Постанова № 45403502, 18.06.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" червня 2015 р. Справа № 909/280/15

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого судді Орищин Г.В.

суддів Галушко Н.А.

Данко Л.С.

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства «ГалКомБУд», б/н від 25.05.2015р.

на рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2015р.

у справі № 909/280/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Іф», м. Івано-Франківськ

до відповідача приватного підприємства «ГалКомБуд», м. Івано-Франківськ

про стягнення 3630,74 грн. інфляційних втрат та 812,16 грн. - 3% річних

за участю представників сторін:

- від позивача - Шевага М.М., Лукінів М.П.;

- від відповідача - Пендель О.Я.

Права та обов'язки сторін, передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України представникам сторін, що прибули в судове засідання, роз'яснено.

Рішенням господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2015р. № 909/280/15 (суддя Булка В.І.) позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Вега-Іф» (надалі ТзОВ «Вега-Іф») задоволено частково. З приватного підприємства «ГалКомБуд» (надалі ПП «ГалКомБуд») на користь позивача стягнуто 721,54 грн. - 3% річних, 3630,74 грн. інфляційних втрат, 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката та судовий збір. В частині стягнення 90,62 грн. 3% річних відмовлено.

Приймаючи вказане рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що позивач взяті на себе зобов'язання щодо виконання робіт за угодою виконав належним чином, про що свідчать підписані обома сторонами без заперечень та зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість робіт (форми КБ-3). Загальна вартість виконаних робіт становить 80529,90грн., з яких відповідач станом на день звернення позивача до суду оплатив 65529,00грн., відтак борг відповідача становив 15 000,00грн. В процесі розгляду справи відповідач погасив суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №721 від 20.03.15. та, у зв'язку з чим, позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог. Господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем та здійснено перевірку поданого позивачем розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, за наслідками якого вирішив, що підлягають стягненню 721,54грн. - 3% річних та 3630,74грн. інфляційних втрат (в межах заявлених позивачем позовних вимог). В задоволенні стягнення 90,62 грн. 3% річних відмовлено. Разом з тим, оцінюючи розмір заявлених позовних вимог і задоволених позовних вимог, з урахуванням конкретних обставин та наданням реальних послуг, суд вирішив, що заявлена вимога про стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката підлягає задоволенню у сумі 1000,00 грн.

Не погодившись з прийнятим рішенням місцевого господарського суду, ПП «ГалКомБуд» оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що при вирішенні даного спору суд першої інстанції не врахував норми матеріального права, зокрема, положення ст. 627 ЦК України, якою передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Апелянт також вказує на те, що місцевий господарський суд не надав оцінки п. 8.1 угоди субпідряду від 03.04.2014р., яким зазначено, що дана угода набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до моменту його остаточного виконання, але в будь-якому випадку до 30.12.2014р. Отже, на переконання скаржника, 31.12.2014р. між сторонами припиняються будь-які зобов'язання, в тому числі і в частині розрахунку за виконані роботи, тому, якщо і здійснювати нарахування 3% річних та інфляційних, то виключно з 01.01.2015р.

На виконання вимог ухвали Львівського апеляційного господарського суду від 02.06.2015р. ТзОВ «Вега-Іф» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду - без змін, з підстав законності та обґрунтованості такого.

З матеріалів справи та апеляційної скарги вбачається наступне:

03.04.2014 р. між ПП «ГалКомБуд» та ТзОВ «Вега-ІФ» було укладено угоду субпідряду №03, відповідно до умов якої ПП «ГалКомБуд» (генеральний підрядник) доручив, а ТзОВ «Вега-Іф» (субпідрядник) зобов'язався виконати у відповідності до умов даної угоди електромонтажні роботи та систему АПС при здійсненні капітального ремонту педіатричного відділення по вул. Стуса в м. Івано-Франківську в обсязі передбаченому погодженим сторонами кошторисом, а генеральний підрядник - прийняти ці роботи та оплатити їх (п. 1.1. договору).

Відповідно до п. 2.1. угоди предметом підряду (результатом виконаних робіт за цією угодою) є повне виконання субпідрядником електромонтажних робіт та систем АПС при здійсненні капітального ремонту педіатричного відділення по вул. Стуса в м.Івано-Франківську в обсязі передбаченому погодженим сторонами кошторисом і динамічною договірною ціною.

Пунктом 3.1 угоди встановлено, що договірна ціна робіт, що доручені для виконання субпідряднику по цій угоді, і яка складена на основі кошторису на основні види ремонтних робіт встановлюється динамічною та складає: електромонтажні роботи-66947,63грн.; система АПС - 18664,33грн. (загальна вартість угоди складає 85611,96грн., в т.ч. ПДВ 14268,66грн.).

Як вбачається з матеріалів справи позивач умови угоди виконав в повному обсязі, що підтверджується наявними у справі копіями підписаних обома сторонами та скріплених відтисками їх печаток актами приймання виконаних будівельних робіт за квітень 2014р. на суму 12409,49грн.; травень 2014 р. на суму 20409,90грн.; липень 2014 р. на суму 29708,04грн.; липень 2014 р. на суму 18002,47грн. та довідками про вартість виконаних будівельних робіт за відповідні місяці (а.с. 17-36).

Факт виконання позивачем робіт згідно зазначених вище актів та їх вартість представником відповідача не заперечується.

