Рішення № 45400984, 23.06.2015, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Леніна, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

23.06.2015 Справа № 908/2909/15

Суддя господарського суду Донецької області Філімонова О.Ю., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СПЗ-ГРУП» м.Київ

до Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» м.Краматорськ Донецька область

про стягнення суми основного боргу у розмірі 138388,78грн.

представники сторін:

від позивача: Лазорко Р.Й.-довіреність №б/н від 07.04.2015р.

від відповідача: не з`явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СПЗ-ГРУП» м.Київ звернулось до господарського суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» м. Краматорськ Донецька область про стягнення суми основного боргу у розмірі 138388,78грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання відповідачем зобов'язань на підставі договору №15/808 від 11.09.2014р., видаткові накладні: РН-0000196 від 06.10.2014р., №РН-0000204 від 17.10.2014р. на загальну суму 138388,78грн.

Як стверджує позивач, після відвантаження товару, відповідач свої зобов`язання по оплаті товару не виконав.

Також, позивач зазначає, що на адресу відповідача був направлений лист-вимога №92 від 30.03.2015р. про оплату грошових коштів у розмірі 138388,78грн., однак відповіді на вимогу відповідач не надіслав, грошові кошти не оплатив, що обумовило позивача звернутися за захистом своїх прав і інтересів до суду.

Нормативно свої вимоги Позивач обґрунтовує ст. ст. 1, 2 Господарського процесуального кодексу України, ст. ст. 15,16,21, 509,530 Цивільного кодексу України, ст.ст.193,199,231,232,265 Господарського кодексу України

Ухвалою господарського суду Донецької області від 14.05.2015р. позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі. Сторони зобов`язані надати документи та виконати певні дії.

Відповідно до вимог статті 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні, що відбулось 26.05.2015р. відкладався розгляд справи, у зв`язку з ненаданням сторонами витребуваних судом документів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позовній заяві, просив суд позов задовольнити.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд

В С Т А Н О В И В:

Як зазначає у позовній заяві позивач, згідно досягнутої між позивачем та відповідачем домовленості, 11.08.2014р. між сторонами був укладений договір №15/808. Через електронне листування з відповідачем було погоджено всі умови договору та разом з товаром направлено на адресу відповідача два екземпляри договору №15/808 від 11.08.2014р. Згідно видаткових накладних №РН-0000196 від 06.10.2014р., №РН-0000204 від 17.10.2014р. позивач відвантажив відповідачу підшипники на загальну суму 138388,78грн., однак відповідач нібито свої обов'язки щодо оплати товару не здійснив, в зв'язку з чим позивач направив на адресу відповідача лист-вимогу №92 від 30.03.2015р.

Згідно з ч.1 ст. 11 Цивільного кодексу України Цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Пунктом 1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

До позовної заяви позивач надав видаткові накладні: №РН-0000196 від 06.10.2014р., №РН-0000204 від 17.10.2014р. на загальну суму 138388,78грн.

Згідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обгрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим ( ст.43 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Видаткові накладні №РН-0000196 від 06.10.2014р. та №РН-0000204 від 17.10.2014р., які надані позивачем до позову, не можуть бути належними доказами по справі, оскільки в вищезазначених видаткових накладних у пункті «замовлення» зазначено: «договір №15/808 від 11.08.2014р.»

Позивачем не надано до матеріалів справи в обґрунтування позовних вимог договір від №15/808 від 11.08.2014р.

Як вбачається з матеріалів справи, в даному випадку позивач не довів суду належними засобами доказування факт наявності між сторонами фактичних правовідносин з поставки товару та здійснення позивачем поставки товару саме на виконання або будь-якого договору, укладеного сторонами в письмовому вигляді в формі єдиного документу, або на виконання будь-яких усних правочинів між сторонами, оскільки відсутні будь-які письмові докази узгодження сторонами умов договору поставки товару.

Тобто, в даному випадку позивач без будь-якої оформленої належним чином підстави здійснив поставку товару відповідачу. Існування між сторонами будь-яких правовідносин з поставки товару, як за договором, укладеним у вигляді єдиного письмового документу, так і за усним правочином, повинні підтверджуватися будь-якими фактичними взаємовідносинами сторін (первинним документами, листуванням між сторонами тощо).

Враховуючи викладене, господарський суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог, у зв'язку з недоведеністю та необґрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ СПЗ-ГРУП» м.Київ до Публічного акціонерного товариства «ЕНЕРГОМАШСПЕЦСТАЛЬ» м.Краматорськ Донецька область про стягнення заборгованості у розмірі 138388,78грн. відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.Ю. Філімонова

Надруковано 3 примірника:

1-до справи

1-позивачу

1-відповідачу