Рішення № 45401835, 16.06.2015, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015 р. Справа№ 914/153/15

За позовом: Приватного підприємства «Ремпромбуд-Сервіс», смт. Запитів Кам'янка-Бузького району Львівської області

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтєтрубокомплєкт», м. Москва, Росія

про: стягнення 27600,00 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 19.01.2015 р. у розмірі 1587,6430 грн. за 100 доларів США, становить 438189,47 грн.

Суддя Кидисюк Р.А.

Секретар Никитюк І.С.

Представники сторін:

від позивача: Віктюк Р.О. (довіреність від 06.02.2015 р.)

від відповідача: не з'явився

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України. Заяв про відвід судді не подавалось. У судовому засіданні 16.06.2015 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Господарським судом Львівської області розглядається справа за позовом Приватного підприємства «Ремпромбуд-Сервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтєтрубокомплєкт» про стягнення заборгованості.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 22.01.2015 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 16.06.2015 року, провадження у справі зупинено на строк вручення документів відповідачу.

14.02.2015 року господарський суд Львівської області звернувся до компетентного органу за місцем знаходження Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтєтрубокомплєкт» через Головне управління юстиції у Львівській області із судовим дорученням про вручення документів у порядку, встановленому Конвенцією про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах 1993 року.

26.02.2015 року на адресу суду надійшов супровідний лист Головного управління юстиції № 7065/0/1-15/10-07 від 23.02.2015, скерований Головному управлінню Міністерства юстиції Російської Федерації по Москві разом із судовим дорученням про вручення документів представнику Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтєтрубокомплєкт».

Позовні вимоги обґрунтовуються невиконанням відповідачем умов Договору суборенди механізму № 114 від 16.10.2013 року в частині оплати наданих позивачем послуг суборенди, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 27600 доларів США.

Представник позивач в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав, просив позов задоволити повністю з підстав, наведених у позовній заяві.

Відповідач явки повноважного представника в судове засідання не забезпечив. 03.06.2015 року через канцелярію суду надійшла заява вх.№22687/15 відповідача, відповідно до якої останній підтвердив, що заборгованість за Договором суборенди механізму № 114 від 16.10.2013 р. становить 27600 доларів США, позовні вимоги визнав повністю, просив суд проводити судове засідання без участі повноважного представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, повно та об'єктивно дослідивши докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

16.10.2013 року між Приватним підприємством «Ремпромбуд-Сервіс» (Орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Нєфтєтрубокомплєкт» (Суборендар) укладено Договір суборенди механізму № 114 (Договір), відповідно до п.1.1. якого в порядку та на умовах, визначених даним Договором, Орендар зобов'язався передати, а Суборендар зобов'язався прийняти в строкове платне користування трубоукладник Komatsu D-355 С3 з державним номером Т 00636 ВС, рік випуску 1986, ідент.№12058, двигун № 49474 (далі по тексту - механізм).

Згідно з п.4.2. Договору передача механізму в оренду здійснюється за прийомо-передавальним актом, який підписується представниками Орендаря та Суборендаря.

21.10.2013 року механізм було передано в суборенду Товариству з обмеженою відповідальністю «Нєфтєтрубокомплєкт» згідно Акту прийому-передачі майна в суборенду.

На виконання умов Договору позивач надав відповідачу послуги суборенди на загальну суму 27600 доларів США, що підтверджується підписаним сторонами Актом №0000000117 здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 20.10.2014 року.

Відповідно до п.3.2.4. Договору Суборендар зобов'язався вносити суборендну плату в розмірі, порядку і строки, встановлені Договором.

Пунктом 5.1. Договору визначено, що за користування Об'єктом суборенди Суборендар сплачує Орендарю суборендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, в розмірі 27 600 доларів США за кожен рік строку суборенди.

Згідно з п.5.2. Договору суборендна плата виплачується в безготівковому порядку шляхом перерахування суми, вказаної в п.5.1. даного Договору, на поточний рахунок Орендаря не пізніше 90 днів з дня підписання сторонами акту наданих послуг, який підлягає оформленню по закінченню одного року суборенди.

