Ухвала суду № 45383756, 18.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 червня 2015 року м. Київ К/9991/11113/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Карася О.В. (головуючого), Олендера І.Я., Рибченка А.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 по справі № 1/316/08 (22а-7033/08)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка"

до Снігурівської міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області

третя особа Головне управління Державного казначейства у Миколаївській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 21.01.2008 № 0000071600/0, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (далі - ПДВ) на 497 297,00 грн. та зобов'язати надати висновок управлінню Державного казначейства із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.07.2008 позов задоволено частково, оскаржуване податкове повідомлення - рішення скасовано, в решті позову відмовлено.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову в частині скасування податкового повідомлення - рішення відмовлено, а в частині зобов'язання надати висновок із зазначенням суми ПДВ, що підлягає відшкодуванню з бюджету, провадження у справі закрито.

Не погодившись із судовим рішенням апеляційної інстанції, позивач подав касаційну скаргу.

У касаційній скарзі Товариство, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить зазначене судове рішення скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Вимоги касаційної скарги вмотивовані тим, що операції з придбання основних фондів не приймають участі в оподаткуванні в порядку передбаченому п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", а отже Товариство має право на включення сплачених сум ПДВ за придбаний товар до загальної декларації та відповідно заявляти право на бюджетне відшкодування такого ПДВ.

Державна податкова інспекція у запереченні на касаційну скаргу Товариства просить суд залишити останню без задоволення, а судове рішення апеляційної інстанції - без змін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді, перевіривши повноту встановлених обставин справи та правильність їх юридичної оцінки судами, Вищий адміністративний суд України не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги.

Судами першої і апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи, що підставою для ухвалення оскаржуваного позивачем податкового повідомлення - рішень стали підсумки проведеної державним податковим органом документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з ПДВ Товариства за листопад 2007 року, викладені у акті від 17.01.2008 №14/15-31427847, про порушення позивачем вимог пп. 7.7.5, пп. 7.7.7 п. 7.7 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 № 168/97-ВР "Про податок на додану вартість" (далі - Закон № 168/97-ВР).

Такого висновку контролюючий орган дійшов на підставі того, що проведені господарські операції з придбання товару (кліткове обладнання) позивач безпідставно відобразив в загальній декларації за жовтень 2007 року та відніс сплачену суму ПДВ в розмірі 497 297,00 грн. до податкового кредиту, а у листопаді вказану суму безпідставно заявлено до бюджетного відшкодування, оскільки вказані операції, на думку контролюючого органу, Товариство, що є сільськогосподарським товаровиробником, повинно відображати у спеціальній скороченій декларації, а податковий кредит відповідно має зменшувати суму, що залишається у розпорядженні такого товаровиробника та не підлягає бюджетному відшкодуванню.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що Товариство є сільськогосподарським товаровиробником, платником податку на додану вартість та звітує до контролюючого органу подаючи три декларації з ПДВ - загальну декларацію та дві спеціальні (скорочені), в яких відображаються операції у відповідності з п. 11.21 та п. 11.29 ст. 11 Закону № 168/97-ВР.

Позивачем, відповідно до договору купівлі - продажу кліткового обладнання, укладеного з ЗАТ "Агромаш-ІФ", перераховано останньому вартість товару, в тому числі й ПДВ в розмірі 497 297,00 грн. та на підставі отриманих податкових накладних від 19.10.2007 № 368, № 369 сформовано податковий кредит. Вказані господарські операції та податковий кредит позивач відобразив в загальній декларації за жовтень 2007 року, а в податковій декларації з ПДВ за листопад 2007 року визначив вказану суму як таку, що підлягає бюджетному відшкодуванню.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування оскаржуваного податкового повідомлення - рішення суд першої інстанції виходив з неправомірності його прийняття, оскільки позивач правомірно відніс ПДВ в сумі 497 297,00 грн. до загальної декларації, який фактично був ним сплачений в сумі вартості купленого кліткового обладнання, та заявив право на бюджетне відшкодування ПДВ.

Натомість суд апеляційної інстанції погодився з висновками акта перевірки, на підставі якого було ухвалено оскаржуване податкове повідомлення - рішення, про те, що формування позивачем податкового кредиту за вказаних у акті перевірки обставин є безпідставним, оскільки фактично Товариство реалізовуючи продукцію, на підставі п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість" ПДВ до бюджету не сплачує, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти зі спецрахунку відповідно до Порядку, то відповідно і податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями з придбання кліткового обладнання, має також відноситися до спеціальної декларації та відповідно зменшувати суму, що залишається у розпорядженні сільськогосподарського товаровиробника, а не включатись до загальної декларації та брати участь бюджетному відшкодуванні.

