Рішення № 45391761, 15.06.2015, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 461/2598/14 Головуючий у 1 інстанції: Городецька Л.М.

Провадження № 22-ц/783/4101/15 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.

Категорія:59

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої - судді Копняк С.М.,

суддів - Кабаля І.І., Монастирецького Д.І.,

секретар - Матяш С.І.,

з участю апелянта - ОСОБА_2,

відповідачів - ОСОБА_3 і ОСОБА_4,

та представника відповідачів - ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_2 на рішення Галицького районного суду м.Львова від 15 квітня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, з участю третіх осіб: Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району, ЛКП «Центральне» про визнання недійсним свідоцтва на право власності в частині приватизації частини горища та скасування державної реєстрації права власності, -

в с т а н о в и л а:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, з участю третіх осіб: Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району, ЛКП «Центральне» про визнання недійсним свідоцтва на право власності в частині приватизації частини горища та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

Рішення Галицького районного суду м. Львова від 15 квітня 2015 року оскаржили позивачі ОСОБА_6 та ОСОБА_2

В обґрунтування апеляційної скарги посилаються на те, що оскаржуване рішення прийняте при неповно з»ясованих обставинах справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, обставини справи, які суд вважав встановленими, не доведені, а також судом порушено норми матеріального і процесуального права.

Зазначають, що 23 травня 2011 року Відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова було видано Свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1, згідно з наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 23 травня 2011 року за номером 834-Ж-Г. Відповідно до вказаного наказу та свідоцтва, відповідачами приватизовано квартиру НОМЕР_1 та комору в підвалі. 04 червня 2013 року в оспорюване свідоцтво на право власності внесені безпідставні виправлення з «комори в підвалі» на «комору на горищі», при чому змін до наказу, згідно якого було видане свідоцтво на право власності, станом на червень 2014 року внесено не було, тому позивачами і не було оскаржено в судовому порядку наказ, згідно якого було видано свідоцтво на право власності, а оскаржено лише безпідставні зміни внесені до оспорюваного свідоцтва.

Крім того, в судовому засіданні відповідачами не надано доказів того, що ними була отримана згода інших мешканців будинку на приватизацію допоміжного приміщення, зокрема згода позивачів.

Посилання відповідачів на те, що їм була виділена ЛКП "Центральне" комора на горищі для господарських потреб, на підставі чого ними згодом і була приватизована частина горища, не заслуговують на увагу, оскільки ЛКП "Центральне" не наділене таким правом, як виділення допоміжних приміщень кому-небудь із мешканців. Право розпорядження майном належить виключно власникам, в даному випадку мешканцям багатоквартирного будинку.

В оскаржуваному рішенні Галицький районний суд м.Львова посилається на документи, які ніяким чином не спростовують позовних вимог, а саме: на акт ЛКП "Центральне" від 05.09.2005 року, в якому підтверджено факт користування відповідачами коморою на горищі, проте даний акт ніяким чином не спростовує позовних вимог та не надає права на приватизацію відповідачам допоміжного приміщення, що є спільною сумісною власністю мешканців будинку; на відповідь Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова на запит ЛКП «Центральне» про інформацію щодо житлових приміщень, включених в свідоцтва про право власності на приватизовані квартири на АДРЕСА_1 від 07.05.2014 року, що також не спростовує позовних вимог, оскільки така відповідь датована після внесення безпідставних виправлень в оспорюване свідоцтво на право власності на квартиру НОМЕР_1; довідку ЛКП "Цетральне" та інші документи, які також ніяким чином не спростовують позовних вимог.

Мотивує апеляційну скаргу також і тим, що позивачем було подано в якості доказу, Витяг з кримінального провадження за номером 12015110050001076, порушеного за ч. 1 ст. 358 КК України, щодо підробки свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_1, проте суд також не надав жодної оцінки вказаному доказу.

В останньому судовому засіданні відповідачами було надано в якості доказу підроблена (виправлена) копія наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 23 травня 2011 року за номером 834-Ж-Г, де безпідставно виправлено «комору в підвалі» на «комору на горищі». Позивач одразу звернула увагу суду на те, що відповідно до поданої нею раніше копії наказу, станом на червень 2014 року таких виправлень в наказі внесено не було, на що суд зазначив, що надасть відповідну оцінку вказаним доказам в нарадчій кімнаті. Проте, як видно з рішення суду, жодної оцінки таким виправленням, зроблених після 23 червня 2014 року, "заднім числом", суд не надав.

Окрім цього, судом так і не було витребувано реєстраційну справу, хоча клопотання позивача про витребування такої було задоволено.

Також зазначає, що технічний паспорт є складовою частиною свідоцтва про право власності на житло, про що зазначено в самому свідоцтві на право власності на квартиру. В технічному паспорті на АДРЕСА_1 присутня лише експлікація приміщень з визначенням площ щодо самої кватири. Експлікація приміщення з визначенням площі комори на горищі відсутня. Таким чином, чіткого визначення місця розташування приватизованої частини горища немає, що надає можливість відповідачам маніпулювати місцем розташування згаданої частини.

