Рішення № 45401715, 19.06.2015, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 червня 2015 рокуСправа № 912/34/15-г Господарський суд Кіровоградської області в складі головуючого судді Колодій С.Б., суддів Вавренюк Л.С. та Тимошевської В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи № 912/34/15-г

за позовом: товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс", Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне

до: публічного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон", м. Світловодськ

про стягнення 809 904,47 грн.

за участю представників сторін:

від позивача - Комишан А.В., довіреність № б/н від 03.01.2015 р.;

від відповідача - Панасенко В.В., довіреність № б/н від 16.06.2015 р.;

від відповідача - Дівін К.Г., довіреність № б/н від 11.02.2015 р.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс" звернулося до господарського суду Кіровоградської області з позовною заявою від 29.12.2014 р. № 121 про стягнення з публічного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" заборгованості в сумі 809 904,47 грн., з яких: 675 505,40 грн. основний борг, 68 094,49 грн. штраф, 66 304,58 грн. 36% річних, з покладенням на відповідача судового збору.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № КШ0412 від 04.07.2014 р. в частині повної та своєчасної оплати за поставлений товар, а саме за специфікаціями від 20.08.2014 р., від 03.09.2014 р., від 08.09.2014 р.

Ухвалою господарського суду Кіровоградської області від 08.01.2015 р..04.2014 р. було порушено провадження у справі № 912/34/15-г.

Представник позивача підтримав позовні вимоги, надав пояснення по суті спору та документи, які були залучені до матеріалів справи.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав відзив на позовну заяву, за змістом якого позовні вимоги визнав частково на суму 445 478,65 грн. основного боргу, інші заявлені позовні вимоги не визнав у зв"язку з невизнанням поставки товару за видатковою накладною № 4983 від 15.08.2014 р. на суму 200 026,75 грн., за твердженням відповідача товар за видатковою накладною №4983 від 15.08.2014 р. на підприємство не поступав, хоча його вартість була повністю оплачена 15.08.2014 року за платіжним дорученням № 755 від 15.08.2014 р. Відповідач зазначив про факт підроблення підпису на видатковій накладній, зазначивши, що вказаний товар по внутрішньому обліку підприємства не обліковується та взагалі зазначений у накладній товар не використовується підприємством у виробництві.

Крім того, 26.02.2015 р. відповідачем заявлено клопотання про призначення судової почеркознавчої експертизи для встановлення факту належності підпису від імені Бондаренка Володимира Григоровича або іншою особою в графі "Отримав" у видатковій накладній № 4983 від 15.08.2014 р. та товарно - транспортній накладній № 6448 від 15.08.2014 р. у графі "Прийняв (відповідальна особа одержувача)" (т. 1, а.с. 44-45).

06.03.2015 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача основну заборгованості в сумі 645 505,40 грн., 36% річних в сумі 109 745,82 грн. та штрафу 68 094,49 грн., всього 823 345,41 грн. (т.1, а.с. 120-121).

Оскільки позивачем здійснено доплату судового збору та надіслано відповідачу копію заяви, суд, керуючись частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв збільшення розміру позовних вимог.

16.06.2015 позивачем подано заяву про збільшення розміру позовних вимог, у якій просить стягнути з відповідача на користь позивача 615 505,40 грн. основного боргу, 36% річних в сумі 109 745,82 грн., штрафу в розмірі 68 094,49 грн. та 136 926,16 грн. інфляційних втрат, всього 930 271,87 грн. (т. 2, а.с. 107).

Оскільки позивачем здійснено доплату судового збору та надіслано відповідачу копію заяви, суд, керуючись частиною 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України, прийняв збільшення розміру позовних вимог.

Відповідно до п. 3.10 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено у позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, - з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

Якщо ж до заяви про збільшення розміру позовних вимог не додано доказів сплати суми судового збору у встановленому порядку та розмірі (з урахуванням такого збільшення), то відповідна заява повертається господарським судом на підставі пункту 4 частини першої статті 63 ГПК, а у разі якщо відповідні недоліки виявлено після прийняття господарським судом заяви про збільшення розміру позовних вимог, суд стягує несплачені в установленому порядку та розмірі суми судового збору за результатами розгляду справи на підставі статті 49 ГПК.

