Постанова № 45400453, 04.06.2015, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року справа № 813/1597/15

15 год. 20 хв. судових засідань №6

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Гулика А.Г.,

секретар судового засідання Павлишин Ю.І.,

за участю:

представника позивача Балобанова О.В.,

представника відповідача Дуля Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фірми «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

в с т а н о в и в :

фірма «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті» звернулася до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (надалі - - ДПІ у Шевченківському районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.11.2014р. №0004172201/17774.

В ході розгляду справи позивачем змінено найменування на «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», відповідно представництво змінило найменування на «Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 28.05.2015 року, реєстраційний номер відомостей ГУРС_28859.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що висновки акта перевірки, складеного відповідачем, на підставі якого винесено оскаржене податкове повідомлення-рішення, не відповідають фактичним обставинам фінансово-господарської діяльності позивача. Відповідачем неправильно (неповно) застосовано окремі норми податкового законодавства при аналізі операцій зі списання основних засобів. Використані відповідачем акти перевірки контрагентів не можуть бути доказами відсутності господарських операцій, оскільки фактично перевірки не проводилися, фінансово-господарська діяльність контрагентів не перевірялася. Рішенням адміністративного суду в іншій справі зобов'язано податковий орган вилучити з Аналітично - інформаційної системи «Податковий блок» інформацію внесену на підставі довідки, складеної щодо контрагента ТзОВ «Торенія». Відповідач не дослідив дійсні обставини фінансово-господарської діяльності позивача в частині взаємовідносин із контрагентами: ТзОВ «Запоріжметал Холдінг», ТзОВ «С.М.П.», ПП «БудКВАРТАЛ» і ТзОВ «Торенія» шляхом аналізу наданих до перевірки первинних та інших господарських документів. Вважає, що факт поставки товарів (робіт, послуг) позивачу його контрагентами підтверджується первинними документами, які повністю відповідають вимогам, передбаченими Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і Положенням «Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку», а тому підтверджують факт отримання позивачем товарно-матеріальних цінностей, та правомірність формування податкового кредиту. Зазначив, що відповідач при винесенні оскарженого рішення не врахував норми п.п. 198.1. і 198.3. ст. 198 ПК України.

Відповідач подав до суду письмові заперечення на адміністративний позов, в якому проти позову заперечує, просить суд відмовити позивачу у задоволенні позову. Ліквідацію основних засобів розглядає як постачання таких основних засобів, що є об'єктом оподаткування ПДВ, оскільки не представлено підтвердження про знищення, розібрання чи перетворення основних засобів у іншій спосіб. Свої заперечення обґрунтовує і тим, що господарські операції між позивачем та його контрагентами не відбулися, оскільки як вбачається з актів перевірок контрагентів з питань дотримання вимог податкового законодавства - операції з придбання товарів не підтверджено та визнано такими, що не мали реального характеру, лише зафіксовано документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку. Вважає, що позивачем перераховувались кошти без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків. При перевірці підприємством не доведена реальність операцій. Враховуючи безтоварний характер операцій з ТзОВ «Запоріжметал Холдінг», ТзОВ «С.М.П.» і ПП «Буд КВАРТАЛ» та відсутність цих підприємств за місцезнаходженням, вказує на порушення позивачем п. 186.1 ст. 186, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України і завищення податкового кредиту на 9925 грн. Крім того, посилаючись на матеріали кримінального провадження №32014100000000036, акт від 20.03.2014 року №145/26-56-22-01-03/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» і розбіжність, що міститься в інформаційних базах даних ГУ Міндоходів у Львівській області, зазначає про розбіжність між сумою податкового кредиту позивача і податковими зобов'язаннями ТзОВ «Торенія».

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав. Додатково подав первинні та інші господарські документи і пояснив, що позивач здійснював господарську діяльність з контрагентами, які перебували на обліку у відповідних податкових органах та на час здійснення господарської діяльності були зареєстровані як платники ПДВ. в ТзОВ «Запоріжметал Холдінг» придбано сітку арматурну, у ТзОВ «С.М.П.» придбавалися запасні частини для автомобільної техніки, а у ПП «БудКВАРТАЛ» - дрібний будівельний інструмент та інші засоби виробництва. В ТзОВ «Торенія» придбавались компоненти для виготовлення асфальтобетону (бітум, адгезійну добавку, топселл, мінеральний порошок, щебінь в асортименті), який після виготовлення на асфальтобетонному заводі позивача передано Товариству з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» згідно із попередньо укладеним договором постачання. При цьому, поставка кожного виду вантажу здійснювалась транспортом Представництва «Онур» про що складено товарно-транспортні накладні і подорожні листи вантажного автомобіля. З підстав, викладених в позові і додаткових поясненнях, вважав позовні вимоги обґрунтованими та просив суд позов задовольнити повністю.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву. Додатково подав інформацію про перевірки контрагентів позивача, які, разом із інформацію про кримінальне провадження щодо посадових осіб ТзОВ «Торенія», вважає достатніми підставами стверджувати про нереальність господарських операцій між позивачем і його контрагентами.

Заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Позивач - фірма «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка) - є нерезидентом. З метою здійснення господарської діяльності на території України створено Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті», що знаходиться за адресою: 79037, м. Львів, вул. Б. Хмельницького, буд. 212, корп. 2, код в ЄДРПОУ № 26579227, зареєстроване як представництво іноземної юридичної особи 15.11.2005 року Міністерством економіки України. Вказане представництво взято на податковий облік 22.11.2005 року та зареєстроване платником ПДВ (індивідуальний податковий номер 265792213071).

На підставі наказу від 29.08.2014 року №651 та відповідних направлень, ревізорами - інспекторами ДПІ у Шевченківському районі м. Львова з 19.09.2014 року по 30.10.2014 року, відповідно до вимог п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20, п. 75.1.2. п. 75.1. ст. 75, ст. 77, п. 82.1. ст. 82 Податкового кодексу України, проводилася планова виїзна перевірка позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року.

13.11.2014 року складено акт № 471/344/13-07-22-01-10/26579227 «Про результати планової виїзної документальної перевірки представництва «Онур Тааххут Ташимаджилик Ве Тіджарет Лімітед Ширкеті» (ЄДРПОУ 26579227) з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), дотримання вимог валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року» (надалі - Акт перевірки від 13.11.2014 року).

Згідно із п. 2 розділу 4 Акта перевірки від 13.11.2014 року перевіркою встановлено порушення позивачем п. 186.1. ст. 186, п. 189.9 ст. 189, п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення ПДВ (рядок 24 декларації) на 5386127,00 грн., а саме в порушення п. 189.9 ст. 189 ПК України занижено податкове зобов'язання з ПДВ на 240260,00 грн. і в порушення п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 ПК України завищено податковий кредит на 5145867,00 грн.

На підставі Акта перевірки від 13.11.2014 року ДПІ у Шевченківському районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області 21.11.2014 року прийнято податкове повідомлення-рішення №0004172201/17774, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми ПДВ на 5386127,00 грн. в податковій декларації за грудень 2013 року, зареєстрованій 17.09.2014 року під №9053308343.

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням від 21.11.2014р. №0004172201/17774, позивач звернувся до суду з вимогою про визнання протиправним і скасування податкового повідомлення-рішення.

Суд при вирішенні спору по суті виходить з такого.

Згідно із актами комісії позивача від 30.04.2012 року списано основні засоби: зовнішній газопровід у пункті вивантаження нафтобітуму із залізничних цистерн на АБЗ смт.Любомирка, свердловину (ремонт) і водонапірну башню 27 куб.м. (обладнання). Надані суду копії актів свідчать про те, що вони складені згідно із типовою формою №ОЗ-3, затв. Наказом Мінстату України від 29.12.1995 року №352. З пояснень відповідача вбачається, що ці акти були предметом перевірки.