Просять рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2 в підтримання мотивів, викладених в апеляційній скарзі, заперечення відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4 та їх представника ОСОБА_5 проти мотивів, викладених в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів прийшла до висновку про задоволення такої, з наступних підстав.

За приписами ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Пленум Верховного Суд України у п. 11 Постанови «Про судове рішення у цивільній справі» від 18 грудня 2009 року № 11 роз»яснив, що у мотивувальній частині рішення слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення не відповідає зазначеним вимогам.

Згідно ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до положень ст. ст. 11,15 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Згідно із ст. ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

На підставі ст. ст. 10, 60, 61 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Обставини визнані сторонами, не підлягають доказуванню. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно положень ст. ст. 57, 64 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які що мають значення для вирішення справи. Письмовими доказами є будь-які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи. Письмові докази, як правило, подаються в оригіналі.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_4 використовують частину горища в будинку АДРЕСА_1 протягом тривалого часу, при цьому, не порушуючи права та інтереси третіх осіб. Відповідно до акту ЛКП "Центральне" від 05.09.2005 року (а.с.39) відповідачі використовують під господарські потреби комору на горищі, площею 3,2 кв.м., скарг на гр.ОСОБА_3 та гр.ОСОБА_4 щодо неналежного використання цього приміщення до ЛКП "Центральне" не поступало, так як і не поступало заперечень зі сторони сусідів щодо визнання за відповідачами права власності на комору на горищі.

Окрім того, суд першої інстанції в своєму рішенні посилається й на те, що відповідачам свідоцтво про право власності на квартиру видано 23 травня 2011 року, позивачі придбали квартиру в будинку АДРЕСА_1 в 2006 році, а звернулися до суду з позовом лише в 2014 році після того, як дізналися про приватизацію частини горища. Позивачами не подано суду доказів в який період часу їм стало відомо про дані обставини.

Однак, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, оскільки суд прийшов до таких без повного та всебічного з'ясування обставин, що мають значення для справи; обставини, які суд вважав встановленими - недоведені, висновки ж суду обставинам справи не відповідають що призвело до неправильного застосування норм матеріального права.

Судом встановлено, що позивачам на праві спільної часткової власності належить квартира АДРЕСА_2, згідно договору купівлі-продажу квартири від 22.03.2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу ОСОБА_7

23 травня 2011 року Відділом приватизації державного житлового фонду Галицького району м. Львова було видано свідоцтво на право власності на квартиру АДРЕСА_1, згідно з наказом Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 23 травня 2011 року № 834-Ж-Г, відповідно до якого відповідачами приватизовано цю квартиру та комору в підвалі.

04 червня 2013 року в оспорюване свідоцтво на право власності внесені виправлення з «комори в підвалі» на «комору на горищі».

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції, апелянтом ОСОБА_2 було долучено до матеріалів справи належно завірену копію наказу Управління комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради від 23 травня 2011 року за № 834-Ж-Г, відповідно до якого, станом на 07 травня 2015 року змін до вищезгаданого наказу внесено не було, за відповідачами закріплено комору в підвалі, відтак правові підстави для внесення виправлень до свідоцтва на право власності на квартиру АДРЕСА_1 в керівника органу приватизації були відсутні.

Відповідно до п. 92 постанови Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року №1242 "Про затвердження Типової інструкції з діловодства у центральних органах виконавчої влади, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органах виконавчої влади" - зміни, що вносяться до наказу (розпорядження) оформляються окремим наказом (розпорядженням), який повинен мати такий заголовок: "Про внесення змін до наказу (розпорядження)" із зазначенням дати, номера, назви виду розпорядчого документа, до якого вносяться зміни. Розпорядча частина наказу (розпорядження) починається з такого пункту: "1.Внести зміни до наказу (розпорядження)". Далі окремими підпунктами формулюються зміни до розпорядчого документа, наприклад: "1) пункт 2 викласти в такій редакції:..."; "2) пункт 3 виключити"; "3) абзац другий пункту 4 доповнити словами...". Якщо зміни до розпорядчого документа оформляються на окремому аркуші (аркушах), в першому пункті розпорядчої частини наказу (розпорядження) зазначається: "1) Внести зміни до... (додаються)".

Відповідно до п. 13, додатку 2 рішення Львівської міської Ради №114 від 27.02.2009 року, при необхідності внесення змін у розпорядчі документи районний відділ приватизації державного житлового фонду готує та подає у встановленому порядку на підпис проект розпорядження голови районної адміністрації про внесення змін до відповідного розпорядження щодо приватизації державного житлового фонду, якщо такі події відбулись до 4 січня 2007 року, чи проект наказу управління комунальної власності, якщо такі події відбулись після 4 січня 2007 року. Нове свідоцтво про право власності, підготовлене районним відділом приватизації державного житлового фонду на підставі виданого розпорядження (наказу), на квартиру (будинок), передану у власність громадян у процесі приватизації житла, підписує керівник районного відділу приватизації державного житлового фонду та скріплюється печаткою районного відділу приватизації державного житлового фонду.