Судом з'ясовано, що позивач, збільшуючи розмір позовних вимог, доплатив в дохід держбюджету України судовий збір у встановленому розмірі та порядку, скерував примірник заяв про збільшення розміру позовних вимог відповідачу. Відтак, заяви про збільшення розміру позовних вимог від 06.03.2015 р. та від 16.06.2015 р., прийняті судом до розгляду, спір про стягнення заборгованості вирішується із врахуванням зазначеної заяви від 16.06.2015 грн.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

04.07.2014 р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс" (постачальник) та публічним акціонерним товариством "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (покупець) укладено договір поставки № КШ0412 (далі - Договір), відповідно до якого постачальник зобов"язується передати товар у власність покупця, а останній прийняти товар та оплатити його за даним договором в порядку і строки, встановлені ним, а також додатками до нього, які є його невід"ємними частинами (п. 1.1. Договору) (т. 1, а.с. 14-16).

Відповідно до пункту 1.2 Договору асортимент товару, що поставляється, строки та умови його поставки, ціна, порядок і строки його оплати обумовлюються сторонами в цьому договорі та в заявках покупця, які прирівнюються сторонами до специфікації (в розумінні ст. 266 Господарського кодексу України) і є його невід"ємними частинами.

Пунктом 2.1 Договору передбачено, що постачальник здійснює поставку товару на підставі заповненої покупцем і отриманої від покупця заявки, на умовах, які зазначені в ній. Зазначені в заявці умови поставки товару стосуються лише поставки товару по цій заявці.

Згідно пункту 12.7 Договору передбачено, що право власності на товар переходить від постачальника до покупця з моменту оформлення відповідних накладних, отримання постачальником від покупця належно оформлених оригіналів документів (заявки; довіреності на особу, яка отримує товар; листа-повідомлення покупця щодо перевізника) та за умов повної оплати його вартості. В іншому випадку, постачальник вправі вимагати від покупця повернення такого товару незалежно від його оплати.

Факт погодження постачальника з умовами і порядком поставки товару та прийняття заявки покупця в роботу є виставлення покупцю відповідного рахунку на його оплату (пункт 2.11 Договору).

Розділом 3 Договору сторони погодили умови оплати товару. Так, згідно пункту 3.2, 3.3 Договору покупець здійснює 100% предоплату за замовлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання рахунку. За додатковим погодженням між сторонами можливі й інші розрахунки у будь-якій формі, що не заборонені чинним законодавством України. Умови оплати товару можуть бути змінені тільки у разі погодження між постачальником і покупцем додаткової угоди із зазначенням інших умов оплати або специфікації при цьому умови оплати товару стосуються лише поставки по цій специфікації.

Відповідно до пункту 8.9 Договору сторони вправі обмінюватись факсовими копіями документів, які будуть мати силу оригінала до отримання стороною самого оригіналу такого документу. При цьому, сторона яка направила факс, повинна протягом 3 днів з дня направлення факсу, передати оригінал такого документу.

Договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2015 р. (пункт 8.1 Договору).

Як вбачається із матеріалів справи, позивач належним чином виконував умови Договору, а саме поставив відповідачу товар на загальну суму 2 293 500,95 грн., що підтверджується видатковими накладними.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору сторони підписали специфікації, які оформлені невід'ємними додатками до договору, і здійснили поставку та прийняття товару на підставі цих специфікацій.