Згідно із п. 189.9. ст. 189 ПК України у разі якщо основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються за самостійним рішенням платника податку, така ліквідація для цілей оподаткування розглядається як постачання таких основних виробничих або невиробничих засобів за звичайними цінами, але не нижче балансової вартості на момент ліквідації. Разом із цим, норма вказаного пункту не поширюється на випадки, коли основні виробничі або невиробничі засоби ліквідуються у зв'язку з їх знищенням або зруйнуванням внаслідок дії обставин непереборної сили, в інших випадках, коли така ліквідація здійснюється без згоди платника податку, у тому числі в разі викрадення основних виробничих або невиробничих засобів, що підтверджується відповідно до законодавства або коли платник податку подає контролюючому органу відповідний документ про знищення, розібрання або перетворення основних виробничих або невиробничих засобів у інший спосіб, внаслідок чого вони не можуть використовуватися за первісним призначенням.

Відповідно до п. 41 та 42 Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку основних засобів, затвердженим Наказом Мінфіну України від 30.09.2003 року № 561 для визначення непридатності основних засобів до використання та оформлення відповідних первинних документів керівником підприємства створюється постійно діюча комісія, яка складає і підписує акти на списання основних засобів.

Згідно з роз'ясненнями Державної податкової адміністрації України в листі від 29.08.2011 року № 15693/6/15-3415-26 «Щодо об'єктів оподаткування ПДВ»,- складені та підписані постійно діючою комісією Акти на списання основних засобів ОЗ-3, що містять дані, які характеризують об'єкти основних засобів та причини їх вибуття, за умови їх затвердження посадовою особою (керівним органом), уповноваженою згідно зі статутом підприємства приймати рішення щодо ліквідації об'єктів основних засобів, визнаються відповідними документами, які подаються органу ДПС під час перевірки та, які є необхідними для правильного застосування вимог останнього абзацу пп. 14.1.191 ст. 14 та другого абзацу п. 189.9 ст. 189 ПК України. У разі вимушеної ліквідації підприємством основних засобів з оформленням актів за формою ОЗ-3, операція з їх списання з балансу не є об'єктом оподаткування ПДВ.

Оскільки надані до перевірки і під час судового розгляду справи акти на списання основних засобів складені за формою № ОЗ-3, їх дані характеризують об'єкти основних засобів, що списуються, та причини їх вибуття, акти підписані комісією підприємства позивача і затверджені керівником, суд дійшов до висновку, що списання в квітні 2012 року основних засобів позивача: газопроводу у пункті вивантаження нафтобітуму із залізничних цистерн на АБЗ смт. Любомирка, свердловини (ремонт) і водонапірної башти 27 куб.м. (обладнання), не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість у відповідності до абз. 1 п. 189.9 ст. 189 Податкового кодексу України.

Щодо господарсько-фінансових відносин позивача з ТзОВ «Запоріжметал Холдінг», ТзОВ «С.М.П.» і ПП «БудКВАРТАЛ», суд встановив наступне.

В матеріалах справи міститься видаткова накладна № РН1-003328 від 27.04.2012 року, на підставі якою позивачем одержано від ТзОВ «Запоріжметал Холдінг» сітку арматурну на суму 11993,18 грн. (в т.ч. 1998,86 грн. ПДВ). 27.04.2012 року платіжним дорученням № 9822 від 27.04.2012 року за придбану сітку позивачем сплачено 11993,18 грн. (в т.ч. 1998,86 грн. ПДВ). Суму ПДВ в розмірі 1999 грн. віднесено позивачем до складу податкового кредиту за листопад 2012 року на підставі податкової накладної №1243 від 27.04.2012 року, виписаної ТзОВ «Запоріжметал Холдінг».