Всупереч зазначеному відповідач не оплатив надані позивачем послуги суборенди.

Станом на час подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становила 27600,00 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 19.01.2015 р., становить 438189,47 грн.

Відповідач наявну заборгованість визнав повністю, доказів погашення заборгованості суду не надав.

Дослідивши представлені суду докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підставними та такими, що підлягають до задоволення повністю з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом у випадку, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків, передбачених у статті 77 цього Закону.

Пунктом 9.1. укладеного між сторонами 16.10.2013 року Договору суборенди механізму № 114 встановлено, що всі спори, розбіжності чи вимоги, які виникають з даного договору або у зв'язку з ним, в тому числі ті, що стосується його тлумачення, виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в Господарському суді Львівської області (79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128).

У відповідності до п.9.2. вказаного Договору правом, що регулює даний договір, є матеріальне право України.

Згідно ст. 175 Господарського Кодексу України (ГК України) майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання виникають, зокрема, безпосередньо з господарського договору, інших угод, передбачених законом, але таких, які йому не суперечать, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Між сторонами у справі виникли договірні зобов'язання на підставі Договору суборенди механізму № 114 від 16.10.2013 року.

Положеннями частин 1, 2, 5 статті 762 ЦК України визначено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п.5.1. Договору сторони домовились, що за користування Об'єктом суборенди Суборендар сплачує Орендарю суборендну плату, незалежно від наслідків своєї господарської діяльності, в розмірі 27 600 доларів США за кожен рік строку суборенди.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Матеріалами справи підтверджено належне виконання позивачем своїх зобов'язань за Договором.

У свою чергу відповідач не оплатив вартість наданих позивачем послуг суборенди, внаслідок чого у нього виникла заборгованість у розмірі 27600,00 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 19.01.2015 р., становить 438189,47 грн.

Згідно з ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачені наслідки порушення зобов'язання.

У своїй заяві (вх.№22687/15 від 03.06.2015 року) відповідач підтвердив, що заборгованість за Договором суборенди механізму № 114 від 16.10.2013 р. становить 27600 доларів США, позовні вимоги визнав повністю.

Згідно з ч. 5 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов.

Частиною 6 статті 22 ГПК України визначено, що господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Оскільки визнання позову відповідачем не суперечить законодавству та не порушує права і охоронювані законом інтереси третіх осіб, суд приймає визнання позову відповідачем.

З огляду на викладене, суд вважає підставними та обґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача 27600,00 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 19.01.2015 р., становить 438189,47 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Оскільки спір виник з вини відповідача, у відповідності до ст. 49 ГПК України судовий збір у розмірі 8763,79 грн. слід покласти на нього у повному обсязі.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, керуючись Конституцією України, ст.ст. 526, 530, 610, 626, 762 Цивільного кодексу України, ст.ст. 174, 175 Господарського кодексу України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 79, 84, 85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

В И Р І Ш И В:

1. Поновити провадження у справі.

2. Позов задоволити повністю.

3. Стягнути з боржника - Товариства з обмеженою відповідальністю «Нєфтєтрубокомплєкт» (125167, Россия, г. Москва, ул. Планетная, 11; ИНН 7714841308; КПП 771401001; Код ОКПО 92456386; ОГРН 1117746422034; р/р 40702810622000030474 в АКБ Абсолют Банк» г. Москва (ОАО), БИК 044525976) на користь стягувача - Приватного підприємства «Ремпромбуд-Сервіс» (80461, Львівська область, Кам'янка-Бузький район, смт. Запитів, вул. Київська, 236; код ЄДРПОУ 33710961; р/р 26004156271 в ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», МФО 380805) 27600,00 доларів США, що згідно офіційного курсу гривні щодо євро, встановленого НБУ станом на 19.01.2015 р., становить 438189,47 грн., а також 8763,79 грн. судового збору.

4. Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

У відповідності до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.06.2015 р.

Суддя Кидисюк Р.А