Так, специфікацією від 20.08.2014 р. передбачена поставка товару (арматура А1000 Ф10мм довжина 9,95 м, арматура А1000 Ф12мм довжина 10,9м, арматура А800 Ф12 довжина 7,6 м, дріт ВР-1 № 3,0мм, дріт ВР-1 № 5,5мм, катанка № 6,5мм,СТ1КП, клВ:У01, бунти, арматура А 240С Ф10мм міра) на загальну суму 296 960,00 грн. з ПДВ. Умови оплати: покупець здійснює оплату за замовлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок згідно наступного графіка, а саме: 11.09.2014 р. - 301 340,00 грн.

По цій специфікації позивач виставив рахунок на оплату № 4446 від 20.08.2014 р. на суму 296 960,00 грн. та здійснив поставку товару відповідачу за видатковою накладною № 5081 від 20.08.2014 р. Товар за цією накладною отриманий представником відповідача на підставі довіреності № 98 від 01.08.2014 р. (т. 1, а.с. 17-20).

03.09.2014 р. підписана специфікація на поставку товару (арматура А1000 Ф10мм довжина 9,95 м) на загальну суму 141 351,00 грн. з ПДВ. Умови поставки: покупець здійснює оплату за замовлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок згідно наступного графіка, а саме: 24.09.2014 р. - 141 351,00 грн.

По цій специфікації позивач виставив рахунок на оплату № 4765 від 03.09.2014 р. на суму 141 351,00 грн. та здійснив поставку товару відповідачу за видатковою накладною № 5321 від 03.09.2014 р. Товар за цією накладною отриманий представником відповідача на підставі довіреності № 137 від 03.09.2014 р. (т. 1, а.с. 22-25).

08.09.2014 р. підписана специфікація на поставку товару (дріт ВР-1 №3,0 мм, дріт ВР-1 № 5,0мм, арматура А800 Ф12мм довжина 7,6м, арматура А1000 Ф10мм довжина 9,,95 м, арматура А100 Ф12мм довжина 10,9 м, катанка № 10 мм, СТЗСП/ПС, кл.В:У02 бунти, катанка № 6,5 мм, СТЗКП, кл.В:У01, бунти) на загальну суму 332 350,00 грн. з ПДВ. Умови поставки: покупець здійснює оплату за замовлений товар у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок згідно наступного графіка, а саме: 29.09.2014 р. - 332 350,00 грн.

По цій специфікації позивач виставив рахунок на оплату № 4851 від 08.09.2014 р. на суму 332 350,00 грн. та здійснив поставку товару відповідачу за видатковою накладною № 5470 від 08.09.2014 р. Товар за цією накладною отриманий представником відповідача на підставі довіреності № 137 від 03.09.2014 р. (т. 1, а.с. 27-30).

Однак в порушення прийнятих на себе зобов'язань відповідач поставлений на його адресу товар у встановлений договором строк оплатив лише частково, у зв'язку з чим згідно наданого позивачем розрахунку за відповідачем рахується заборгованість в розмірі 615 505,40 грн. (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.06.2015).

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, заслухавши представників сторін, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на таке.

Правовідносини сторін є господарськими та такими, що виникли на підставі договору поставки.

Згідно із частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Отримання відповідачем товару за вище переліченими Специфікаціями з граничним терміном сплати підтверджено видатковими накладними, товарно - транспортними накладними та довіреностями на отримання товарно - матеріальних цінностей, що містяться у матеріалах справи.

Статтею 691 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з нормою статті 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнає заявлені позовні вимоги частково на суму 445 478, 65 грн. основного боргу, інші заявлені позовні вимоги не визнає , оскільки не визнає отримання товару згідно видаткової накладної №4983 від 15.08.2014 р. на суму 200 026,75 грн. та відповідно вважає за необхідним зменшення суми боргу на вищезазначену суму. Відповідач посилається на підроблення підпису відповідальної особи на отримання товару.

Господарський суд не вважає за можливим зменшення заявленої суми боргу до стягнення з підстав , зазначених відповідачем , з урахуванням наступного.