Так, п. 11.21 ст. 11 Прикінцевих положень Закону № 168/97-ВР (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) установлено, зокрема, що сума ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету сільськогосподарськими підприємствами усіх форм власності за реалізовані ними молоко, худобу, птицю, вовну, а також за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, повністю залишається у розпорядженні цих сільськогосподарських підприємств і спрямовується на підтримку власного виробництва тваринницької продукції та продукції птахівництва. Порядок і нарахування зазначених коштів встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктом 11.29 вказаної статті до 1 січня 2006 року зупинено дію п. 7.7 ст. 7, п. 10.1 і п. 10.2 ст. 10 цього Закону в частині сплати до бюджету ПДВ щодо операцій з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, за винятком операцій з поставки переробним підприємствам молока та м'яса живою вагою, що здійснюється сільськогосподарськими товаровиробниками незалежно від організаційно-правової форми та форми власності, в яких сума, одержана від поставки сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, становить не менше 50 відсотків загальної суми валового доходу підприємства. Зазначені кошти залишаються в розпорядженні сільськогосподарських товаровиробників і використовуються ними на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення. У разі нецільового використання акумульованих коштів вони стягуються до Державного бюджету України в безспірному порядку. Порядок акумуляції та використання зазначених коштів визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 4 п. 1.2 Загальних положень Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації від 30.05.1997 № 166, зареєстрованого Міністерством юстиції України 09.07.1997 під № 250/2054, платники податку, в яких згідно з чинним законодавством (пункти 11.21, 11.29 Закону № 168/97-ВР) суми ПДВ повністю залишаються у розпорядженні цих платників податку для цільового використання, подають податкову декларацію з ПДВ (скорочену). До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціальних режимів, установлених указаними пунктами.

Згідно з п. 4 Порядку акумуляції та використання коштів, які нараховуються сільськогосподарськими товаровиробниками - платниками податку на додану вартість щодо операцій з продажу товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини (далі - Порядок), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.02.1999 № 271, на підставі даних бухгалтерського та податкового обліку сільськогосподарський товаровиробник складає декларацію з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, крім операцій з продажу переробним підприємством молока та м'яса живою вагою, і в терміни, передбачені законодавством для звітності, подають її до органів державної податкової служби. Одночасно з декларацією з ПДВ за відповідний звітний період сільськогосподарські товаровиробники подають до органу державної податкової служби за місцем реєстрації довідку про цільове використання сум ПДВ за попередній звітний період, форма та зміст якої визначаються Державною податковою адміністрацією України за погодженням із Міністерством аграрної політики. Залишок податкових зобов'язань відповідно до декларації з ПДВ з реалізованої продукції, товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, тобто різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, перераховується сільськогосподарськими товаровиробниками з поточного рахунка на окремий рахунок у терміни, передбачені для перерахування суми ПДВ до бюджету. Неперераховані на окремий рахунок зазначені кошти вважаються такими, що використовуються не за цільовим призначенням, і підлягають стягненню до державного бюджету в безспірному порядку. Зазначений окремий рахунок товаровиробник повинен відкрити протягом одного звітного періоду. Залишок податкового кредиту відповідно до згаданої декларації, тобто від'ємна різниця між сумою ПДВ, одержаною сільськогосподарськими товаровиробниками від покупців, та сумою ПДВ, сплаченою ними постачальникам, зараховується товаровиробникам на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів.

З аналізу зазначених норм вбачається, що при визначенні об'єкта оподаткування платник ПДВ, який підпадає під дію п. 11.29 ст. 11 Закону України "Про податок на додану вартість", і податкове зобов'язання, і податковий кредит декларує за спеціальною (скороченою) податковою декларацією. Оскільки позивач, реалізовуючи продукцію, на підставі зазначеної норми не сплачує цей податок до бюджету, а декларує податкові зобов'язання за спеціальною податковою декларацією, використовуючи кошти відповідно до Порядку акумуляції, то й податковий кредит з ПДВ, сформований за операціями із придбання основних засобів, має включатися до тієї самої декларації та, відповідно, зменшувати суму, що залишається в його розпорядженні.

Таким чином, колегія суддів Вищого адміністративного суду погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог Товариства.

Доводи касаційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом апеляційної інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ареал-Снігурівка" відхилити.

Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.11.2011 по справі № 1/316/08 (22а-7033/08) залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, у строк та в порядку, визначеними ст. ст. 237-2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий О.В. Карась

Судді І.Я. Олендер

А.О. Рибченко