Постанова № 45395140, 05.05.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа № 489/2244/15-п 05.05.2015 05.05.2015 05.05.2015

Номер провадження: 33/784/129/15

.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 33/784/129/15 Головуючий 1-ї інстанції Олефір М.В.

Категорія: ч. 2 ст. 130 КУпАП Суддя апеляційної інстанції Пісной І.М.

ПОСТАНОВА

Іменем України

05 травня 2015 року м. Миколаїв

Апеляційний суд Миколаївської області в складі:

Головуючого судді: Пісного І.М.

особи, яку притягнуто

до адміністративної відповідальності: ОСОБА_2

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві справу за апеляційною скаргою особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на постанову судді Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2015 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Миколаєва, не працює, проживає за адресою: АДРЕСА_1,

- визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, накладено стягнення у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки, -

В С Т А Н О В И В:

Як вбачається з матеріалів справи, 29.03.2015р. близько 14 год. 50 хв. в м. Миколаєві по вул. Казарського, 10, водій ОСОБА_2 керував транспортним засобом «Форд Транзит», державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з явними ознаками наркотичного сп'яніння: тремтіння пальців рук, звужені зіниці ока. Від проходження медичного огляду у встановленому законом порядку в медичному закладі відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимоги пп. 2.5 Правил дорожнього руху України.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить постанову суду змінити, призначивши йому стягнення у виді адміністративного арешту на строк від 10 до 15 діб.

Посилається, на те, що при призначенні стягнення, суддею не було враховано, що він проживає спільно зі своєю матір'ю - пенсіонеркою, дружиною, яка не працює та неповнолітнім сином. Вказав, що дійсно офіційно не працевлаштований, проте, автомобіль є єдиним джерелом отримання ним доходів для утримання сім'ї.

Стверджує, що дійсно впродовж року вдруге відмовився від проходження медичного огляду на стан наркотичного сп'яніння, проте, це було викликано упередженим ставленням до нього співробітників ДАІ.

Заслухавши пояснення особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 на підтримання апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважаю скаргу ОСОБА_2 такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 130 КУпАП, а саме у повторній протягом року відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення від 29.03.2015р.(а.с. 1), ОСОБА_2 в присутності двох свідків в медичному закладі відмовився від проходження медичного огляду на встановлення стану наркотичного сп'яніння. Крім того, в протоколі містяться його особисті пояснення, з яких вбачається, що він відмовився від даного огляду по особистим причинам, претензій до співробітників ДАІ не мав, просив суд обмежитися мінімальним стягненням. Даний факт підтвердили свідки ОСОБА_4 (а.с. 3), ОСОБА_5(а.с. 2). З висновку щодо результатів медичного огляду № 876 від 29.03.2015р. (а.с. 4) вбачається, що ОСОБА_2 відмовився від медичного огляду. Також, з копії постанови Ленінського райсуду м. Миколаєва від 18.07.2014р. (а.с. 6), витягу з електронної бази АІПС «Адмінпрактика» (а.с. 7-8) вбачається, що ОСОБА_2 18.07.2014р. був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки відмовився від проходження огляду на стан наркотичного сп'яніння, на нього було накладено штраф.

У відповідності до п. 2.5. Правил дорожнього руху України водій повинен на вимогу працівника міліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.

Пункт 2.12 розділу 2 «Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» (далі - Інструкція), передбачає, що у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого

сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу

та швидкість реакції, уповноважена особа Державтоінспекції МВС направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров'я.

Згідно з п. 3.7 розділу 3 згаданої Інструкції проведення лабораторних досліджень на визначення наркотичного засобу обов'язкове.

Доводи апелянта з приводу того, що він відмовився від проходження медичного огляду через упереджене ставлення до нього співробітників ДАІ, не знайшло свого підтвердження в матеріалах справи, самим апелянтом з даного приводу не надано жодних доказів. А з дослідженого протоколу про адміністративне правопорушення вбачається, що претензій до співробітників ДАІ ОСОБА_2 не мав.

Стягнення призначене ОСОБА_2 в межах санкції ч.2 ст.130 КУпАП, з урахуванням обставин вчиненого та даних про особу правопорушника (не працює, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину) та не є максимальним, оскільки санкція даної статті передбачає можливість позбавлення права керування транспортними засобами на строк від двох до трьох років з оплатним вилученням транспортного засобу чи без такого.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить змінити вид адміністративного стягнення на адміністративний арешт, вказуючи, що автомобіль є єдиним джерелом отримання прибутку для утримання його родини. Проте, не зважаючи на те, що санкція ч. 2 ст. 130 КУпАП дійсно передбачає можливість призначення стягнення у виді адміністративного арешту на строк від 10 до 15 діб, але, відповідно до ч. 1 ст. 32 КУпАП, адміністративний арешт установлюється і застосовується лише у виняткових випадках, і є більш суворим видом стягнення, ніж позбавлення права керування транспортними засобами. Так, відповідно до ч. 2 ст. 30 КУпАП, позбавлення наданого громадянинові права керування транспортними засобами застосовується на строк до трьох років за грубе або повторне порушення порядку користування цим правом. До того ж, доводи ОСОБА_2 про те, що, використовуючи автомобіль, він заробляє кошти для утримання родини, також не знайшли свого підтвердження, і в скарзі апелянт сам не заперечує того факту, що офіційно не працевлаштований.

За таких обставин постанову судді слід залишити без змін, а апеляційну скаргу ОСОБА_2 без задоволення.

Керуючись ст.294 КУпАП,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову Ленінського районного суду м. Миколаєва від 14 квітня 2015 року - без змін.

Постанова остаточна і оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Миколаївської області І.М.Пісной