По - перше, позивачем заявлена сума боргу до стягнення за узгодженими сторонами специфікаціями від 20.08.2014 р., від 03.09.2014 р., від 08.09.2014 р. та видатковими накладними №5081 від 20.08.2014 р. на суму 304 127,50 грн., № 5321 від 03.09.2014 р. на суму 144 467,40 грн., №5470 від 08.09.2014 р. на суму 330 350,00 грн.

Відповідач не заперечив факт отримання згідно даних специфікацій товару, що підтверджують видаткові накладні №5081 від 20.08.2014 р. на суму 304 127,50 грн., № 5321 від 03.09.2014 р. на суму 144 467,40 грн., №5470 від 08.09.2014 р. на суму 330 350,00 грн. та факт часткової оплати за даними видатковими накладними.

Тобто, предметом спору є стягнення боргу за конкретно визначеними специфікаціями та видатковими накладними, факт отримання товару та часткову оплату по яких відповідач не заперечує. Заявлена до стягнення сума не стосується поставки товару за видатковою накладною №4983 від 15.08.2014 р.

По - друге, господарському суду відповідачем представлені копії товарно-транспортної накладної №6448 від 15.08.2014 р., видаткової накладної №4983 від 15.08.2014 р. на суму 200 026,75 грн., що завірені з оригіналів документів в.о. голови правління ПАТ "Спецзалізобетон" В.І. Халинбаджах (т.1, а.с. 68,69).

Наявність у відповідача оригіналів документів на поставку товару на суму 200 026,75 грн., в тому числі видаткової накладної №4983 від 15.08.2014 р. та товарно-транспортної накладної №6448 від 15.08.2014 р. з наявним відбитком печатки ПАТ "Спецзалізобетон" підтверджує факт отримання відповідачем товару на суму 200 026,75 грн.

Дана операція була включена відповідачем до податкового обліку підприємства, що також свідчить про наявність у відповідача первинних документів по даній поставці.

По - третє, з матеріалів справи вбачається, що 01.10.2014 р. ТОВ "Парк Плюс" звернулось до ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" з листом-вимогою №154 від 01.10.2014 р., в якому зазначило про наявність простроченої заборгованості відповідача перед позивачем в розмірі 845 505,40 грн. та вимогою сплатити заборгованість в десятиденний строк (т.1, а.с.133), на що ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" листами №280 від 14.10.2014 р., №22 від 28.10.2014 р., №25 від 29.10.2014 р. визнало заборгованість в розмірі 845 505,40 грн. в повному обсязі (т.1, а.с. 134,137, 138).

В дану суму входила поставка товару за видатковою накладною № 4983 від 15.08.2014р.

По-четверте, ТОВ "Парк Плюс" було надано відповідачу акти звірки взаємних розрахунків від 01.11.2014 р. та 01.01.2015 р. Відповідач дані акти не підписав та позивачу не повернув, але проводив останні оплати заборгованості з посиланням на дані акти, тобто визнавав їх наявність та відсутність будь-яких претензій до ТОВ "Парк Плюс"(т.1, а.с.139,140, т. 2, а.с. 128-140).

По - п"яте, відповідно до підпункту 6.1 договору поставки №КШ0412 від 04.07.2014 р. встановлено, що порядок приймання товару по кількості здійснюється відповідно до Інструкції про порядок приймання продукції виробничо - технічного призначення й товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. №П- 6. Згідно вимог даної інструкції у разі не отримання товару або отримання товару не в повному обсязі відповідач (покупець) мав можливість викликати представника позивача (постачальника) для складання відповідного акту.

Доказів направлення позивачу викликів, листів, претензій тощо, пов"язаних з неотриманням замовленого та оплаченого товару відповідач суду не подав, що підтверджує відсутність у відповідача таких претензій.

Відповідач також не надав суду доказів звернення до позивача з приводу повернення коштів в зв"язку з неотриманням товару на суму 200 026, 75 грн., зарахування суми в розмірі 200 026,75 грн. в рахунок оплати за поставку іншого товару або вимогу щодо поставки товару на дану суму.