В матеріалах справи містяться також видаткові накладні: № РН-0000866 від 13.05.2013 року на суму 24962,89 грн. (в т.ч. 4160,48 грн. ПДВ), № РН-0001010 від 16.05.2013 року на суму 5889,72 грн. (в т.ч. 981,62 грн. ПДВ), № РН-0001068 від 21.05.2013 року на суму 2720,45 грн. (в т.ч. 453,41 грн. ПДВ), № РН-0001088 від 25.05.2013 року на суму 4102,15 грн. (в т.ч. 683,69 грн. ПДВ) і № РН-0001115 від 31.05.2013 року на суму 2247,62 грн. (в т.ч. 374,60 грн. ПДВ), на підставі яких позивачем одержано від ТзОВ «С.М.П.» запасні частини для транспортних засобів в асортименті. Одночасно, за накладною №3 від 24.05.2013 року повернуто ТзОВ «С.М.П.» частину ТМЦ вартістю 890,39 грн. (в т.ч. 148,40 грн. ПДВ). Платіжним дорученням №13019 від 11.07.2013 року позивач оплатив вартість отриманого товару. Суму ПДВ в розмірі 6653,80 грн. позивачем віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних ТзОВ «С.М.П.» №1313 від 13.05.2013 року, №1607 від 16.05.2013 року, №2102 від 21.05.2013 року, №2501 від 25.05.2013 року і №3104 від 31.05.2014 року.

Крім того, суду надано видаткові накладні: № РН-0000007 від 03.07.2013 року на суму 5436,72 грн. (в т.ч. 906,12 грн. ПДВ), № РН-0000014 від 05.07.2012 року на суму 1850,40 грн. (в т.ч. 308,40 грн. ПДВ), № РН-0000035 від 13.07.2012 року на суму 420,00 грн. (в т.ч. 70,00 грн. ПДВ) і № РН-0000043 від 16.07.2012 року на суму 816,00 грн. (в т.ч. 136,00 грн. ПДВ), за якими позивачем одержано від ПП «БудКВАРТАЛ» інструменти та інші засоби в асортименті. Повну вартість одержаних ТМЦ позивачем оплачено платіжними дорученнями №10590 від 12.07.2012 року і №10865 від 06.08.2012 року. Суму ПДВ в розмірі 1420,52 грн. віднесено до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних ПП «БудКВАРТАЛ» №7 від 03.07.2012 року, №14 від 05.07.2012 року, №35 від 13.07.2012 року і №43 від 16.07.2012 року.

У відповідності до ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Крім того, згідно із ст. 174 Господарського кодексу України, що визначає підстави виникнення господарських зобов'язань, господарські зобов'язання можуть виникати безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність, а також з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. Таким чином, єдиною підставою для виникнення між двома суб'єктами господарювання господарських відносин, окрім прямих вказівок закону чи іншого нормативно-правового акта, є договір (господарський договір).

Окремо слід зазначити, що згідно із ст. 264 Господарського кодексу України, матеріально-технічне постачання та збут продукції виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання як власного виробництва, так і придбаних у інших суб'єктів господарювання, здійснюються суб'єктами господарювання шляхом поставки, а у випадках, передбачених вказаним Кодексом, також на основі договорів купівлі-продажу. При цьому, визначено, що на підставі договорів купівлі-продажу може здійснюватися лише реалізація товарів негосподарюючим суб'єктам.

Одночасно, згідно із ст. 265 Господарського кодексу України поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом.

Таким чином, будь-яка поставка товару від ТзОВ «Запоріжметал Холдінг», ТзОВ «С.М.П.» і ПП «БудКВАРТАЛ» на користь позивача може мати місце виключно у випадку укладення між цими підприємствами відповідних господарських договорів поставки.

Суду не надано господарських договорів між позивачем і ТзОВ «Запоріжметал Холдінг», ТзОВ «С.М.П.» і ПП «БудКВАРТАЛ» про купівлю-продаж чи поставку сітки арматурної, запасних частин для транспортних засобів та будівельного інструменту, умови їх не відомі, а тому неможливо зробити висновок про дійсний характер господарських операцій, чи відбулося придбання вказаного товару і чи придбано його з метою використання в господарській діяльності ( у зв'язку із придбанням, виготовленням товарів або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності).

Крім того, в справі відсутні докази того, що позивач і ТзОВ «Запоріжметал Холдінг», ТзОВ «С.М.П.» або ПП «БудКВАРТАЛ» знаходяться або здійснюють господарську діяльність за однією адресою, а тому товар (сітка арматурна, запасні частини для транспортних засобів та будівельний інструмент), в разі його придбання і передачі покупцеві, повинен переміщатись від місця зберігання у продавця до місця зберігання або використання у покупця.

