Рішення № 45401570, 03.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2015Справа №910/21116/14За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група»

до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 26 248,99 грн.

Суддя Нечай О.В.

Представники сторін:

від позивача: не з'явився.

від відповідача: Гурнік А.І., за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду міста Києва були передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) до Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач) про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, в порядку регресу в розмірі 26 248,99 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. було порушено провадження у справі № 910/21116/14, розгляд справи призначено на 05.11.2014 р.

17.10.2014 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про відсутність аналогічного спору та про розгляд справи без участі представника позивача.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник позивача не з'явився. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21116/14 позивач виконав частково.

У судове засідання 05.11.2014 р. представник відповідача з'явився та подав відзив на позовну заяву. Вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21116/14 відповідач виконав.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 05.11.2014 р. не з'явився, а також у зв'язку із частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21116/14 та необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 03.12.2014 р.

03.12.2014 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача були подані додаткові пояснення до відзиву.

У судове засідання 03.12.2014 р. представник позивача не з'явився.

У судове засідання 03.12.2014 р. представник відповідача з'явився та подав клопотання про продовження строків розгляду справи.

Розглянувши у судовому засіданні 03.12.2014 р. клопотання представника відповідача про продовження строків розгляду справи, враховуючи особливості розгляду справи, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про продовження строку розгляду справи.

Враховуючи те, що представник позивача у судове засідання 03.12.2014 р. не з'явився, у зв'язку із частковим виконанням позивачем вимог ухвали господарського суду міста Києва від 06.10.2014 р. про порушення провадження у справі № 910/21116/14 та ухвали господарського суду міста Києва від 05.11.2014 р., а також необхідністю витребування нових доказів, розгляд справи було відкладено на 17.12.2014 р.

15.12.2014 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшла заява про розгляд справи за відсутності представника позивача.

У судове засідання 17.12.2014 р. представник позивача не з'явився, представник відповідача з'явився.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. у даній справі було призначено судову автотоварознавчу експертизу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 17.12.2014 р. провадження у справі № 910/21116/14 було зупинено до проведення експертизи та отримання висновку експерта.

12.02.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва надійшов лист від заступника директора Київського НДІ судових експертиз з клопотанням судового експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, разом з матеріалами справи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2015 р. провадження у справі № 910/21116/14 було поновлено, задоволено клопотання судового експерта Київського НДІ судових експертиз, витребувано додаткові матеріали, необхідні для проведення експертизи.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.02.2015 р. провадження у справі № 910/21116/14 було зупинено.

14.05.2015 р. до господарського суду міста Києва з Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшли матеріали справи № 910/21116/14 без висновку експерта.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.05.2015 р. було поновлено провадження у справі № 910/21116/14, розгляд справи призначено на 03.06.2015 р.

28.05.2015 р. до відділу діловодства господарського суду міста Києва від представника позивача надійшли письмові пояснення.

03.06.2015 р. через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача був поданий відзив на позовну заяву.

У судове засідання 03.06.2015 р. представник позивача не з'явився.

Представник відповідача у судове засідання 03.06.2015 р. з'явився, надав суду свої пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

26.04.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Порше Лізинг Україна» (далі - страхувальник) та Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова група» (далі - позивач) було укладено Генеральний договір добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-2828-0157.

В подальшому, 12.08.2013 р. між страхувальником та позивачем було укладено Додаток № 28-0199-0157/13/0536 до Генерального договору добровільного страхування наземних транспортних засобів (крім залізничного) № 28-2828-0157 від 26.04.2011 р. (далі - Договір), відповідно до якого позивачем були застраховані майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме: автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8591 ОА.

12.01.2014 р. о 15 год. 20 хв., водій Чурадзе Віталі Гизоевич., керуючи транспортним засобом марки «Мерседес 320», державний номерний знак СЕ 5720 АС, по вул. М.Арнаутська, в м. Одесі, не врахував дорожні обставин, не обрав безпечну швидкість, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8591 ОА, водій Константинова І.Н., після чого автомобіль «Фольксваген» відкинуло на автомобіль «Ауді» д.н.з. ВН 0440 АА, під керуванням водія Спориш В.В., що спричинило механічні пошкодження вказаних транспортних засобів.

Постановою Приморського районного суду м. Одеси від 12.02.2014 р. Чурадзе Віталі Гизоевича визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на шість місяців.

Розмір страхового відшкодування було визначено позивачем на підставі рахунку № АдСЧТ03181 від 27.01.2014 р.

Позивачем було складено та підписано страховий акт № ПСКА-3722 від 28.01.2014 р., згідно з якими пошкодження автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8591 ОА, внаслідок ДТП, яка сталась 12.01.2014 р. о 15 год. 20 хв. по вул. М.Арнаутська, в м. Одесі, визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати страхове відшкодування в розмірі 24 895,76 грн.