Доводи відповідача щодо неотримання товару виникли лише після звернення позивача до суду, що дає підстави для висновку про недоведеність та необґрунтованість таких доводів та відсутність підстав зменшувати заявлену позивачем до стягнення суму боргу на 200 026,75 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звернувся до правоохоронних органів за фактом заволодіння виконуючим обов"язки голови правління ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" Литвиненко О.М. в період червня - вересня 2014 року майном товариства в особливо великих розмірах, що стало підставою для відкриття кримінального провадження, яке 27.01.2015 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42015120270000003 з попередньою правовою кваліфікацією за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 191 Кримінального кодексу України (т.1, а.с.47-49).

Дана обставина свідчить про можливе привласнене колишнім головою правління ПАТ "Світловодський завод "Спецзалізобетон" майна Товариства, в тому числі отриманого за видатковою накладною №4983 від 15.08.2014 р. на суму 200 026,75 грн., а не відсутність його поставки з боку ТОВ "Парк Плюс".

За викладених обставин, господарський суд прийшов до висновку про наявну заборгованість за поставлений товар, з урахуванням визнання відповідачем основного боргу в розмірі 445 478,65 грн. та часткового його погашення, в розмірі 615 505,40 грн.

Оскільки мало місце прострочення виконання відповідачем зобов'язань з оплати поставленого товару, позивач з посиланням на приписи частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та специфікацій до договору просить стягнути з відповідача 36% річних 109 745,82 грн. та інфляційні витрати в сумі 136 926,16 грн.

Так, специфікаціями до Договору сторони узгодили застосовувати в силу статті 625 Цивільного кодексу України 36% річних.

Перевіривши розрахунок 36% річних, судом встановлено, що при здійсненні вищевказаного нарахування позивачем допущено помилку в частині визначення суми.

Так, з врахуванням викладеного, за розрахунком суду загальна сума 36% річних за прострочення оплати за поставлений товар становить 109 318,49 грн.

Розрахунок інфляційних витрат здійснено позивачем правомірно та у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Також позивач просить стягнути з відповідача 10 % штрафу від вартості неоплаченого товару в розмірі 68 094,19 грн.

Відповідно до частини 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до Специфікацій до договору при прострочені оплати товару більш ніж на 20 днів покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 10% від суми неоплаченого товару за кожні 10 днів такої прострочки.

Позивачем нарахований штраф відповідно до умов договору.

Отже, позовна вимога щодо стягнення штрафу в сумі 68 094,19 грн. є обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню.

Суд розглянув клопотання відповідача від 26.02.2015 р. про призначення судової почеркознавчої експертизи та вирішив в його задоволенні відмовити з наступних підстав.

Відповідно до статті 1 Закон України "Про судову експертизу, судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Таку ж вимогу вміщує і стаття 41 Господарського процесуального кодексу України, згідно з частиною першою якої експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Виходячи з цього, судова експертиза повинна призначатися лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Як вбачається з матеріалів справи оригінал видаткової накладної № 4983 від 15.08.2014 р. необхідний для проведення експертизи відсутній та сторонами на вимогу суду не надано.

Враховуючи викладене в задоволенні клопотання відповідача про призначення у даній справі судової почеркознавчої експертизи слід відмовити.

Судові витрати, у відповідності із статтею 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Світловодський завод "Спецзалізобетон" (27500, м. Світловодськ, вул. Комсомольська, 36, ідентифікаційний код 00132003) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Парк Плюс" (53032, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Вільне, ст. Червоний Шахтар, буд. 1, ідентифікаційний код 30169090) заборгованості в сумі 929 844,24 грн., з яких: 615 505,40 грн. основний борг, 68 094,19 грн. штраф, 109 318,49 грн. 36% річних, 136 926,16 грн. інфляційні втрати, 18 596,88 грн. судового збору.

Наказ видати стягувачу після набрання судовим рішенням законної сили.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 23.06.2015 р.

Головуючий суддя С. Б. Колодій

Суддя Л.С.Вавренюк

Суддя В.В.Тимошевська