З усних пояснень представника позивача вбачається, що товар (сітка арматурна, запасні частини для транспортних засобів та будівельний інструмент), одержаний від ТзОВ «Запоріжметал Холдінг», ТзОВ «С.М.П.» або ПП «БудКВАРТАЛ» доставлявся автомобільним транспортом.

Згідно із п. 1 «Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні», затвердженим Наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 року №363 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 року за №128/2568),- товарно-транспортною накладною (далі - ТТН) є єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно із п. 11.1. Правил, ТТН та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів. Аналогічні вимоги містяться в ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» і п. 1 Переліку документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, що є додатком №1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 року №207.

Оскільки до матеріалів справи не надано товарно-транспортні накладні, подорожні листи або інші документи про транспортування товару від ТзОВ «Запоріжметал Холдінг», ТзОВ «С.М.П.» або ПП «БудКВАРТАЛ» на адресу позивача, обставини їх огляду і оцінки під час перевірки в Акті перевірки від 13.11.2014 року не описано, суд дійшов до висновку про те, що позивачем не доведено фактичне здійснення господарських операцій між Представництвом «Онур» і ТзОВ «Запоріжметал Холдінг», ТзОВ «С.М.П.», ПП «БудКВАРТАЛ».

Судом встановлено, що між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Онур Конструкціон Інтернешнл» (м. Київ) укладено Договір постачання №31-03 від 31.03.2011 року. Згідно із цим договором і Специфікацією №15 від 01.12.2012 року, позвиач взяв на себе зобов'язання виготовляти та поставляти ТзОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» асфальтобетон в асортименті. Асфальтобетонний завод (установку для виготовлення асфальтобетону) ввезено позивачем на митну територію України 19.06.2004 року, про що свідчить відмітка на вантажній митній декларації від 17.06.2006 року. З пояснень представника позивача вбачається, що асфальтобетонний завод введено в експлуатацію в с.Вишняки Полтавської області.

Крім того, судом встановлено, що між позивачем і Товариством з обмеженою відповідальністю «Торенія» укладено договір поставки №01/12-1 від 01.12.2012 року, згідно з яким ТзОВ «Торенія» зобов'язувалося поставляти позивачу на умовах самовивозу будівельні матеріали, а в т.ч. бітум, адгезійну добавку, топселл, мінеральний порошок, щебінь в асортименті.

Суду надано видаткові накладні: №281220 від 28.12.2012 року про передачу Товариством «Торенія» позивачу бітуму на суму 23798040 грн. (в т.ч. 3966340 грн. ПДВ), №281221 від 28.12.2012 року про передачу адгезійної добавки і топселлу на суму 121644 грн. (в т.ч. 20274 грн. ПДВ), №281222 від 28.12.2012 року про передачу мінерального порошку на суму 1130478 грн. (в т.ч. 188413 грн. ПДВ) і видаткову накладну №281223 від 28.12.2012 року про передачу щебеню на суму 5765492,81 грн. (в т.ч. 960915,47 грн. ПДВ).

З огляду на подані товарно-транспортні накладні на перевезення бітуму, адгезійної добавки і топселлу, мінерального порошку і щебеню автомобільним транспортом позивача, а також подорожні листи вантажних автомобілів на кожне перевезення, суд дійшов висновку про фактичне здійснення поставки товарно-матеріальних цінностей.

Придбання товару в ТзОВ «Торенія» підтверджується також здійсненням оплати, а саме платіжними дорученнями: №12182 від 19.02.2013 року, №12305 від 14.03.2013 року, №12326 від 18.03.2013 року, №13763 від 25.10.2013 року, №14116 від 25.12.2013 року, №14115 від 25.12.2013 року і №14137 від 30.12.2013 року.

На підтвердження використання придбаного товару: бітуму, адгезійної добавки і топселлу, мінерального порошку і щебеню, в господарській діяльності позивачем надано видаткові накладні №№185, 186, 187, 188, 189, 190, 191 і 192 від 29.12.2012 року про передачу виготовленого асфальтобетону в користь ТзОВ «Онур Конструкціон Інтернешнл» для використання останнім асфальтобетону при виконанні будівельних дорожніх робіт.

