Постанова № 45390765, 12.06.2015, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/3574/15-а

пр.№ 2-а/464/105/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2015 року Сихівський районний суд м. Львова

в складі головуючого судді Радченко Е.А.

при секретарі Калітовській А.Б.

з участю представника позивачки ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щомісячної допомоги та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

28.04.2015 року ОСОБА_2 звернулася до суду з адміністративним позовом до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії. В обгрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилалася на те, що у 1986 році вона була евакуйована із зони відчуження та належить до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та є інвалідом 3-ї групи в наслідок захворювання, пов'язаного з аварії на ЧАЕС. В 2007 році у неї народився син - ОСОБА_3, який має статус дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. З 01.09.2013 року неповнолітній ОСОБА_3 навчається в шкільному закладі № 84 м. Львова. Пунктом 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щомісячна виплата 50 % мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка народилася після 26.04.1986 року від батька, який на час настання вагітності матері має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2. В порушення цього Сихівський відділ соціального захисту виплачує щомісячну допомогу на дитину в меншому розмірі, ніж це передбачено в Законі. Тому ОСОБА_2 просить визнати протиправними дії Сихівського відділу соціального захисту щодо відмови у перерахунку та виплаті щомісячної допомоги в передбаченому Законом розмірі, а також зобов'язати Сихівський відділ соціального захисту провести перерахунок та виплату щомісячної допомоги в розмірі 50% мінімальної заробітної плати з 01.09.2013 року по 01.06.2014 року. При цьому ОСОБА_2 просить поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом.

02.06.2015 року позивачка змінила позовні вимоги, зазначивши, що вона просить стягнути з Сихівського відділу соціального захисту щомісячну допомогу в розмірі 50% мінімальної заробітної плати за період з 01.09.2013 року по 01.06.2014 року та з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року, а також просить зобов'язати відповідача в подальшому виплачувати щомісячну допомогу в передбаченому Законом розмірі.

В судовому засіданні представник позивачи підтримала позовні вимоги та просила задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився за невідомих обставин. Про час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином. Клопотань про відкладеня розгляду справи від відповідача не надходило.

Заслухавши представника позивачки, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Позивачка ОСОБА_2 відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 виданого 20.02.2013 року Львівською облдержадміністрацією, належить до 1-ї категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно з вкладкою в цьому посвідченні, позивачка є інвалідом, інвалідність якої пов'язана з Чорнобильською катастрофою.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року позивачка народила дитину - сина ОСОБА_3, який має статус дитини, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується відповідним посвідченням серії НОМЕР_2, виданим 13.06.2008 року Львівською облдержадміністрацією.

Позивачка отримує щомісячну допомогу на дитину, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що нараховує та виплачує Сихівський відділ соціального захисту.

04.11.2014 року позивачка звернулася до відповідача із заявою щодо перерахування та виплати щомісячної допомоги на дитину за період з 01.09.2013 року в розмірі, передбаченому Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Листом № 2605/10-8782 від 10.11.2014 року позивачці надано відповідь, що Сихівський відділ соціального захисту здійснює виплату щомісячної допомоги на дитину в розмірі 16 грн. 50 коп. на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 20.04.2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З таким розміром щомісячної допомоги позивачка не погоджується.

Вирішуючи позов суд виходить з наступного.

Пунктом 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачена щомісячна виплата 50 % мінімальної заробітної плати незалежно від інших виплат на кожну дитину шкільного віку, яка народилася після 26.04.1986 року від батька, який на час настання вагітності матері має підстави належати до категорії 1 або 2, або матері, яка на час настання вагітності або під час вагітності має підстави належати до категорії 1 або 2.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявних фінансових ресурсів Державного бюджету України та бюджету Пенсійного фонду України на 2013 рік.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем здійснено нарахування та виплату щомісячної допомоги на дитину в розмірі 16 грн. 50 коп. на підставі п. 2 ст. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 649 від 20.04.2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду україни від 25.01.2012 року № 3-рп/2012 дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції на основі і на виконання Бюджетного Кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.

