № 3546/01 судовою колегією встановлено, що в п. 6.1. та п. 6.7. вказаного договору сторони погодили, що оплата за куплену електроенергію здійснюється відповідачем відповідно до ІВКОР грошовими коштами, що перераховуються на поточні рахунки із спеціальним режимом використання позивача з поточних рахунків із спеціальним режимом використання відповідача. Сторони можуть запроваджувати порядок розрахунків, відмінний від того, що викладений у договорі, в разі якщо він не суперечить законодавству України і лише за письмовою згодою сторін. Відповідні положення закріплені й у договорі № 3547/01 від 31.07.2006 р., пунктом 4.1. якого передбачено, що розрахунок за куплену позивачем у справі електроенергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок відповідача у справі, та за згодою сторін, іншими формами, що передбачені чинним законодавством (а.с. 64). У матеріалах справи відсутня, а відповідачем суду не подана письмова згода позивача у справі на розрахунки за вищевказаними договорами у іншому порядку чи у іншій формі, ніж це передбачено укладеними між ними договорами. Представник позивача у судовому засіданні наявність такої згоди заперечив.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 24.03.2015р. у справі № 914/435/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-Новий Розділ» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 19.06.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.