Позивачем на підставі виданих ТзОВ «Торенія» податкових накладних: №1801 від 28.12.2012 року на загальну суму 23798040 грн. (в т.ч. 3966340 грн. ПДВ), №1802 від 28.12.2012 року на загальну суму 121644,00 грн. (в т.ч. 20274 грн. ПДВ), №1803 від 28.12.2012 року на загальну суму 1130478 грн. (в т.ч. 188413 грн. ПДВ) і №1804 від 28.12.2012 року на загальну суму 5765492,81 грн. (в т.ч. 960915,47 грн. ПДВ) сформовано податковий кредит за грудень 2012 року. Надані податкові накладні не мають жодних недоліків та порядок їх заповнення відповідає діючому законодавству. Станом на момент складення податкових накладних ТзОВ «Торенія» було зареєстроване платником ПДВ (ІПН 380916926566), про що свідчить Свідоцтво платника ПДВ №200049158 від 30.05.2012 року.

Відтак, позивачем правомірно включено суми ПДВ, нарахованого та сплаченого в ціні товару, одержаного від ТзОВ «Торенія», до податкового кредиту по ПДВ.

Судом встановлено, що до перевірки надавались первинні бухгалтерські документи, складання яких передбачено умовами договору між позивачем і ТзОВ «Торенія» на підтвердження фактичного виконання сторонами його умов. Висновок акта перевірки від 13.11.2014 року не містить будь-яких застережень щодо ненадання позивачем вказаних документів чи їх невідповідність вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». В акті перевірки також відсутні посилання на порушення порядку оформлення податкових накладних, отриманих від ТзОВ «Торенія».

Суд критично оцінює довідки Державної податкової інспекції у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві № 145/26-56-22-01-03/38091691 від 20.03.2014 року «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» (код за ЄДРПОУ 38091691), щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.01.2014 року» і №458/26-56-22-01-03/38091691 від 21.08.2014 року як докази того, що поставка ТМЦ від ТзОВ «Торенія» не відбулася, виходячи з такого.

Відповідно до п. 73.5 ст. 73 ПК України зустрічні звірки суб'єктів господарювання щодо платника податків проводяться з метою отримання податкової інформації. Зустрічною звіркою вважається співставлення даних первинних бухгалтерських та інших документів суб'єкта господарювання, що здійснюється контролюючими органами з метою документального підтвердження господарських відносин з платником податків та зборів, а також підтвердження відносин, виду, обсягу і якості операцій та розрахунків, що здійснювалися між ними, для з'ясування їх реальності та повноти відображення в обліку платника податків.

Як випливає із аналізу зазначеного акта при звірці використовувались акти перевірок податковими органами інших суб'єктів господарювання, інформація про хід кримінального провадження і інформація з баз даних ДПС України.

Таким чином, вбачається, що при проведенні звірки у розпорядженні податкового органу не було жодних первинних документів щодо здійснення ТзОВ «Торенія» фінансово - господарських операцій. При цьому, використання податковим органом при проведенні зустрічної звірки даних із внутрішніх баз даних ДПС України не може слугувати достатнім доказом відсутності реальних операцій між позивачем та його контрагентом.

Суд наголошує на тому, що вказана зустрічна звірка не встановила дійсних обставин здійснення фінансово - господарської діяльності ТзОВ «Торенія».

При прийнятті рішення суд враховує і те, що постановою Київського апеляційного адміністративного Суду від 15.09.2014 року у справі №826/5312/14 зобов'язано ДПІ у Подільському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві вилучити з аналітично - інформаційної системи «Податковий блок» інформацію внесену на підставі довідки від 20.03.2014 № 145/26-56-22-01-03/38091691 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Торенія» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за період з 01.01.2013 по 31.01.2013».

