Ухвала суду № 45382971, 04.06.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 червня 2015 року м. Київ К/800/17132/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Калашнікової О.В. Васильченко Н.В. Леонтович К.Г. провівши попередній розгляд адміністративної справи за касаційною скаргою житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний" на постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року у справі за позовом житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний" до виконавчого комітету Маріупольської міської ради, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, про визнання недійсним рішення, -

в с т а н о в и л а:

Житлово-будівельний кооператив "Молодіжний" звернувся в суд з позовом до виконавчого комітету Маріупольської міської ради про скасування рішення № 135 від 20.04.2011 року в частині переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення

Позовні вимоги мотивовано тим, що прийняття оскаржуваного рішення суперечить вимогам законодавства, оскільки будинок належить позивачу, а тому відповідач не міг вирішувати питання про переведення квартири в нежитловий фонд. Також позивачем зазначено, що переведення жилих квартир у нежитлові приміщення, використання їх для підприємницької діяльності взагалі заборонено статутом кооперативу та загальними зборами його членів.

Постановою Жовтневого районного суду м. Маріуполя від 20 січня 2014 року позовні вимоги задоволено, визнано протиправним та скасовано рішення виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 135 від 20.04.2011 року в частині переведення квартири АДРЕСА_1 в нежиле приміщення.

Постановою Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року рішення суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з оскаржуваним судовим рішенням, ЖБК "Молодіжний" звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, у якій просить його скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, проаналізувавши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, ЖБК "Молодіжний" є юридичною особою, яка знаходиться за адресою: м. Маріуполь, пр. Будівельників, б. 86, що підтверджується копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 286418 та відомостей з ЄДР станом на 22.11.2013 року.

Також судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 24.12.2012 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округу Шпарагою С.С. за реєстром № 2291, ОСОБА_4 на праві приватної власності належить нежиле приміщення АДРЕСА_1. .

Рішенням виконавчого комітету Маріупольської міської ради № 135 від 20.04.2011 року "Про переведення квартир АДРЕСА_2, АДРЕСА_1 у нежилі приміщення" за результатами розгляду звернень громадян ОСОБА_7, ОСОБА_5 про переведення квартири у нежитлове приміщення, було вирішено вивести з житлового фонду квартиру АДРЕСА_2, яка належала на праві власності ОСОБА_7 та квартиру АДРЕСА_1, яка належала на праві власності ОСОБА_5

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що для проведення реконструкції квартири АДРЕСА_1, з переобладнанням її під магазин та переведення її у нежиле приміщення, необхідно було в обов'язковому порядку отримати згоду власників суміжних приміщень та ЖБК "Молодіжний", чого зроблено не було, а відтак оскаржуване рішення є протиправним.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у позові, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивачем не доведено порушення своїх прав в межах спірних відносин, а оскаржуване рішення прийняте відповідачем правомірно.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками суду апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 320 Цивільного кодексу України власники мають право на свій розсуд використовувати належне їм майно для ведення господарської або іншої, незабороненої законодавством, діяльності.

Статтею 383 Цивільного кодексу України визначено, що власникам заборонено використовувати квартири лише для промислового виробництва. Тому при відсутності такої цілі власники квартир мають право використовувати належні їм квартири у господарській діяльності.

Відповідно до частини першої статті 8 Житлового кодексу УРСР переведення придатних для проживання жилих будинків і жилих приміщень у будинках державного і громадського житлового фонду в нежилі, як правило, не допускається. У виняткових випадках переведення жилих будинків і жилих приміщень у нежилі може здійснюватися за рішенням органів, зазначених у частині другій статті 7 цього Кодексу, згідно з якою до таких органів належать виконавчі комітети обласної, міської (міста республіканського підпорядкування) Ради народних депутатів.

Відповідно до статей 8, 12 Закону України "Про основи містобудування" підготовку, затвердження та реалізацію місцевих правил забудови віднесено до компетенції міських рад.

Відповідно до статті 4 Житлового кодексу УРСР жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території Української РСР, утворюють житловий фонд.

Житловий фонд включає: жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать державі (державний житловий фонд); жилі будинки і жилі приміщення в інших будівлях, що належать колгоспам та іншим кооперативним організаціям, їх об'єднанням, профспілковим та іншим громадським організаціям (громадський житловий фонд); жилі будинки, що належать житлово-будівельним кооперативам (фонд житлово-будівельних кооперативів); жилі будинки (частини будинків), квартири, що належать громадянам на праві приватної власності (приватний житловий фонд); квартири в багатоквартирних жилих будинках, садибні (одноквартирні) жилі будинки, а також жилі приміщення в інших будівлях усіх форм власності, що надаються громадянам, які відповідно до закону потребують соціального захисту (житловий фонд соціального призначення).

Згідно з статтею 152 Житлового кодексу УРСР переобладнання і перепланування жилого будинку (квартири), що належить громадянинові на праві приватної власності, провадяться з дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Як зазначено судом апеляційної інстанції, спірна квартира знаходилась у приватній власності, вона не належить до державного чи громадського житлового фонду.

Згідно з пунктом 2.50 Державних будівельних норм Україні "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення" ДБН В.2.2-15-2005, затверджених наказом Держбуду України від 18.05.2005 року №80, у першому, другому і цокольному поверхах житлових будинків допускається розмішувати приміщення: адміністративні, магазинів роздрібної торгівлі, громадського харчування, побутового обслуговування, відділень зв'язку загальною площею не більше 700 м2, банків, магазинів і кіосків з продажу преси, поліклінік, жіночих консультацій, рентгено-стоматологічних кабінетів в разі забезпечення вимог НРБУ); роздавальних пунктів молочних кухонь, юридичних консультацій і нотаріальних контор, загсів, філій бібліотек, виставкових залів, контор житлово-експлуатаційних організацій, фізкультурно-оздоровчих занять загальною площею до 150 м , культурно-масової роботи з населенням (для проведення лекцій, зборів, бібліотек-читалень, кімнат для індивідуальних занять, роботи гуртків, прийому громадян депутатами тощо), дитячих художніх шкіл, центрів соціального захисту населення, центрів зайнятості населення базового рівня до 50 відвідувачів і до 15 співробітників центрів, а також груп короткотривалого перебування дітей дошкільного віку (крім цокольного поверху).

З огляду на наведене, колегія суддів погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення позову.

Доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За правилами частини першої статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Керуючись статтями 220, 220-1, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу житлово-будівельного кооперативу "Молодіжний" відхилити.

Постанову Донецького апеляційного адміністративного суду від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строки та в порядку, встановленими статтями 237, 238, 239-240 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: (підписи)