На підставі сформованого страхового акту № ПСКА-3722 від 28.01.2014 р. позивачем було здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 24 895,76 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 1832 від 31.01.2014 р.

Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат (затрат) переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування, набув право вимоги до відповідальної за заподіяні збитки особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 1 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля «Мерседес», державний номерний знак СЕ 5720 АС, на момент скоєння вищезазначеної ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві «Українська транспортна страхова компанія» (далі - відповідач), згідно з Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АС/2297631.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, на підставі вищезазначених норм та у зв'язку з укладенням Полісу № АС/2297631 відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну страхувальником майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля «Мерседес», державний номерний знак СЕ 5720 АС.

Враховуючи те, що цивільно-правову відповідальність власника автомобіля марки «Мерседес», державний номерний знак СЕ 5720 АС, на момент скоєння вищезазначеної ДТП було застраховано відповідачем, що підтверджується Полісом № АС/2297631, відповідач згідно з статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" зобов'язаний в межах ліміту відповідальності виплатити страхове відшкодування позивачу.

Відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає про те, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що матеріальна шкода, заподіяна власнику автомобіля марки «Фольксваген», державний номерний знак АА 8591 ОА, внаслідок вищезазначеної ДТП, оцінена належним чином, відповідно до вимог Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Суд не погоджується з вказаною позицією відповідача, з огляду на наступне.

Верховним Судом України у листі "Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування" від 19.07.2011 року роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої, в тому числі, відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

В матеріалах справи наявна копія рахунку-фактури № АдСЧТ03181 від 27.01.2014 р, на підставі якого у відповідності до платіжного доручення № 1832від 31.01.2014 р. позивачем було перераховано страхове відшкодування в сумі 24 895,76 грн.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно з абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Полісом № АС/2297631 встановлено франшизу в розмірі 500,00 грн.

Позивачем не враховано франшизу, встановлену Полісом № АС/2297631, при визначенні розміру позовних вимог.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування в розмірі 24 395,76 грн.

Крім основної заборгованості, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь 3% річних в розмірі 149,37 грн. та пеню в розмірі 1 203,86 грн.

Щодо стягнення з відповідача 3% річних, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ст. 1 Закону України «Про страхування» страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Таким чином, з аналізу вищезазначеної норми закону вбачається, що страхове відшкодування є грошовим зобов'язанням, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача страхового відшкодування, з урахуванням 3 % річних є обґрунтованими.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Судом встановлено, що позивач звернувся до відповідача з заявою на виплату (страхового) відшкодування в порядку регресу № 11/8512 від 31.03.2014 р., яку відповідач отримав 07.04.2014 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення.

Однак, враховуючи те, що при визначенні розміру позовних вимог позивачем не було враховано розмір франшизи, встановленої Полісом АС/2297631, судом здійснено перерахунок розміру 3% річних, виходячи із того, що розмір страхового відшкодування зменшений на розмір франшизи, складає 24 395,76 грн., та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних в розмірі 146,37 грн.

Щодо заявлених позивачем вимог про стягнення з відповідача пені, суд зазначає наступне.

Згідно з п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Оскільки до позивача, відповідно до ст. 27 Закону України «Про страхування» та ст. 993 Цивільного кодексу України, перейшло право на отримання страхового відшкодування, позивач є особою, яка має право на отримання такого відшкодування, в розумінні п. 36.5 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», а тому позивачем правомірно нараховано та заявлено до стягнення пеню за прострочення виплати відповідачем страхового відшкодування за вищезазначеним страховим випадком.

Оскільки позивачем не враховано франшизу, визначену Полісом № АС/2297631 (500 грн.), судом здійснено перерахунок пені та встановлено, що з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 1 179,68 грн.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про те, що заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача страхового відшкодування, з урахуванням 3% річних і пені, в загальному розмірі 26 248,99 грн. підлягають частковому задоволенню в розмірі 25 721,81 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 4, 49, 82 ГПК України, суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77; ідентифікаційний код: 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32, ЛІТ.А; ідентифікаційний код: 30859524) страхове відшкодування в розмірі 24 395 (двадцять чотири тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 76 коп., пеню в розмірі 1 179 (одна тисяча сто сімдесят дев'ять) грн. 68 коп. та 3 % річних в розмірі 146 (сто сорок шість) грн. 37 коп.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вулиця Саксаганського, будинок 77; ідентифікаційний код: 22945712) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32, ЛІТ.А; ідентифікаційний код: 30859524) судовий збір в розмірі 1 790 (одна тисяча сімсот дев'яносто) грн. 46 коп.

Повне рішення складено 08.06.2015 р.

Суддя О.В. Нечай