Суд критично оцінює доводи представника відповідача щодо значення кримінального провадження №32014100000000036 і наданих в якості доказів процесуальних документів у цьому провадженні, для аналізу господарських відносин між позивачем і ТзОВ «Торенія», оскільки, згідно із ч. 4 ст. 72 КАС України, обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, є вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, і лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою. В матеріалах справи відсутня інформація про наявність вироку в кримінальному провадженні №32014100000000036. Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України листом від 14.11.2012 року № 2379/12/13-12 «Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України», обставини, встановлені в інших процесуальних актах у кримінальних справах чи справах про адміністративні проступки (наприклад, у постанові про закриття кримінальної справи), не можуть розглядатися як обов'язкові відповідно до частини четвертої статті 72 КАС України.

Таким чином, суд дійшов висновку, що надані докази в повній мірі підтверджують факт реальності здійснення господарських операцій між позивачем і ТзОВ «Торенія».

Згідно із ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні»,- підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88,- первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Всі надані суду документи, що підтверджують фактичне виконання позивачем і ТзОВ «Торенія» умов договору поставки містять передбачені чинним законодавством реквізити первинного бухгалтерського документа, а, тому, є письмовими доказами фактичного здійснення господарських операцій за вказаним договором. Відповідач не заперечив факту представлення цих документів під час перевірки.

Відповідно до ст. 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва-підприємцями.

Господарською діяльністю в розумінні п. 14.1.36. ст. 14 ПК України є діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 вказаного Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.

Відповідно до п. 198.1. ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту, зокрема, виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 вказаного Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 вказаного Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними вказаним пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до вказаного Кодексу.

Відповідно до ст. 201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Органи державної податкової служби за даними реєстрів виданих та отриманих податкових накладних, наданих в електронному вигляді, повідомляють платника податку про наявність у такому реєстрі розбіжностей з даними контрагентів. При цьому, платник податку протягом 10 днів після отримання такого повідомлення має право уточнити податкові зобов'язання без застосування штрафних санкцій, передбачених розділом II цього Кодексу.

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 вказаного Кодексу.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами пункту 198.6 статті 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтвердженими митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 вказаного Кодексу).

З огляду на викладене, в ході розгляду справи позивачем належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами підтверджено реальний характер і фактичне виконання договірних правовідносин з ТзОВ «Торенія».

Суд враховує також те, що відповідно до ст.67 Конституції України, кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством (ч.1 ст.19 Конституції України).

Суд також звертає увагу і на те, що платник податків, який через покладений на нього законами обов'язок щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів) вступає у зв'язку з цим у відповідні правовідносини з державою, не може нести відповідальність за невиконання чи неналежне виконання такого обов'язку іншими платниками податків, якщо інше прямо не встановлено законом. Також, слід враховувати і те, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання зі сплати податку до бюджету, то це тягне за собою відповідну відповідальність та інші негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податків права на віднесення відповідних витрат до валових та сплачених ним у ціні товару відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту, якщо останній виконав усі передбачені умови щодо нього та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту. Крім того, на думку суду, платник податку не повинен нести відповідальність за невиконання постачальником його зобов'язань зі спати податку і в результаті чого сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. Такі вимоги стають надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Ця позиція суду узгоджується із постановою Верховного Суду України від 31.01.2011р. та рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Булвес» АД проти Болгарії» від 22.01.2009р. (заява №3991/03).

Таким чином, із врахуванням встановлених обставин у справі суд вважає, що висновки відповідача, викладені в Акті перевірки від 13.11.2014 року, щодо господарських відносин між позивачем і ТзОВ «Торенія» не підтверджуються належними та допустимими доказами, а тому, позивачем не допущено порушення податкового законодавства в цій частині.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню лише в частині позовних вимог про скасування податкового повідомлення-рішення відповідача №0004172201/17774 від 21.11.2014 року про зменшення розміру від'ємного значення суми ПДВ на 5 376 203 грн.

У відповідності до вимог ст. 94 КАС України на користь позивача слід стягнути судовий збір пропорційно задоволених позовних вимог у розмірі 486,30 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 21.11.2014р. №0004172201/17774 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість в розмірі 5 376 203 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь фірми "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті", що діє в Україні через представництво "Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет Ве Санаї Анонім Ширкеті" судовий збір у розмірі 486 (чотириста вісімдесят шість) грн. 30 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови суду складений і підписаний 09 червня 2015 року.

Суддя А.Г.Гулик