У 2013 році Кабінетом Міністрів України не було прийнято жодного рішення на застосування норм і положень ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постанова Кабінету Міністрів України № 649 від 20.04.2007 року «Про встановлення розмірів виплат деяким категоріям громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не підлягає застосуванню у 2013 році під час визначення розміру виплат, передбачених ст. 30 Закону, оскільки така постанова не видавалась Кабінетом Міністрів України на основі і на виконання закону про Державний бюджет України на 2013 рік.

Тобто, застосування відповідачем вищезазначеної постанови Кабінету Міністрів у 2013 році при визначенні розміру виплат, передбачених ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є протиправним.

Тому позовна вимога в частині стягнення з відповідача щомісячної допомоги за період з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року є обгрунтованою.

В період з 01.09.2013 року по 30.11.2013 року статтєю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» був встановлений розмір мінімальної заробітної плати 1147 грн. Передбачена п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати складає 573 грн. 50 коп. (50% від 1147 грн. = 573 грн. 50 коп.). За 3 місяці цього періоду на постраждалу від Чорнобильської катастрофи дитину підлягало сплаті 1720 грн. 50 (573 грн. 50 коп. х 3 місяця), тоді як фактично було сплачено 49 грн. 50 коп. (16 грн. 50 коп. х 3 місяця). За цей період з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 1671 грн. (1720 грн. 50 коп. - 49 грн. 50 коп.).

В період з 01.12.2013 року по 31.12.2013 року розмір мінімальної заробітної плати складав 1218 грн., тому щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати складає 609 грн. (50% від 1218 грн. = 609 грн.). Фактично було сплачено 16 грн. 50 коп. За цей період з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 592 грн. 50 коп. (609 грн. - 16 грн. 50 коп.)

Загальний розмір недоплаченої позивачці щомісячної допомоги за 2013 рік складає 2263 грн. 50 коп. (1671 грн. + 592 грн. 50 коп.)

Також є обгрунтованою позовна вимога в частині стягнення з відповідача щомісячної допомоги за період з 01.01.2014 року по 01.06.2014 року. Так, Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 06.01.2014 року, що набрав чинності з 01.01.2014 року (п.1 Прикінцевих положень Закону) жодних обмежень з приводу розміру виплати щомісячної допомоги на дитину не встановлені. Проте, згідно Закону України від 31.07.2014 року «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», який набув чинності 03.08.2014 року, «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» були доповнені п. 6-7, за яким було встановлено, що норми і положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, починаючи з 01.01.2014 року по 02.08.2014 року є чинною і підлягає застосуванню ст. 30 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Постановою Сихівського районного суду від 30.01.2015 року № 464/11987/14-а відповідача зобов'язано Сихівський відділ соціального захисту провести перерахунок та виплату щомісячної допомоги в розмірі 50% мінімальної заробітної плати з 01.06.2014 року по 02.08.2014 року.

В 2014 році статтєю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» розмір мінімальної заробітної плати визначено на рівні 1218 грн. Передбачена п. 6 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати в 2014 році складала 609 грн. (50% від 1218 грн. = 609 грн.). За період 01.01.2014 року по 31.05.2014 року з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 2962 грн. 50 коп. (592 грн. 50 коп. х 5 місяців).

Вирішуючи позовну вимогу щодо стягнення щомісячної допомоги за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року, суд враховує, що в п. 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» зазначено, що норми і положення ст. ст. 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Ці норми в передбаченому законом порядку не визнані неконституційними. В той же час, згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіттям з незалежних від них обставин, а також у старості та в, інших випадках, передбачених законом. Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Умови відсутності у державному бюджеті коштів на виплату щомісячної допомоги на дитину у відповідності до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», створює ситуацію правової незахищеності особи, а відтак це не може бути підставою для порушення прав громадян на соціальний захист, яка прямо передбачена законом та Конституцією України.

Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена в залежність від бюджетних асигнувань.

Частиною 2 статті 8 КАС України встановлено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини. Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» практика Європейського Суду з прав людини є джерелом права в Україні. Відповідно до правової позиції Європейського суду, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань та звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Зважаючи на практику Європейського суду з прав людини, зменшення розміру існуючих пільг у зв'язку з відсутністю коштів, є порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 року, та яка є частиною національного законодавства, а також статті 1 Протоколу №1 до Конвенції.

Згідно з положенням ч. 4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу. Тому суд не вбачає законних підстав для відмови в задоволенні позову в частині стягнення щомісячної допомоги на дитину за період з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року.

Статтєю 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» розмір мінімальної заробітної плати до 01.12.2015 року встановлено в 1218 грн., тому щомісячна виплата 50 процентів мінімальної заробітної плати до 01.12.2015 року складає 609 грн. (50% від 1218 грн. = 609 грн.). За період 01.01.2015 року по 31.05.2015 року з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 2962 грн. 50 коп. (592 грн. 50 коп. х 5 місяців).

Всього за цим позовом з відповідача на користь позивачки підлягає стягненню 8188 грн. 50 коп. (2263 грн. 50 коп. з 01.09.2013 року по 31.12.2013 року + 2962 грн. 50 коп. з 01.01.2014 року по 31.05.2014 року + 2962 грн. 50 коп. з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року).

Щодо вимог позивача про зобов`язання й надалі сплачувати щомісячну допомогу дитині в розмірі 50 % мінімальної заробітної плати, суд вважає, що позов в цій частині не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Отже, необхідною умовою для звернення особи до суду з адміністративним позовом є обов`язкова наявність порушення прав, свобод чи інтересів цієї особи у сфері публічно-правових відносин. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у адміністративного суду немає правових підстав для задоволення позову. При цьому суд вважає, що оскільки правовою підставою для звернення до адміністративного суду є захист порушених прав, свобод чи інтересів, то право на позов виникає лише після порушення відповідачем права позивачки, тобто захисту підлягає вже порушене право, а не те, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, буде воно порушено чи ні.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною другою цієї статті визначено, що для звернення за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Позивачка про порушення свого права, якщо вона вважала його порушеним, повинна була дізнатися при виплаті їй відповідачем щомісячної допомоги на дитину.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Позивачка до суду з позовом звернулася 28.04.2015 року, причину пропуску строку обумовила хворобою своєї неповнолітньої дитини. При цьому позивачкою надано медичні документи, що підтверджують, що неповнолітній ОСОБА_3 є хворим, кожен місяць він звертається за медичною допомогою та проходить курс лікування.

За таких обставин не вбачає підстав для відмови в поновленні строку звернення до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 22, 46, 129 Конституції України, ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», п. 4 Прикінцевих положень, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік», п. 6, 7 Прикінцевих положень, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», п. 9 Прикінцевих положень, ст. 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік», ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини», ст.ст. 2, 8, 9, 11, 14, 71, 99, 100, 104, 160-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради про визнання дій протиправними, стягнення недоотриманої щомісячної допомоги та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради щодо відмови ОСОБА_2 у перерахунку, нарахуванні та здійсненні виплати щомісячної допомоги на дитину відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 30 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в розмірі 50 % мінімальної заробітної плати за період з 01.09.2013 року по 01.06.2014 року та з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року.

Стягнути з Сихівського відділу соціального захисту Управління соціального захисту Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради на користь ОСОБА_2 недоплачену щомісячну допомогу на дитину за період з 01.09.2013 року по 01.06.2014 року та з 01.01.2015 року по 31.05.2015 року в розмірі 8188 ( восьми тисячи ста вісімдесяти восьми) гривень 50 копійок.

В задоволенні решти позову відмовити.

Постанова може бути повністю або частково оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Сихівський районний суд м. Львова протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий :