Ухвала суду № 45382982, 09.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2015 р. м. Київ К/800/61185/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Білуги С.В.

суддів Ємельянової В.І.

Швеця В.В.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,

встановила:

У березні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.

Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим щодо невжиття заходів щодо стягнення страхових внесків з суми 18469,59 грн., яку присуджено ОСОБА_2 в якості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2010 у справі №2-66/10, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2010. Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим вжити заходи щодо стягнення страхових внесків з суми 18469,59 грн., яку присуджено ОСОБА_2 в якості стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу згідно рішення Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим від 10.06.2010 у справі №2-66/10, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 10.11.2010. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року скасовано постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року та прийнято нове рішення про відмову в задоволенні позову.

ОСОБА_2 подала касаційну скаргу, в якій, посилаючись на допущені судами порушення норм матеріального та процесуального права, просить постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши наведені доводи в касаційній скарзі, рішення судів щодо застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що рішенням Білогірського районного суду АР Крим від 10 червня 2010 року у справі №2-66/10, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду АР Крим від 10 листопада 2010 року, було частково задоволено позов ОСОБА_2, а саме: визнано незаконним та скасовано наказ голови ліквідаційної комісії Мірсанова В.П.№31-к від 01.07.2009 "Про перевід ОСОБА_2"; позивача поновлено на посаді директора - лікаря - бактеріолога Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини та з Білогірської районної державної лабораторії ветеринарної медицини на користь ОСОБА_2 стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 18469,59 гривень.

10 червня 2010 року Білогірським районним судом був виписаний виконавчий лист щодо стягнення на користь ОСОБА_2 заробітної плати в межах платежу за один місяць в розмірі 1692,07 грн., який було передано на примусове виконання та постановою державного виконавця від 18.11.2010 виконавче провадження було закінчено у зв'язку зі стягнення заборгованості з боржника в повному обсязі.

14 грудня 2010 року Білогірським районним судом було виписано виконавчий лист щодо стягнення на користь ОСОБА_2 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в сумі 18469,59 грн., якій було передано на примусове виконання та постановою державного виконавця від 31.12.2010 виконавче провадження було закінчено у зв'язку зі стягненням заборгованості з боржника в повному обсязі.

05 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до Управління пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим із заявою, в якій виклала обставини стягнення на її користь заробітної плати за час вимішеного прогулу та просила невідкладно повідомити на її адресу інформацію: коли Управлінню ПФУ в Білогірському районі стало відомо про факти несплати єдиного соціального внеску з суми 18469,59 грн. та які заходи з моменту встановлення вищезазначених фактів вживалися посадовими особами Управління ПФУ в Білогірському районі для того, щоб звернутись до Окружного адміністративного суду АР Крим для стягнення єдиного соціального внеску з суми 18469,59 грн. Також позивач просила в цій заяві притягнути винних посадових осіб УПФУ в Білогірському районі до матеріальної відповідальності.

Управлінням пенсійного фонду України в Білогірському районі АР Крим 13 грудня 2012 року на звернення позивача було надано відповідь, з якої слідує, що 17.08.2011 Управлінням ПФУ в Білогірському районі АР Крим була проведена позапланова перевірка Білогірської районної державної лабораторії з питань, пов'язаних з нарахуванням страхових внесків на виплачену заробітну плату за рішенням суду, якою встановлено, що рішенням Білогірського районного суду від 10.06.2010 було стягнено на користь ОСОБА_2 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу - 18469,59 грн., яке було виконано Білогірським відділом Державної виконавчої служби 27 грудня 2010 року. Також зазначено, що в резолютивній частині рішення суду по цивільній справі не було передбачено нарахування та сплата страхових внесків до Пенсійного фонду за час вимушеного прогулу, у зв'язку з чим Білогірським ВДВС не були стягнуті страхові внески для перерахування на рахунки Пенсійного фонду. Отже, стаж роботи по даному рішенню не відображено у відомостях персоніфікованого обліку. Цією перевіркою було встановлено, що за період з 01.07.2009 по 31.12.2010 фінансово - господарська діяльність не велась, нарахування фонду оплати праці не проводилось, заробітна плата не сплачувалась, головні та касові книги, банківські документи, первинні касові документи, особові рахунки робітників, табелі обліку робочого часу, відомості про нарахування заробітної плати не велись.

Згідно з частинами першою та другою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, яке гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій тощо.

За змістом частини першої статті 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» термін "страховий стаж" визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страхові внески визначені частиною першою статті 1 зазначеного Закону як кошти відрахувань на соціальне страхування та збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені згідно із законодавством, що діяло раніше; кошти сплачені на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування найманих працівників та інших осіб, які належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та зазначені у статті 11 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», сплачуються їх роботодавцями та безпосередньо застрахованими особами.

Зокрема, згідно із частиною першою статті 16 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», застрахована особа має право отримувати від страхувальника підтвердження про сплату страхових внесків, вимагати від страхувальників сплати внесків, у тому числі в судовому порядку тощо.

З цим правом кореспондується обов'язок страхувальника нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески (пункт 6 частини другої статті 17 Закону) незалежно від фінансового стану платника (частина дванадцята статті 20 Закону).

До страхувальників, які несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески органами Пенсійного фонду застосовуються фінансові санкції, а вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом (стаття 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»).

Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Однак, застраховані особи без сприяння державних органів позбавлені можливості безпосередньо і оперативно впливати на повноту і своєчасність такої сплати, що, фактично, у випадку неповної сплати, означатиме порушення рівності їх прав на призначення (перерахунок) пенсії при інших рівних умовах.

В даному випадку, не сплата страхових внесків призвела до порушення принципу рівності особи перед законом, а пенсійні органи не вжили дієвих заходів для забезпечення гарантованого державою права на одержання в майбутньому трудової пенсії.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалені у даній справі судові рішення названим вимогам процесуального закону не відповідають.

Зважаючи на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що судами попередніх інстанцій під час прийняття рішення по суті спору у даній справі було порушено норми процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи.

Для захисту прав та інтересів позивача суд може вийти за межі позовних вимог. При новому розгляді справи судам для повного та всебічного з'ясування обставин необхідно вирішити питання про залучення співвідповідачем роботодавця позивача - Білогірську районну державну лабораторію ветеринарної медицини.

Відповідно до пункту 2 статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України, підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи і не можуть бути усунені судом касаційної інстанції.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені судами попередніх інстанцій, рішення у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

ухвалила:

Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 29 серпня 2013 року та постанову Севастопольського апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Автономної Республіки Крим про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Білуга

Судді В.І. Ємельянова

В.В. Швець