Рішення № 45401569, 16.06.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2015Справа №910/8476/15-г

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Біонікс Лаб»До Національної Дитячої спеціалізованої лікарні "Охматдит" Простягнення 140 810,64 грн.

Суддя Борисенко І.І.

Представники:

Від позивача - Шелапова А.Г., представник за довіреністю;

Мельниченко І.О., представник за довіреністю;

Від відповідача - Курінна В.А., представник за довіреністю.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення з останнього на свою користь суму грошової заборгованості у розмірі 140 81,64грн. за Договором від 01.08.2012р. №144 про закуплю товарів за державні кошти, з яких: 99 900 грн. основна заборгованість, 9 644,64 грн. - 3% річних, 33 966,00 грн. інфляційні втрати.

Відповідач проти позову заперечив, оскільки в кошторисі лікарні на 2014 та 2015 рокків кошти на погашення кредиторської заборгованості відсутні. Відповідач не є господарюючим суб'єктом, а є бюджетною установою і тому не в змозі виконати договірні зобов'язання без належного фінансування з боку держави.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги і заперечення проти позову, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «Біонікс Лаб» (надалі - Учасник) та Національною Дитячою спеціалізованою лікарнею "Охматдит" МОЗ України (надалі - Замовник) укладено договір про закупівлю товарів за державні кошти №144 (надалі - Договір), згідно з п. 1.1 якого Учасник зобов'язався у 2012 році поставити Замовникові товари, зазначені в специфікації (виконати роботи або надати послуги, зазначені в специфікації), а Замовник - прийняти і оплатити такі товари (роботи або послуги): Устаткування медичне, хірургічне та ортопедичне, Код ДК 016-97:33.10.1.

Кількість (послуг або кількісні характеристики виконуваних за цим Договором робіт ), асортимент та ціна товару визначені відповідно до Специфікації до Договору.

Відповідно до п. 3.2 Договору загальна сума цього Договору складає 99 900,00 грн. у тому числі ПДВ:15 000 грн.

Згідно з п. 2.2 Договору зобов'язання учасника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товарів у власність Замовника у місці поставки та підписання відповідних документів (товарно-транспортних накладних, актів приймання-передачі тощо).

Відповідно до п.п 5.1, 5.2 Договору строк (термін) поставки (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг) становить 45 календарних днів з дати, передачі заявки Учаснику. Місце поставки товару (передачі) товарів (виконання робіт або надання послуг): НДСЛ «Охматдит».

Згідно з п. 10.1 Договору цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2012 року.

Порядок здійснення оплати, визначений пунктом 4.1 Договору, так розрахунки проводиться шляхом оплати Замовником після пред'явлення Учасником рахунка на оплату товару (робіт або послуг) або після підписання сторонами акта виконаних робіт. Замовник протягом 3-х днів з дня надходження коштів підтверджує їх використання згідно з актом приймання-передачі товарів або проміжним актом-звітом про використання коштів за призначенням. До рахунка додаються видаткові накладні (п. 4.2 Договору).

Судом встановлено, що позивач повністю виконав свої зобов'язання щодо поставки Відповідачеві Товару на суму 99 900,00 грн., що підтверджується належним чином оформленими видатковими накладними №343 від 04.12.2012р., №349 від 04.12.2012р., №374 від 12.12.2012р. та довіреностями №1838 від 04.12.2012р.,1995 від 14.12.2012р. на прийняття Товару.

Отже, позивач виконав свої зобов'язання за Договором в повному обсязі на суму 99 900,00 грн., проте Відповідачем не виконано зобов'язання по оплаті за поставлений Товар. Виставлені Позивачем рахунки № 134 від 03 грудня 2012 p., № 214 від 03 грудня 2012 p., № 235 від 12 грудня 2012 р. Відповідачем оплачені не були.

Відповідач не заперечив факт виконання поставки товару, проте послався на відсутність фінансування, як бюджетної організації.

Відповідно до п. 7.3 Договору у випадку відсутності або припинення бюджетного фінансування та фінансування програми з боку МОЗ, замовник не несе ніякої майнової відповідальності перед Учасником.

Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та мови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що договір є оплатним і обов'язку Позивача поставити товар відповідає обов'язок Відповідача прийняти та оплатити такий товар у порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Відтак, відсутність у боржника грошей у готівковій формі або грошових коштів на його рахунку, і як наслідок, неможливість виконання ним грошового зобов'язання, не звільняють боржника від відповідальності за прострочення грошового зобов'язання.

При розгляді справи по суті, судом враховано, що відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України, частини другої статті 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі «Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України» від 18 жовтня 2005 року відсутність бюджетних коштів передбачених у видатках Державного бюджету України не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до п. 1.10. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14, за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).

Окрім того, також відсутність бюджетного фінансування за договором не може бути підставою для звільнення замовника від обов'язку оплатити поставлений товар, оскільки в разі відсутності коштів для оплати Замовник був вправі та мав фактичну можливість призупинити виконання умов договору з моменту виявлення відсутності коштів для оплати товару.

При цьому судом взято до уваги, що відповідно до п. 1.7. постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013р. №14, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов'язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов'язку негайного виконання; такий обов'язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред'явив йому кредитор пов'язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов'язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

Отже, виходячи із положень ч. 2 ст. 530 ЦК України, п. 1.7 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 14 від 17.12.2013 року "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", початком перебігу строку виконання зобов'язання слід вважати: за видатковими накладними № 343 та № 349 від 04 грудня 2012 року - 05 грудня 2012 року, за видатковою накладною № 374 від 12 грудня 2012 року - 13 грудня 2012 року.

Отже, факт наявності боргу у відповідача за Договором у сумі 99 900,00 грн. позивачем належним чином доведений, документально підтверджений, відповідачем не спростований, і тому ця сума має бути стягнута з відповідача, а позов в цій частині підлягає задоволенню.

З огляду на наявність прострочення грошового зобов'язання, позивач також правомірно нарахував відповідачу суму боргу з урахуванням 3% річних в розмірі 6 944,64 грн. та інфляційні втрати в розмірі 33 966,00 грн. від простроченої суми за весь час прострочення, відповідно до ст. 625 ЦК України.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, ч. 1 ст. 625 ЦК України встановлює виняток із загального правила ст. 614 ЦК України, що закріплює принцип вини як підставу відповідальності боржника.

Слід зазначити, що передбачене законом право кредитора вимагати стягнення боргу, враховуючи 3% річних та інфляційні витрати, є способом захисту майнових прав та інтересів кредитора, сутність яких складається з відшкодування матеріальних втрат кредитора та знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів, а також отримання компенсації (плати) від боржника за користування ним грошовими коштами, які належать до сплати кредитору.

Приймаючи до уваги вищенаведені приписи Цивільного кодексу України щодо наявності у позивача права за порушення грошового зобов'язання відповідачем вимагати сплати останнім інфляційні втрати та проценти річних від простроченої суми, перевіривши здійснений позивачем розрахунок, суд вважає його арифметично вірним у зв'язку з цим дійшов висновку про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6 944,64 грн. та 33 966,00 грн. інфляційних втрат.

Відтак, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 ГПК України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Національної дитячої спеціалізованої лікарні «Охматдит» МОЗ України (01135, м. Київ, вул. В'ячеслава Чорновола, буд. 28/1, ідентифікаційний код 01994089) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Біонікс Лаб» (04071, м. Київ, провулок Ярославський, буд. 7/9, ідентифікаційний код 36301858) заборгованість у розмірі 99 900 (дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот) грн., 6 944 (шість тисяч дев'ятсот сорок чотири) грн. 64 коп. 3% річних, 33 966 (тридцять три тисячі дев'ятсот шістдесят шість) грн. інфляційних втрат, а також судовий збір в розмірі 2 816 (дві тисячі вісімсот шістнадцять) грн. 21 коп. судового збору.

Наказ видати відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку та в строки, встановлені ст. 93 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 22.06.2015р.

Суддя І.І. Борисенко