Таким чином, рішенням Львівської міської Ради №114 від 27.02.2009 року чітко передбачено процедуру внесення змін до відповідного наказу щодо приватизації державного житлового фонду, з подальшою видачею нового свідоцтва на право власності на квартиру на підставі виданого наказу. Внесення виправлень у вже існуюче свідоцтво на право власності на квартиру законодавством України та чинними нормативно-правовими актами не передбачено.

Приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" від 21 травня 1997 року (з наступними змінами) стосовно права органу місцевого самоврядування скасовувати свої раніше прийняті рішення та вносити до них зміни необхідно розуміти так, що орган місцевого самоврядування має право приймати рішення, вносити до них зміни та/чи скасовувати їх на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 2 ст. 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинків.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 року, у справі про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" , допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Відповідно до рішення Конституційного суду України від 9 листопада 2011 року за N14-рп/2011, власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

За приписами ст. 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників.

В матеріалах справи відсутні та не подні такі суду апеляційної інстанції будь-які докази того, що відповідачами було отримано згоду співвласників допоміжних приміщень на приватизацію ними таких.

Відповідно до п. п. 1.1, 1.2, 1.2.2. ухвали Львівської міської ради № 3808 від 29.07.2010 року "Про затвердження Положення про порядок приєднання допоміжних приміщень", для вирішення питання приєднання вільних допоміжних приміщень до квартир у житловому будинку або до нежитлового приміщення у житловому будинку власник (наймач) квартири або нежитлового приміщення звертається із заявою до голови відповідної районної адміністрації про надання дозволу на приєднання допоміжного приміщення. До заяви власник (наймач) квартири, нежитлового приміщення додає: заяву-згоду всіх мешканців будинку (власників квартир або квартиронаймачів, власників нежитлових приміщень) у разі, коли будинок належить територіальній громаді м.Львова, об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку, відомству; якщо будинок належить кооперативу - копію рішення загальних зборів кооперативу та ін. Голова відповідної районної адміністрації скеровує пакет документів на розгляд районної міжвідомчої комісії, яка протягом 14 днів дає висновок про технічну можливість приєднання допоміжних приміщень. Розпорядження про затвердження висновків міжвідомчої комісії видає голова районної адміністрації протягом 30 днів з часу подання заяви.

Матеріали справи не містять відомостей про отримання відповідачами дозволу на приєднання допоміжного приміщення, а саме розпорядження Галицької районної адміністрації про приєднання допоміжного приміщення до квартири АДРЕСА_1

В технічному паспорті, який є складовою частиною самого свідоцтва на АДРЕСА_1 нанесено лише експлікація приміщень з визначенням площ щодо самої кватири. Експлікація приміщення з визначенням площі та конфігурації комори на горищі відсутня.

Горище - це простір між поверхнею покриття (дах), зовнішніми стінами та перекриттям верхнього поверху. Відповідачами не надано доказів того, що ними було одержано дозвіл на реконструкцію горища з подальшим влаштуванням комори на ньому.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не приймаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень документи з підчищеннями або дописками, закресленими словами та іншими не обумовленими в них виправленнями, заповнені олівцем, а також з пошкодженнями, які не дають змоги однозначно тлумачити їх зміст. Документи, що встановлюють виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно та їх обтяжень і подаються для державної реєстрації прав, повинні відповідати вимогам, встановленим цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_6 слід відмовити.

Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення не відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, висновки суду першої інстанції, викладені у оскаржуваному рішенні, не відповідають обставинам справи, що полягає у неправильній оцінці встановлених судом фактичних обставин, а відтак і помилковому визначенні юридичних наслідків цих обставин. Внаслідок цього суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, що відповідно до ст.309 ЦПК України є безумовною підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення про задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 209 ч. 3, п. 2 ч. 1 ст. 307, п. 4 ч.1 ст. 309, ст. 313, ч. 2 ст. 314, ст. ст. 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу позивачів ОСОБА_6 та ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Галицького районного суду м.Львова від 15 квітня 2015 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_2, ОСОБА_6 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, з участю третіх осіб: Відділу приватизації державного житлового фонду Галицького району, ЛКП «Центральне» про визнання недійсним свідоцтва на право власності в частині приватизації частини горища та скасування державної реєстрації права власності задовольнити.

Визнати частково недійсним свідоцтво про право власності, видане на ім»я ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_1 саме в частині права власності на комору на горищі, площею 3,2 кв. м.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на комору на горищі, площею 3,2 кв.м. до квартиру АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом 20-ти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з дня набрання рішенням апеляційного суду законної сили.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Кабаль І.І.

Монастирецький Д.І.