Ухвала суду № 45380286, 22.06.2015, Виноградівський районний суд Закарпатської області

Виноградівський районний суд Закарпатської області

_______________

Справа № 299/2727/14-ц

Номер рядка звіту 58

У Х В А Л А

22.06.2015 м.Виноградів

Виноградівський районний суд Закарпатської області в особі: головуючого - судді Трагнюк В.Р., при секретарі - Конар В.М., за участю прокурора Дорошевич Р.Р., представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом прокурора Виноградівського району до ОСОБА_1, Широківської сільської ради про скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов"язання повернути земельну ділянку, треті особи без самостійних вимог: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, Управління Дерземагенства у Виноградівському районі,

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Виноградівського району звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, Широківської сільської ради про скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов"язання повернути земельну ділянку, третя особа без самостійних вимог: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області.

Зокрема, позивач просить визнати причину пропущення строку звернення до суду поважною і відновити строк звернення до суду та ухвалити рішення, яким скасувати рішення 25 сесії 5 скликання Широківської сільської ради № 250 від 28.05.2008 року, скасувати рішення 34 сесії 5 скликання Широківської сільської ради № 350 від 27.03.2009 року, скасувати рішення виконавчого комітету Широківської сільської ради № 298 від 18.12.2008 року, визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 432442 від 13.05.2009 року, який зареєстровано у Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 0109703:0207 від 13.05.2009 року та зобов"язати ОСОБА_1 повернути державі в особі Широківської сільської ради земельні ділянки загальною площею 1,0353 га, нормативно-грошова оцінка якої складає 55571,07 грн., що розташована в с. Широке, кадастрові номери 2121287201:01:001:0038, 2121287201:00:001:0257, 121287201:00:001:0258, 2121287201:02:001:0008 шляхом підписання акту прийому передачі.

Ухвалою суду за клопотанням представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, залучено Управління Держземагентства у Виноградівському районі Закарпатської області (а.с.51).

Позов мотивовано тим, що проведеною прокуратурою Виноградівського району перевіркою у Широківській сільській раді на предмет дотримання вимог земельного та водного законодавства України встановлено, що на підставі рішення 34 сесії 5 скликання Широківської сільської ради № 350 від 27.03.2009 року ОСОБА_1 передано у приватну власність земельні ділянки в контурах № 443, 581, 584 загальною площею 1,0353 га для ведення особистого селянського господарства, та видано спірний державний акт на право власності на земельну ділянку. В результаті проведеної перевірки з"ясовано, що дана земельна ділянка надана ОСОБА_1 з порушенням вимог земельного та водного законодавства.

Так, прокурор вказує на те, що рішенням 25 сесії 5 скликання Широківської сільської ради № 250 від 28.05.2008 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розробку технічної документації з землеустрою для ведення особистого селянського господарства на площу 0,77 га. Згодом, в порушення ст. 26, ч. 1 ст. 34 Закону України "Про місцеве самоврядування" рішенням виконавчого комітету Широківської сільської ради № 298 від 18.12.2008 року внесено зміни у рішення № 269 від 14.08.2008 року, яким площа земельної ділянки 0,77 га змінена на 1,04 га.

Згідно даних погосподарської книги Широківської сільської ради в 2006-2008 роках за ОСОБА_1 було обліковано земельні ділянки площею 0,40 га, з яких 0,15 га - для будівництва та обслуговування житлового будинку та 0,25 га для ведення особистого господарства. У 2009 році за ним вже обліковано 1,1766 га, тобто, земельна ділянка збільшилась на 0,77 га.