Відповідно до п.4.2 угоди, генеральний підрядник (ПП «ГалКомБуд») проводить щомісячні проміжні виплати за виконані субпідрядником (ТзОВ «Вега-Іф») роботи на підставі оформленого підписами і печатками замовника і генерального підрядника акту приймання виконаних робіт (ф № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (ф №КБ-3) платіжним дорученням на розрахунковий рахунок субпідрядника. Акт приймання виконаних робіт (ф КБ-2в) і довідку про вартість виконаних робіт (ф №КБ-3) готує субпідрядник, підписує і передає разом з підтверджуючими документами на отримані матеріали, для перевірки їх і підпису уповноваженому представнику генерального підрядника у строк не пізніше останнього числа звітного місяця. Уповноважений представник генерального підрядника протягом трьох днів перевіряє реальність цих документів і підписує їх в частині фактично виконаних обсягів робіт і передає їх для узгодження і підпису замовнику. Оплата виконаних субпідрядником робіт здійснюється генеральним підрядником на протязі п'яти днів після оформлення підписами і печатками замовника і генерального підрядника акту приймання виконаних робіт (ф № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (ф №КБ-3) та отримання коштів від замовника.

Відповідач взяті на себе зобов'язання за угодою виконав не належним чином - не здійснив оплату за виконані роботи в повному обсязі та у відповідні строки, внаслідок чого в останнього перед позивачем утворилась заборгованість в розмірі 15000,00грн.

31.01.2015р. позивач, в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, надіслав відповідачу претензію №2 з вимогою погасити заборгованість. Однак, дана претензія була залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За порушення грошового зобов'язання позивач, на підставі ст.625 Цивільного кодексу України, нарахував відповідачу 3630,74грн. - інфляційних втрат та 812,16грн. - 3% річних, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Судова колегія, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам і матеріалам справи, вважає, що підстави для задоволення апеляційної скарги та, відповідно, скасування оскаржуваного рішення - відсутні, з огляду на наступне:

Однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини (ч. 2 ст.11 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу (ч.1 ст.837 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.838 ЦК України підрядник має право, якщо інше не встановлено договором, залучити до виконання роботи інших осіб (субпідрядників), залишаючись відповідальним перед замовником за результат їхньої роботи. У цьому разі підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядником - як замовник.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (з ч.1 ст.854 ЦК України).

Умовами угоди, а саме п.4.2, передбачено, що генеральний підрядник проводить щомісячні проміжні виплати за виконані субпідрядником (позивачем) роботи на підставі оформленого підписами і печатками замовника і генерального підрядника акту приймання виконаних робіт (ф № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (ф №КБ-3) платіжним дорученням на розрахунковий рахунок субпідрядника. Оплата виконаних субпідрядником робіт здійснюється генеральним підрядником на протязі п'яти днів після оформлення підписами і печатками замовника і генерального підрядника акту приймання виконаних робіт (ф № КБ-2в) і довідки про вартість виконаних робіт (ф №КБ-3) та отримання коштів від замовника.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено місцевим господарським судом та вбачається з матеріалів справи, позивач взяті на себе зобов'язання щодо виконання робіт за угодою виконав належним чином, про що свідчать підписані обома сторонами без заперечень та зауважень акти приймання виконаних будівельних робіт (форми КБ-2в) та довідки про вартість робіт (форми КБ-3) (а.с. 17-36). Загальна вартість виконаних робіт становить 80529,90грн., з яких відповідач станом на день звернення позивача до суду оплатив 65529,00грн., внаслідок чого борг відповідача становив 15000,00грн. Однак, відповідачем під час розгляду справи місцевим господарським судом погашено вказану суму основного боргу, що підтверджується платіжним дорученням №721 від 20.03.2015р. (а.с. 59),у зв'язку з чим позивачем подано суду заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Місцевим господарським судом встановлено факт прострочення грошового зобов'язання відповідачем, а отже, з врахуванням положень ст. 625 ЦК України, кредитор (позивач) наділений правом вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних.

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, здійснений місцевим господарським судом, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про підставність стягнення з відповідача 721,54 грн. - 3% річних та 3630,74 грн. інфляційних втрат.

Статтею 49 ГПК України врегульовано, що суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013 №7 (із змінами і доповненнями) «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України» роз'яснено, що розподіл сум інших, крім судового збору, судових витрат здійснюється за загальними правилами частини п'ятої статті 49 ГПК, тобто при задоволенні позову вони покладаються на відповідача, при відмові в позові - на позивача, а при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. За тими ж правилами здійснюється й розподіл сум цих витрат у розгляді господарським судом апеляційних і касаційних скарг.

Вирішуючи питання про такий розподіл, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. Так, у визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо. Докази, які підтверджують розумність витрат на оплату послуг адвоката, повинна подавати сторона, що вимагає відшкодування таких витрат.

З врахуванням викладеного колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про доцільність стягнення з відповідача витрат на оплату послуг адвоката в розмірі 1000,00 грн.

Разом з тим, судова колегія не приймає до уваги покликання скаржника на те, що строк дії угоди визначений до 30 грудня 2014 року, а тому оплата повинна здійснюватись до цього строку, оскільки, розділом 4 угоди сторонами чітко погоджено порядок розрахунків за виконання ремонтних робіт, а закінчення дії угоди не створює для сторін цивільних прав та обов'язків щодо визначення строку оплати. Крім того, ч.1 ст.96 ЦК України встановлено, що юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 ЦК України і статтею 193 ГК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором, тому, суд першої інстанції правомірно задоволив позов в частині інфляційних і річних.

Відповідно до ст.ст. 33, 43 ГПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, судова колегія, прийшла до висновку про обґрунтованість оскаржуваного рішення, як такого, що прийнято відповідно до обставин та матеріалів справи з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, слід покласти на скаржника.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Івано-Франківської області від 12.05.2015р. у справі № 909/280/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу приватного підприємства «ГалКомБуд» - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Справу повернути в місцевий господарський суд.

Повний текст постанови складений 19.06.2015р.

Головуючий суддя Орищин Г.В.

суддя Галушко Н.А.

суддя Данко Л.С.