Таким чином, земельні ділянки загальною площею 1,40 га передано із земель запасу сільської ради. Тому рішення 25 сесії 5 скликання Широківської сільської ради № 250 від 28.05.2008 року суперечить п. 2 постанови Кабінету Міністрів України № 677 "Про затвердження порядку розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок" від 26.05.2004 року та п. 6-10 ст. 118 Земельного кодексу України, згідно якого передача у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, здійснюється на підставі проекту відведення земельної ділянки. Крім того, згадане з оспорюваних рішень прийнято в порушення ст.ст. 9, 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації", яким встановлено, що державній експертизі підлягають всі без виключення проекти землеустрою щодо відведення земельних ділянок. А відповідно до вимог ч.ч. 4, 5 ст. 35 Закону України "Про державну експертизу землевпорядної документації" позитивні висновки державної експертизи щодо об"єктів обов"язкової державної експертизи є підставою для прийняття відповідного рішення органами виконавчої влади чи органами місцевого самоврядування, відкриття фінансування робіт з реалізації заходів, передбачених відповідною документацією. Реалізація заходів, передбачених документацією із землеустрою та документацією із оцінки земель, види яких визначені законом, а також матеріалами та документацією державного земельного кадастру щодо об"єктів обов"язкової державної експертизи, без позитивних висновків державної експертизи забороняється.

Також в обгрунтування позову прокурор вказує на те, що на одній із земельних ділянок, а саме: на земельній ділянці площею 0,4314 га з кадастровим номером 2121287201:02:001:0008, яка передана у приватну власність відповідачеві ОСОБА_1 знаходиться водойма і вона відведена за рахунок земель сільськогосподарського призначення, хоча 0,37 га з неї згідно геодезичної зйомки ПП "Закарпатзем" знаходиться під водою і повинна була надаватись за рахунок земель водного фонду. Крім того, згідно листа Державної інспекції сільського господарства в Закарпатській області від 19.06.2014 року за № 04/2547 та акту обстеження земельної ділянки № 7 від 18.04.2014 року, на даній земельній ділянці є дамба шириною 5 метрів та довжиною 45 метрів і вона відноситься до категорії проточних штучних водойм. У відповідності до ст. 4 Водного кодексу України та ст. 58 ЗК України землі, зайняті морями, річками, озерами, іншими водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами належать до земель водного фонду. Згідно ст.ст. 59, 84 ЗК України за загальним правилом землі водного фонду не можуть передаватися у приватну власність за винятком випадків, визначених ЗК України. Зокрема, громадянам та юридичним особам можуть бути безоплатно передані у власність замкнені природні водойми загальною площею до 3 гектарів.

Таким чином, Широківська сільська рада допустила порушення наведених вище правових норм, оскільки не мала права передавати у приватну власність земельну ділянку загальною площею 0,4314 га, що належить до протічного штучного водного об"єкту, а отже, незаконно передано у власність земельну ділянку площею 1,0353 га, з приводу якої виник спір.

З огляду на такі обставини прокурор вважає, що оспорювані рішення прийняті Широківською сільською радою в порушення ст.ст. 19, 58, 59, 123, 124 ЗК України, ними грубо порушено встановлений законом порядок надання земельних ділянок у власність та інтереси територіальної громади Широківської сільської ради, є незаконними та підлягають скасуванню, а тому скасуванню підлягає і державний акт, виданий на підставі цих рішень.

Щодо строку звернення до суду, то прокурор вказує на те, що про прийняті рішення сесії та виданий державний акт прокуратура Виноградівського району дізналася лише 20.06.2014 року, після того як матеріали перевірки Державної інспекції сільського господарства були направлені в прокуратуру, тому строк звернення до суду пропущено з поважних причин. Крім того, зазначив про те, що згідно п. 3 ч. 5 Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо вдосконалення порядку здійснення судочинства" від 20.12.2011 року № 4176 протягом трьох років особа має право звернутися до суду з позовом про визнання незаконним правового акта органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування.

Представник позивача - прокурор прокуратури ОСОБА_3 в судовому засіданні позов підтримав, зіславшись на обставини, викладені у позовній заяві. Пояснив, що виниклий спір не є привтаним, а є виключно публічним. Однак, підстави для закриття провадження відстуні.

Представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 в судовому засіданні проти позову заперечила. Просила відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, зазначила, що провадження у справі підялгає закриттю, оскільки виниклий спір є піблучно-правовоим, який повинен розглядатися в порядку адміністративного судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється, зокрема, на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до п. 7 ч. 1 ст. З цього Кодексу означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка правильності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

В той час, відповідно до положень ч. 1 ст. 15 ЦК України, суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Правовий аналіз ст. 16 ЦК України, де наведено невичерпний перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, серед яких є зокрема визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, які їх порушують, свідчить про законодавче визначені можливі способи задоволення приватного, а не публічного інтересу. Судове рішення у цивільних справах має містити висновок про обсяг і належність прав та обов'язків сторін у спорі про право цивільне, які мають не публічний, а приватний характер, а сторони мають на меті здійснення приватного інтересу.

Суд встановив, що прокурор звертаючись до суду з даним позовом мав на меті здійснення публічного, а не приватного інтересу.

Відповідно до ст. 360-7 ЦПК України Рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України 16 грудня 2014 року у своєму Рішення вказала на наступне.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі «Zand v. Austria» від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає «усю організаційну структуру судів, включно з «…» питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів «…». З огляду на це не вважається «судом, встановленим законом» орган, котрий, не маючи юрисдикції, вирішує спір, що підлягає розгляду судом іншої юрисдикції.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Розглядаючи справу, суди всіх інстанцій виходили з того, що спір у цій справі є публічно-правовим та належить до юрисдикції адміністративних судів.

На думку колегії суддів, такий висновок не ґрунтується на правильному застосуванні статті 6 Конвенції стосовно «суду, встановленого законом».

Так, суди при вирішенні справи встановили, що позивач звернувся до суду з вимогами про захист своїх цивільних прав, оскільки передача третій особі спірними рішеннями відповідача у постійне користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку призведе до незаконного позбавлення його права власності на розташовану на цій земельній ділянці будівлю.

На думку колегії суддів Судової палати в адміністративних справах і Судової палати у господарських справах Верховного Суду України, спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно - правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі і обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу, зокрема, господарського судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися «судом, встановленим законом» у розумінні частини першої статті 6 Конвенції.

Крім цього, суд враховує, що відповідно до ст. 150 Конституції України до повноважень Конституційного Суду України належить офіційне тлумачення Конституції України та законів України.

З питань, передбачених цією статтею, Конституційний Суд України ухвалює рішення, які є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 01.04.2010 року N 10-рп/2010, ухваленого у справі N 1-6/2010 за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини 2 першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України, в аспекті конституційного подання вирішено: -положення частини першої статті 143 Конституції України, згідно з якими територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування "вирішують інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції", слід розуміти так, що при вирішенні цих питань органи місцевого самоврядування діють як суб'єкти владних повноважень; - положення пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу у частині повноважень сільських, селищних, міських рад відповідно до цього кодексу вирішувати питання розпорядження землями територіальних громад, передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності, вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності треба розуміти так, що при вирішенні таких питань ці ради діють як суб'єкти владних повноважень; - положення пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно поширення компетенції адміністративних судів на "спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності" слід розуміти так, що до публічно-правових спорів, на які поширюється юрисдикція адміністративних судів, належать і земельні спори фізичних чи юридичних осіб з органом місцевого самоврядування як суб'єктом владних повноважень, пов'язані з оскарженням його рішень, дій чи бездіяльності.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про публічно-правовий спір між сторонами, а отже такий спір підлягає розгляду виключно у порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 205 ЦПК України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку цивільного судочинства.

За встановлених обставин провадження у справі підлягає закриттю.

Керуючись ст. 205 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В:

Провадження у справі за позовом прокурора Виноградівського району до ОСОБА_1, Широківської сільської ради про скасування рішень органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов"язання повернути земельну ділянку, треті особи без самостійних вимог: Державна інспекція сільського господарства в Закарпатській області, Управління Дерземагенства у Виноградівському районі, - закрити.

Повідомити позивача про те, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції адміністративного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_4